|
Актуальність теми дослідження. З прийняттям Конституції України на загальнодержавному рівні було визначено, що народ України, як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні має безумовне і пріоритетне право на її здійснення безпосередньо та через органи державної влади і органи місцевого самоврядування, а однією з основних форм безпосередньої демократії, з допомогою якої реалізується народне волевиявлення є вибори. В зв`язку з цим постала потреба наукових досліджень інституту виборчого права на рівні конституційного права, та цього виявилось недостатньо. Адже Основний Закон держави не вирішив і, зрештою, не міг вирішити всіх проблем державотворення, в тому числі це стосується, наприклад, невизначеності в Конституції питання про те, якою має бути виборча система: мажоритарною, пропорційною чи змішаною. Крім того, протягом останніх десяти років в Україні невпинно проходив виборчий процес: проводилися парламентські, місцеві, президентські вибори, неодноразово повторні вибори та вибори замість депутатів, які вибули. Після прийняття в 1996 році нової Конституції України Верховна Рада України прийняла ряд нових виборчих законів, а саме: Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 24 вересня 1997 року, який втратив чинність; Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 14 січня 1998 року; Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 12 лютого 1998 року; Закон України “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 року; Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 17 грудня 1997 року. 18 жовтня 2001 року прийнято новий Закон України “Про вибори народних депутатів України” та станом на 2001 рік вже є в наявності розроблені нові редакції інших вище наведених виборчих законів. Тому, в умовах існування нестабільного виборчого законодавства України, а також підвищеного інтересу суспільства до виборів як процесу формування представницьких органів та обрання посадових осіб, надзвичайно зросла роль науки конституційного права України, загострились невирішені теоретичні проблеми формування нової галузі системи права України – конституційно-процесуального права, та зокрема, виникла нагальна потреба дослідження проблеми конституційно – правових аспектів виборчого процесу в Україні, визначення його місця серед інших правових інститутів. Оскільки, від того на скільки якісно організований виборчий процес в державі, залежить: результат виборів, а отже і належна реалізація виборчих прав громадян України; швидке та ефективне формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що в майбутньому дозволить зберігати народні кошти, які будуть спрямовані на більш корисні для України справи, ніж проведення нескінченних виборчих марафонів.
Не дивлячись на те, що виборчий процес, на сьогоднішній день, відносно врегульований на законодавчому рівні, дана проблема, до цього часу, в сучасній науці конституційного права України, не є достатньо висвітлена у наукових джерелах та не була об`єктом грунтовного науково-теоретичного аналізу, що і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в межах теми “Актуальні проблеми функціонування органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні”, затвердженої наказом ректора № Н-492 від 20 серпня 1999 року.
Об`єктом дослідження є правові відносини, що об`єктивно складаються в результаті реалізації виборчого процесу як пріоритетної форми безпосередньої демократії в Україні.
Предметом дослідження є питання теорії і практики здійснення виборчого процесу в Україні.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є проведення комплексного дослідження проблем теорії правового регулювання виборчого процесу в Україні (за період з 1991 по 2001 роки) та вироблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення виборчого законодавства України.
Для реалізації поставленої мети, не претендуючи на вичерпне та беззаперечне висвітлення всіх аспектів цієї проблеми, автором окреслено наступні задачі:
- визначити місце виборчого процесу в науці конституційного права України;
- виходячи із положень, сформульованих у науковій літературі, дати власне визначення поняття виборчого процесу, показати його роль, як пріоритетної форми безпосередньої демократії в системі демократичних інститутів суспільства;
- окреслити засади виборчого процесу;
- дослідити стадії виборчого процесу та строки їх тривалості;
- дати загальну характеристику основних типів виборчих систем та з`ясувати яка з них найбільш прийнятна для застосування в Україні, обґрунтувати важливість її обрання для реалізації виборчого процесу;
- розкрити сутність механізму забезпечення реалізації виборчого процесу в Україні, зокрема, проаналізувати: законодавче, фінансове та матеріально-технічне, інформаційно-аналітичне забезпечення виборчого процесу в Україні;
- проаналізувати питання відповідальності суб`єктів виборчого процесу за порушення законодавства про вибори;
- розробити пропозиції направлені на вдосконалення чинного виборчого законодавства України для забезпечення найбільш оптимального та ефективного проходження виборчого процесу в Україні.
Методологічну основу дослідження становлять методи і прийоми наукового пізнання, в основі яких лежить загальнонауковий діалектичний метод. У роботі використовувалися також методи: формально-логічний, історико-правовий, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, соціолого-політичний, метод системного аналізу, метод правового моделювання, політологічний та статистичний метод.
Теоретичною основою дослідження є наукові положення, праці вітчизняних вчених конституціоналістів з питань виборчого процесу (О.Барабаша, Л.В.Бориславського, А.З.Георгіца, В.Головатенка, В.О.Євдокимова, Г.С.Журавльової, В.Жураковського, В.М.Кампо, П.Кислого, Г.Б.Клименко, І.Козінцева, В.В.Копєйчикова, М.І.Корнієнка, В.В.Кравченка, О.Лавриновича, С.О.Макогона, В.Ф.Мелащенко, В.В.Молдована, О.Г.Мурашина, Н.Г.Плахотнюка, В.Ф.Погорілка, С.Свєтової, О.Д.Святоцького, С.Г.Серьогіна, М.І.Ставнійчук, П.Б.Стецюка, Ю.М.Тодики, В.В.Цвєткова, В.І.Чушенка, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученка, І.Шкурата, В.Д.Яворського), зарубіжних вчених (К.В.Арановського, М.В.Баглай, В.І.Бартишева, Н.А.Боброва, Н.В.Бутусова, П.Т.Василенкова, Е.Віллей, Л.Д.Воєводіна, В.К.Григор`єва, Л.М.Ентіна, Г.Єллінека, В.П.Жданова, Н.А.Заварнова, Т.Д.Зражевської, І.П.Ільінського, Д.А.Керімова, А.І.Кіма, А.Є.Козлова, В.Ф.Котока, М.А.Крутоголова, Н.Я.Купріца, О.Є.Кутафіна, В.В.Лазарєва, Д.Ламберта, Ю.І.Лєйбо, Е.Лєйкмана, А.І.Лєпьошкіна, В.О.Лучина, В.В.Маклакова, О.Мішина, В.С.Основіна, Т.М.Пальгунової, П.С.Ромашкіна, Н.Г.Старовойтова, Б.А.Страшуна, Я.Н.Уманського, І.Є.Фарбера, Н.П.Фарбєрова, В.А.Фєдосова, В.К.Чантурія, Б.Чичеріна, В.Є.Чіркіна, Г.Х.Шахназарова, В.І.Ястребова), дослідників теорії держави і права, міжнародного, адміністративного, кримінального, цивільного права, істориків, політологів, філософів, соціологів, зокрема: С.С.Алексєєва, Е.В.Вілєнської, В.П.Войтенко, В.М.Горшенєва, Е.А.Дидоренко, В.Г.Князєва, А.М.Колодія, О.Кордуна, В.Королько, В.С.Кульчицького, С.Л.Лисенкова, М.Н.Марченко, В.Мельниченко, А.Р.Михайленка, П.Є.Недбайло, В.Т.Нора, М.Павловського, І.Паславського, Н.Г.Плахотнюка, І.М.Погрібного, П.М.Рабіновича, Б.Г.Розовського, Б.Й.Тищика та інших.
Нормативною базою дисертації є Конституція України, Закон України “Про вибори Президента України”, Закон України “Про вибори народних депутатів України”, Закон України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”, Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”, Закон України “Про Центральну виборчу комісію”, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний, Цивільний та Цивільно-процесуальний кодекси України, постанови та рішення Центральної виборчої комісії України, рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, інші закони України, підзаконні нормативно-правові акти України, а також міжнародно-правові акти та законодавство про вибори ряду зарубіжних країн. У дисертаційному дослідженні використані матеріали місцевих виборів, судової практики.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в Україні зроблено спробу комплексно та цілісно науково дослідити теоретичні і практичні проблеми виборчого процесу в Україні, його конституційно-правові аспекти.
Наукова новизна дисертації конкретизується у таких положеннях, які виносяться на захист:
· вперше в юридичній літературі виборчий процес розглядається як інститут конституційно-процесуального права, яке в свою чергу розглядається, як самостійна галузь національного права України, що становить собою сукупність процедурно-процесуальних норм, які регулюють суспільні відносини в сфері конституційного провадження, виборчого процесу, організаційної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування і частково громадських об`єднань;
· сформульовано власне визначення поняття виборчого процесу, під яким автор розуміє сукупність конституційно-процесуальних норм, регулюючих формування представницьких органів держави та інших виборних органів державної влади і органів місцевого самоврядування, обрання посадових осіб держави;
· пропонується відмовитись від вживання у виборчому законодавстві України окремо термінів “принципи” і “засади”, об`єднавши їх одним поняттям “засади виборчого процесу” та “засади виборчого права”;
· визначення засади виборчого процесу – законності, під якою розуміти що організація і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим здійснюється на підставі і у відповідності до Конституції України, виборчого Закону України (залежно від виду виборів), Закону України “Про Центральну виборчу комісію” та інших законів України;
· зроблена спроба визначити загальні засади, для всіх видів виборів, на яких повинен здійснюватись виборчий процес;
· вперше проводиться порівняльний правовий аналіз виборчого процесу по всіх видах виборів, які відбуваються в Україні згідно Конституції та чинних виборчих законів України;
· обґрунтовується запропонований автором порядок утворення виборчих округів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України;
· пропонується можлива структура двопалатного парламенту та порядок його формування, що має важливе значення для виборчого процесу в Україні, оскільки особливості виборчого процесу залежать саме від структури парламенту;
· обґрунтовується запропонований автором порядок утворення виборчих комісій по виборах Президента України та виборах народних депутатів України, відмінний від існуючого;
· пропонується новий порядок підрахунку голосів на виборах народних депутатів України;
· пропонується інша схема проведення чергових виборів в Україні;
· розроблено власну примірну структуру Виборчого кодексу України.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дисертаційного дослідження мають теоретичне та прикладне значення і можуть бути використані у науково-дослідній, навчальній, правотворчій, правозастосовчій та правовиховній діяльності.
Теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції, викладені у дисертації, можуть слугувати матеріалом для подальших наукових досліджень і дискусій з проблем виборчого процесу в Україні. Їх також можна застосовувати в навчальному процесі при читанні курсу “Конституційне право України”, “Конституційно-процесуальне право України”, спецкурсу “Виборчий процес в Україні”, підготовці відповідних навчальних посібників, курсів лекцій та підручників.
Окремі висновки та пропозиції, що містяться в роботі можуть бути враховані при підготовці і вдосконаленні виборчого законодавства України, при внесені змін і доповнень до окремих статтей Кодексу України про адміністративні правопорушення, Цивільно-процесуального та Кримінального кодексів України, що передбачають відповідальність за порушення виборчого законодавства України, а також при підготовці Виборчого кодексу України.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Основні положення дисертації доповідалися автором на наукових і науково-практичних конференціях: Регіональних науково-практичних конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка на тему: “Актуальні проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, лютий 1999, 2000, 2001 рр.); VІІІ регіональній науково-практичній конференції Львівського національного університету імені Івана Франка на тему: “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, лютий 2002 р.); ІV науковій конференції Юридичного інституту Тернопільської академії народного господарства на тему “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, лютий 2002 р.); науково-практичній конференції Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України на тему:“Становлення і розвиток правової системи України” (м. Київ, 21 березня 2002 р.). Брала участь у роботі: круглого столу (семінар-обговорення) засідання Асоціації депутатів Львівщини по обговоренню проекту Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”” прийнятого в першому читанні (6 березня 2001 р.); аналітичної групи по розробці пропозицій до проекту Конституції України від Львівської обласної ради (в тому числі до Розділу ІІІ. Вибори. Референдум) в 1996 році; наукової конференції Львівського національного університету імені Івана Франка, присвяченій 5 річчю прийняття Конституції України (м. Львів, 15 червня 2001 р.).
Основні положення дисертації відображено у чотирьох публікаціях, з них три у наукових фахових виданнях і одна – тези доповідей і наукових повідомлень.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і двох додатків. Перший розділ поділено на п`ять підрозділів та чотири пункти, другий - на чотири підрозділи. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок (без списку використаних джерел та додатків), кількість використаних джерел – 284 найменувань.
|
