|
Актуальність теми. Курс на створення в Україні правової держави обумовлює підвищення вимог до правозастосовної діяльності. В зв язку з цим важливого значення набуває виявлення, усунення та попередження помилок, які допускаються в ході застосування правових норм. Особливої актуальності ця проблема набуває для кримінального права, оскільки будь-яка неточність, відхилення в застосуванні кримінального закону зачіпає інтереси держави і суспільства в сфері протидії злочинності.
Злободенність проблеми значно підвищується в зв язку з завершенням першої після відновлення державної незалежності України кодифікації кримінального законодавства України і введенням в дію Кримінального кодексу України (далі КК України) 2001 р. Адже відомо, що будь-які масштабні зміни в законодавстві означають, що перед практикою виникає багато питань, які ще не отримали висвітлення в літературі, щодо яких не сформована позиція органів досудового слідства, прокуратури і суду. Це є об єктивною передумовою помилок у застосуванні закону та їх реального допущення. Значну частину таких помилок в застосуванні кримінального закону становлять помилки у кваліфікації скоєного. Звісно, що такі ситуації в правозастосуванні потребують ґрунтовного теоретичного аналізу.
Дослідження питання про виявлення, виправлення та попередження помилок у кваліфікації злочинів має важливе значення для практики, оскільки є запорукою використання кримінальної репресії у суворій відповідності із законом. А це, в свою чергу, сприятиме вирішенню завдань КК України.
Проблема помилок у кваліфікації злочинів не є новою для юридичної науки. Окремі її аспекти розглядались такими науковцями як М.І.Бажанов, Ф.Г.Бурчак, Н.Н.Вопленко, А.А.Герцензон, А.С.Горєлік, І.Я.Клівер, Б.А.Курінов, В.І.Малихін, В.О.Навроцький, А.В.Наумов, М.І.Панов, В.Я.Тацій, В.А.Якушин та ін. Цими авторами зроблений значний внесок в теоретичне обґрунтування проблеми помилок у кваліфікації злочинів, розробку наукових основ її вирішення. Проте наявні теоретичні розробки проблеми помилок у кваліфікації злочинів далеко не вичерпали даної проблеми. В літературі висловлюються різні позиції стосовно видів помилок у кваліфікації злочинів, неоднозначно визначається поняття помилки в кваліфікації злочинів, наводяться спірні судження про засоби подолання окремих видів помилок.
Це викликає необхідність подальшого теоретичного дослідження природи і змісту помилок у кваліфікації злочинів, розробки питання про їх види та аналізу засобів подолання і попередження таких помилок.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводяться кафедрою з теми “Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України та практики його застосування”. Теоретичний аналіз відповідних проблем відповідає вимогам Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка цілісної несуперечливої концепції виявлення, виправлення та попередження помилок у кваліфікації злочинів, що містить в собі встановлення поняття помилки у кваліфікації злочинів, їх видів, а також форм, способів і правил виявлення, виправлення та попередження помилок у кваліфікації злочинів. Відповідно до поставленої мети у дисертації вирішуються такі завдання:
- встановлення та аналіз ознак помилок у кваліфікації злочинів;
- формулювання поняття помилки у кваліфікації злочинів та співвідношення цього правового феномену із суміжними поняттями та явищами, що зустрічаються у процесі правозастосування;
- встановлення критеріїв класифікації помилок у кваліфікації злочинів та аналіз видів цього правового явища;
- аналіз практики застосування кримінального закону з метою виявити типові помилки, що зустрічаються у практичній діяльності правозастосовних органів та формулюються рекомендації щодо запобіганням помилок у кваліфікації злочинів.
Об єктом дослідження є помилки у кваліфікації злочинів як явище, яке має місце при кримінально-правовій кваліфікації, види помилок у кваліфікації злочинів та засоби їх подолання.
Предмет дослідження - норми кримінального законодавства України (КК України 2001р.), правозастосовна практика, доктринальні положення, які стосуються правозастосування взагалі та такого його виду, як кримінально-правова кваліфікація. Вказані нормативні, теоретичні та прикладні положення аналізуються під кутом зору наявних недоліків, що потребують усунення та питань, які слід вирішувати для оптимізації кримінально-правової кваліфікації при виявленні помилок у кваліфікації злочинів.
Науково-теоретичною базою дисертації є праці з питань кримінального права, а також загальної теорії права та держави, логіки, філософії, окремих галузей права (кримінально-виконавчого права, кримінально-процесуального права). Конкретні проблеми аналізуються з урахуванням положень, викладених у роботах вітчизняних та зарубіжних учених-правознавців, які присвячені відповідним питанням. Використана також енциклопедично-довідникова література з права, філософії та логіки.
Емпіричну базу дослідження склали результати проведеного автором соціологічного дослідження, матеріали опублікованої судової практики, а також місцева слідчо-прокурорська та судова практика. Всього вивчено матеріали понад 500 кримінальних справ. Нормативну базу дослідження складає Конституція України, КК України, прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року, нормативно-правові акти кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, конституційного та адміністративного законодавства.
Методи дослідження обрані виходячи з поставленої в роботі мети та завдань дослідження, з урахуванням його об єкта та предмета.
При проведенні дисертаційного дослідження використовувалися такі наукові методи: метод системного аналізу – для з ясування співвідношення помилок у кваліфікації злочинів та інших видів помилок у правозастосуванні, відмежування помилок у кваліфікації від зловживань при її проведенні, виявлення зв язків між окремими причинами помилок у кваліфікації злочинів; метод функціонального аналізу дав змогу розглянути помилки у кваліфікації злочинів як явище і динамічне, і статичне; метод догматичного аналізу чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства дав можливість встановити потенційні причини окремих видів помилок у кваліфікації злочинів, оцінити наявні правові засоби подолання виявлених помилок; метод вивчення та узагальнення правозастосовної практики дав змогу зробити оцінку фактичного стану помилок у кваліфікації злочинів, їх структури та динаміки, а також підтвердити та проілюструвати теоретичні положення, висновки і пропозиції; з використанням методу соціологічного опитування вивчалася позиція суддів, прокурорів, слідчих щодо окремих теоретичних і практичних питань, які стосуються поняття помилок у кваліфікації, їх причин та засобів виявлення, усунення і попередження. Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у взаємозв язку.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні цілісним монографічним дослідженням питань виявлення, усунення та попередження помилок у кваліфікації злочинів.
На основі проведеного дослідження сформульовані нові наукові положення, що запропоновані здобувачем особисто, та виносяться на захист:
1) на основі комплексного аналізу помилок у кваліфікації злочинів уточнене і розвинуте поняття цього правового явища. Виявлені ознаки помилок у кваліфікації злочинів подані у вигляді системи, що у подальшому зумовило напрям дослідження інших питань при неправильній кваліфікації злочинів;
2) додатково обґрунтовано, що помилками у кваліфікації злочинів як правовим явищем визнаються лише ті з них, які виявлені та зафіксовані в установленому законом порядку;
3) наведені додаткові аргументи на користь того, що помилки у кваліфікації злочинів є самостійним правовим явищем та істотно відрізняються від зловживань в ході кримінально-правової кваліфікації; 4) розглянуто критерії класифікації видів помилок у кваліфікації злочинів, що дало можливість провести класифікацію помилок у кваліфікації злочинів та виділити види цього правового явища із додержанням вимог, які звичайно ставляться наукою до будь-якої класифікації. Це дозволило вибудувати логічно несуперечливу систему видів помилок у кваліфікації злочинів. Використовуючи здобутки логіки, в дисертації встановлена можливість виділення декількох класифікаційних рядів видів помилок у кваліфікації злочинів. Проте, вперше наголошено на тому, що практичне значення може мати лише класифікація наслідків помилок у кваліфікації злочинів, яка проводиться за одним класифікаційним критерієм - найбільш істотною ознакою досліджуваного поняття;
5) додатково обґрунтовано значення класифікації видів помилок у кваліфікації злочинів з врахуванням того, як вони впливають на становище особи, діяння якої кваліфікуються. З врахуванням цього критерію помилки у кваліфікації злочинів поділяються на такі, що погіршують або покращують становище особи, діяння якої кваліфікується;
6) підтверджено зв язок обвинувального ухилу в діяльності працівників органів дізнання, слідчих і прокурорів з таким феноменом як “кваліфікація з запасом”;
7) з урахуванням запропонованих дисертантом оригінальних підходів до поняття помилок у кваліфікації злочинів, їх змісту, природи проаналізований зміст окремих видів помилок у кваліфікації злочинів, виявлені їх специфічні ознаки;
8) вперше системно проаналізовані наслідки помилок у кваліфікації злочинів, їх виявлення, усунення та попередження;
9) виявлені тенденції щодо структури та динаміки помилок, які допускаються при кваліфікації однієї з найбільш небезпечної і поширеної категорії злочинів – злочинів у сфері господарської діяльності;
10) розвинуті і доповнені погляди, відповідно до яких розрізняються причини і умови помилок у кваліфікації злочинів, які в сукупності становлять собою фактори помилок у кваліфікації;
11) зроблено висновок про необхідність виправлення помилок у кваліфікації злочинів незалежно від того, чи вплине це безпосередньо на становище особи, діяння якої кваліфікуються.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані в ході виконання дисертації результати мають як теоретичне, так і практично-прикладне значення. Використання наукових результатів дослідження може здійснюватися при подальшому вдосконаленні кримінального та кримінально-процесуального закону. На практиці положення, що викладені у дисертації, можуть бути використані безпосередньо при правозастосуванні, а також Пленумом Верховного Суду України при формулюванні рекомендацій щодо виявлення, виправлення та попередження помилок у кваліфікації злочинів. Результати дослідження можуть використовуватися також й у навчальному процесі при викладанні курсу Особливої частини кримінального права України та спецкурсу “Проблеми кримінально-правової кваліфікації”.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані й при вирішенні наукою окремих питань виявлення, виправлення та запобігання помилок у кваліфікації злочинів. Крім того, положення, які наводяться в дисертації, можуть стати основою подальших досліджень проблеми помилок у кваліфікації злочинів, а також інших нетипових ситуацій правозастосування.
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Про основні положення дисертаційного дослідження автор доповідав на міжнародній науково-практичній конференції “Питання застосування нового Кримінального кодексу України” (м.Харків, 25 – 26 жовтня 2001р.), на науково-практичному семінарі, присвяченому застосуванню нового кримінального і кримінально-процесуального законодавства, що відбувся 1 – 2 листопада 2001р. в м.Моршині Львівської області, на семінарі з суддями апеляційних судів України (м.Київ, 21 – 22 квітня 2002р.), а також на щорічних науково-практичних конференціях „Проблеми державотворення і захисту прав людини”, які проводяться у Львівському національному університеті імені І.Франка (1993 - 2003р.р.). Результати наукової роботи використовувалися під час доповідей і виступів на нарадах і конференціях суддів Львівської та інших областей України, а також в ході практичної діяльності дисертанта як судді районного (місцевого) та апеляційного суду, та як голови правління Львівського регіонального центру суддівських студій.
Матеріали дисертації вже використовуються у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка (у курсах “Кримінальне право України. Особлива частина” та спеціальному курсі “Проблеми кримінально-правової кваліфікації”).
Публікації автора. Матеріали дисертаційного дослідження всебічно викладені в опублікованих працях дисертанта. В фахових юридичних журналах та збірниках наукових праць опубліковано сім наукових статей. Ці праці видані протягом тривалого часу, що є свідченням того, що розробка проблеми, якій присвячена дисертація, здійснювалася понад десять років. В публікаціях відображені всі розділи дисертаційного дослідження.
Переважна більшість публікацій підготовлена дисертантом одноособово. Особистий внесок автора в науковій праці, опублікованій у співавторстві, становить 50 %, його складають власні теоретичні розробки. Крім того опубліковано текст виступу на науковій конференції, де додатково відображені матеріали дисертаційного дослідження.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, які вміщують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
Основний текст роботи становить 209 сторінок, список літератури (205 назв) викладений на 16 сторінках, 9 додатків містяться на 12 сторінках. Література та законодавство використані станом на 5 квітня 2003 року.
| 
