|
Актуальність теми дослідження. Українська держава головним своїм пріоритетом, найвищою соціальною цінністю визнала людину, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканість і безпеку. Саме тому складовою концепції розвитку українського суспільства є сучасна державна політика захисту дитинства.
Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію ООН про права дитини і проголосувавши за Всесвітню декларацію про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, а також забезпечити надійний захист від будь-яких форм насильства та експлуатації.
Перші кроки вже зроблено. У Конституції України значна увага приділена захисту дітей та закріплено їх права у статтях 51,52. Розроблена Національна програма “Діти України”, в якій зазначається, що виконання, передбачених міжнародними актами, зобов язань з питань захисту і розвитку дітей є важливим завданням соціально орієнтованої держави. Закон України “Про охорону дитинства”, прийнятий 26 квітня 2001 року, визначив загальнонаціональним пріоритетом забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток. Законом України “Про попередження насильства в сім ї” від 15 листопада 2001 року визначено правові та організаційні основи попередження насильства в сім ї, що є першим дієвим кроком держави в напрямку захисту неповнолітніх від насильницьких посягань.
Проте, як свідчить практика, сама лише наявність норм без налагодженого механізму реалізації неспроможна забезпечити їх дієвість. Саме через відсутність належного механізму реалізації правового захисту неповнолітніх, сьогодні доводиться констатувати катастрофічне поширення таких негативних явищ та процесів у сфері дитинства, як вживання алкогольних напоїв, токсичних речовин та наркотиків, безпритульність, бездоглядність, проституція, тощо. Позбавлені належного нагляду діти піддаються значному ризику зазнати насильницьких посягань.
Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, взято курс на мінімізацію злочинного впливу на неповнолітніх та визначено основні шляхи забезпечення цього напрямку профілактики, серед яких: виявлення та облік неблагополучних сімей; виявлення дітей, які жебракують, вчиняють правопорушення або стали жертвами злочинної діяльності дорослих; створення необхідних умов для проживання та виховання дітей у сім ї, які б виключали несприятливе побутове оточення, негативний вплив антигромадських елементів; забезпечення притягнення до відповідальності батьків за неналежне виховання, навчання та розвиток дитини; переорієнтацію телебачення з демонстрації культу жорстокості, цинізму і насильства на прищеплення молоді загальнолюдських цінностей, національних духовних традицій; видання методичної та довідкової літератури з питань запобігання негативним проявам у дитячому середовищі.
Однак, поки що діяльність держави по запобіганню насильницьким злочинам щодо неповнолітніх не відповідає реаліям сьогодення, оскільки не забезпечує в повному обсязі захист прав дитини у відповідності до міжнародних положень та норм вітчизняного законодавства. Комплексний аналіз проблем запобігання саме насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в нашій країні не проводився. У різні часові періоди теоретичним дослідженням насильницьких злочинів проти особи займалися вітчизняні та зарубіжні вчені: С.М. Абельцев, Ю.М. Антонян, Р.О. Базаров, А.І.Бойцов, В.О. Василевич, А.В.Варданян, Л.Д. Гаухман, В.О. Глушков, В.В. Голіна, І.Н. Даньшин, С. Золотухін, О.М. Костенко, Н.К. Котова, В.М. Кудрявцев, Р.О. Левертова, В.В.Лунєєв, М. О.Ткаченко, О.Є Михайлов, М.І. Панов, Е.П. Побігайло, Н.Х. Сафіуллін, Л.В. Сердюк, В.І. Сімонов, Н.В. Яницька та інші автори.
Дослідженню питань правового регулювання суспільних відносин у сфері нормального розвитку неповнолітніх присвячені роботи Г.А. Алієва, І.П. Васильківської, В.В. Вітвіцької, Б.М. Ворника, О.М. Джужи, О.І Карпенко, С.Г. Киренка, Л.В. Крижної, І.І. Лановенка, В.Т.Маляренка, П.С. Матишевського, В.П. Мироненко, О.Є. Михайлова, О.Є. Мойсеєвої, В.Ф. Мороза, В. М. Оржеховської, Л.І. Романової, В.Я. Рибальської, К.К. Сперанського, В.О. Тулякова, І.К. Туркевич, Т.М. Чебикіної, Н.С. Юзікової, А.О. Ярового, С.С. Яценка та інших авторів. Проблемам кримінально-правового захисту та попередження злочинів щодо неповнолітніх, протягом останніх років, присвячено лише декілька робіт: в 1999 році Н.С. Юзікова у дисертаційному дослідженні “Кримінально-правові проблеми відповідальності за злочини проти неповнолітніх” обґрунтувала необхідність підвищення відповідальності батьків за неналежне виховання дітей та за вчинення злочинів щодо них; у 2002 році В.В.Вітвіцька в роботі “Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх” класифікувала злочини проти неповнолітніх на чотири групи, залишивши поза увагою посягання на особисту недоторканність дитини, та запропонувала ряд змін до чинного Кримінального кодексу України в сфері захисту неповнолітніх від злочинних посягань; у 2003 році С.Г. Киренко, опрацювавши тему “Проблеми захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України”, дослідив стан кримінально-правової охорони неповнолітніх та запропонував низку змін до чинного кримінального законодавства. Опубліковані праці використано автором як вихідні науково-теоретичні основи дослідження обраної теми.
Вивчення законодавства, літературних джерел, матеріалів слідчої та судової практики показує, що при значній увазі вдосконаленню нормативного регулювання діючої системи захисту прав неповнолітніх та питанням юридичної відповідальності за відповідні правопорушення, у теорії кримінального права та кримінології проблема визначення поняття, ознак насильницьких злочинів щодо неповнолітніх, чинників, які зумовлюють їх вчинення, проблеми запобігання зазначених посягань, недостатньо досліджені, що породжує недоліки і суттєві складності в розслідуванні та судовому вирішенні цих справ. На думку автора, актуальність дослідження даної проблеми має соціально-правову значущість у посиленні протиді як насильницьким злочинам щодо неповнолітніх, так і іншим посяганням на права та законні інтереси неповнолітніх й зумовлюється, перш за все, потребами вдосконалення заходів соціально-правового захисту дітей від насильства.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінального права та кримінології. Тема узгоджується з положеннями Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 року № 1376/2000. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Академії державної податкової служби України, зокрема пов язана з темою “Вивчення проблем кримінології в процесі навчання та виховання студентів”, а також узгоджується з п.7 Програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період 2001 – 2005 років.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне кримінально-правове і кримінологічне вивчення насильницьких злочинів проти неповнолітніх, визначення їх кількісно-якісних параметрів, детермінант, що їх зумовлюють, особистості потерпілого, розробки науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню запобігання досліджуваних злочинів.
Відповідно до поставленої мети в дисертації зроблена спроба вирішити наступні питання і розв язати такі завдання:
· визначити сучасний стан наукової розробки поняття насильницьких злочинів в кримінальному праві та кримінології взагалі і стосовно неповнолітніх зокрема;
· на підставі аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел розробити власне визначення поняття насильницьких злочинів стосовно неповнолітніх та визначити їх коло за чинним КК України;
· уточнити існуючі поняття, зокрема “насильство”, “неповнолітня особа” і запропонувати внесення відповідних змін до законодавства;
· дати кримінологічну характеристику насильницьких злочинів проти неповнолітніх;
· вивчити особистість злочинців;
· проаналізувати риси неповнолітніх потерпілих від насильницьких злочинів;
· визначити загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання зазначеним злочинам.
Об єкт дослідження складають суспільні відносини у сфері державної діяльності із соціально-правового захисту неповнолітніх від насильницьких злочинів.
Предмет дослідження – кримінально-правова і кримінологічна характеристика насильницьких злочинів проти неповнолітніх, їх причини та умови, особливості потерпілих, заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання цим негативним явищам соціальної дійсності. Основним нормативно-інформаційним джерелом роботи стали правові норми, що визначають юридичну природу права неповнолітніх на захист від насильницьких злочинів та регламентують підстави, порядок діяльності держави по запобіганню насильницьким злочинам щодо неповнолітніх, що містяться у чинній Конституції України, в Кримінальному кодексі України, у Кримінально-процесуальному кодексі України, Законах України “Про концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, “Про охорону дитинства”, “Про попередження насильства в сім ї”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, “ Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, інших законодавчих актах; накази, інструкції та інші нормативні акти МВС України, нормативні акти зарубіжних держав – у порівняльному аспекті. Предметом дослідження стали також Постанови Пленуму Верховного Суду України та окремі норми проекту закону “Про профілактику злочинів”, що стосуються зазначеної проблематики. Методологічну основу дослідження теми склали положення діалектичного матеріалізму про пізнання соціальних явищ, загальнонаукові методи узагальнення, порівняння та опису, а також галузеві методи кримінального і кримінально-процесуального права, кримінології, соціології. Формально-догматичний метод слугував аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за насильницькі злочини проти неповнолітніх. Метод порівняльного правознавства використовувався при дослідженні регламентації питань відповідальності за насильницькі злочини та правового статусу жертв таких злочинів за законодавством Великобританії, США, Франції. Це дало змогу сформулювати рекомендації по вдосконаленню норм вітчизняного законодавства, що стосуються соціально-правового захисту неповнолітніх від насильницьких злочинів. Контент-аналітичне дослідження застосовувалось при вивченні кримінальних справ. Проводилось також анкетування, що дало можливість з ясувати думки респондентів по важливих для дослідження питаннях..
Емпірична база дослідження ґрунтується на: даних, одержаних внаслідок вивчення 250 кримінальних справ, розслідувались органами слідства в Київській, Житомирській, Черкаській, Тернопільській областях; узагальненні результатів анкетного опитування слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ та оперуповноважених кримінальної міліції в справах неповнолітніх (всього опитано 120 респондентів) та батьків, які мають на вихованні неповнолітніх дітей (всього опитано 90 респондентів) в Київській, Житомирській та Черкаській областях по дослідженню чинників, що детермінують насильницькі злочини щодо неповнолітніх; узагальненні результатів анкетного опитування неповнолітніх жертв насильницьких злочинів в Київській області (всього опитано 420 респондентів); опублікованих матеріалах слідчої і судової практики про статеві злочини та сексуальні зловживання щодо неповнолітніх (В.Т.Маляренко, Я.В.Мачужак).
Наукова новизна одержаних результатів . Дисертація за обраною темою є одним з перших монографічних досліджень кримінально-правових та кримінологічних проблем запобігання комплексу насильницьких злочинів щодо неповнолітніх.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд нових положень і висновків, окремі положення уточненні та доповненні. Вони запропоновані здобувачем особисто та винесені на захист, а саме:
1. Автор вперше в юридичній літературі виділив комплекс насильницьких
злочинів стосовно неповнолітніх потерпілих і визначив їх ознаки.
2. Значно доповнено поняття насильства по відношенню до неповнолітніх, проаналізовано його особливості. В зв язку з цим зазначено, що насильство – це будь-який вплив на неповнолітнього, вчинений проти або поза його волею, що спричиняє чи може спричинити шкоду життю, здоров ю неповнолітнього, а також повноцінному розвитку особистості. Обґрунтовано, що наслідком психічного насильства є поява у неповнолітнього не лише страху, а частіше – зацікавленості, інтересу до раніше невідомого, бажання “виглядати старшим”, тощо.
3. Запропоновано внести уточнення в ряд статей Особливої частини КК України стосовно поняття “неповнолітній”, виклавши їх таким чином, щоб у диспозиції був вказаний конкретний вік. Так, в ч.3 ст.152 КК України передбачити відповідальність за зґвалтування неповнолітнього чи неповнолітньої віком від 14 до 18 років, а в ч.4 ст.152 КК України передбачити відповідальність за зґвалтування неповнолітнього чи неповнолітньої віком до 14 років. Такі уточнення нейтралізують різнобій в термінології, яка застосовується в нормах КК України і відповідатимуть міжнародним стандартам.
4.Обґрунтовано пропозицію включити в ст.67 КК України таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину щодо неповнолітнього.
5. Визначено перелік насильницьких злочинів, які можуть бути вчиненні стосовно неповнолітніх. Серед них вказано злочини, відповідальність за які, зокрема передбачена п.2 ч.2 ст.115, ст.117, ч.3 ст.120, ст.121 – 127, ст. 129, ч. 3 ст.130, ч.2 ст.133, ч.1,2 ст. 135, ч.2 ст.136, ст.141, ч.2 ст. 142, ч.3 ст.143, ч.2 ст. 144, ч.2 ст.146, ч.2 ст.147, ст.148, ч.2,3 ст.149, ст.150, ч.3,4 ст.152, ч.2,3 ст.153, ст.155, ст.156, ст.166, ч.2 ст.181, ч. 2,3 ст.300, ч.2,3 ст. 301, ч.2 ст.302, ч.3 ст.303, ст.304, ч.3 ст.314, ч.2 ст.315, ч.2 ст.317, ст.323, ст.324 КК України.
6.Вперше в науковий обіг введені дані кримінологічної характеристики насильницьких злочинів щодо неповнолітніх. При цьому, на підставі вивчення 250 кримінальних справ охарактеризовано обсяг цих злочинів, їх структура та динаміка, висловлена думка про значну латентність цих злочинів.
7. Обґрунтовано положення про суттєві недоліки в офіційній звітності органів МВС, прокуратури та суду, яка повністю не відображає дані про неповнолітніх потерпілих в аспекті вчинених проти них злочинів, в тому числі і насильницьких. В зв язку з цим даються конкретні рекомендації по вдосконаленню форм діючої звітності стосовно даних про неповнолітніх потерпілих.
8. Вивчена особистість злочинців, які вчиняють насильницькі злочини щодо неповнолітніх, створено їх узагальнений кримінологічний портрет.
9. Уточнені причини та умови насильницьких злочинів щодо неповнолітніх, досліджений механізм їх дії.
10.Дана ґрунтовна характеристика соціально-демографічних, правових, віктимологічних якостей неповнолітніх потерпілих від насильницьких злочинів. Комплексно досліджена роль неповнолітнього потерпілого в генезисі злочинної поведінки особи, що вчинила злочин.
11.Розроблені рекомендації по підвищенню ефективності запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх як на загальносоціальному так і на спеціально-кримінологічному рівнях. 12. В ході проведеного дослідження звернута увага на недосконалість окремих норм кримінально-процесуального закону стосовно регламентації проведення слідчих дій у справах про злочини, потерпілими від яких є неповнолітні. В зв язку з цим даються рекомендації по вдосконаленню законодавства з цих питань.
Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання їх для: вдосконалення нормотворчого процесу у сфері кримінально-правового та процесуального захисту неповнолітніх від насильницьких посягань та завершення роботи над проектом Кримінально-процесуального кодексу України; практичної діяльності органів та служб у справах неповнолітніх і суду; подальших наукових досліджень цієї проблеми в сучасних умовах; навчально-методичних цілей у процесі підготовки студентів та слухачів у галузі кримінального, кримінально-процесуального права та кримінології.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі кримінального права, процесу та криміналістики Академії державної податкової служби України. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях; у повідомленнях на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: “Молодь на зламі тисячолітть: нове тисячоліття, нові проблеми?” (Київ - 2000), “Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (Донецьк - 2000), Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (Ірпінь-2001); використовувались при читанні лекційних курсів з кримінального права та кримінології, спецкурсу “Актуальні проблеми кримінального права та процесу” для підготовки магістрів та при проведенні практичних занять на юридичному факультеті і факультеті податкової міліції Академії ДПС України, а також Національної академії внутрішніх справ України по темах: “Причини та умови вчинення конкретного злочину”, “Детермінант насильницької злочинності”, “Профілактика злочинів, що посягають на статеву свободу та недоторканність особи”, “Попередження насильницьких злочинів”.
У Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності направлялись пропозиції до проектів Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України, які враховано робочою групою при доопрацюванні зазначених законопроектів. Публікації. По темі дисертації автором опубліковано у виданнях, що визнанні ВАК України фаховими для спеціальності “Правознавство” чотири одноосібні наукові статті, а також тези доповідей, надрукованих за матеріалами трьох науково-практичних конференцій.
|
