|
Актуальність теми. Для реформування і подальшого розвитку правової системи України на засадах демократії і правової держави цінною виступає потреба в теоретичному осмисленні та врахуванні закономірностей зарубіжного досвіду проведення правової реформи, передовсім у кра-їнах, які протягом останнього десятиліття вирішували схожі до вітчизняних соціальні задачі. Та-кою країною виступала Чехословаччина, а після її припинення з 1 січня 1993 р. – Чехія і Словач-чина, держави, в яких правова реформа проводилася в подібних до українських суспільних умовах на фоні демократизації, економічної реформи та державного будівництва. Теоретичні розробки й досвід проведення правової реформи в Чехії і Словаччині є тим більш важливими для України на сучасному етапі, коли, з одного боку, продовжується процес законодавчого та інституційного на-повнення положень Конституції України, а з іншого – розпочинається практична діяльність щодо впровадження правової реформи в усіх її основних напрямах. В першу чергу, це стосується ініці-йованої Президентом України політичної реформи.
Виділяємо такі аргументи актуальності теми дослідження:
1. Необхідність створення та розвитку теоретичного знання про постсоціалістичні суспільст-во й державу та роль правової реформи в їх модернізації як окремого напряму теорії держави і права. Емпіричний матеріал Чехії і Словаччини дозволяє зробити це на початку ХХІ ст.
2. Потреба в удосконаленні конституційної системи влади в Україні зумовлює використання теоретичних підходів і практичного досвіду становлення та реформування владних систем країн дослідження, зокрема на етапі їх підготовки до вступу в Європейський союз. Звернемо увагу на той факт, що в нашій країні на початку 2003 року відсутнє правове регулювання на рівні законів діяльності практично всіх органів державної влади вищого і центрального рівня. Це викликає та-кож інтерес до таких теоретичних проблем як знаходження оптимальної національної моделі вза-ємодії й противаг між президентом, урядом і парламентом, доцільності парламентського бікамера-лізму, основ взаємостосунків держави і політичних партій тощо. Тому з ясування відповідного державно-правового досвіду в країнах дослідження допоможе уникнути цілого ряду помилок у ді-яльності органів публічної влади. 3. Теоретичні підходи й державно-правова практика Чехії і Сло-ваччини виступають цінними щодо вироблення методології та конкретних пропозицій до впрова-дження в Україні адміністративної реформи, зокрема таких її складових: а) деконцентрації і деце-нтралізації публічного управління; б) реформування державної служби; в) удосконалення адмініс-тративно-територіального поділу; г) реформи самоврядування на рівні області, району та терито-ріальної громади. Врахувати вказаний досвід важливо також для формування ідеології судово-правової реформи в Україні та її реального поглиблення.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота проводилась на ка-федрі державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України і виконана відповідно до Зведеного плану наукової діяльності Академії за комплексним науковим напрямом “Виконавча влада: організаційно-правові питання формування і функціонування” відповідно до наукового проекту Академії “Державне управління та місцеве са-моврядування” (номер державної реєстрації РК 0199И002827).
Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних і практич-них проблем правової реформи в Чехії і Словаччині в умовах постсоціалістичної модернізації та в контексті становлення і розвитку Української держави після припинення Союзу РСР, необхідності реформування її правової системи на конституційних засадах демократії та правової держави.
Поставлена мета досягається в ході вирішення таких загальних і конкретних задач:
1) розвиток теорії постсоціалістичного суспільства і постсоціалістичної держави як напряму загальної теорії держави і права, в тому числі з ясування закономірностей їх становлення і розвит-ку, розробка системи категорій і понять, пов язаних із проблемою;
2) розвиток теоретичних уявлень про правову реформу, в тому числі її системний аналіз, ви-роблення та уточнення відповідного понятійно-категоріального апарату; 3) розгляд технології й закономірностей системних політико-правових перетворень, які призвели до формування нової сутності чехословацької держави після “оксамитової революції”, їх законодавчого забезпечення, напрямів і засобів; на базі аналізу законодавчого матеріалу та державно-правової практики аналіз послідовності організаційно-правових заходів щодо створення основ демократичного режиму, ре-організації владної системи, зміни цивільного, господарського і кримінального законодавства;
4) висвітлення процесу федеральної реформи, законодавчих основ поділу ЧСФР, з ясування факторів, котрі сприяли дезінтеграції єдиної держави, а також механізму розв язання комплексу правових задач, що постали перед Чехією і Словаччиною у зв язку із незалежним характером їх подальшого державно-правового розвитку після 1 січня 1993 р.;
5) аналіз становлення національних моделей розподілу влади, “механізму стримувань і про-тиваг”, розвитку таких конституційно-правових інститутів як парламент, президент, уряд та кон-ституційний суд у Чехії та в Словаччині, теоретична характеристика їх форми державного прав-ління відповідно до конституцій, схвалених у 1992 р.;
6) розкриття змісту конституційних реформ у Чехії і Словаччині в 1999-2001 роках в умовах поступової інтеграції країн до євроатлантичних структур, у тому числі їх обґрунтування, напрямів, юридичної техніки, впливу на інші напрями правової реформи та результатів;
7) аналіз сутності реформ публічного управління у досліджуваних країнах, зокрема їх теоре-тичного обґрунтування, передумов, законодавчого забезпечення, основних напрямів та результа-тів;
8) розкриття змісту реформ судових і правоохоронних органів у Чехії і Словаччині, зокрема, питання законодавчого й інституційного забезпечення незалежності судів (і суддів), підвищення ефективності правосуддя, питання реформування поліцейських органів і прокуратури (державного представництва), формування їх нової моделі в сучасній демократичній державі;
9) вироблення загальних висновків та конкретних пропозицій щодо поглиблення правової реформи в Україні, ефективнішого законодавчого забезпечення основних її напрямів.
Об єктом дослідження виступають правові відносини в сфері здійснення правової реформи в Чехії і Словаччині в умовах їх постсоціалістичної модернізації.
Предметом дослідження виступають теоретичні й практичні проблеми моделі правової ре-форми в Чехії і Словаччині, її сутність, напрями та результати. Автор розглядає правову (держав-но-правову) реформу як складний багатовимірний процес, котрий розпочався в листопаді 1989 р. і отримав відносне завершення на початку ХХІ ст. Предмет дисертації розуміється як складова час-тина предмету загальної теорії держави і права з відповідним понятійно-категоріальним апаратом і методологією дослідження.
До предмету дисертаційного дослідження ввійшли (стали його складовими) питання теоре-тичної розробки проблеми правової реформи в постсоціалістичному суспільстві, з ясування зако-номірностей законодавчого та інституційного забезпечення правової реформи в Чехії і Словаччині за такими напрямами як конституційна реформа, адміністративна реформа, реформа судів і право-охоронних органів. Предмет дисертації відзначається не лише логічною обумовленістю, а й харак-тером державно-правових процесів, що відбувалися в названих країнах. Автор включає до предме-ту дослідження не лише теоретичні, а й практичні проблеми правової реформи, які виникали й ви-рішувалися в ході її впровадження.
Методи дослідження. Методологічною основою даної роботи стало комплексне використан-ня автором сукупності універсальних, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослі-дження. У дисертації враховано сучасний тип наукової раціональності та наукову парадигму віт-чизняної правознавчої науки.
На світоглядному методологічному рівні автор виходить із таких загальновизнаних і закріп-лених у Конституції Україні цінностей, як пріоритет людини, її прав і інтересів як вищої соціаль-ної цінності, демократії, правової і соціальної держави, верховенства права. Через їх призму оці-нюються складні державно-правові явища в їх розвитку та багатофакторній детермінації.
При визначенні методології дисертації автор враховує складність і неоднорідність самого предмету дослідження, необхідність знаходження оптимальної відповідності методологічного ін-струментарію елементному складу досліджуваного об єкта. Тому основу методології пізнання проблем правової реформи в Чехії і Словаччині, її основних напрямів, становив системний підхід. Завдяки йому дисертант розглядає правову реформу через реалізацію концепції системності як ру-ху від цілого до частини, від системи до елементів. Крім того, використання системного підходу дозволило виділити структурні рівні правової реформи в постсоціалістичному суспільстві, виро-бити теоретичну модель правової реформи як системи, врахувати властиві їй протиріччя.
Виявлення особливостей правової реформи здійснюється завдяки використанню цілого ряду інших наукових методів. Вона виступає динамічним соціальним явищем і для з ясування її генези-су використовується історико-правовий метод, обов язковою вимогою якого є аналіз предмету в контексті конкретної історичної ситуації, етапів його розвитку, факторів, які впливають на нього на кожному етапі.
Тема дослідження обумовлює широке використання порівняльно-правового методу, ефекти-вність якого, на думку автора, залежить від врахування таких факторів як спорідненість об єктів порівняння, ступінь зрілості суспільних відносин, особливості правосвідомості, традиції суспільс-тва та контекст його правової системи загалом. До предмету порівняльного аналізу автор відносив, у першу чергу, такі елементи правової системи країн дослідження, реформування котрих виступає особливо актуальним для України.
Особливістю дисертаційної роботи виступає поєднання теоретичного і емпіричного рівнів пізнання. Головним для автора виступає теоретичний аналіз, проте під час розкриття теми автор виходив із необхідності його доповнення аналізом емпіричним. На думку дисертанта, ігнорування останнього може призвести дослідника до помилкових висновків. Необхідно, щоб об єктом пі-знання виступали не лише ідеальні моделі, відображені в наукових публікаціях, а й реальний об єкт – складова правової дійсності. Саме на цій стадії пізнання реалізується можливість перевірки і доповнення науково-теоретичного аналізу відомостями і враженнями, отриманими автором у про-цесі безпосереднього вивчення практичного впровадження правової реформи в Чехії і Словаччині, функціонування їх владних структур, вивчення нормативно-правової бази цих країн. Нарешті, по-єднання даних рівнів пізнання дозволить довести до суб єктів юридичної діяльності в Україні знання про закономірності та конкретні державно-правові зразки, події і факти правового життя країн, які досліджуються.
Теоретичну базу дослідження становлять праці вітчизняних вчених-правознавців А. Зайця, М. Козюбри, В. Опришка, П. Рабіновича, В. Селіванова, В. Скрипнюка, В. Тація, Ю. Тодики, М. Цвіка, В. Шаповала, російських вчених С. Алексєєва, В. Нерсесянца, Ю. Тихомирова, В. Четверні-на та В. Чиркіна, а також чеських і словацьких науковців-юристів З. Їчінського, В. Кнаппа, Л. Ці-булки, М. Чіча та Я. Філіпа.
Інформаційною і емпіричною основою роботи стали законодавчі та інші нормативні акти Чехословаччини, Чеської Республіки, Словацької Республіки, інших постсоціалістичних країн, до-кументи міжнародних організацій, наукові публікації, довідкова література, статистичні матеріа-ли.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше у вітчизняній юридичній науці здійснено комплексний теоретичний аналіз правової реформи в Чехії і Словаччині, через яку провадилося перетворення сутності вказаних держав, їх основних функцій та правових систем. Особистим внеском автора є розробка теоретичної проблеми правової реформи в постсоціалістич-ному суспільстві як окремого напряму розвитку теорії держави і права, дослідження практичних проблем її впровадження у вказаних країнах. Зокрема, автором досліджено зміст такої реформи, основні напрями, ступінь законодавчого забезпечення, з ясовано детермінуючі її фактори та соціа-льне середовище.
В результаті здійсненого дослідження отримано нові результати, які прямо чи опосередкова-но здатні вплинути на вдосконалення процесу проведення правової реформи в Україні.
До основних наукових результатів дисертації належать:
1) на основі теоретичного аналізу розроблено та уточнено понятійно-категоріальний апарат, пов язаний із дослідженням постсоціалістичного соціального простору, зокрема:
зроблено висновок про те, що постсоціалістичне суспільство – це особлива соціальна спіль-ність, котра постала після падіння системи тоталітарного соціалізму, відзначається перехідним станом, високим ступенем динаміки, нестабільністю основних інститутів і структури загалом і од-ночасно модернізується у напрямі до втілення основоположних цивілізаційних цінностей (народо-владдя, прав людини, ринкової економіки); зроблено висновок про постсоціалістичну модерніза-цію як особливу модель “наздоганяючої модернізації”, котра полягає в системному, цілеспрямова-ному реформуванні основ суспільного і державного ладу тоталітарного соціалізму, становленні політичної й економічної системи, заснованої на принципах демократії і ринкової економіки;
зроблено висновок про те, що постсоціалістична держава – це держава, котра здійснює моде-рнізацію своєї сутності у напрямі від тоталітарного соціалізму до державно-правової організації суспільства, заснованого на принципах демократії та ринкової економіки; з огляду на тип постсо-ціалістичної модернізації проведено їх класифікацію на: а) держави, в яких провадиться азіатська модель модернізації; б) східноєвропейські держави. Останні, в свою чергу, також поділяються на дві групи: центральноєвропейські та пострадянські; зроблено висновок про те, що постсоціалісти-чна модернізація призвела до інтенсивних державотворчих процесів: із 30 постсоціалістичних держав 22 отримали незалежність після 1991 р.;
2) теоретично розроблено сутність категорії правової реформи та з ясовано її понятійний склад, зокрема:
сформульовано визначення поняття правової реформи як державної політики, спрямованої на системні перетворення за допомогою юридичних засобів сутності держави, її основних функ-цій, правових основ стосунків із суспільством та окремими індивідами на основі принципів кон-ституціоналізму та правової держави; обґрунтовано позицію автора щодо співвідношення понять “правова реформа” і “державно-правова реформа”;
розкрито понятійний склад категорії “правова реформа”, в тому числі такі взаємопов язані поняття як напрями правової реформи, її суб єкт та об єкт;
3) уперше подано теоретико-юридичний аналіз та суттєво доповнено науково встановлену систему соціальних фактів щодо впровадження правової реформи в Чехословаччині в умовах іс-нування єдиної держави, визначено її ознаки та закономірності; обгрунтовано висновок про пер-шочерговість конституційної реформи в постсоціалістичних суспільних перетвореннях;
4) уперше досліджено закономірності становлення національних конституційних моделей розподілу влади в Чехії і Словаччині в процесі державного будівництва, подано їх теоретичну ха-рактеристику та з ясовані проблеми функціонування;
5) уперше здійснено комплексне дослідження змісту та технології конституційних реформ, проведених у Чехії і Словаччині в 1999-2001 роках, спрямованих на адаптацію конституційних си-стем до вимог європейської інтеграції, зокрема реорганізації вищих органів державної влади, ви-роблення механізму інтеграції країн до Європейського союзу, удосконалення конституційного статусу особи;
6) уперше проаналізовано зміст реформ публічного управління в країнах дослідження, зок-рема їх концептуальні основи, систему управління процесом впровадження, ступінь законодавчого забезпечення, напрями, послідовність організаційно-правових заходів, ефективність, взаємопов язаність із суміжними видами реформ; зроблено висновок про органічний зв язок цієї реформи з конституційною реформою та іншими напрямами правових перетворень;
7) уперше досліджено сутність реформ судової системи та правоохоронних органів у Чехії і Словаччині, зокрема змін у статусі суддів, організації судової системи, створення моделі держав-ного представництва в Чеській Республіці і перетворення прокуратури в Словацькій Республіці, питання вдосконалення поліцейської діяльності; зроблено висновок про закономірності в рефор-муванні вказаних органів, вироблено конкретні рекомендації щодо вдосконалення відповідних ін-ституцій в Україні;
8) подано системні пропозиції щодо поглиблення правової реформи в Україні, зокрема щодо: вироблення Стратегії правової реформи в Україні як концептуального документу, покликаного уз-годити різні напрями правових перетворень та закріплення її законом України; створення системи управління правовою реформою; першочерговості конституційної реформи, її завдань і змісту; взаємозв язку різних напрямів правової реформи зі змінами до Конституції України.
Наведене засвідчує, що автором уперше у вітчизняній теоретико-правовій науці проведене спеціальне системне дослідження правової реформи в Чехії і Словаччині в умовах постсоціалісти-чної модернізації. Його результати мають важливе теоретичне і практичне значення, оскільки до-зволяють вирішити важливу наукову проблему – створити теоретичне знання про роль правової реформи в постсоціалістичних перетвореннях та виробити на основі нього національну модель правової реформи в Україні.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в можливості, з одного боку, глибше зрозуміти закономірності проведення правової реформи в постсоціалістичному суспільст-ві, а, з іншого, – використати позитивний досвід для з ясування можливостей його впровадження в Україні. Результати дослідження можуть знайти застосування в таких сферах:
1) у науковій – результати дисертації можуть бути використані для подальших наукових до-сліджень теорії і практики правової реформи в постсоціалістичному світі, причому не лише країн Центральної Європи, а й інших регіонів, зокрема країн-членів СНД, балтійських держав;
2) у правотворчій – законодавці та представники інших правотворчих органів можуть скори-статися ними для поглиблення та інтенсифікації правової реформи в Україні, а саме: а) для опти-мального проведення політичної реформи, спрямованої на удосконалення форми державного пра-вління, в першу чергу, нового конституційного врегулювання відносин між вищими органами державної влади, раціоналізації владної моделі, створення більш ефективного механізму взаємодії Кабінету Міністрів України і депутатської більшості Верховної Ради України; б) для подальшої роботи щодо створення законодавчої бази для ефективного і стабільного функціонування інститу-тів демократії в Україні; в) для проведення адміністративної реформи в Україні, її концептуально-го і законодавчого забезпечення, децентралізації та деконцентрації державної влади, реформуван-ня державної служби; г) для законодавчого забезпечення вдосконалення судової системи та рефо-рмування міліції і прокуратури;
3) у навчально-методичній – здобутки дослідження можуть бути використані в процесі під-готовки фахівців-юристів, зокрема в ході читання навчальних дисциплін з теорії держави і права, порівняльного правознавства, державного права зарубіжних країн, історії держави і права зарубі-жних країн.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, резуль-татом власних досліджень автора. Під час підготовки публікацій у співавторстві (з Білоусом В., Горінецьким Й., Нижник Н., Ткачуком П.), співавтори надали допомогу в пошуку частини емпіри-чного матеріалу та його теоретичному аналізі, водночас здобувач залишає за собою авторський пріоритет щодо тих теоретичних положень і висновків даних робіт, які використані у дисертації. Монографія, котра написана у співавторстві з професором Нижник Н., містить виділення авторст-ва розділів.
Апробація, публікація та реалізація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на спіль-ному засіданні кафедри державного управління і менеджменту та кафедри права і законотворчого процесу Національної академії державного управління при Президентові України. Окремі питання роботи доповідалися на зустрічі-круглому столі “Ужгородський міськвиконком і громадські орга-нізації” (Ужгород, 1997), на трьох міжнародних наукових конференціях, проведених спільно ка-федрою теорії та історії держави і права юридичного факультету УжНУ та кафедрою історії дер-жави і права юридичного факультету Кошицького університету ім. П. Шафарика у Словацькій Ре-спубліці (Кошице – 1996, Кошице – 1997, Ужгород – 1998), міжнародній науково-практичній кон-ференції “Державне управління та місцеве самоврядування в Україні: шляхи реформування” (Ужгород, 2000), на щорічних підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету. У 2002 р. окремі аспекти роботи доповідалися автором в ході міжнародних наукових конференцій: “Державне управління в умовах європейської інтеграції” (травень 2002, Київ, Українська Академія державного управління при Президентові України) та “Законодавство про вибори і референдум: шляхи удосконалення” (листопад 2002, Ки-їв, Центральна виборча комісія). Автор брав участь у підготовці документів щодо впровадження адміністративної реформи в Україні. Результати дослідження використовувалися дисертантом при розробці навчальних програм та методичних рекомендацій, читанні лекцій та проведенні семінар-ських занять по курсах “Теорія держави і права” та “Історія вчень про державу і право” в Ужго-родському національному університеті.
Публікації. З теми дисертації опубліковано дві монографії (одна у співавторстві з професо-ром Нижник Н. Р., з виділенням авторства розділів), понад 40 наукових публікацій, в тому числі 21 стаття в наукових фахових та іноземних виданнях.
Структура дисертації обумовлена авторським розумінням предмету дослідження. Вона скла-дається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на 13 підрозділів, висновків (повний обсяг дисер-тації 415 с., в тому числі основний текст – 372 с.) і списку використаних джерел (440 наймену-вань).
| 
