|
Актуальність теми. Ефективність діяльності з розслідування злочинів залежить від багатьох чинників. Особи, які її здійснюють, стикаються з широким колом проблем різно-го характеру: правового, організаційного, технічного, професійного та ін. Серед обставин, що можуть негативно вплинути на всебічність, повноту й об єктивність розслідування кримінальної справи, є розголошення інформації, яка може становити таємницю досудо-вого слідства.
Аналіз слідчої практики показує, що розголошення таємниці досудового слідства може призвести до негативних наслідків як для слідства, так і для його учасників. У ре-зультаті опитування 250 слідчих ОВС і прокуратури 99,2% респондентів указали, що роз-голошення таємниці досудового слідства негативно впливає на процес розкриття злочину. Цей вплив проявляється у різних формах: протидія слідству – заявили 50,8% опитаних слідчих, фізичний або психічний вплив на потерпілих, свідків та інших осіб – 62,1%, при-ховування й знищення слідів злочину, ухилення від слідства – 48,4%.
Для вирішення проблеми забезпечення збереження таємниці досудового слідства важлива роль належить відповідним криміналістичним прийомам і засобам, які створю-ють умови зі збереження таємниці розслідування від розголошення. Визначення наявних і розроблення нових прийомів і засобів збереження таємниці, їх раціональне застосування у слідчій діяльності є одним із важливих напрямів її вдосконалення.
На важливості та необхідності такого забезпечення наголошують як науковці, так і практики. Свого часу В.П. Лавров підкреслював, що проблема забезпечення слідчої таєм-ниці заслуговує набагато більшої уваги практиків і вчених – насамперед, представників наук кримінального процесу та криміналістики [1, 83]. У наукових працях також указуєть-ся на відсутність криміналістичних рекомендацій щодо збереження таємниці досудового слідства. Анкетування слідчих показало, що розроблення криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства вважають необхідним 95,2% респондентів.
Проблемам удосконалення слідчої діяльності приділяли увагу у наукових працях ві-домі вчені України: Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Т.В. Варфоломе-єва, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.А. Кириченко, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, М.В. Кости-цький, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, О.Р. Михайленко, В.Т. Нор, М.І. Панов, І.В. Постіка, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, І.Я. Фрідман, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та ін. Деякі з них досліджували окремі аспекти збереження таємниці досудового слідства та питання, що з цим пов язані.
Досліджувана проблема певною мірою висвітлювалася у працях вітчизняних і зару-біжних учених: Т.В. Авер янової, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, І.О. Биховського, В.В. Бірюкова, О.Д. Бойкова, В.І. Гаєнка, О.М. Гуміна, В.Є. Даліна, А.В. Дулова, С.Д. Ігнатова, Г.Г. Камалової, В.А. Колесника, І.О. Копилова, В.П. Лаврова, О.М. Ларіна, Є.Д. Лук янчикова, Є.І. Макарен-ка, З.В. Макарової, І.І. Мартинович, А.Є. Маслова, М.А. Михайлова, П.Д. Не-стеренка, О.В. Одерія, І.Л. Петрухіна, С.Б. Пєстрікова, О.О. Садченка, М.О. Сергатого, І.В. Смолькової, Т.М. Телеги, В.В. Тищенка, А.А. Фатьяно-ва, О.Г. Філіппова, П.В. Цимбала та ін.
Наукові розробки зазначених авторів мають важливе значення для вирі-шення про-блеми нерозголошення таємниці досудового слідства, але у цих працях не проводилося її комплексне дослідження, не ставилася мета розроб-лення криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слід-ства. У зв язку з цим є потреба у науковому дослідженні вказаних аспектів.
Викладені обставини зумовили вибір теми наукового дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згі-дно з Пріоритетними напрямами фундаментальних і прикладних досліджень вищих на-вчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр. (наказ МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2000-2005 рр. (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. за № 9 км/1). Положення роботи відповідають заходам щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян, передбаченим Указом Прези-дента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002. Тема дисертації передбачена планом на-уково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України (затверджена вченою радою академії 29 грудня 1999 р., протокол № 13), а у 2001 р. затверджена Коор-динаційним бюро з проблем криміналістики, юридичної психології та судової експертизи Академії правових наук України.
Мета й завдання дослідження. Мета полягає у розробленні криміналістичного забез-печення збереження таємниці досудового слідства.
Відповідно до мети автор поставив перед собою такі завдання:
- на підставі вивчення, аналізу й узагальнення теоретичних положень з ясувати по-няття та сутність таємниці досудового слідства, її значення для процесу розслідування кримінальних справ;
- з ясувати причини й способи розголошення таємниці досудового слід-ства, чинни-ки, що цьому сприяють;
- вивчити форми витоку інформації, що становить таємницю досудо-вого слідства;
- узагальнити дані опитування слідчих, суддів, експертів, адвокатів, засуджених, а також результати аналізу кримінальних справ;
- сформулювати та науково обґрунтувати поняття криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства;
- визначити та систематизувати організаційні заходи щодо збереження таємниці до-судового слідства;
- розробити практичні рекомендації стосовно використання техніко-криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства;
- узагальнити та класифікувати тактичні прийоми збереження таємниці досудового слідства під час проведення окремих слідчих дій;
- внести пропозиції щодо вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства України для забезпечення надійного збереження таємниці досудового слідства.
Об єктом дослідження є таємниця досудового слідства як правове яви-ще.
Предметом дослідження є заходи, засоби та прийоми щодо збереження таємниці до-судового слідства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальні закони та кате-горії теорії пізнання. У процесі дослідження були використані такі загальнонаукові мето-ди: історичний, системно-структурний, статистичні, соціологічні та ін.
Історичний метод використовувався для аналізу виникнення та розвитку у криміна-льно-процесуальному законодавстві інституту таємниці; статистичні – для аналізу й уза-гальнення емпіричної інформації, що стосується про-блеми дослідження; за допомогою соціологічних методів проводилося анкетування слідчих, суддів, експертів, адвокатів, за-суджених і вивчення матеріалів кримінальних справ; при розгляді питань щодо організації збереження таємниці досудового слідства використовувався метод системно-структурного аналізу.
Правовою базою дослідження є Конституція України, кримінальне, кримінально-процесуальне та інше законодавство України, відомчі нормативно-правові акти правоохо-ронних органів із питань організації досудового розслідування.
Теоретичною основою дисертації стали наукові розробки з філософії, психології, со-ціології, інформатики, кримінології, кримінального, кримінально-процесуального права, криміналістики та інших галузей наук.
Емпіричну базу дослідження склали результати анкетування 250 слідчих ОВС і про-куратури, 162 суддів, 132 експертів, 96 адвокатів, 88 засуджених і вивчення за спеціально розробленими анкетами 224 кримінальних справ. Крім того, у дисертації використані дані опитування 483 слідчих органів внутрішніх справ і прокуратури, яке проводилося дисер-тантом спільно з іншими авторами.
Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дослідження ви-сунуто й аргументовано такі найбільш значущі пропозиції, що вирішують наукове завдан-ня збереження таємниці досудового слідства та визначають новизну дослідження:
▪ сформульовано поняття криміналістичного забезпечення збереження таємниці до-судового слідства;
▪ дістало подальшого розвитку з ясування сутності, ознак таємниці, як правового явища взагалі та досудового слідства зокрема;
▪ обґрунтовано висновок про те, що поняття “дані досудового слідства” вужче по-няття “таємниця досудового слідства”;
▪ надано додаткової аргументації положенню про важливість досягнення оптималь-ності у співвідношенні правил збереження таємниці досудового слідства з дією принципу гласності при проведенні досудового розслідування та їх законодавчого закріплення;
▪ додатково обґрунтовано необхідність удосконалення положень кримі-нального та кримінально-процесуального законодавства щодо збереження таємниці досудового слідс-тва;
▪ внесено пропозицію закріплення в КК і КПК України визначення таємниці досудо-вого слідства, запропоновано нову редакцію відповідних статей;
▪ у результаті аналізу літературних джерел та узагальнення слідчої практики додат-ково з ясовані причини і способи розголошення таємниці досудового слідства;
▪ сформульовано поняття організації збереження таємниці досудового слідства;
▪ визначено та систематизовано низку організаційних заходів щодо збе-реження тає-мниці досудового слідства;
▪ дістало подальшого розвитку вивчення форм витоку інформації, що становить тає-мницю досудового слідства;
▪ узагальнено та класифіковано систему тактичних прийомів збереження таємниці досудового слідства під час проведення окремих слідчих дій;
▪ додатково розроблені практичні рекомендації щодо використання те-хніко-криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у праці теоретичні висновки та практичні рекомендації спрямовані на вдосконалення кримі-нального й кримінально-процесуального законодавства та відомчих нормативних актів правоохоронних органів, підвищення ефективності діяльності з розслідування криміналь-них справ, професійного рівня осіб, які його проводять.
Положення та висновки, викладені у дисертації, можуть бути викори-стані:
• у законотворчій роботі при підготовці норм відповідних статей КК і КПК України. Дисертантом були підготовлені й направлені до Комітету Верховної Ради України з пи-тань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності пропозиції до чинного зако-нодавства (акт про впровадження у законодавчу діяльність № 06-19/15-60 від 12 січня 2002 р.);
• у практичній діяльності з розслідування кримінальних справ. До слідчого управ-ління УМВС України в Дніпропетровській області автором направлені методичні рекоме-ндації зі збереження таємниці досудового слідства (акт про впровадження в діяльність слідчих підрозділів № 8/1380 від 19 березня 2003 р.);
• у навчальному процесі при підготовці персоналу для органів досудового слідства, написанні навчальних посібників із криміналістики та кримінального процесу. Результати дисертації впроваджені у навчальний процес кафедр криміналістики Національної акаде-мії внутрішніх справ України та Юридичної академії МВС.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. Під час її написання використано матеріали раніше опублікованих здобувачем праць: одноособових та у спів-авторстві. Ідеї та розробки, що належать В.С. Кузьмічову, М.О. Золотарю, Ю.В. Москвіну, у співавторстві з якими підготовлені три наукові статті, у дисертації автором не викорис-товуються.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на п яти на-уково-практичних конференціях: “Використання сучасних досягнень науки й практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю” (30 березня 2000 р., м. Київ); “Бороть-ба з організованою злочинністю та корупцією” (4-5 квітня 2000 р., м. Київ); “Криминалис-тика: актуальные вопросы теории и практики” (15-16 червня 2000 р., м. Ростов-на-Дону); “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів у сучасних умовах” (22-23 березня 2001 р., м. Київ); “Пріори-тетні напрями діяльності ор-ганів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (25-26 жовтня 2002 р., м. Дніпропетровськ).
Публікації. Основні положення дисертації оприлюднені у десяти публікаціях: шість із них – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, три статті – у співавторстві, де участь дисертанта становить відповідно 50, 52 і 64%.
| 
