|
Актуальність теми. Сьогодні неможливо уявити висококваліфіковане розслідування злочину без залучення спеціальних психологічних знань, оскільки на різних етапах кримінального процесу може виникати необхідність у констатації, оцінці та поясненні існуючих суттєвих особливостей психічного життя обвинувачених, підозрюваних, потерпілих та свідків, які не страждають психічними захворюваннями. Це зумовлено тим, що працівники правоохоронних органів повинні правильно кваліфікувати дії особи, яка вчинила злочин. Особливо це стосується визначення психічного стану в момент вчинення злочину, визначення справжніх мотивів, установлення ролі, яку зіграв обвинувачений у злочинній групі та ін. Залучення професійного психолога компенсує недостатню глибину знань і компетентності слідчого, який відповідальний за прийняття рішення, створює можливість комплексного підходу до рішень, що приймаються, забезпечує можливість аналізу справи з різних позицій.
У межах психічної норми існують глибокі відмінності між людьми, зумовлені соціальними умовами, в яких відбувається формування конкретної особистості, типологічними властивостями вищої нервової діяльності, віковими критеріями та рівнем розвитку чи освіти людини, наявністю чи відсутністю в неї тих чи інших професійних навиків та вмінь і багато якими іншими причинами. Виявлення та вивчення таких особливостей на стадії досудового слідства, встановлення зі свідками, потерпілими, підозрюваними та обвинуваченими психологічного контакту вимагає застосування спеціальних психологічних знань. Це сприяє здійсненню правильного вибору тактичних прийомів, за допомогою яких найбільш успішно проводяться слідчі дії. Крім того, знання слідчим індивідуальних особливостей психіки допитуваного має велике значення для здійснення виховного впливу на правопорушника та встановлення причин, що сприяли вчиненню певного злочину, з метою дотримання вимог законодавства щодо попередження зростання кількості злочинів та злочинності в цілому. Використання наукових досягнень психології при розслідуванні сприяє якіснішій та ефективнішій роботі органів досудового слідства, зміцненню законності та правопорядку в нашій країні. Конституція та новий Кримінальний кодекс України заклали демократичні підвалини для реформування кримінально-процесуального законодавства, в тому числі з питань застосування спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві.
Питання участі професійних психологів у кримінальному процесі розглядаються в роботах науковців. У той же час вони описують зазначені форми використання спеціальних психологічних знань тільки з погляду юридичної психології. У зв язку з цим зростає потреба визначити процесуальні моменти застосування всіх трьох форм використання спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі, зокрема, на стадії досудового слідства. Аналіз слідчої практики свідчить, що професійні психологи майже не залучаються до участі в справі, що зумовлено відсутністю усталеного понятійно-категоріального апарату, чіткого визначення меж і форм використання їхніх можливостей. Майже не досліджувались процесуальні можливості слідчого; експерта, спеціаліста і консультанта-психолога у ході розкриття та розслідування злочинів, а також їхні взаємостосунки з іншими учасниками кримінального процесу. Приймаючи до уваги вищевикладене та аналізуючи законодавство, наукову літературу, слідчу та судову практику можливо зробити висновок про актуальність обраної теми дослідження. Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи відомих українських та російських вчених і практиків, зокрема В. Андросюка, П. Біленчука, В. Васильєва, В. Гончаренка, Ю. Грошевого, А. Дулова, А. Зелінського, О. Ейсмана, Л. Казміренко, О. Клевцова, Н. Клименко, В. Коновалової, Я. Кондратьєва, М. Костицького, М. Коченова, Й. Кудрявцева, В. Лисиченка, М. Міхеєнка, О. Михайленка, В. Молдована, І. Мостової, В. Нагаєва, Г. Нагорного, В. Нора, Ю. Орлова, О. Ратінова, В. Романова, Б. Романюка, Т. Сахнової, О. Сітковської, З. Смітієнко, М. Строговича, В. Тертишника, М. Цимбала, В. Циркаля, В. Шепітька, В. Шибіка, А. Ячини, які присвятили свої праці питанням методології наукового пізнання, доказування та використання спеціальних психологічних знань в кримінальному судочинстві. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 рік. Вона здійснена в межах галузевого дослідження і є складовою частиною виконання "Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996 - 2000 рр.", затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 р., № 837/96; "Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 - 2005 рр.", затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р., № 1376/2000; Указу Президента України від 18 лютого 2002 р., №143/2002 "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян", "Комплексного плану поліпшення роботи та подальшого розвитку служби психологічного забезпечення МВС України на 2000 - 2003 рр.".
Особливий науковий зв язок – з Концепцією розвитку законодавства України на 1997-2005 роки, розробленою авторським колективом Інституту законодавства Верховної Ради України.
Мета і задачі дослідження. Першочерговими напрямами наукового аналізу дисертант визначив: а) подальший розвиток інституту спеціальних психологічних знань в межах сучасних методологічних підходів на основі вітчизняних та зарубіжних концепцій, слідчої та судової практики, а також власних емпіричних досліджень визначеного об єкта та досвіду їх застосування в ході розслідування та розгляду кримінальних справ; б) розробку теоретичних і практичних рекомендацій, правових і організаційних питань, обґрунтування пропозицій щодо удосконалення правової регламентації використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві.
Дисертаційне дослідження має теоретично-прикладний характер і відповідно до поставленої мети спрямоване на вирішення наступних завдань:
- визначення методологічних і методичних способів дослідження поняття спеціальних психологічних знань та їх використання у досудовому слідстві;
- з ясування суті, загальної характеристики та співвідношення таких понять як “спеціальні пізнання” і “спеціальні знання” в кримінальному процесі;
- розкриття наукових можливостей професійного психолога в забезпеченні потреб досудового слідства доказовою експертною інформацією;
- установлення детермінуючого впливу певних етапів суспільного розвитку та наукових теорій на викривлення суті, змісту, правового регулювання і форм реалізації спеціальних психологічних знань у кримінальному судочинстві нашої держави;
- визначення видів психологічних експертиз, які можуть призначатись слідчим в залежності від розвитку ситуації в розслідуванні справи;
- розкриття історичних аспектів використання інституту психологічної експертизи у вітчизняному та зарубіжному кримінальному процесі;
- з ясування суті та значення підстав і приводів для призначення органом слідства психологічної експертизи;
- визначення правового статусу, прав та обов язків слідчого та інших суб єктів кримінально-процесуальних відносин в ході використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві;
- з ясування особливостей та результатів використання досягнень психології при розслідуванні окремих категорій справ;
- на основі наукового аналізу теоретичного і емпіричного матеріалу отримати нові знання про об єкт дослідження, вираження яких є необхідним у правовій науці та кримінально-процесуальному законодавстві.
Об єктом дослідження стали спеціальні психологічні знання, що використовуються у досудовому слідстві.
Предметом дослідження є форми реалізації та проблеми регулювання у чинному кримінально-процесуальному законодавстві питань, що виникають між слідчим та іншими учасниками кримінального процесу при застосуванні спеціальних психологічних знань.
Методи дослідження. Під час опрацювання теми дисертації автор застосовував низку методів дослідження, зокрема, такі, як діалектичний метод пізнання соціально-правових явищ, логіко-семантичний метод для вивчення та поглиблення понятійного апарату “спеціальні знання” тощо. Історико-правовий метод застосовувався для розгляду еволюції інституту “психологічної експертизи” нормативно-правової бази її призначення на досудовому слідстві. Завдяки порівняльно-правовому методу визначено рівень розвинутості кримінально-процесуального законодавства, що регулює відносини у сфері використання спеціальних знань та накреслено шляхи його удосконалення. У роботі використані системний, статистичний та інші методи для аналізу емпіричного матеріалу, визначення несприятливих тенденцій в розвитку окремих категорій злочинів в Україні та деяких інших державах, а також на Буковині.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автор, з урахуванням сучасних досягнень науки, комплексно дослідив історичні аспекти виникнення, розвитку спеціальних психологічних знань, кримінально-процесуального пізнання, доказування їх суті, значення, місця і ролі у розслідуванні кримінальних справ слідчим.
Найважливішими з теоретичних положень, висновків та практичних пропозицій, що сформульовані в дисертації, є:
- визначення змісту і поняття “спеціальних психологічних знань”;
- запропоновано шляхи процесуального закріплення результатів консультації професійного психолога з приводу питань, що цікавлять слідство у конкретній кримінальній справі. В подальшому такі результати можуть набувати доказового значення та статусу джерела доказів;
- визначено та проаналізовано права та обов язки осіб, відносно яких у досудовому слідстві застосовуються спеціальні психологічні знання;
- запропоновані нові процесуальні шляхи застосування спеціальних психологічних знань;
- розроблено комплекс методів та форм встановлення психологічного контакту з учасниками кримінального процесу для отримання істини в кримінальній справі;
- досліджено значення застосування спеціальних психологічних знань під час розслідування кримінальних справ про злочини проти життя та здоров я, статеву свободу та недоторканність особи, а також, про злочини, скоєні організованими злочинними групами;
- пропозиції щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, які стосуються уточнення повноважень слідчого, прав та обов язків експерта, підекспертного та інших учасників кримінального процесу в ході використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві, а також внесення змін до ст. 168 КПК України, які б дозволили участь в допиті неповнолітнього свідка саме лікаря-психолога.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що поданий дисертантом матеріал, сформульовані висновки, положення та пропозиції можуть бути використані у правотворчій діяльності при підготовці нового і вдосконаленні чинного кримінально-процесуального та іншого законодавства України; подальших наукових розробках проблем використання спеціальних психологічних знань у досудовому слідстві; навчальному процесі – при підготовці відповідних програм, лекцій та інших навчально-методичних матеріалів для студентів юридичних закладів освіти та працівників слідчих органів; методичному забезпеченні працівників правоохоронних органів, що їх зорієнтує на правильне, процесуально закріплене (з набуттям статусу джерела доказів) застосування спеціальних психологічних знань, що сприятиме швидкому розкриттю, розслідуванню та попередженню злочинів.
Апробація результатів дисертації. Головні висновки, положення та рекомендації автора обговорювались на розширеному спільному засіданні кафедр кримінального процесу, криміналістики, судової експертизи, юридичної психології, оперативно-розшукової діяльності Національної академії внутрішніх справ України, оперативній нараді при начальнику слідчого управління УМВС України в Чернівецькій області, семінарі суддів місцевих судів та палати апеляційного суду Чернівецької області у кримінальних справах, а також використовувались у навчальному процесі на юридичному факультеті Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича та Чернівецької філії Всеукраїнського університету Міжрегіональної Академії управління персоналом. Вони використані та апробовані дисертантом при підготовці статей, пропозицій та зауважень до проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України.
Окремі положення дисертаційного дослідження оприлюднені при обговоренні нового кримінально-процесуального законодавства на:
- науково-практичній конференції, присвяченій актуальним проблемам профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки, що відбулася 24 квітня 2002 року в Прикарпатській філії НАВСУ, м. Івано-Франківськ;
- науково-практичній конференції, на якій обговорювалась тема: ”Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України”, що проходила у юридичному інституті при Прикарпатському університеті ім. В.Стефаника 2-3 жовтня 2002 року в м. Івано-Франківськ.
Також, більшість рекомендацій та положень перевірені автором у процесі його практичної діяльності.
Публікації. Деякі результати дослідження викладені автором у чотирьох наукових статтях, опублікованих у виданнях, які включені до переліку № 1 фахових видань ВАК України з юридичних наук:
1. Марчак В.Я. Поняття та значення спеціальних психологічних знань у кримінальному процесі // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. Праць. Вип..125: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – С. 104-107.
2. Марчак В.Я. Доказове значення судово-психологічної експертизи у кримінальному процесі // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. - № 3. – С. 273-280.
3. Марчак В.Я. Використання спеціальних психологічних знань при розслідуванні умисних убивств // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. - № 5. – С. 198-202.
4. Марчак В.Я. Значення психологічного контакту при проведенні комунікативних слідчих дій // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. -№ 2. – С. 251-256.
Структура роботи визначена предметом та зумовлена метою і завданнями наукового дослідження. Вона виконана відповідно до вимог ВАК і складається з вступу, трьох розділів, що містять одинадцять підрозділів, висновку та списку використаних джерел (159 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 189 сторінок.
| 
