|
Актуальність теми дослідження. Екологічна криза є проблемою, яка стосується всього світового співтовариства, породжена протиріччями між суспільними інтересами і навколишнім природнім середовищем.
Стан навколишнього природнього середовища на Україні , за думкою фахівців, погіршується, потенційно небезпечні об єкти атомного, енергетичного, хімічного, транспортного, металургійного, машинобудівного інших комплексів створювалися і експлуатувалися, а деякі продовжують експлуатуватися, без належного обліку усіх складників екологічної і технічної безпеки. Стаття 16 Конституції України проголошує, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. Життя та діяльність держави і суспільства, таким чином, прямо пов язується з станом екологічної безпеки, підвищенням якості та ефективності роботи природоохоронних органів. В нинішніх умовах на природоохоронну діяльність впливає ряд об єктивних та суб єктивних факторів, які породжено новими соціально-економічними умовами господарювання, переходом до ринкових відносин, новими підходами до вирішення багатьох важливих завдань, що постають перед державою та суспільством.
Система природоохоронних заходів спрямованих на збереження оточуючого природного середовища, протиставлена державою правопорушенням у галузі охорони природи. Однак, вона не адекватна стану деліктності, недостатньо розроблені проблеми причин правопорушень, їх попередження, усунення наслідків та відшкодування заподіяної шкоди у цій галузі, невідпрацьований механізм адміністративно-примусового впливу на правопорушників (фізичних та юридичних осіб), відновлення природних ресурсів. Актуальність досліджуваної теми пояснюється й тим, що характеристика системи адміністративних правопорушень і їх конкретних складів, дослідження питань практичного застосування заходів адміністративного примусу, особливостей їх застосування має важливе значення для розробки аргументованих пропозицій щодо законодавчого регулювання відносин у цій сфері і розробки рекомендацій по активізації боротьби з екологічними правопорушеннями. Наукові розробки природоохоронних проблем мають позитивно позначатися на подальшому вдосконаленні законодавства про адміністративні правопорушення, практиці реалізації чинних адміністративно-правових норм в цій сфері. Корисними вони будуть також в справі підготовки кадрів для правоохоронних органів, підвищення рівня правового виховання громадян. В останні роки посилилась увага вчених-адміністративістів України до дослідження загальних і конкретних проблем адміністративно-правових засобів боротьби з адміністративними проступками. З явився ряд монографій, дисертацій, навчальних посібників, наукових статей, популярних брошюр, коментарів до законодавства, рецензій на дослідження, в яких розкриваються сутність і особливості засобів адміністративного примусу, узагальнюється практичний матеріал боротьби з різними видами адміністративних правопорушень, аналізується діяльність по їх профілактиці. Разом з тим, деякі актуальні і важливі проблеми змісту і реалізації законодавства про адміністративні правопорушення не одержали ще комплексного і системного висвітлення в адміністративно-правовій літературі. У повній мірі до них необхідно віднести питання адміністративно-правових заходів охорони довкілля. На даний час комплексне дослідження адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища, динаміки цього виду правопорушень, специфіки їх попередження, припинення не проводилось. навколишнього природного середовища, динаміки цього виду правопорушень, специфіки їх попередження, припинення не проводилось. За таких умов виникає необхідність в аналізі системи адміністративних правопорушень в галузі охорони природи, поглибленому науковому дослідженні проблем охорони довкілля адміністративно-правовими заходами. Сказаним вище, а також тривалим вивченням і узагальненням пошукачем практики діяльності органів управління в сфері екології, природоохоронних органів, природоохоронної діяльності прокуратури та органів адміністративної юрисдикції обумовлений вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексної Цільової програми “Права людини і проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування” № 0186.0.070865. Мета і задачі дослідження. Головна мета проведенного дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки, які є на сьогодні, чинного законодавства і узагальнень практики його реалізації визначити коло адміністративних правопорушень в галузі охорони природи, умови та причини їх скоєння, розкрити сутність, зміст і ефективність адміністративно-правових заходів охорони природи.
Ставились також мета розробити і обгрунтувати пропозиції і рекомендації, направлені на удосконалення чинного законодавства та системи адміністративно-правових заходів охорони природи.
Для досягнення вказаної мети в роботі ставились завдання вирішити наступне:
- розробити систему адміністративно-правових заходів охорони природи;
- дати визначення адміністративного правопорушення в галузі охорони природи, опрацювати підстави класифікації і навести систему адміністративних правопорушень у цій галузі;
- удосконалення, внести пропозиції по вдосконаленню законодавства про адміністративні правопорушення і діяльність адміністративно-юрисдикційних органів;
- дати характеристику підстав, процесуальних особливостей застосування адміністративної відповідальності за правопорушення у природоохоронній галузі;
- проаналізувати основні причини і умови, які сприяють здійсненню адміністративних правопорушень у сфері дослідження;
- дослідити зміст і значення заходів профілактики та припинення адміністративних правопорушень в галузі охорони природи, надати рекомендації по удосконаленню їх системи та механізму застосування.
Ступінь дослідженості проблеми. Проблема адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища характеризується тим, що вона недостатньо науково розроблена і висвітлена у юридичній літературі. Окремі аспекти проблеми розглядаються у працях О.Ф.Андрійко, В.І. Андрейцева, Ю.П. Битяка, Д.М.Бахраха, В.М.Гаращука А.П.Гетьмана, В.К.Колпакова, Л.В.Коваль, Б.В.Єрофеєва, та інших. Запропонована робота, таким чином, є однією з перших в Україні спроб комплексного дослідження всього спектру питань адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища.
Об єктом дослідження є відносини , що виникають в процесі правового регулювання адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища.
Предметом дослідження виступають : система адміністративних правопорушень в галузі охорони природи і система адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища. Комплексне, системне розроблення цих положень в сукупності сприяють вирішенню однієї з важливих задач адміністративно-правововї науки, яка полягає в визначенні напрямків подальшого підвищення ефективності адміністративно-правових заходів охорони довкілля.
Методи дослідження. Викладення дисертаційного матеріалу здійснюється за допомогою сукупності методів: діалектичного, історичного, логіко-юридичного, соціологічного, системно-структурного, порівняльно-правового. Методологічну основу роботи становить діалектичний метод пізнання правових явищ, який дозволяє враховувати усі взаємозв язки і взаємозалежності розглядуваних питань, об єктивно оцінювати ефективність адміністративно-правових заходів охорони оточуючого природного середовища.
Використані й інші методи, які застосовуються в конкретно-соціологічних дослідженнях (спостереження, анкетування ). Вивчені і узагальнені матеріали анкетування більш як 300 співробітників Державного управління екологічної безпеки в Харківській області. Узагальнено матеріали практики органів адміністративної юрисдикції Харківської області, уповноваженних розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері охорони довкілля, а також попереджувати і припиняти такі проступки. Зміст дисертації спирається на праці багатьох вчених в галузі теорії держави і права, конституційного, адміністративного, екологічного, кримінального, цивільного права, а також публікації практичних робітників. З урахуванням того, що дослідження повинно мати комплексний характер, вивчалася правова, економічна, соціологічна література, численні публікації періодичної літератури, статистичні матеріали , аналізувалися і результати конкретних соціологічних досліджень. Джерельною базою дослідження послужило чинне адміністративне законодавство України нормативні акти СНД та деяких інших зарубіжних країн.
Питання проблеми розглядались комплексно і системно, у їх єдності та взаємоз язку. Для аналізу законодавчих і інших нормативних актів, а також узагальнень практики їх застосування, для формулювання визначень, висновків і пропозицій застосовувалися логічний, порівняльний, функціональний і вибірковий методи, моделювання, класифікація документів, що стосуються досліджуваної проблематики.
Адміністративно-правові заходи охорони природи, як складники соціальних категорій , які в процесі свого розвитку зазнають істотних змін. Дана обставина визначає динаміку і напрямки удосконалення нормативно-правового регулювання системи та порядку застосування адміністративно-правових заходів охорони природи , пошук правових способів охорони природи. Вивчення й аналіз розробок адміністративної науки, міжнародно-правових актів, чинного законодавства України та практики його застосування у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, проведено з використанням системно-структурного, і порівняльно-правового методів. Адміністративно-правові заходи охорони природи розглядаються, як встановлені державою засоби впливу , на суспільні відносини в галузі охорони природи для забезпечення належного порядку, припинення й попердження правопорушень в галузі екології. В той же час, відповідно до запропонованої автором класифікації, важливими елементами , що відносяться до системи охорони довкілля є органи виконавчої влади всіх рівнів (в тому числі спеціалізовані), органи місцевого самоврядування. Певні функції у цій сфері виконують судові органи, органи прокуратури, обєднання громадян (громадські природоохоронні організації). Висновки про необхідність удосконалення правового механізму реалізації природоохоронних заходів, чіткого встановлення компетенції органів природоохоронної системи, визначення відповідальності фізичних і юридичних осіб за правопорушення в цій сфері, відшкодування шкоди, заподіяної природі, побудовані на вимогах формальної логіки щодо визначеності, несуперечності, послідовності й обгрунтованості суджень. Сформульовані пропозиції, щодо змін і доповнень до чинного законодавства , грунтуються на загальнотеоретичних і адміністративно-правових конструкціях.
Науково-теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених з філософії, теорії права, конституційного, адміністративного, цивільного, екологічного, фінансового та інших галузей права. Емпіричною базою роботи є Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативні акти центральних органів виконавчої влади опубліковані у офіційних виданнях, а також узагальнення практики діяльності природоохоронних органів, уповноваженних застосовувати заходи охорони навколишнього природного середовища. Наукова новизна одержаних результатів. Змісту дисертації притаманна наукова новизна, яка полягає в тому що, дотепер проблема адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища достатньою мірою комплексно ще не розроблялась. За допомогою аналізу відповідних положень і приписів діючого адміністративного законодавства України, їх теоретичного осмислення, узагальнень практики останнього часу, в дисертації розкриті в новому аспекті система, зміст, особливості і значення адміністративно-правових заходів охорони природи. Дано поняття адміністративного правопорушення в галузі охорони природи, визначені критерії класифікації адміністративно-правових заходів охорони природи, наведена система адміністративних проступків у цій галузі, висвітлено проблеми правового регулювання адміністративно-правових заходів охорони природи. Зроблені відповідні пропозиції по удосконаленню, закріпленню і застосуванню адміністративно-правових заходів охорони природи, щодо внесення окремих доповнень і змін в законодавчі і інші нормативно-правові акти.
Дисертація являє собою одну із перших в Україні комплексних монографічних робіт з проблем, що стосуються місця та значення адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища для забезпечення екологічної безпеки. В ній обгрунтовуються нові в теоретичному аспекті і важливі в практичному відношенні положення, щодо природного середовища, як об єкта адміністративно-правової охорони, зокрема:
- визначені види об єктів адміністративно-правової охорони навколишнього природного середовища, проаналізовані особливості правового закріплення їх статусу;
- розглянуто сутність та властивості об єктів адміністративно-правової охорони, як комплексних що інтегруються в єдиному об єкті – екології, яка фактично об єднує всі елементи, комплекси, явища в єдиний цілісний механізм;
- зроблена спроба дати поняття адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища – під якими розуміються встановлені державою засоби впливу на суспільні відносини в галузі охорони природи для забезпечення належного порядку, припинення й попередження правопорушень у галузі екології, притягнення до відповідальності порушників, відшкодування збитків завданих правопорушеннями, природним об єктам, відновлення природних ресурсів;
- вперше, з позицій адміністративно-правової науки, проведено розгорнуту класифікацію адміністративно-правових заходів охорони природи, яка спрямована на спрощення їх вибору на практиці та механізму застосування - окреслені повноваження конертних органів по застосуванню засобів адміністративного примусу до юридичних і фізичних осіб, визначені види примусового впливу, які застосовуються до перших та других, а також ті, що можуть застосовуватись і до юридичних і до фізичних осіб; наведена система органів, які здійснюють контроль у сфері охорони природи та розглянута система нормативно-правових актів, які містять загальнообов язкові правила в галузі екології та надані пропозиції щодо змін і доповнень до них, що дозволить посилити вплив правоохоронної діяльності на забезпечення екологічної безпеки.
- розглянуті причини і умови, які сприяють здійсненню правопорушень у галузі екології та напрямки їх усунення;
- зроблені конкретні пропозиції щодо удосконалення адміністративного законодавства в сфері охорони довкілля.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що основні положення роботи поглиблюють уявлення, щодо поняття і змісту адміністративних правопорушень в галузі охорони природи, адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища, деякі пропозиції знайшли своє відбиття у змінах чинних нормативних актів та доповненнях до них. Зміст дослідження і одержані висновки можуть також бути використані в лекціях при підготовці підручників і навчальних посібників програм і методичних посібників, для студентів юридичних вузів, підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів. Впровадження одержаних результатів у практику сприятиме профілактиці адміністративно-правових порушень у сфері довкілля, підвищенню ролі державних органів і громадськості у вирішенні порушеної проблеми.
Звичайно, дисертаційна робота не претендує на вичерпне і безумовне освітлення всіх питань адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища. У практичній діяльності природоохоронних органів, органів адміністративної юрисдикції постійно накопичується новий матеріал, динамічно вносяться зміни й доповнення і чинне законодаство. Усе це викликає необхідність додаткових науково-прикладних розроблень цієї важливої проблеми.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана, обговорена і схвалена кафедрою адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дослідження були викладені на: міжрегональній науковій конференції молодих учених “Актуальні питання вдосконалення законодавства і правозастосовчої діяльності” (м.Харків, 1996 р.), науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Права людини в умовах реформування правової системи України (до 50-ї річниці Загальної декларації прав людини)” (м.Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 1998); науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Актуальні проблеми юридичної науки”(м.Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2000), науковому семінарі молодих вчених “Право власності: проблеми забезпечення реалізації та захисту” (м.Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава мудрого, 2001), науковій конференції молодих учених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м.Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2001) та ін..
Результати дослідження використовуються при проведенні практичних занять зі студентами з курсу “Адміністративне право України” та курсу спеціалізації “Адміністративна відповідальність” в студентській науково-дослідницькій роботі в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення й висновки дисертаційної роботи викладено в дев яти статтях у наукових фахових виданнях України згідно з вимогами, що пред являються ВАК України, в тезах доповідей та наукових повідомленнях.
Структура дисертації. Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновку та списку використанної літератури. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 196 сторінок, з них основний текст - 181 сторінка, кількість використаних джерел - 195.
|
