|
Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні правової держави невід ємно пов язане з удосконаленням усіх сторін діяльності державних органів та забезпечення громадянам найбільш сприятливого режиму взаємодії з ними.
Сучасний процес розбудови держави в Україні зумовлений з усвідомленням широкого кола процесів, які відбуваються в суспільстві, в тому числі й тих з них, які безпосередньо пов язані з реалізацією конституційних положень, що стосуються додержання та належної реалізації прав і свобод людини та громадянина. Одним з основних прав громадян є їх право на інформацію. Інформація є єднальною ланкою держави й громадянського суспільства, одним з дійових засобів налагодження взаємозв язку між особистістю та державою.
Управління суспільством з боку державних органів завжди припускає їхню інформованість про відповідні процеси та явища. Будь-яке рішення чи дія органів управління постає згодом у вигляді інформації для інших ланок управлінських структур, а також окремих громадян та їх об єднань. З другого боку, реалізація права громадян на інформацію в сфері державного управління створює передумову для формування особистої громадянської позиції, яка ґрунтується на розумінні певних рішень і дій державних органів та є важливим фактором попередження конфліктних ситуацій і правових суперечок, сприяє зростанню авторитету державних органів та їх посадових осіб в очах громадян.
Правовідносини в сфері інформації торкаються життєвих інтересів практично всього населення нашої держави та потребують глибоких наукових досліджень, всебічного, повного й об єктивного обґрунтування необхідних змін законодавства в цій галузі. На сьогодні реалізація права громадян на інформацію забезпечується не достатньо. Певним чином, це зумовлюється недоліками правового регулювання в сфері управлінської діяльності державних органів. При цьому одним з ефективних засобів боротьби з порушеннями права громадянина на інформацію є встановлення та реалізація юридичної відповідальності, в тому числі й адміністративної.
На сучасному етапі в законодавстві про адміністративні правопорушення відсутня чітка та вичерпна система норм відповідальності за порушення законодавства в галузі інформації. Зауважимо, що обговорення питань теоретичного, законодавчого і правозастосувального характеру, пов язаних з регулюванням права громадян на інформацію в сфері державного управління, у правовій науці є вибірковим, епізодичним та несистематичним. Ось чому виникає необхідність у комплексному дослідженні й теоретичному усвідомленні загальних закономірностей та особливостей реалізації права громадян у сфері державного управління, а виявлені в результаті такого аналізу проблеми можуть стати базисом для формулювання певних пропозицій щодо вдосконалення законодавства. Вказані обставини зумовлюють актуальність дисертаційної роботи.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена науково-технічною радою Запорізького державного університету. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми № 0186.0.070865 “Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування”. Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних здобутків учених різних галузей права, насамперед адміністративного, а також чинного законодавства України, узагальнень практики його реалізації, визначити сутність, значення та особливості адміністративно-правового регулювання права громадян на інформацію в Україні, виявити особливості правовідносин, пов язаних з реалізацією цього права в сфері державного управління, розробити пропозиції та рекомендації щодо усунення недоліків у правовому регулюванні, вдосконалення чинної системи законодавства.
Об єктом дослідження є адміністративно-правові відносини, пов язані з реалізацією права громадян на інформацію в сфері державного управління. Предмет дослідження складає механізм адміністративно-правового регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління, його особливості, правовий статус суб єктів відповідних правовідносин, а також підстави адміністративної відповідальності за порушення загальнообов язкових правил у сфері інформації.
- Виходячи з поставленої мети, у дисертації вирішуються такі основні завдання: усвідомлення змісту, поняття і видів інформації, розкриття значення інформації;
- дослідження значення й ролі інформації в державному управлінні, місце цієї категорії в структурі управлінських відносин;
- аналіз міжнародно-правового досвіду регламентації права громадян на інформацію, закріплення цього права в законодавстві іноземних країн;
- здійснення наукового аналізу положень Конституції України як основного джерела правового регулювання прав громадян на інформацію;
- розгляд механізму й особливостей реалізації права громадян на інформацію в сучасних умовах в Україні.
Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головний у цій системі є загальнонауковий, діалектичний метод пізнання, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми, здійснити системний аналіз правових аспектів у досліджуваній сфері. Для досягнення наукової об єктивності результатів дисертантом використовувався весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній науці адміністративного права.
У роботі використано формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та історичний методи дослідження. На їх основі досліджувалися: поняття інформації та перехід її з математичного поняття до розряду правових категорій; структура державного управління та особливості правовідносин, які виникають у цій сфері; місце та роль інформації в структурі управлінських правовідносин. Зроблені висновки та пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки з урахуванням визначеності, несуперечності, послідовності й обґрунтованості її силогізмів у межах понятійного апарату правової науки. Порівняльно-правовий метод використано при аналізі особливостей правового регулювання права на інформацію в різних країнах, а також при аналізі існуючих теоретичних конструкцій.
Окрім праць з адміністративного права й процесу дисертант використовував наукові розробки з філософії, загальної теорії права, теорії управління, галузевих правових наук, теорій інформації, кібернетики, зокрема, роботи вітчизняних та зарубіжних вчених: В.Б.Авер янова, А.П.Альохіна, Г.В.Атаманчука, В.Г.Афанасьєва, О.М.Бандурки, Д.Н.Бахраха, А.Р.Бєлкіна, Н.Вінера, В.М.Горшеньова, І.Я.Дюрягіна, Л.В.Коваля, Ю.М.Козлова, А.Н.Колмогорова, А.Т.Комзюка, А.В.Малько, В.І.Новосьолова, П.М.Рабіновіча, В.Ф.Сіренка, В.Д.Сорокіна, М.М. Тищенка, Ю.А.Тихомирова, А.Д.Урсула та інших. Дисертація ґрунтується на аналізі положень Конституції України, чинного адміністративного та адміністративно-процесуального законодавства, нормативно-правових актів інших галузей права. У ній також розглядається практика застосування законодавства про інформацію органами виконавчої влади, використано проекти законодавчих актів та відповідне законодавство інших країн.
Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням, присвяченим аналізу проблем правового регулювання прав громадян на інформацію в сфері державного управління.
У результаті проведеного дослідження сформульовані нові наукові положення, запропоновані дисертантом особисто, які і виносяться на захист:
1. Вперше в Україні проведено комплексне дослідження місця й ролі інформації в регулюванні управлінських відносин, які складаються між громадянином і органами виконавчої влади, їхніми посадовими особами в процесі реалізації прав та обов язків, передбачених нормами адміністративного права. Набуло подальшого розвитку питання щодо принципів управління. Обґрунтовується позиція стосовно впровадження до системи вказаних принципів як самостійного елементу принципу належного інформаційного забезпечення управлінських процесів. Вдосконалено підхід до з ясування місця інформації в структурі управлінських відносин.
2. Виявлено зв язок реалізації прав громадян на інформацію в сфері державного управління з дією окремих правових презумпцій, до яких дисертант відносить презумпції доступності інформації та імовірності (вірогідності) інформації.
3. Вперше у вітчизняній юридичній науці положення Конституції України, які закріплюють основні права та свободи особи і громадянина, досліджуються з позицій реалізації права на інформацію, що дозволяє визначити її базовий, основоположний характер для реалізації всього комплексу конституційних прав і свобод.
4. Набуло подальшого розвитку дослідження питань, що торкаються закріплення права громадян на інформацію в законодавстві України. Аналіз правового регулювання права громадян на інформацію здійснюється з урахуванням особливостей реалізації цього права в адміністративних провадженнях, що носять як юрисдикційний, так і неюрисдикційний характер.
5. Дістала подальший розвиток аргументація необхідності законодавчого закріплення адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій у сфері забезпечення прав громадян на інформацію і формулюються конкретні склади такого роду правопорушень.
6. Розширено обгрунтування необхідності вдосконалення контролю в галузі забезпечення права громадян на інформацію. Вноситься пропозиція про створення спеціального контрольного органу з питань захисту права на інформацію.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи та її окремі аспекти, теоретичні та практичні висновки були обговорені та оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: “Дні науки НаУКМА”, м.Київ (24-28 січня 2000 р.); “Міжнародний круглий стіл присвячений пам яті професора К.Г.Федорова”, м.Запоріжжя (12 травня 2000р.); “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності”, м.Дніпропетровськ (27-28 жовтня 2000 р.); “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи удосконалення правового регулювання”, м.Запоріжжя (8 грудня 2000р.); ”Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України”,м.Київ (19 квітня 2001р.); “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування”, м.Запоріжжя (15 листопада 2001р.); “Запорізькі правові читання”, м.Запоріжжя (3 липня 2002р.), а також на засіданнях кафедри конституційного та адміністративного права Запорізького державного університету.
Публікації. Результати дисертації відображено в 9 публікаціях у наукових фахових виданнях України.
Структура дисертації обумовлена її метою та завданням. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об єднують вісім підрозділів, висновків , списку використаних джерел. Обсяг дисертації складає 173 сторінки. Список використаних джерел містить 192 найменування й займає 14 сторінок.
| 
