|
Зміни економічних реалій в сучасній Україні вимагають адекватної зміни правової системи. Вони покликані забезпечити юридичну базу розвитку ринкової економіки. Підприємницька діяльність – це ключовий елемент цивільного обігу, а підприємець – одна із центральних фігур соціально-економічного та політичного життя громадянського суспільства. Підприємництво і пов язані з ним відносини представляють специфічну сферу життєдіяльності суспільства і відповідно є об єктом правового регулювання різних галузей права.
Про особливий характер підприємницьких відносин свідчить той факт, що у сфері підприємництва предмет правового регулювання складає широке коло суспільних відносин (майнових, виробничих, адміністративних, управлінських, соціальних, трудових, податкових тощо). Фізична особа як суб єкт підприємницької діяльності має на меті отримання прибутку, проте його діяльність направлена також на задоволення суспільних потреб у виробленій ним продукції, виконаних роботах, наданих послугах.
Актуальність теми. Актуальність обраної теми дослідження визначається проведенням кодифікаційних процесів в нашій країні. Розробка Цивільного та Господарського кодексів стала передумовою для проведення систематизації законодавства України, яке регулює підприємницьку діяльність. За останні роки в Україні була прийнята значна низка нормативних актів, які регулюють діяльність окремих видів суб єктів підприємницької діяльності. Але вони загалом регулюють лише створення та діяльність юридичних осіб – суб єктів підприємницької діяльності. Що ж стосується правового регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб, то під правове регулювання підпало лише обмежене коло відносин з участю цих суб єктів. Чинні нормативні акти лише декларують право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності, використання належного їм майна для цього, встановлюють категорії осіб, які не мають права її здійснювати та регулюють їх державну реєстрацію. Тому сьогодні можна вести мову про необхідність прийняття спеціального законодавчого акту, який би врегулював діяльність фізичних осіб – підприємців.
За останні роки в Україні провадилось багато досліджень стосовно визначення основних засад розмежування відносин, які повинні регулюватися цивільним та господарським правом, дуже багато наукових робіт було присвячено дослідженню правового статусу юридичних осіб – суб єктів підприємницької діяльності, реалізації ними права власності. Однак до сьогодні комплексне дослідження правового регулювання діяльності фізичних осіб-підприємців не провадилось. Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки і практичні рекомендації грунтуються на працях вчених-юристів дореволюційного, радянського і сучасного періодів: Ч.Н. Азімова, В.Е. Беляневича, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, Д.В. Бобрової, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, І.І.Власа, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Д.В. Задихайло, О.С. Йоффе, О.А. Красавчикова, С.І. Кретова, М.І. Кулагіна, І.М. Кучеренко, Н.С.Кузнєцової, В.В.Лаптєва, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.П. Маслова, В.Л. Мусіяки, Ю.П. Пацюрківського, О.А. Підопригори, О.А. Пушкіна, Б.А. Райзберга, Н.О. Саніахметової, І.А.Селіванової, В.М.Селіванова, В.І. Семчика, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Е.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершенєвича та ін.
У юридичній літературі питання правового положення громадянина-підприємця розглядаються, як правило, у контексті ознак підприємницької діяльності і її організаційно-правових форм. При цьому, недостатньо уваги приділялось особливостям його правового положення у порівнянні з іншими фізичними особами і підприємницькими юридичними особами, особливостям правового регулювання реалізації ним права власності на підприємство, як єдиного майнового комплексу, його спадкування та ін. Недостатня теоретична розробка названих питань і недосконалість законодавчого регулювання породжують багато труднощів і непорозумінь на практиці.
Законодавство, що становить сучасну правову базу регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб, носить багатоструктурний характер і включає такі складові, як: 1) загальне законодавство, на основі якого здійснюється функціонування і розвиток усіх правових інститутів; 2) галузеве законодавство (зокрема цивільне, податкове, адміністративне, земельне та ін.), яке закріплює певні однорідні суспільні відносини та має на меті їх врегулювання, і поряд з цим визначає певні засади діяльності фізичних осіб – підприємців; 3) спеціальне законодавство в сфері підприємництва. Тобто норми, які регулюють діяльність фізичних осіб – підприємців дуже розкидані по різних нормативних актах. Що стосується перспективного законодавства, то слід зауважити, що норми щодо досліджуваного питання, викладені в проекті нового Цивільного кодексу України, є недостатньо повними, відсутнє правове регулювання діяльності фізичних осіб – підприємців і в проекті Господарського кодексу, що не відповідає науковим і практичним потребам. Усунути вказані недоліки стане можливим з прийняттям спеціального концептуального закону, який би дав можливість закріпити загальні та спеціальні норми. Всі ці обставини й визначили вибір теми дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов язана з науково-дослідною роботою Київського національного торговельно-економічного університету України “Реформування системи права в умовах розбудови демократичної соціальної правової держави”.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз проблемних питань правового регулювання діяльності фізичної особи – підприємця, формулювання теоретичних висновків та розробка пропозицій, спрямованих на ефективне забезпечення діяльності і захист їх прав та інтересів, обґрунтування та внесення конкретних пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини підприємництва фізичних осіб. Мета наукового дослідження зумовила такі задачі наукового пошуку:
– дослідити поняття “підприємництво”;
– встановити види нормативних актів, які регулюють підприємницьку діяльність, та дати свої рекомендації щодо їх систематизації;
– дослідити обмеження здійснення підприємницької діяльності фізичними особами;
– визначити основні засади реалізації права власності фізичної особи–підприємця на підприємство як єдиний майновий комплекс, порядок його спадкування, відчуження;
– встановити основні підстави припинення підприємницької діяльності;
– визначити основні засади правового регулювання договірних відносин з участю фізичних осіб-підприємців; – розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства, яке регулює діяльність фізичних осіб–підприємців.
Об єктом дослідження виступають суспільні відносини в сфері цивільно-правового регулювання діяльності фізичної особи – суб єкта підприємництва.
Предметом дослідження є правові норми, які регулюють діяльність фізичних осіб – підприємців, характеристика їх правового статусу в сучасних умовах формування ринкових відносин.
Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувались як загальнотеоретичний – діалектичний метод, так і спеціальні методи юридичної науки: системно-структурний, формально-юридичний, логіко-юридичний, аналітичний, порівняльний, історичний.
Використання при проведенні дослідження формально-юридичного методу дозволило провести аналіз норм чинного законодавства України, яке регулює правовий статус фізичної особи – підприємця, порівняльно-правового методу – дало можливість зіставити регулювання інституту приватного підприємця у вітчизняному законодавстві з регулюванням у законодавстві інших країн. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні закономірностей розвитку законодавства в сфері правового регулювання діяльності фізичної особи – підприємця, формуванні ознак та змісту поняття “підприємець” в той чи інший часовий проміжок.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні проведене комплексне дослідження цивільно-правових питань регулювання діяльності фізичних осіб-підприємців. В результаті проведеного дослідження на захист виносяться такі основні положення:
1. Зроблено висновок про те, що поняття підприємництва є багатоаспектним, його можна аналізувати як соціальне явище, правове та економічне поняття. Цивільно-правове поняття підприємництва можна визначити як діяльність зареєстрованих в якості підприємців фізичних та юридичних осіб, що пов язана з реалізацією ними права власності та заснована на цивільному договорі, метою якого є отримання прибутку, в процесі якої її суб єкти несуть майнову відповідальність у визначеному законодавством порядку.
2. Доводиться доцільність прийняття спеціального Закону України “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб”, який має врегулювати відносини щодо обмеження прав фізичних осіб на здійснення підприємницької діяльності, встановити можливість призупинення такої діяльності, зокрема у випадку призову підприємця на строкову військову службу, визначити порядок реалізації права власності фізичної особи – підприємця на єдиний майновий комплекс (підприємство), його спадкування, призначення управителя цього об єкта права власності.
3. Пропонується з метою захисту прав осіб, які з релігійних підстав не зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, провадити їх державну реєстрацію як суб єктів підприємницької діяльності надання без довідки про включення до такого реєстру. 4. Стверджується необхідність перегляду підстав припинення підприємницької діяльності, в зв язку з цим пропонується провадити скасування державної реєстрації фізичної особи – підприємця у таких випадках: визнання фізичної особи недієздатною, померлою, банкрутом; в зв язку зі смертю фізичної особи; у випадках, коли до підприємців застосовувалися санкції за провадження діяльності, що суперечить законодавству, несвоєчасне повідомлення про зміну свого постійного місця проживання, неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, що вимагаються законодавством, і у встановлений державними органами строк вказані порушення не були усунені.
5. В зв язку з визнанням єдиного майнового комплексу (підприємства) об єктом права власності фізичної особи – підприємця, аргументується висновок про необхідність законодавчого врегулювання у Законі України “Про підприємницьку діяльність фізичних осіб” порядку обліку майна підприємця, яке використовується ним у підприємницькій діяльності, з метою забезпечення можливості включення його у єдиний майновий комплекс (підприємство).
6. Доводиться необхідність визнання за спадкоємцями права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс і надання їм права відчужувати цей об єкт, провадити його поділ (виділення) або використовувати його у підприємницькій діяльності у випадку, коли спадкоємці зареєстровані як суб єкти підприємницької діяльності.
7. Аргументується доцільність включення до об єктів права власності фізичних осіб – підприємців комерційного знаку, який не може відчужуватися і передаватися у спадщину, та обов язку підприємця у випадку зміни прізвища, імені провадити зміну найменування комерційного знаку.
8. Обґрунтовується висновок про те, що скасування державної реєстрації фізичних осіб – підприємців, на відміну від скасування державної реєстрації юридичних осіб, не є підставою для припинення дії договорів, укладених в процесі підприємницької діяльності, за винятком договорів, предметом яких є виробництво продукції, торгівля товарами, виконання послуг (робіт), які потребують ліцензування, а також зовнішньоекономічних договорів.
Практичне значення одержаних результатів визначається новизною дисертаційного дослідження і полягає у розробці актуальних питань цивільного права, можливості його застосування для розроблення окремих положень нового ЦК України та інших законодавчих актів щодо регулювання підприємницької діяльності фізичних осіб.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення програм навчальних дисциплін “Цивільне право”, “Підприємницьке право”, спецкурсу “Цивільно-правове регулювання діяльності фізичних осіб – суб єктів підприємницької діяльності”, а також у викладанні цих дисциплін і при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на двох науково-практичних конференціях: “Становлення і розвиток правової системи України” (21 березня 2002 р., м. Київ, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України) та “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період” (14–15 травня 2002 р., м. Хмельницький, Хмельницький інститут регіонального управління та права).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези двох доповідей на конференціях.
| 
