|
Актуальність теми пов язана з необхідністю проведення структурних перетворень, яких зазнають органи внутрішніх справ України на сучасному етапі розвитку на наукових засадах.
Останнє десятиріччя ХХ століття принесло українцям найважливіші за всю їх багатовікову історію здобутки. Саме за цей період Україна виборола свою незалежність і утвердила свій авторитет у світовому співтоваристві. Поряд із цим утвердилися основи громадянського суспільства, підтвердженням чому є прийняття у червні 1996р. нової, демократичної за змістом, Конституції України, реформування сфери внутрішніх справ. За основними тенденціями розвитку держави, реформування органів внутрішніх справ (далі — ОВС) України сьогодні спрямовано на створення в Україні системи, гідної входження до „єдиної” Європи, що передбачає насамперед підвищення ефективності діяльності з надання ОВС послуг населенню відповідної території (реалізації їх прав і свобод), яка, на жаль, сьогодні перебуває на досить низькому рівні. Організація ефективної діяльності, визначення дій, які необхідно виконати на шляху до ОВС України „європейського” зразка та закладення основ створення відповідної системи є змістом процесу цілепокладання.
Цілепокладання є традиційним об єктом наукових досліджень у межах багатьох галузей науки, що знайшло відображення у працях Б.М. Андрушкова, А.В. Борзенка, В.Г. Віноградова, В.П. Загороднюка, Т.О. Казакевич, П.В. Копніна, О.П. Огурцова, О.І. Пригожина, М.І. Ропакова, Б.О. Старостіна, М.М. Трубнікова, І.Т. Фролова, О.О. Чупаєвої, О.І. Яценка та інших. У межах юридичної науки аспекти цілепокладання розглядалися в дослідженнях відомих фахівців у галузі управління В.Б. Авер янова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Д.П. Калаянова, Л.В. Коваля, В.М. Колпакова, Ю.Ф. Кравченка, Є.Б. Кубка, Н.Р. Ніжник, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, В.В. Цвєткова, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи, закордонних вчених – В.Г. Афанасьєва, Г.В. Атаманчука, С.С. Алексєєва, О.О. Богданова, О.О. Дейнеко, А.Є. Луньова, В.Д. Малкова, Ю.О. Тихомірова, Г.О. Туманова та інших, але не становили самостійного об єкта дослідження. Разом із цим не вивчалися джерела походження системи цілей, засоби формування цілей та втілення їх у практику управління, інші важливі аспекти цілепокладання. У зв язку з цим виникає потреба в розробці теоретичних питань цілепокладання, розгляді цілепокладання як процесу, що має організуючий характер, обґрунтуванні необхідності нормативного закріплення результатів процесу цілепокладання. Отже, потреба в наукових дослідженнях процесів цілепокладання є зрозумілою й нагальною.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 років (Рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995р. № 4КМ/2) і головними напрямками наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 1997-2000 роки. Крім того, цей напрямок досліджень відповідає Стратегії реформування державної служби, затвердженої Указом Президента України від 14.04.2000р. № 599/2000.
Метою дослідження є підвищення ефективності діяльності ОВС України шляхом обґрунтування необхідності розробки стратегії розвитку системи ОВС України та основ її реалізації.
Відповідно до поставленої мети вирішувалися такі завдання:
– проаналізувати громадську думку щодо діяльності ОВС України з реалізації прав і свобод громадян;
– розкрити сутність основних тенденцій розвитку держави, визначити основні пріоритети розвитку галузі внутрішніх справ держави;
– розглянути цілі ОВС України, їх роль та місце в механізмі управління;
– розкрити сутність процесів цілепокладання в управлінській діяльності;
– розкрити сутність та зміст процесів стратегічного управління і стратегічного планування відповідно до організації діяльності ОВС України;
– розробити рекомендації щодо стратегічного планування розвитку системи ОВС України, вдосконалення правового регулювання діяльності ОВС України, організаційно-структурного забезпечення реалізації стратегії розвитку системи ОВС України.
Об`єктом дослідження обрано організаційні процеси при здійсненні управлінської діяльності.
Предметом дослідження є цілепокладання в організації діяльності ОВС України.
Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У роботі поряд із загальнонауковими методами залучалися спеціальні (логіко-юридичний, історико-правовий, статистичний тощо). Використовувався догматичний аналіз законодавства, котре регулює діяльність ОВС України. Застосування методів спрямоване системним підходом, що дає можливість досліджувати проблему цілепокладання на сучасному етапі розвитку ОВС України в єдності соціального змісту та юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.3). Автор спирався на аксіоматичний підхід в ході дослідження генерації цілі (підрозділи 1.2, 2.1) та дослідження змісту основної цілі ОВС України (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Діалектичний метод сприяв встановленню об єктивної оцінки цільової функції інституту прав і свобод громадян (підрозділ 1.2) та визначенню найбільш ефективних форм організаційно-структурного забезпечення реалізації стратегії розвитку системи ОВС України (підрозділ 2.3). Історико-правовий та порівняльний методи широко використовувалися під час дослідження генезису пріоритету прав і свобод громадян у діяльності державних органів та соціалізації управлінської діяльності (підрозділи 1.2, 2.2). На основі системно-структурного методу досліджені форми діяльності ОВС України з реалізації прав і свобод громадян (підрозділ 1.2). Усі перераховані методи використовувалися комплексно, що сприяло підвищенню науковості й вірогідності отриманих результатів.
Нормативну та емпіричну базу дослідження становлять законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти України, стратегії соціального й економічного розвитку України, окремих сфер та систем державних органів, узагальнення практики управління в ОВС України, публікації в періодичних виданнях, довідкова література, а також результати соціологічних опитувань, що проводилися дисертантом особисто.
Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що на базі визнаних теоретичних засад, новітніх стратегій економічного й соціального розвитку України та новітнього законодавства вона є першим комплексним дослідженням процесів цілепокладання в організації діяльності ОВС України. Вперше цілепокладання досліджується як управлінський процес, що супроводжує організацію протягом усього її життєвого циклу, на відміну від вузького сприйняття (цілепокладання — процедура), прийнятого у вітчизняній теорії. У дисертації запропоновані теоретичні основи та практичні рекомендації щодо вдосконалення організації діяльності ОВС України шляхом розробки і реалізації стратегії їх розвитку:
– вперше запропоновано визначення цілепокладання як процесу здійснення цільової функції будь-яким суспільним інститутом, що складається зі стадій: переведення цілей з минулого, формування моделі майбутнього, закріплення моделі майбутнього у системі документів; конкретизовано зміст стадій процесу цілепокладання;
– вперше запропоновано розглядати цілепокладання в організації діяльності ОВС України як розробку стратегії ОВС України та основ її реалізації;
– обґрунтовано організаційно-правові засади формування стратегії розвитку системи ОВС України, якими є обов язковість переведення системи цілей із основних стратегічних рішень держави до стратегії розвитку системи ОВС України, стратегічне планування на їх основі як майбутньої діяльності системи, так і структурного забезпечення діяльності;
– удосконалено систему цілей ОВС України, котра складається з трьох основних рівнів: основна загальна мета (місія) ОВС України — позитивна ефективна реалізація прав і свобод громадян; цілі ОВС України — ідеальні моделі процесів реалізації прав і свобод; завдання ОВС України — конкретні форми й процедури реалізації прав і свобод громадян;
– визначена й обґрунтована необхідність ранжування цілей та завдань під час планування діяльності ОВС на певний період часу у формі визначення кола прав і свобод громадян, які підлягають першочерговій (пріоритетній) реалізації, що пов язана з недостатнім ресурсним забезпеченням або зниженням потенціалу системи ОВС України, яка раніше не розглядалася;
– доведена залежність між рівнем повноважень ОВС України та формами реалізації прав і свобод, яка передбачає наділення повноваженнями залежно від цілей діяльності конкретного суб єкта, якими для ОВС є охорона та захист прав і свобод громадян;
– обґрунтовано нові підходи до вибору типу та моделі організаційно-структурного забезпечення розвитку системи ОВС України, в межах яких встановлено, що бюрократична структура ОВС на сьогодні не ефективна, а реалізація стратегії розвитку ОВС України можлива лише в межах нової організаційної структури, яка максимально адаптована до зовнішніх умов.
Дисертант не претендує на вичерпність висвітлення змісту процесу цілепокладання, що пов язане з комплексністю проблеми та можливістю розгляду в межах обсягу дисертації лише основних питань цілепокладання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій організаційно-правового характеру до таких сфер дійсності:
– у науково-дослідній сфері — матеріали дослідження можуть бути використані для подальших наукових досліджень механізму управління в ОВС України та його елементів;
– у правотворчій сфері — закладені в дисертації принципи організаційної діяльності можуть бути використані для вдосконалення чинного адміністративного законодавства, під час розробки стратегії розвитку системи ОВС України, під час роботи над законопроектами „Про міліцію”, „Про міліцію місцевого самоврядування” тощо;
– у правоохоронній сфері — запропоновані заходи спрямовані на підвищення якості діяльності ОВС України, удосконалення охорони та захисту прав і свобод громадян, удосконалення реформування системи ОВС України, підвищення авторитету ОВС України серед населення;
– у навчальному процесі — результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсів „Основи управління в ОВС”, „Адміністративне право України”, „Адміністративна діяльність ОВС” у навчальних закладах системи МВС України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним монографічним дослідженням, усі сформульовані в ньому положення та висновки розроблені автором на базі особистих теоретичних та практичних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України.
Одержані в результаті дослідження висновки оприлюднювалися на: Міжнародній науковій конференції з нагоди 290-річчя прийняття першої у світі Конституції — Конституції Пилипа Орлика „Україна: поступ у майбутнє” (Київ, 2000), Міжнародному „круглому столі”, присвяченому пам яті професора К.Г. Федорова (Запоріжжя, 2000), Звітній річній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, курсантів, студентів та слухачів Запорізького юридичного інституту МВС України „Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам яті професора К.Г. Федорова (Запоріжжя, 2001), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Українська національна ідея — проблема відповідальності” (Львів, 2002).
Висновки та пропозиції щодо вдосконалення діяльності ОВС України направлені до УМВС України в Запорізькій області та впроваджені у практику діяльності штабу УМВС України в Запорізькій області і відділу професійної підготовки УМВС України в Запорізькій області.
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані в семи наукових статтях та тезах доповідей на науково-практичних конференціях, у тому числі три у провідних фахових виданнях.
Структура та обсяг роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження дисертація складається зі вступу, переліку умовних позначень, двох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел, 2 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок. Список використаних джерел, який складається з 316 найменувань, розміщений на 20 сторінках. Додатки займають 47 сторінок.
| 
