|
Актуальність теми. Питання оптимальної організації публічної влади цікавило людство протягом усого процесу розвитку світової цивілізації і особливо цікавить в даний момент часу - в умовах безпрецедентного розвитку міждержавної інтеграції і одночасно в умовах, коли колосальні міждержавниі об єднання та окремі макродержави зазнають краху. Історія свідчить, що деструктивні тенденції в державах є наслідком відсутності збалансованої влади, яка за певних умов може виявитися або гіперцентралізованою, або недостатньо централізованою. Обидві крайнощі здатні призвести і призводили фактично до розпаду державних утворень. Оптимально організована влада, таким чином, – це проблема самозбереження держави, а крім того - це ще й проблема її ефективного функціонування, її дієвої адаптації до умов, що безперервно змінюються – аспект, який також становить предмет постійної уваги практичних політиків і науковців.
З особливою гостротою ця проблема постала на сьогоднішній день в Україні щойменше у єдності двох аспектів. Перший - аспект раціональної моделі владних відносин як основи державного устрою України. Про те, що наявна модель влади не є достатньо ефективною, свідчить той факт, що вже через 7 років по прийнятті Конституції України постало питання про її коригування саме в принципових питаннях організації влади. Другий - аспект результативної поточної політики, виконання державою її програмних завдань, розв язання протиріч, що виникають у процесі суспільного розвитку. Україна, на жаль, відома як країна, непослідовна у здійсненні найважливіших внутрішньо- та зовнішньополітичних проектів. Як європейські, так і вітчизняні політики і дослідники констатують невиправдано повільні темпи її економічного та соціального розвитку як результат неоптимальної організації публічної влади і суперечливого розвитку владних процесів в державі.
За цих умов очевидною є потреба в серйозних наукових дослідженнях, присвячених природі публічної влади, її характеристиці з точки зору структури, режиму існування, методів і форм здійснення тощо. Очевидно також, що дана проблема є важливою не тільки для України; це – універсальна проблема, що знаходить своє відображення в політичній практиці та юридичній науці багатьох країн. Серед найбільш вагомих досліджень на теренах останньої слід згадати, насамперед, праці таких відомих зарубіжних дослідників, як Ж. Тускоз, Д. Елазар, У. Райкер, Л. Флогетіс та інші, які фундаментально опрацювали питання оптимальної побудови публічної влади в умовах федеративної держави. Ряд досліджень з проблематики організації публічної влади та шляхів її оптимізації здійснено в Російській Федерації (роботи Р.Г. Абдулатіпова, Л.Ф. Болтенкової, О.Ю. Аболіна, І.О. Умнової, У.В. Карпена та ін.), але основну увагу в них зосереджено на специфіці організації владних відносин саме в Російській Федерації; тому запропонований російськими вченими цінний науковий матеріал нерідко розходиться з теоретичними позиціями і висновками відомих дослідників організації публічної влади в інших країнах.
Стан дослідженості проблеми організації публічної влади в Україні є ще гіршим. Хоч інтерес до нього за десятиріччя незалежного існування України суттєво зріс, дослідники обмежуються, головним чином, порівняльним аналізом систем права чи правових інститутів окремо взятих країн. Та й такого роду праць очевидно мало (роботи О.Д. Василіка, В.О. Кампо, В.І.Кравченка, А.П. Зайця, В.М. Шаповала, П.Ф. Мартиненка, О.В. Батанова, М.О. Пухтинського, О.В.Корпаня, Н.І. Рудої та ін.). В них проаналізовано значний за обсягом фактичний матеріал, присвячений різним аспектам організації та трансформації публічної влади в Україні, але далеко не завжди цей аналіз завершується відповідними теоретичними узагальненнями. Що до спеціальних робіт, присвячених загальнотеоретичним проблемам організації публічної влади, то вони в Україні практично відсутні.
Розвиток та зміцнення Української держави, її включення в європейські і світові інтеграційні процеси, ствердження власного шляху розвитку та місця у геополітичному оточенні нерозривно пов язані з організацією публічної влади, яка б відповідала сучасним тенденціям правового розвитку та міжнародним стандартам у цій сфері. Перший крок на цьому шляху Україна зробила у 1997 році, ратифікувавши Європейську Хартію місцевого самоврядування. Наступним кроком виявився Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні”, але, як відомо, дієва система місцевого самоврядування в Україні практично відсутня, в той час як належне співвідношення повноважень державних інститутів і органів місцевого самоврядування є показником оптимальної моделі організації публічної влади в державі.
Все згадане обумовлює актуальність теми, якій присвячене дане дисертаційне дослідження.
Зв язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукового проекту Комплексної державної програми науково-дослідницької роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розбудова державності України 1996 – 2005 р.р.", планової наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Розробка міжнародних правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави" № 97128, а також наукової теми відділення міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України” № 97132.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування критеріїв оптимальної організації публічної влади в державі та доцільності використання одного з інструментів оптимізації публічної влади – її децентралізації. Досягнення цієї мети вимагає вирішення наступних завдань:
· визначення публічної влади та аналіз її стану, за якого виникає необхідність її оптимізації;
· визначення децентралізації публічної влади як основного способу її оптимізації, встановлення структури та змісту окремих елементів цього процесу;
· доведення необхідності нормативного та функціонального виокремлення регіонального рівня публічної влади із забезпеченням можливості реалізації всього комплексу прав, що належать територіальній громаді;
· аналіз механізмів балансу публічної влади;
· визначення гарантій оптимальної взаємодії різних рівнів публічної влади в унітарній державі;
аналіз інституту місцевого самоврядування як необхідної складової належної організації публічної влади в унітарній державі. Об єктом дослідження є феномен публічної влади в унітарній державі та оптимальні форми її організації. Його предметом є теорія і практика децентралізації публічної влади в унітарній державі як спосіб досягнення оптимальної взаємодії різних рівнів її організації.
Методологічні основи дослідження. Філософсько-методологічним підґрунтям даного дослідження є принципи, закони та категорії діалектики. Автор використовував також універсальні загальнонаукові методи дослідження, зокрема: метод системного аналізу (при вивченні системи владних відносин в державі, співвідношення системи органів держави та системи місцевого самоврядування як органічних складових публічної влади в державі); метод єдності історичного і логічного (при ретроспективному та перспективному аналізі владних відносин); компаративний метод (при дослідженні особливостей організації публічної влади в сучасних країнах); метод юридико-догматичного аналізу (при дослідженні змісту міжнародноправових актів та актів національного законодавства) тощо. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вона є першим у вітчизняній юридичній науці спеціалізованим комплексним дослідженням децентралізації публічної влади як важливої складової оптимізації влади в сучасній державі. Найбільшою мірою наукова новизна відбита у наступних положеннях:
· в роботі введено поняття „стан влади” та розглянуто його види і параметри;
· визначено та проаналізовано об єкти, передумови і спеціальні принципи децентралізації публічної влади;
· визначено внутрішню структуру процесу децентралізації публічної влади;
· запропоновано визначення процесу регіоналізації як налагодження взаємозв язків між центральним і місцевим рівнями публічної влади на основі розмежування предметів ведення та забезпечення необхідного ступеню розподілу публічної влади у визначених законом сферах; обгрунтовано необхідність існування в унітарній державі регіонального рівня публічної влади як територіальної громади із спеціальним статусом; запропоновано поняття „сфера виключної компетенції рівня публічної влади”; визначено критерії встановлення меж компетенції різних рівнів публічної влади;
· проаналізовано поняття балансу публічної влади, під яким розуміється спосіб її організації, за якого владні функції розподіляються між вищими та нижчими рівнями публічної влади без зниження її ефективності і заподіяння шкоди суспільним та державним інтересам; проаналізовано механізми збереження балансу публічної влади у процесі її децентралізації в унітарній державі;
· досліджено можливість використання принципів „бюджетного федералізму” в ході децентралізації публічної влади в унітарній державі;
· досліджено організаційні, правові та фінансові гарантії, завдяки яким ефективне співіснування регіонального і місцевого рівнів публічної влади є можливим.
Практичне значення результатів дослідження. Положення дисертації щодо статусу окремих рівнів публічної влади та механізмів додержання балансу публічної влади можуть бути використані при розробці концептуальних документів та нормативно-правових актів з питань визначення адміністративно-територіального устрою держави, правового положення органів місцевого самоврядування та регіонального самоврядування. Використані автором методики порівняльно-правового аналізу форм та способів організації публічної влади в державі можуть бути корисними при вивченні досвіду інших країн при вдосконаленні національного законодавства та державного будівництва та запровадження його елементів у вітчизняну практику.
Висновки та основні положення дисертації можуть бути корисними при вивченні сучасних тенденцій розвитку державності і правового регулювання в рамках нормативних загальнотеоретичних курсів з державознавства і правознавства, для розробки нормативних та спеціальних курсів з організації системи органів муніціпальної влади, муніціпального права, порівняльного муніципального права.
Зрештою, матеріали дисертаційного дослідження можуть мати значення для організації наукової розробки дуже складної, багатоаспектної проблеми оптимальної організації влади в унітарній державі, яка, на думку здобувача, має стати об єктом систематичних міждисциплінароних досліджень, що здійснювалися б в рамках відповідної загальнонаціональної програми силами ряду профільних наукових установ у постійній взаємодії з конкретними ланками в системі публічної влади.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і висновки дисертації неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри порівняльного правознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Принципи децентралізації публічної влади, зокрема, обмеження її втручання у сферу господарської діяльності, знайшли своє відображення під час підготовки відповідних нормативних документів, зокрема, Указу Президента “Про запровадження єдиної регуляторної політики у сфері підприємництва” № 89/2000 від 22.01.2000р., Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження порядку реєстрації/перереєстрації суб єктів підприємницької діяльності” № 740 від 25.05.98р.
Основні принципи та положення роботи презентувалися підчас проведення конференції, присвяченої принципам регуляторної політики держави у лютому 1999 року у Канаді. Окремі елементи дисертаційного дослідження були обговорені підчас проведення науково-практичних конференцій на базі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, та, зокрема, науково-практичної конференції “Конституція України: 5 років існування”, що була організована Інститутом законодавства при Верховній Раді України у 2001 році. Також основні положення дослідження були використані при аналізі Указу Президента України „Про Концепцію державної регіональної політики” № 341/2001 від 25 травня 2001 року.
Висновки, які стосуються організації регіонального рівня публічної влади ва унітарній державі були озвучені здобувачем під час проведення круглого столу „Реформа адміністративно-територіального устрою України”, організованого парламентською фракцією „Регіони України” та Радою з вивчення продуктивних сил України НАН України 4 квітня 2003 року.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано одинадцять наукових праць (у тому числі три – у співавторстві, шість – у фахових виданнях). Структура та обсяг дисертації зумовлюється логікою дослідження обраної теми. Робота складається з вступу, трьох розділів, розбитих на дев ять параграфів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 194 сторінки (без списку використаних джерел).
| 
