|
Актуальність теми дослідження. Конституція України увібрала в себе здобутки багатовікової філософської, теоретико-правової думки про права і свободи людини та громадянина, передові досягнення правової вітчизняної науки і практики, досвід демократичних країн світу. Майже третина статей Основного Закону держави присвячена правам і свободам людини та громадянина. Так, в статті 3 Конституції України визначено головний зміст та спрямованість діяльності держави – права і свободи людини та їх гарантії. Бо саме за допомогою гарантованості, права і свободи людини та громадянина набирають реального змісту.
Особливої значущості дана тема набуває в сучасний період формування України, як демократичної, соціальної та правової держави, процес становлення якої ускладнюється певними негативними факторами як негаразди господарства, низька ефективність діяльності управлінських структур, соціальні конфлікти.
Реальність демократії в суспільстві є основою реальності гарантій прав і свобод людини та громадянина. Їх здійснення та повна реалізація можливі лише за умов додержання та виконання обов язків як з боку держави, так і самих людей. Кожен має можливість використовувати свої права і свободи за власним розсудом, здійснювати вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.
Слід додати, що формування громадянського суспільства в Україні неможливе без належного гарантування прав і свобод людини та громадянина. Проголошення прав і свобод та їх повсюдне і суворе дотримання – це різні речі. На основі положень Конституції України, що стосуються насамперед прав і свобод людини, необхідно прийняти ті закони, якими буде встановлено ефективний механізм здійснення цих прав і свобод. Ця проблема є багато-манітною і складною. В її основі лежить природне право людини на свободу і недоторканість.
Підвалини реальності прав і свобод людини та громадянина полягають в тому, що права та свободи гарантуються державою і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів, або внесенні до них змін не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. А для цього необхідні відповідні гарантії здійснення людиною своїх прав та свобод.
Актуальність даної теми визначається і тим, що Україна вступила до Ради Європи і повинна дотримуватися вимог цієї впливової організації.
Як показує міжнародний досвід, ефективність гарантій основних прав і свобод людини та громадянина залежить від рівня розвитку правових інститутів демократії, стану економіки, засобів розподілу життєвих благ, правотворчої дія-льності в суспільстві, рівня правового виховання і культури населення, ступеня суспільної злагоди, наявності належного функціонування державної влади та інше.
Таким чином, гарантії прав і свобод людини та громадянина, їх широта, реальність, здійсненність виражають не тільки фактичний та юридичний статус особи в суспільстві, а й суть діючої в країні демократії, соціальні можливості, які закладені в самому суспільному ладі. Вони показники зрілості суспільства, його досягнень, тим більше, що на державу та її органи Конституція і закони України покладають обов язки забезпечення прав і свобод людини та громадянина.
Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є наявність робіт українських вчених: В. Авер янова, В. Бабкіна, В. Забігайла, М. Козюбри, Р. Калюжного, А. Колодія, В. Копєйчикова, С. Лисенкова, А. Олійника, В. Опришка, М. Орзіха, В. Погорілка, П. Рабіновича, В. Тація, Ю. Тодики, М. Цвіка, В. Шапо- вала, Ю. Шемшученка та інших; дослідників зарубіжжя: М. Баглая, О. Бере-жнова, М. Вітрука, Л. Воєводіна, В. Кучинського, О. Лукашової, М. Матузова, Р. Мюллерсона, В. Патюліна, В. Сіренка, І. Фарбера, В. Чиркіна, В. Чхиквадзе і ряд інших.
Необхідно відмітити й те, що за останній період в Україні захищено ряд дисертацій, які містять науковий аналіз окремих аспектів по забезпеченню прав і свобод людини та громадянина. Проте, ці праці не містять комплексного нау-кового підходу до гарантій прав і свобод як самостійного інституту. Тому дане дослідження органічно їх доповнює, а належність вказаних робіт не лишає його актуальності.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р. Вона обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України відповідно до державно-правової реформи в Україні, відповідно до програми розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 рр. (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. № 9 КМ/1) і включена до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України.
Тема дисертації “Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико-правовий аспект)” обговорена та затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України.
Мета і задачі дослідження полягають у комплексному дослідженні гаран-тій прав і свобод людини та громадянина і їх відтворенні на сучасному етапі розвитку суспільства. Основоположними напрямками наукового аналізу стали:
1) висвітлення процесу становлення та розвитку вітчизняної теоретико-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина на підставі історичних, загальнолюдських та юридичних явищ;
2) визначення поняття та змісту гарантій прав і свобод людини та громадянина;
3) конкретизація ролі та місця держави, права, суспільства і самої людини, щодо гарантування прав і свобод людини та громадянина; 4) визначення сутності теоретичних засад гарантій прав і свобод людини та громадянина;
5) обґрунтування правового відтворення системи гарантій прав і свобод людини та громадянина на сучасному етапі;
6) з ясування ступені ефективності інституту гарантій прав і свобод людини та громадянина і виявлення недоліків у правовому регулюванні їх здійснення та шляхи їх усунення;
7) виокремлення та обґрунтування факторів, що впливають на подальший розвиток та вдосконалення системи гарантій прав і свобод людини та громадянина.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які склалися в процесі становлення та розвитку прав і свобод людини та громадянина і їх гарантії як соціально-правового явища.
Предметом дослідження є комплекс національних правових норм та організаційно-правових форм гарантування прав і свобод людини та громадянина.
Методи дослідження. Методологічними засадами даного дослідження є сукупність методів наукового пізнання. До яких відносяться загальнонаукові методи: діалектичний, структурний, функціональний, системний, порівняльно-історичний та спеціальні: формально-правовий, порівняльного правознавства, спеціально-юридичний та інші. Діалектичний метод зумовив використання відповідних категорій діалектики, таких як форма і зміст, можливість і дійсність, простір і час, сутність та явище тощо. Системний метод надав можливість розглянути механізм здійснення прав і свобод людини та громадянина як єдину злагоджену систему гарантій. Застосу-вання структурного методу дозволило нам виявити стійкі взаємозв язки між складовими елементами як невід ємними частками системи гарантій прав і свобод. Функціональний метод дав змогу окреслити визначення основних яко-стей і призначення механізму гарантій прав і свобод. Порівняльно-історичний метод збагатив світогляд розуміння та відтворення гарантій на основі дослі-дження теоретико-правових поглядів та вітчизняного законодавства в минулому.
Використання формально-правового методу дало змогу виявити роль формальної визначеності правових норм у забезпеченні прав і свобод, дослідити основні форми здійснення прав і свобод. Метод порівняльного правознавства вплинув на розробки напрямків подальшого вдосконалення механізму здійснення прав і свобод людини та громадянина. Спеціально-юридичний був використаний для встановлення зовнішніх ознак правових явищ, їх відмінності одне від одного, відпрацювання визначень про них тощо.
У даному дослідженні має місце широке застосування таких категорій формальної логіки як “поняття”, “визначення”, “аналіз”, “докази”, “порівняння”. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням проблем гарантій прав і свобод людини і громадянина як самостійного соціально-правового явища.
Автор виявив витоки основних теоретико-правових підходів, щодо розуміння гарантій прав і свобод людини та громадянина. На цій основі визначив їх поняття, сутність, види системи гарантій прав і свобод людини та громадянина.
В результаті проведеної дослідницької роботи сформульовані та обґрунтовані наступні підсумкові положення, що виносяться на захист і відображають науковий внесок дисертанта у висвітленні даної проблеми:
1) окреслено витоки еволюції становлення та розвитку гарантій прав і свобод людини та громадянина;
2) узагальнено основні закономірності процесу розвитку вітчизняної теоретико-правової думки, щодо прав і свобод людини та громадянина і їх гарантій;
3) визначено і конкретизовано поняття та зміст гарантій прав і свобод людини та громадянина, під яким розуміють умови, засоби та способи суспільства і держави та похідних від неї інститутів влади, котрі здійснюють фактичну реалізацію, охорону і захист прав та свобод;
4) окреслені основні теоретичні положення про сутність гарантій прав і свобод людини та громадянина;
5) висвітлені конституційні основи системи гарантій прав і свобод людини та громадянина, які відображені в Основному Законі держави та подальше їх закріплення в законах України і підзаконних нормативно-правових актах;
6) розкрито зміст основних складових системи гарантій прав і свобод людини та громадянина, а саме політичних, економічних, соціальних і юридичних та обґрунтовано їх науково-теоретичну, правову структуру;
7) визначено механізм системи гарантій прав і свобод людини та громадянина по їх впровадженню у реальну дійсність, що являє собою комплекс взаємопов язаних і взаємодіючих нормативно-правових засобів та способів, якими охоплюється вся сукупність об єктивних і суб єктивних факторів, спрямованих на реальне здійснення кожним своїх прав і свобод;
8) обґрунтовано самостійність кожної групи гарантій та їх взаємну єдність для повного здійснення прав і свобод людини та громадянина;
9) виносяться пропозиції автора стосовно усунення недоліків в правовому регулюванні гарантій прав і свобод людини та громадянина та напрямки реформування і вдосконалення у подальшій їх реалізації на сучасному етапі розвитку правової держави та громадянського суспільства;
10) визначено комплекс взаємопов язаних заходів політичного, економічного, соціального, правового характеру, що виступають фактичним середовищем реальності гарантування прав і свобод людини та громадянина.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що здобуті автором результати та сформульовані при цьому теоретичні положення, пропо-зиції, рекомендації та висновки мають наукове та певне прикладне значення.
Отримані результати можуть бути застосовані у науково-дослідній діяльності для подальших теоретичних розробок проблем функціонування гарантій прав і свобод людини та громадянина, при підготовці проектів законів, нормативно-правових актів, спрямованих на поліпшення реалізації, охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина.
Крім того, теоретичні доробки можуть використовуватись у навчальному процесі при викладанні таких навчальних дисциплін як “Теорія держави і права”, “Конституційне право України”, “Права, свободи та обов язки людини і громадянина”, а також можуть знайти застосування при підготовці окремих розділів підручників, навчальних посібників відповідних правових дисциплін, навчально-методичних матеріалів.
Практичне застосування дані результати можуть мати місце у просвітницькій діяльності, а саме для правового виховання населення та підвищення його рівня правової культури.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та положення дисертаційного дослідження були апробовані на:
– республіканській міжвузівській науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (м. Донецьк, 27 квітня 2001 р.);
– всеукраїнській науково-теоретичній конференції присвяченій 10-річчю незалежності України “Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової держави Україна” (м. Львів, 4-5 травня 2001 р.);
– міжнародній науково-практичній конференції “Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід” (м. Одеса, 9 листопада 2001 р.);
– ІХ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми держа-вотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13-14 лютого 2003 р.);
– міжнародній студентській науковій конференції “Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави” (м. Львів, 7-8 травня 2003 р.). Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у десяти наукових публікаціях автора, у тому числі в семи наукових статтях у фахових виданнях.
| 
