|
Актуальність теми: На сучасному етапі суттєві зміни, що відбуваються в економіці, обумовлюють необхідність удосконалення правового регулювання соціально-трудових і виробничих відносин. У тісному взаємозв язку з цим процесом повинні здійснюватись зміни у свідомості людей у процесі реалізації трудових відносин. Вихід нашої держави на нові рубежі соціально-економічного розвитку створив об єктивні передумови для розширення гарантій трудових прав працівників і подальшого вдосконалення правового механізму їх охорони. Тому однією із найважливіших теоретичних проблем науки трудового права є розробка питань гарантованого захисту трудових прав працівників. Тому не випадково у Постанові Верховної Ради України від 17 червня 1999 року “Про засади державної політики України у галузі прав людини”[1] зазначається, що забезпечення прав і основних свобод людини є головним обов язком держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Ст. 43 Конституції України [2] закріпила право громадян на охорону їх життя та здоров я в процесі трудової діяльності.
Гарантування безпечних умов праці, ліквідація професійних захворювань та виробничого травматизму, усунення небезпечних та шкідливих виробничих факторів – одна з найголовніших турбот держави. Вона виступає гарантом реалізації цього конституційного права громадян та регулює за участю відповідних державних органів, законодавчих та інших нормативних актів стосунки між власником підприємства та працівником.
14 жовтня 1992 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці» [3], який регулює відносини між власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом та працівником з питань: безпеки та гігієни праці, виробничого середовища, та встановлює єдиний порядок охорони праці в Україні. І хоча з моменту прийняття Закону прошло вже більше десяти років, ситуація з виробничим травматизмом та професійними захворюваннями не покращилась.
Як зазначається в „Національній программі поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 роки”, що була затверджена постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1320 [4], реалізація права працівників на належні, безпечні і здорові умови праці зараз не забезпечується повною мірою і головними причинами, які не дають змоги істотно знизити рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності є відсутність відповідних нормативно-правових актів щодо охорони праці на підприємствах, випадковий добір кадрів, стійка тенденція до зменшення коштів для забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці.
В умовах економічної кризи, високого рівня безробіття працівники часто згодні працювати в будь-яких умовах аби отримати зарплату, а роботодавець не завжди в змозі повністю створити необхідні умови та забезпечити безпеку праці. Статистичні дані свідчать, що нещасні випадки, професійні захворювання та аварії трапляються переважно на тих підприємствах, які перебувають у незадовільному економічному стані. Практично через день в країні трапляються аварії з нещасними випадками, кожні 5 годин гине один працівник і кожні 10 хвилин травмується одна людина [5, С. 11]. Майже 17 тис. громадян щорічно стають інвалідами праці, понад 255 тис. чоловік одержують компенсацію за ушкодження здоров я внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання у випадках, що мали місце протягом минулих років. З них близько 50 тис. отримують компенсацію у зв язку з втратою годувальника [5, С. 6]. За даними Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в країні протягом 2002 року на виробництві постраждало 34 552 особи, в тому числі смертельно 1 477 осіб. [6]
Політика держави, спрямована на покращення становища охорони праці, потребує істотних змін у трудовому законодавстві, оскільки окремі його норми «не стикуються» між собою. З явилось чимало прогалин, і головною причиною цього є відсутність чіткого визначення правової природи окремих інститутів трудового права, зокрема інститутів розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві та відповідальності власника за нещасні випадки, що трапилися на його підприємстві. Слід також зауважити, що трудове законодавство, одержане в спадок від СРСР, було зорієнтовано в основному на інтереси виробництва, а не на працівника. Зараз, коли відбулася переоцінка цінностей і найвищою соціальною цінністю в державі визнано людину, головний орієнтир – саме життя та здоров я працівників та членів їх сімей.
Головна мета законодавства про охорону праці – сприяння полегшенню та оздоровленню умов праці, запобіганню травматизму та професійним захворюванням. У тих випадках, коли норми охорони праці не були належним чином виконані і нещасний випадок вже відбувся, Закон покликаний сприяти виявленню причин нещасних випадків, їх усуненню та відшкодуванню шкоди потерпілому. Цій меті служать норми про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві - складова частина законодавства про охорону праці.
Законодавство про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві досить лаконічне. У Кодексі законів про працю України [7] та Законі України “Про охорону праці” ці питання регламентовані двома статтями. Питання розслідування та обліку нещасних випадків докладно урегульовані лише у “Положенні про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві”, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року № 1094 “Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві” [8]. Практика застосування Положення виявила чимало суперечливих та неясних питань, які потребують, в першу чергу, теоретичного осмислення.
Зокрема це стосується норм, що регламентують сферу застосування цього Положення, коло осіб, на яких поширюється його дія, немає однозначності у розумінні термінології, деякі терміни не визначені зовсім. Крім цього, завдяки помилкам, які викликані вищезгаданими недоліками, потерпілі від нещасних випадків на виробництві оперативно та у повному обсязі не можуть отримати компенсацію за ушкодження здоров я при виконанні трудових обов язків. Крім того, із введенням в дію з 1 січня 2001 року Закону України “Про загальнообов язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності”, прийнятого 23 вересня 1999 року [9], система відшкодування заподіяної шкоди ще більш ускладнилася, а механізми реалізації положень вищезгаданого Закону недосконалі або не розроблені взагалі. Необхідність теоретичного дослідження питань розслідування нещасних випадків обумовлена основними напрямками законодавчої роботи Міністерства праці та соціальної політики, яке перш за все вважає необхідним виконання програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підготовку Верховною Радою України проектів Законів “Про об єкти підвищеної небезпеки”, “Про безпечність промислової продукції”,”Про вибухові матеріали” [5, С. 6].
Незважаючи на важливість теми та складність проблем, що містяться в ній, її наукова розробка практично не проводилась. У 1977 році Коршуновим Ю.М. була захищена кандидатська дисертація у Науково-дослідницькому інституті радянського законодавства Міністерства юстиції СРСР. Але немає жодної докторської дисертації, жодної монографії, жодної теоретичної статті за цією темою. В наукових працях про охорону праці (Я.Л. Кисельова, С.А. Голощапова, В.І. Семенкова, Г.С. Симоненко та ін.) [10 - 16] питання розслідування та обліку нещасних випадків порушувались лише в інформаційному плані, те ж відноситься і до кандидатських та докторських дисертацій з охорони праці. Крім того, дослідження названих авторів проводилися в умовах панування загальнонародної та колгоспно-кооперативної власності, і взагалі, інтереси виробництва ставились вище за інтереси працівників, їх здоров я та безпеку. Зараз в літературі є декілька практичних посібників та науково-популярних праць за цією темою [17, 96, 145], підручників, де автори торкаються означених питань [18, С. 256-257], ці праці, безумовно, містять в собі корисні поради та знання але, звичайно, не можуть претендувати на теоретичне дослідження теми. Ціла низка важливих питань, таких як поняття нещасного випадку, принципи та природа відповідальності власника за порушення законодавства про охорону праці, процедура розслідування нещасного випадку, тлумачаться у ціх посібниках по-різному.
Неуважність до цієї теми з боку науковців, недослідженість даної проблеми поширюють випадки порушення трудового законодавства та обмеження прав працівників.
Все вищезазначене обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної цільової програми “Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових та соціальних прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186. 0. 070864) .
Мета й задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обгрунтування і визначення правової природи розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві, як підінституту трудового права, та розробка конкретних пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України про працю при розслідуванні причин нещасних випадків на виробництві й розробці на підставі взятих на облік та проаналізованих випадків профілактичних заходів, спрямованих на покращення становища в сфері охорони праці в країні. Окреме місце займає вивчення питання відповідальності власника підприємства за ушкодження здоров я працівника при виконанні ним своїх трудових обов язків.
Для досягнення поставленої мети у дисертаційному дослідженні були поставлені та вирішувались наступні задачі:
- визначити поняття нещасного випадку на виробництві;
- визначити місце норм про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві в системі норм права;
- проаналізувати і узагальнити підстави диференціації видів нещасних випадків на виробництві;
- виявити причини виникнення та засоби усунення нещасних випадків на виробництві;
- виявити недоліки нормативного регулювання розслідування нещасних випадків на виробництві та помилки при покладенні на власника підприємства матеріальної відповідальності за ушкодження здоров я працівника при виконанні ним своїх трудових обов язків;
- визначити основні напрямки та шляхи підвищення ефективності юридичних гарантій здорових та безпечних умов праці усім працівникам в Україні.
Об єкт дослідження становлять правовідносини, які виникають між власником підприємства, установи, організації, державними органами та працівником при проведенні розслідування нещасного випадку та при вирішенні питання про відшкодування заподіяної нещасним випадком здоров ю працівника шкоди.
Предметом дослідження є нещасний випадок на виробництві, його види, кваліфікаційні ознаки, причини, засоби попередження, а також система нормативних актів і судова практика, пов язана з його застосуванням.
Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. Відносини, що виникають між сторонами трудового договору та іншими суб єктами трудового права при розслідуванні нещасного випадку, який мав місце на виробництві, розглядаються в роботі як складова частина предмету трудового права та пізнаються в процесі їх темпорального руху та розвитку, що дозволило виявити притаманні їм зв язки, наявні в них суперечности, оцінювати їх з кількісного та якісного боків.
В роботі також використовувалися формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-структурний та історичний методи дослідження. Наведені в дисертації висновки та рекомендації грунтуються на вимогах логіки щодо визначеності, послідовності та несуперечності суджень. Засоби формальної логіки, поєднані з використанням системно-структурного методу дослідження, надали можливість проаналізувати нещасний випадок на виробництві як цілісне правове явище. Визначені специфічні риси та загальні ознаки ушкоджень здоров я працівника при виконанні ним трудових обов язків, що дало змогу виділити декілька їх видів, які мають і різні правові наслідки, і особливості розслідування та кваліфікації.
Під час аналізу порівняльно-правових аспектів проблеми досліджується досвід правового регулювання відносин по розслідуванню та обліку нещасних випадків на виробництві в інших державах.
Основні положення та висновки, подані в роботі, грунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, особливостей його застосування, досягнень загальної теорії права, трудового права, інших галузей юридичної науки України та інших країн, міжнародних договорів України, узагальнень судової практики.
Емпиричною основою дослідження є практика розслідування нещасних випадків на підприємствах різних форм власності та господарювання, судова практика, пов язана з вирішенням спорів щодо встановлення обставин нещасного випадку, його кваліфікації тощо.
Теоретичну базу наукового дослідження становлять праці таких вчених: О.А. Абрамова, М.Г. Александров, В.С. Андрєєв, В.С. Венедиктов, С.А. Голощапов, Г.С. Гончарова, П.І. Жигалкін, І.В. Зуб, В.В. Караваєв, І.Я. Кисельов, Ю.М. Коршунов, Р.З. Лівшиць, А.М. Михайлич, Н.А. Муцинова, В.Г. Ротань, В.І. Семенков, Г.С. Симоненко, В.Т. Смирнов, О.В. Смирнов, П.Р. Стависький, Б.С. Стичинський, В.І. Прокопенко, О.І. Цепін, Ю.М. Явич, К.Б. Ярошенко.
Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації сформульовано та обгрунтовано ряд наукових положень, висновків і пропозицій, які характеризуються достатньою обгрунтованістю, новизною і практичною цінністю; деякі з них носять дискусійний характер.
У роботі вперше комплексно досліджуються проблеми диференціації та кваліфікації нещасних випадків, методики проведення їх розслідування, обліку та аналізу їх причин.
Поняття розслідування та обліку нещасного випадку розглянуто з якісно нової сторони, тобто на перше місце стає розслідування для повної компенсації потерпілому робітнику шкоди, яку спричинив нещасний випадок, а на друге – захист власності та інтересів власника підприємства, де мав місце нещасний випадок.
На захист виносяться такі науково-теоретичні положення:
= обгрунтований висновок про трудоправову природу обов язку роботодавця створити на підприємстві здорові та безпечні умови праці та відшкодувати заподіяну здоров ю працівника шкоду;
= диференціація видів та форм ушкоджень здоров я людини під час праці, які згідно із законодавством дають потерпілому право на відшкодування шкоди;
= обгрунтована позиція щодо обов язкового взяття на облік всіх нещасних випадків, які мали місце на підприємстві, без урахування форми правового зв язку “підприємство – працівник”, форми вини сторін та ін.;
= положення щодо вдосконалення методики розслідування нещасних випадків, суб єктного составу комісій по розслідуванню та їх повноважень.
Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки і пропозиції мають як теоретичне, так і практичне значення. Зроблені в роботі висновки та пропозиції спрямовані на подальше вдосконалення правових гарантій реалізації права на працю, на здорові та безпечні умови праці, дотримання законності в трудових відносинах. Теоретичне значення полягає в дослідженні підінституту трудового права “розслідування та облік нещасних випадків на виробництві”, методики його проведення, визначенні прав і обов язків суб єктів розслідування, причин, які викликають виробничий травматизм, та засобів боротьби з ним, спрямованих на подальший розвиток вчення про охорону праці та прав працівників взагалі.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що окремі пропозиції та висновки можуть бути використані при розробці нового Трудового Кодексу України, а також окремих нормативно-правових актів, які регулюють розслідування та облік нещасних випадків на виробництві та матеріальну відповідальність роботодавця за нестворення безпечних і здорових умов праці на підприємстві й за ушкодження здоров я працівника при виконанні ним своїх трудових обов язків.
Крім того, основні положення дисертації можуть застосовуватись при розробці нових підручників, методичних вказівок з курсу “Трудове право України” та при викладанні цього курса студентам вищих навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані та обгрунтовані в дисертації висновки, положення та пропозиції є особистим надбанням її автора, оскількі вони базуються на особистих дослідженнях, критичному осмисленні майже 150 наукових і нормативних джерел і на узагальненні судової практики застосування норм трудового законодавства, що регулюють розслідування та облік нещасних випадків на виробництві та матеріальну відповідальність власника підприємства за ушкодження здоров я працівника при виконанні ним своїх трудових обов язків.
Окремі спірні питання порушуються в роботі вперше, інші – розглядаються з урахуванням змін у соціально-економічному житті держави.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Рузультати дисертаційного дослідження використовувалися при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу “Трудове право та право соціального забезпечення” із студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Результати проведеного дослідження апробовані на наукових конференціях та семінарах:
§ Актуальні проблеми правознавства України – студентська наукова конференція за підсумками науково-дослідницької роботи за 1996 / 1997 навчальний рік (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого);
§ Актуальні проблеми юридичної науки – наукова конференція молодих учених та аспірантів (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2000 рік);
§ Актуальні проблеми формування правової держави в Україні – Всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 27 грудня 2000 року);
§ Проблеми загального нагляду за додержанням законодавства про охорону праці - науково-практичний семінар робітників Прокуратури Харківської області (м. Харків, Харківська обласна прокуратура, 2001 рік);
§ Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України – Наукова конференція молодих учених (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 30 червня 2001 року);
§ Проблеми реформування трудового та соціального законодавства України – Всеукраїнська науково-теоретична конференція (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 26-27 листопада 2002 року);
§ Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті – Наукова конференція молодих учених (м. Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 25-26 грудня 2002 року);
§ Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення - Всеукраїнська науково-теоретична конференція (Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, 30 січня 2003 року).
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження.Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділені на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (147 найменувань). Загальнгий обсяг дисертації – 201 сторінка, з них основного тексту – 186 сторінок.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 5 наукових статей та 6 тез виступів на наукових семінарах та конференціях.
| 
