|
Актуальність теми дослідження. Здійснювані в Україні глибокі державно-правові та соціально-економічні перетворення вимагають подальшого зміцнення законності та правопорядку, забезпечення безпеки особи, належного захисту та охорони конституційних прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. Значну роль у здійсненні цих важливих завдань відіграють органи внутрішніх справ, складовою частиною яких є міліція. Покладаючи на працівників міліції широке коло обов язків щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, боротьби із злочинністю, належної охорони життя та здоров я особи від протиправних посягань, держава зобов язана забезпечити їх належним захистом для підвищення ефективності їх правоохоронної діяльності. Викликає занепокоєння криміногенна ситуація, що склалася в країні щодо кількості вчинюваних правопорушень стосовно працівників міліції. Так, тільки за 2002 рік зареєстровано 42273 правопорушень відносно працівників міліції, тоді як у 2001 році було зареєстровано 41343. Під час виконання службових обов язків у 2002 році загинуло 51 та поранено 347 працівників міліції. Усе це свідчить про необхідність посилення рівня особистого захисту, соціального забезпечення та надійного соціально-правового захисту працівників міліції з боку держави.
Проблеми правового статусу особи і громадянина, їх права та свободи, механізм реалізації конституційно закріплених гарантій досліджені в наукових працях окремих провідних вчених С.С. Алексєєва, Н.О. Бобрової, Н.Б. Болотіної, М.В. Вітрука, К.Г. Волинка, М.М. Гуренко, В.В. Копейчикова, О.П. Коренєва, О.Є. Мачульської, П.М. Рабіновича, Н.І. Роздималіної, В.Ю. Тихонової та інших. Разом з тим, поза межами наукових досліджень залишаються проблеми соціально-правового захисту деяких категорій громадян, зокрема, працівників міліції. У працях провідних українських науковців, зокрема, О.М. Бандурки, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, Р.А. Калюжного, Л.М. Князькової, А.М. Колодія, Ю.В. Корнєєва, Ю.Ф. Кравченка, В.В. Куличенка, О.В. Лавриненка, В.П. Пєткова, С.Д. Порощука, Л.Г. Чистоклєтова, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи та інших здійснюється аналіз окремих елементів правового статусу працівників міліції, проте комплексного наукового дослідження різнобічних проблем адміністративно-правового характеру їх соціально-правового захисту на сьогоднішній день не існує. Усі зазначені вище та багато інших робіт вчених минулого та сучасних науковців з проблем правового статусу особи і громадянина стали водночас науково-теоретичною основою даного дисертаційного дослідження.
Викладене зумовлює в цілому актуальність теми дослідження, її наукову новизну, структуру та зміст дисертації, а також вибір наукового, нормативно-правового та практичного матеріалу.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 років”, затверджені рішенням колегії МВС України від 28 лютого 1995р. № 4 км/2 та “Пріоритетних напрямках фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років”, затверджені наказом МВС України від 30 червня 2002р. № 635), Національної академії внутрішніх справ (“Основні напрямки наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 1995-2000 роки”) та Київського інституту внутрішніх справ (п. 4.5. Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на 2002 рік, затверджений Вченою Радою Київського інституту внутрішніх справ (протокол № 1) від 28 січня 2002 року). Актуальність цього напрямку досліджень обґрунтована у Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998р. № 810/98, Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років, схваленої рішенням колегії МВС України від 18.12.2000р. № 9км/1, Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000р. № 1376/2000. Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у всебічному аналізі сучасного стану проблем, пов язаних із забезпеченням належного соціально-правового захисту працівників міліції, комплексній розробці теоретичних положень та концептуальних основ у реалізації механізму адміністративно-правового захисту працівників міліції, розробці окремих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регламентує такий захист.
Досягнення зазначеної мети забезпечується вирішенням наступних завдань:
- здійснити теоретичний аналіз категорій: “охорона прав”, “захист прав” та “правовий захист особи”;
- визначити поняття та зміст категорій “правовий захист працівників міліції” та “соціальний захист працівників міліції”;
- довести доцільність вживання та визначити поняття “соціально-правовий захист”;
- сформулювати поняття та визначити зміст поняття “адміністративно-правовий захист працівників міліції”;
- з ясувати природу і зміст механізму соціально-правового захисту працівників міліції та визначити його складові елементи;
- розкрити поняття та складові елементи механізму адміністративно-правового захисту працівників міліції;
- провести комплексний аналіз адміністративно-правових норм, спрямованих на забезпечення державного захисту працівників правоохоронних органів, дослідити процес реалізації цих норм та внести відповідні пропозиції щодо їх удосконалення;
- розробити рекомендації з питань удосконалення законодавства щодо соціально-правового захисту працівників міліції.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері соціально-правового захисту працівників міліції.
Предметом дослідження є поняття, сутність механізму адміністративно-правового захисту працівників міліції, реалізація їх законодавчо встановлених гарантій соціально-правового захисту в сучасних умовах.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання: всезагальний діалектичний метод пізнання при дослідженні сутності та змісту соціально-правового захисту працівників міліції, об єктивної оцінки рівня його ефективності, взаємозв язку з іншими явищами, зв язку із суспільством; загальнонаукові методи: історико-правовий – для дослідження процесу виникнення, формування та розвитку поняття “соціальний захист” (підрозділ 1.2); аналіз та синтез як прийоми логічного методу при з ясуванні суті та змісту категорій “правовий захист працівників міліції”, “соціально-правовий захист працівників міліції” (підрозділи 1.1, 1.3); структурний підхід для з ясування елементного складу механізму соціально-правового захисту та механізму адміністративно-правового захисту працівників міліції (підрозділ 2.1); спеціальні методи: порівняльний метод, який використовувався під час здійснення аналізу точок зору провідних науковців щодо розуміння та змісту таких категорій, як “правовий захист особи”, “соціальний захист особи”, “правовий захист працівників міліції” (підрозділи 1.1, 1.2), а також у процесі аналізу деяких положень Закону України “Про міліцію” та Законів “Про міліцію (поліцію)” Російської Федерації, Молдови, Латвії (підрозділ 3.2); статистичного аналізу та анкетування для з ясування рівня соціально-правового захисту працівників міліції, визначення проблем та надання пропозицій щодо їх вирішення.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження слугували нормативно-правові акти з питань соціально-правового захисту працівників міліції: Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази та розпорядження МВС України, статистичні матеріали МВС України.
У процесі обґрунтування основних положень дисертації використовувались наукові роботи із загальної теорії держави та права, з конституційного, кримінального, адміністративного, цивільного, трудового та інших галузей права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним з перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням механізму адміністративно-правового захисту працівників міліції, а також сучасною постановкою цієї проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку відносин у специфічній адміністративній сфері та окремих напрямів удосконалення законодавства з метою посилення соціально-правового захисту працівників міліції. Вивчення цих питань дало змогу обґрунтувати ряд висновків, рекомендацій і пропозицій:
- уперше сформульовано поняття адміністративно-правового захисту працівників міліції, під яким пропонується розуміти систему правових засобів, за допомогою яких уповноважені на те органи та їх посадові особи забезпечують реалізацію законодавчо встановлених адміністративно-правових гарантій;
- визначено поняття соціального захисту працівників міліції як системи соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб та компенсують певні обмеження, встановлені законодавством щодо цієї категорії осіб;
- уточнено поняття правового захисту працівників міліції; обґрунтовано доцільність вживання поняття “соціально-правовий захист працівників міліції”, під яким слід розуміти систему нормативно закріплених гарантій та юридичних засобів, за допомогою яких уповноважені на те державні органи, їх посадові особи та інші суб єкти забезпечують реальну можливість працівників міліції ефективно використовувати законодавчо встановлені організаційно-правові заходи, а також користуватися пільгами та перевагами, які передбачені для цієї категорії громадян з метою компенсування певних обмежень та гарантування стану їх соціально-правової захищеності;
- визначено, що складовими елементами механізму соціально-правового захисту працівників міліції є: юридичні норми; форми та види захисту; правовідносини; професійна правова культура та свідомість;
- уперше сформульовано поняття механізму адміністративно-правового захисту працівників міліції як системи адміністративно-правових норм та засобів захисту, за допомогою яких уповноважені на те суб єкти забезпечують реальну реалізацію адміністративно-правових гарантій;
- встановлено, що існуючий механізм соціально-правового захисту працівників міліції має недоліки, які негативно впливають на процес реалізації законодавчо встановлених гарантій, а саме: недостатня якість законодавчого закріплення; неналежне забезпечення реального процесу реалізації; відсутність належних умов, за яких механізм захисту відповідав би реаліям сьогодення; відсутність єдиної управлінської структури в системі МВС, яка б займалась зазначеними питаннями;.
- розроблено пропозиції щодо внесення змін і доповнень до статей 185, 1857 Кодексу України про адміністративні правопорушення та до Закону України “Про міліцію” з метою подальшого удосконалення соціально-правового захисту працівників міліції.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що викладені в ній висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у сфері науково-дослідної діяльності основні висновки можуть бути використані для подальшої розробки правового забезпечення діяльності працівників міліції;
- у правотворчості результати дослідження сприятимуть удосконаленню нормативно-правового забезпечення діяльності міліції;
- у правозастосовчій діяльності при викладенні та вивченні курсів “Адміністративне право України”, “Адміністративна діяльність ОВС”, “Адміністративна діяльність податкової міліції”, “Основи управління в ОВС”, “Управління підрозділами податкової міліції”, а також у науково-дослідній роботі курсантів і студентів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедр адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України і конституційного та адміністративного права Київського інституту внутрішніх справ.
Окремі результати дослідження висвітлювалися на семінарі “Забезпечення захисту прав людини у правоохоронній діяльності” (Київ, 2000 р.), на міжнародній науковій конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, 2001 р.), на міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький, 2002 р.).
Узагальнені висновки і пропозиції були сформульовані і подані автором до ДРП МВС України, ГВ УМВС України в Миколаївській області. Результати дисертаційного дослідження використовувались у навчальному процесі Київського інституту внутрішніх справ в ході викладання курсів: “Забезпечення прав і свобод громадян в правоохоронній діяльності”, “Конституційне право України”, “Адміністративне право України”, “Адміністративна відповідальність”.
Публікації за темою дисертації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шести публікаціях чотири з яких опубліковані у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладення матеріалу. Вона містить вступ, три розділи, які поділяються на дев ять підрозділів, висновки, список використаних джерел (266 найменувань), додатків (обсягом 29 сторінок). Загальний обсяг дослідження - 239 сторінок, з яких 187 – основний текст.
| 
