|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сучасний стан демократичних перетворень в Україні обумовлює необхідність пошуку оптимальних варіантів поєднання інтересів людини і держави. Здобуття Україною незалежності надало поштовх формуванню громадянського суспільства і розбудові правової держави, в якій людина визнається найвищою соціальною цінністю, її права і свободи складають зміст і спрямованість діяльності як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування. В Конституції України від 28 червня 1996 року зазначається, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов язком держави (ст.3). В зв язку з цим відбуваються значні зміни в українській державно-правовій науці - йде переорієнтація досліджуваної наукової проблематики під кутом всебічного утвердження і забезпечення прав та свобод людини і громадянина шляхом гармонійного поєднання конституційних засад самоцінності людської особистості, не відчужуваності її прав та індивідуальності з ідеями колективного, общинного самоврядування. Основою чинного законодавства України стає філософія пріоритету прав та свобод людини і громадянина, публічні інститути реформуються з орієнтацією на їх забезпечення. Оптимальне правове регулювання компетенції органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод має суттєве значення для їх впливу на суспільні відносини, насамперед, на зростання добробуту населення, яке мешкає на відповідній території, що є головною метою і завданням діяльності цих органів.
Ефективне виконання органами місцевого самоврядування покладених на них Конституцією України і Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” функцій щодо забезпечення прав і свобод громадян гальмується недосконалістю законодавства, недостатністю теоретичного обґрунтування місця і ролі органів місцевого самоврядування в механізмі забезпечення прав людини. Оскільки подальше підвищення ролі органів місцевого самоврядування не може бути досягнуто лише організаційними заходами, всебічна теоретична розробка питань визначення їх компетенції в сфері забезпечення прав громадян і підготовка конкретних рекомендацій в цьому напрямку є необхідною умовою розвитку сучасної правової науки. Проте, зазначена проблема не отримала свого комплексного наукового дослідження, тому відпрацювання ефективних механізмів впливу органів місцевого самоврядування на процес забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина залишається актуальним.
Відповідно, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, по-перше, необхідністю розробки науково обґрунтованих прикладних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавства України про місцеве самоврядування, по-друге, потребою у ґрунтовному теоретичному дослідженні існуючих законодавчо визначених форм і методів забезпечення прав та свобод людини і громадянина органами місцевого самоврядування, з ясування місця і ролі місцевого самоврядування в юридичному механізмі забезпечення прав і свобод людини. По-третє, в зв язку з орієнтацією України на інтеграцію у світове співтовариство необхідним є осмислення змісту діяльності органів місцевого самоврядування в якості надання послуг місцевому населенню, як це практикується у більшості зарубіжних країнах.
Названі проблеми знаходяться на початковій стадії розробки, рівень наукового опрацювання питань діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав людини є недостатнім і потребує ґрунтовного дослідження по самому широкому колу проблем.
Питанням забезпечення прав громадян органами державної влади на місцях приділялось надзвичайно багато уваги за часів радянського державного будівництва. Різними авторами були здійснені вагомі теоретичні розробки, обґрунтовувалось значення і роль Рад народних депутатів у сфері охорони прав громадян. Свідченням тому є значна кількість дисертацій, монографічних робіт, написаних на теренах Радянського Союзу, присвячених проблемам забезпечення і охорони прав і свобод громадян місцевими Радами народних депутатів. Серед комплексних досліджень виділяється робота І.І.Ушацкого (1970р.)[1], який дослідив діяльність місцевих Рад депутатів трудящихся по забезпеченню і охороні прав і законних інтересів громадян з організаційно-правової точки зору. В роботі аналізуються питання діяльності різних елементів структури місцевих Рад: постійних комісій, депутатів, виконкомів. Особливістю роботи є те, що дослідження проведено за матеріалами Білоруської РСР, що відбивається у матеріалах практики, статистичних даних, які використовуються в роботі.
Характеристиці діяльності місцевих Рад щодо забезпечення і охорони прав громадян присвячена ґрунтовна робота В.С. Карпунова (1977р.)[2]. Автор намагався виявити закономірності і тенденції в роботі місцевих Рад по створенню умов для безперешкодної реалізації прав людини, специфіку, взаємозв язок механізми координації різних боків цієї діяльності, виділити види, зміст і методи діяльності місцевих Рад по забезпеченню і охороні прав громадян в залежності від різних стадій здійснення суб єктивних прав. В цілому робота носить характер системного, досить повного дослідження, проте, з огляду на зміни, що відбулися протягом часу з моменту її написання, вимагає критичного підходу, деякі її положення можуть бути застосовані лише з певними застереженнями. Актуальним лишається твердження, що всебічне, найбільш повне здійснення прав і свобод залежить від цілого ряду факторів економічного, політичного, матеріально-технічного характеру, професійності службовців, історичних традицій, стану законодавчої бази. З певною обережністю слід підходити до висновків щодо впливу ідеологічних факторів на забезпечення прав людини. Проте, цілий ряд положень дослідження Карпунова В.С. можуть бути використані в представленій роботі.
Окремий блок досліджень представляють роботи, присвячені визначенню ролі органів місцевих рад у забезпеченні окремих сфер життєдіяльності населення. Зокрема, у сфері соціального забезпечення: З.Б.Агаєв (1975р.)[3], А.Е.Козлов (1972р.)[4], у сфері охорони здоров я: А.Н.Сагіндикова (1986р.)[5], у сфері забезпечення права на житло: І.К.Садвакасова (1990р.)[6], В.А.Арбузов (1983р.)[7], у сфері фізкультури і спорту: І.Е.Ватніков (1980р.)[8], побутового обслуговування населення: Б.М.Лазарев (1969р.)[9], Д.І.Казанцев (1975р.)[10], у сфері розгляду звернень громадян: В.В.Кондаєв (1983р.)[11], А.С.Загребельний (1984р.)[12]. З огляду на специфіку представленого дослідження особливий інтерес викликають роботи, присвячені забезпеченню прав громадян місцевими Радами у сфері охорони законності, громадського порядку: А.Кличов (1979р.)[13], Н.А.Мяловицька (1986р.)[14], І.Ф.Бутко (1970р.)[15] тощо. Проте, названі роботи охоплюють окремі боки діяльності органів місцевого самоврядування і не претендують на всебічний аналіз взаємозв язків прав людини і органів місцевого самоврядуваня.
Найбільш повним дослідженням співвідношення прав людини і місцевого самоврядування протягом останніх років є робота російського науковця Н.С.Бондаря[16]. Хоча робота написана на матеріалах теорії і практики Російської Федерації, проте, деякі вихідні положення і теоретичні узагальнення можуть бути використанні при дослідження аналогічних відносин в Україні. Цікавими знахідками є пропозиції науковця про запровадження і використання категорії муніципальних прав громадян, поділ прав, що реалізуються в системі місцевого самоврядування на індивідуальні та колективні, визначення і обґрунтування поняття рівності громадян в залежності від територіальних факторів та інші, які в тій чи іншій мірі будуть використані в роботі. Проте, відповідні відносини і Україні носять ярко виражений індивідуальний характер і це вимагає специфічного підходу з посиланням на національний досвід і традиції.
На жаль, сучасна українська державно-правова наука не представлена такою кількістю наукових досліджень у сфері забезпечення окремих видів конституційних прав і свобод громадян органами місцевого самоврядування. Певний інтерес представляє дослідження проблем реалізації повноважень органами місцевого самоврядування такого автора, як І.А. Грицяк (1993р.)[17], вихідні положення якого можуть бути використані при визначенні загального поняття повноважень органів місцевого самоврядування, та стадій їх реалізації з подальшим переходом від загальної до конкретної характеристики повноважень у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Відповідно, цікавість представляє і робота П.М.Любенко (1998р.) [18] щодо визначення і характеристики компетенції органів місцевого самоврядування, як вихідні положення для аналізу компетенції у визначеній, більш вузький сфері.
Не дивлячись на значний інтерес до проблеми місцевого самоврядування з одного боку, та проблем прав людини, з іншого, в якості предмета спеціального дослідження діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню прав та свобод людини і громадянина за часів розбудови незалежної, правової, соціальної української держави буде розглядатися вперше. Крім того, теоретичною основою дисертації є праці провідних вітчизняних вчених, які заклали початок формуванню сучасних поглядів на інститут місцевого самоврядування як елемент громадянського суспільства, форму організації місцевої влади недержавного походження, провели ґрунтовні розробки проблем політико-правової природи, системи, функцій і повноважень органів місцевого самоврядування. Зокрема, в роботі використовуються дослідження таких науковців, як М.О.Баймуратов, який дослідив проблеми конституційно-правової регламентації місцевого самоврядування, локальних систем захисту прав людини. В.І.Борденюк піднімав проблеми співвідношення державного управління та місцевого самоврядування. І.П.Бутко досліджував компетенцію і форми діяльності місцевих рад. Р.К.Давидов в своїх дослідженнях зупинявся на проблемах визначення політико-правових засад децентралізації влади і розвитку місцевого самоврядування. М.П.Воронов зупинявся на природі актів місцевих рад. М.І.Корнієнко приділяв значну увагу характеристиці теорій місцевого самоврядування та правовому становищу органів місцевого самоврядування. В.М.Кампо зупинявся на правових засадах організації місцевого самоврядування в Україні. О.О.Карлов в своїх наукових дослідженнях охарактеризував правове положення депутатів місцевих рад. Наукові інтереси А.А.Коваленко стосуються конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування. В.В.Кравченко в своїх дослідженнх торкался проблем реалізації права громадян на участь у місцевому самоврядуванні. Окремі питання конституційно-правового статусу органів місцевого самоврядування досліджували В.Ф.Кузнецова, М.А.Краснов, П.М.Любенко, В.В.Медведчук, В.Ф.Мелащенко, В.Ф.Опришко, М.П.Орзіх, В.Ф.Погорілко, М.О.Пухтинський, А.О.Селіванов, Ю.М.Тодика, А.Ф.Ткачук, О.Ф.Фрицький, В.І.Чушенко, В.М.Шаповал, Л.П.Юзьков. В роботі використовуються окремі положення ґрунтовного і комплексного дослідженням теоретичних засад місцевого самоврядування Т.С.Смирновой.
Дисертаційне дослідження спирається також на розробки провідних науковців Російської Федерації - С.А.Авакьяна, С.С.Алексеева, А.О.Безуглова, Н.С.Бондаря, І.В.Видріна, Г.В.Барабашева, Ю.Д.Казанчева, В.С. Карпунова, О.Є. Кутафіна, К.Ф.Шеремета та інших зарубіжних країн - Ю.Панейка, Б.Гурне. У науковому дослідженні використовується досвід дореволюційних авторів – В.Безобразова, В.Винниченко, М.Грушевського, М.Драгоманова, Б.Чичеріна, М.Коркунова, П.Орлика, А.Ященка.
Широко в сучасній науковій літературі досліджуються і проблеми теорії прав людини, зокрема такими авторами, як П.М.Рабінович, Г.Г.Шмельова, М.І.Козюбра, Б.І. Ольховский, Ю.С. Шемшученко, П.О. Недбайло, В.В.Копейчиков, В.О.Котюк.
Наявність значної кількості авторів, які в тій чи іншій мірі торкались проблем свободи особистості, прав людини, а також місцевого самоврядування, свідчить про безперечну актуальність, велике практичне значення названих проблем. Але і в вітчизняній, і в зарубіжній літературі права людини і місцеве самоврядування розглядаються лише як самостійні проблеми. Між тим сама природа цих інститутів сучасної демократії, їх нормативно-правовий зміст, функціональне призначення, механізми реалізації і гарантування свідчать про їх взаємозалежність і взаємодоповнення.
Нормативну базу наукової роботи складають чинне законодавство України, порівняльний аналіз законодавства інших країн, правові акти органів місцевого самоврядування.
Зв язок з науковими програмами, планами. Робота виконана згідно з науковими планами кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Хмельницького інституту регіонального управління і права та програмою TASIC “Інституційне вдосконалення органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування”.
Обрана для дисертації тема посідає чільне місце у підготовленій Інститутом законодавства Верховної Ради України Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки. Ця тема також цілком відповідає науково-дослідній проблематиці ряду провідних вузів України та науково-дослідницьких установ, в тому числі узгоджується з комплексною державною програмою науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою “Розбудова державності України у 1996-2005 рр.” №97128. Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою роботи є пошук та комплексний аналіз внутрішніх взаємозв язків і взаємозалежностей між інститутами прав людини і місцевого самоврядування шляхом теоретичного узагальнення практичної діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Виявлення основних тенденцій і закономірностей в роботі органів місцевого самоврядування по створенню необхідних умов та механізмів для безперешкодної реалізації прав громадян, способів координації різних боків цієї діяльності, окреслення окремих видів, змісту та методів такої діяльності по відношенню до конкретних суб єктивних прав людини та в залежності від специфіки функціонування окремих структурних ланок місцевого самоврядування. Розглядаючи названі проблеми автор намагався поєднати виклад теоретичних розробок з представленої тематики з аналітичним оглядом нормативних актів в цій сфері, при цьому привести ряд нових аргументів на користь ряду вже відомих положень, окреслити окремі питання в інших аспектах, ніж вони викладались в літературі раніше, запропонувати своє вирішення деяких проблем.
Мета наукового дослідження зумовила такі завдання наукового пошуку:
- проаналізувати місце та роль органів місцевого самоврядування в юридичному механізмі забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина;
- дати характеристику повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина;
- розкрити зміст основних напрямків діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню конкретних видів конституційних прав та свобод людини і громадянина;
- узагальнити організаційно-правові форми і методи діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина;
- розробити рекомендації щодо вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина, законодавства про місцеве самоврядування та практики його застосування.
Об єктом дисертаційного дослідження є правові норми, що визначають місце і роль місцевого самоврядування в системі органів, діяльність яких спрямована на забезпечення прав та свобод людини і громадянина, їх повноваження в сфері забезпечення цих прав, форми і методи конкретної діяльності.
Предметом дисертаційного дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації органами місцевого самоврядування компетенції щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають сучасні методи пізнання, включаючи як загальнонаукові (діалектико-матеріалістичний, системний, соціологічний), так і спеціальні (порівняльно-правовий, нормативно-юридичний, структурно-функціональний, статистичний, формально-логічний). При розробці конкретних рекомендацій щодо вдосконалення діяльності органів місцевого самоврядування застосовується також метод прогнозування. За рівнем загальності система методів, що застосовується в роботі поділяється на кілька категорій. Найзагальнішим виступає філософсько-світоглядний підхід, який являє собою спосіб теоретичного опанування матеріалу і базується на діалектико-матеріалістичній основі. Тому в роботі широко використовується категоріальний апарат, що базується на законах, принципах та категоріях діалектики. Зокрема, деякі висновки роботи спираються на співставленні категорій загального, особливого і одиничного (характеристика повноважень органів місцевого самоврядування в загальному вигляді, з точки зору їх термінологічного визначення, потім, як повноважень в окремих сферах, зокрема, в сфері забезпечення прав і свобод людини, і далі аналіз повноважень щодо забезпечення окремих прав: на освіту, культуру, охорону здоров я). Категорії змісту і форми є методологічною базою для визначення організаційних форм діяльності органів місцевого самоврядування. Крім того, в роботі використовуються категорії причини та наслідків, частини та цілого тощо.
Пізнання особливостей забезпечення прав та свобод людини і громадянина відбувається як на емпіричному, так і на теоретичному рівні. Емпіричне дослідження дозволяє провести спостереження за практичною роботою органів місцевого самоврядування, зафіксувати конкретні факти такої практичної діяльності. Особливу роль відіграє метод узагальнення – метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки, властивості та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального на основі аналізу та синтезу. Наприклад, аналіз особливостей забезпечення окремих видів соціально-економічних прав: права на охорону здоров я, на соціальне забезпечення дає можливість зробити певні узагальнення і висновки щодо закономірностей забезпечення соціально-економічних прав в цілому.
Безперечно, основну роль при дослідженні поставленої проблеми відіграє теоретичний рівень, який є базою створення системи знань і в якому розкриваються загальні та необхідні зв язки.
Найзначнішу роль у вивчені правової реальності відіграють логічні методи, що дозволяють будувати висновки на законах правильного мислення. Досягнення нового, істинного вивідного знання, вірних і обґрунтованих висновків будується на основі формальної логіки, зокрема, закону несуперечності, логічних способах тлумачення юридичних норм. Велике значення при дослідженні проблеми відіграє історичний метод, який дозволяє вивчити проблему в її історичному розвитку. Зокрема, це має значення для встановлення хронологічної послідовності становлення інституту місцевого самоврядування в Україні, аналізу процесу трансформації функції і повноважень органів місцевого самоврядування, виявлення тенденцій у зміні законодавства в цій сфері.
Доцільним є використання також системного методу, оскільки місцеве самоврядування є складної системою взаємопов язаних органів, це вимагає окремого розгляду специфіки їх діяльності з метою побудови цілісної моделі правовідносин. Це актуально і щодо системи прав людини, при вивчені яких є необхідним відповідний підхід.
Проте, за всієї значущості загальнонаукових методів, першочергову роль у встановленні справжньої картини правової реальності відіграють власні спеціальні методи юридичної науки. Зокрема, в роботі застосовується порівняльно-правовий метод, який дозволяє порівняти різні аспекти діяльності, виявити найбільш ефективні моделі конституційно-правового регулювання, загальні закономірності забезпечення прав та свобод людини і громадянина. На основі порівняння точок зору різних науковців формуються власні висновки і пропозиції.
Нормативно-юридичний метод, або метод формально-юридичного аналізу дозволяє з ясувати зміст нормативного матеріалу, що досліджується. Безумовно, робота базується на існуючій законодавчій базі, яка визначає напрямки і сфери діяльності органів місцевого самоврядування і виходить з аналізу відповідних норм як національних, так і міжнародних джерел права. Це дозволяє не тільки констатувати наявність або відсутність тих чи інших норм, але і зробити пропозиції щодо необхідності вдосконалення чинної нормативної бази з метою підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування в сфері забезпечення прав і свобод людини.
Структурно-функціональний метод дозволяє визначити місце і роль кожного з органів місцевого самоврядування в юридичному механізмі забезпечення прав людини, проаналізувати наскільки теорія відповідає практиці і зробити відповідні висновки.
Певне значення при вивчені поставленої проблеми відіграє статистичний метод. Особливо це має значення, при аналізі кількості звернень громадян до органів місцевого самоврядування, даних про наявність закладів охорони здоров я, стану з закладами соціального та культурного призначення. Соціологічний метод дозволяє вивчити суспільну думку з приводу ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
Результатом детального вивчення проблеми є застосування методу прогнозування, який дозволяє виявити тенденції і напрямки роботи, запропонувати конкретні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності цих органів у сфері забезпечення прав людини і громадянина, що базується на аналізі інформаційного масиву даних, які приведені в певну систему наукових висновкив.
Наукова новизна дисертаційного дослідження :
1. Доведено, що кінцевою метою реформування місцевого самоврядування і головним критерієм того, наскільки вдало це реформування відбувається, є всебічне забезпечення прав та свобод людини і громадянина.
2. Як виявило дослідження, сучасна спрямованість демократичних перетворень в Україні на подальшу децентралізацію влади на рівні територіальних одиниць вимагає визнання і законодавчого закріплення пріоритетним принципом діяльності системи органів місцевого самоврядування принципу гуманізму - всебічного забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.
3. Обґрунтовується доцільність застосування при визначенні характеру діяльності органів місцевого самоврядування щодо прав громадян терміну “забезпечення”, як більш загального, що охоплює собою поняття захисту, охорони, реалізації.
4. Доводиться, що діяльність органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення конституційних прав і свобод громадян здійснюється в рамках реалізації повноважень місцевого самоврядування і цей вид діяльності відбувається у таких основних формах, як використання прав, виконання обов язків, дотримання правових заборон та правозастосування.
5. Запропоновано критерій оцінки ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод людини, яким виступає рівень задоволеності конкретної людини соціальними умовами життя (виходячи із суб єктивного сприйняття ступеня цієї задоволеності).
6. Інтегруючись в систему місцевого самоврядування, конституційні права та свободи людини і громадянина отримують свій подальший розвиток, що відображає складний процес їх реалізації на місцевому рівні і це вимагає впровадження і застосування в державно-правовій науці категорії муніципальних прав та свобод людини і громадянина. Це такі права, які надають реальні можливості кожному члену територіальної громади приймати участь у вирішенні всіх питань місцевого значення, а також користуватися матеріальними і духовними благами, які надаються за територіальним принципом.
7. Доведена доречність в системі місцевого самоврядування вести мову про дворівневу систему первинних суб єктів: територіальна громада як первинна соціально-територіальна група і особистість як суб єкт індивідуальних прав на здійснення місцевого самоврядування.
8. Визначається і обґрунтовується доцільність визначення характеру діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню прав та свобод людини і громадянина в якості надання певних послуг з метою задоволення їх потреб.
9. Аналізуються і уточнюються основні напрямки підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина, якими виступають: розвиток правової бази, достатнє фінансування, інформаційне забезпечення, залучення громадськості до найактивнішої участі у здійсненні самоврядування.
10. Для більш ефективної реалізації повноважень органів місцевого самоврядування щодо забезпечення прав і свобод людини пропонується використовувати найрізноманітніші організаційно-правові форми, засоби, методи повсякденної роботи, регламентовані правовими нормами різної юридичної сили, порядку, особливих правил здійснення реалізуючих дій.
Доведена залежність між окремими видами конституційних прав та свобод людини і громадянина, відповідно, громадянських, соціальних, економічних, політичних та культурних прав та засобами і методами роботи, що застосовуються органами місцевого самоврядування. Внесені рекомендації щодо змін чинного законодавство України з метою переорієнтації на всебічне залучення громадян до вирішення питань місцевого значення та, відповідно, на розширення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання положень дисертації у науково-дослідницький діяльності. Дисертант всебічно аналізує практику виконання новітнього законодавства, яке регулює діяльність органів місцевого самоврядування, що дозволяє використати результати дослідження у подальшій розробці комплексних науково-практичних проблем, пов язаних з функціонуванням в Україні місцевого самоврядування як однієї з найважливіших ланок в механізмі забезпечення прав людини. Окремі наукові висновки, положення, пропозиції можуть скласти основу для подальших наукових пошуків стосовно місцевого самоврядування. Отримані результати орієнтовані на розв язання актуальних проблем вдосконалення правової бази місцевого самоврядування, на підвищення ефективності функціонування його окремих інститутів.
Дисертація включає певний обсяг систематизованих знань щодо реалізації повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення прав і свобод громадян, які можуть бути використані в навчальному процесі, включаючи систему підготовки і підвищення кваліфікації державних і муніципальних службовців, а саме -при викладанні курсів конституційного, державно-процесуального, муніципального права (за умови введення такого курсу в програму навчальних закладів юридичного профілю) та ряду спеціальних курсів. Висновки, концептуальні підходи, що містяться в дисертації, можуть бути використані в правотворчій роботі органів місцевого самоврядування.
Результати дослідження мають також важливе значення для відтворення в повсякденній організаційно-правовій діяльності органів місцевого самоврядування конституційного принципу про те, що права і свободи повинні визначати зміст і спрямованість діяльності як державних органів влади, так і органів місцевого самоврядування, тому особливе практичне значення має комплекс запропонованих методів і засобів роботи, які можуть використовувати в своїй роботі ці органи.
Особиста участь автора в одержанні наукових результатів, викладених у дисертації. Для отримання певного наукового результату автором проаналізовано і критично осмислено широке коло нормативних актів та наукових досліджень, обґрунтовано теоретичні положення та сформульовано практичні рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування по забезпеченню прав та свобод людини і громадянина, а також норм права, що регулюють цю діяльність.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення і практичні рекомендації містяться в опублікованих автором роботах, обговорювались на кафедрі конституційного і адміністративного права Київського національного університету ім.Тараса Шевченка,та на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Хмельницького інституту регіонального управління і права. Доповідались на щорічній конференції Львівського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України (березень 2000р., м. Хмельницький), на круглому столі “Державна політика щодо жінок на теренах незалежності” (серпень 2000р., м.Хмельницький), на науково-практичних семінарах за програмою TACIS “Проблеми реформування місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування” (січень, березень, червень 1999р.,м.Київ; вересень1999р.,м.Харків; березень 2000р., м.Хмельницький), на щорічних звітних науково-практичних конференціях Хмельницького інституту регіонального управління і права: (квітень 1998р., березень 1999р., квітень 2000р., березень 2001р.), на всеукраїнський конференції “Проблеми громадянської освіти і викладання прав людини в Україні” (березень 2000р., м.Хмельницький) та на міжнародній науково-практичній конференції “Державна регіональна політика в умовах адміністративної реформи” (жовтень 2000р.,м.Хмільницький).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в п яти наукових статтях, двох тезах наукових доповідей та повідомлень та монографії “Державне управління, державна служба та місцеве самоврядування” (за співавторством, особистий внесок – Глава 14, обсягом 2 д.а.).
Структура дисертації. У відповідності до мети, предмету і логіки дослідження дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
|
