|
Актуальність теми обумовлена недосконалістю правового регулювання морських вантажних перевезень та відсутністю у вітчизняній юридичній науці комплексних досліджень з даної проблематики. Історично та геополітично Україна є морською державою, вона має вихід до Чорного і Азовського морів та має відповідну інфраструктуру. Сьогодні в Україні функціонують більше 18 морських, 8 річкових та 5 портів типу причал-завод, які засновано на державній власності. Незабаром передбачається створення та функціонування приватних портів, з діяльністю яких прогнозується значне збільшення вантажопотоків. Одним із найважливіших чинників відновлення торговельного флоту України є становлення та розвиток законодавчої бази, яка б відповідала змісту та завданням цього сектору економіки.
З проголошенням незалежності України було прийнято Кодекс торговельного мореплавства України, який є основним нормативно-правовим актом на морському транспорті. Проте досі не прийнято нормативний акт, який би регулював правила перевезення вантажів морським транспортом. Щодо зазначених правовідносин сьогодні застосовуються нормативні акти СРСР, які не відповідають сучасним умовам господарювання. Недосконалими щодо цього є деякі положення Кодексу торговельного мореплавства України. У зв язку з цим, важливим напрямком розвитку в Україні ринкових відносин у сфері морських вантажних перевезень є вдосконалення законодавства України про перевезення вантажів морським транспортом.
В українській юридичній науці правове регулювання перевезень вантажів морським транспортом не було предметом комплексного дослідження. Навчальні посібники, що були розроблені останнім часом українськими авторами, наводять загальну характеристику договірних відносин на морському транспорті і акцентують увагу читача на міжнародно-правові засади регулювання.
Таким чином, залишилися поза увагою питання субституції судна, заміни вантажу, визначення морехідного стану судна, сплати провізної плати, розмежування сталійного, контрсталійного та надконтрсталійного часу. Не вирішеними є питання про правові функції коносаменту та правову силу застережень, які перевізник вправі вносити у цей документ. Актуальним залишається питання щодо системи законодавства України про морські вантажні перевезення.
Зростаюче значення перевезень вантажів морським транспортом та відсутність належного правового регулювання перевезень вантажів морським транспортом визначили вибір теми дисертаційного дослідження як важливої наукової проблеми і як одного із напрямків науки господарського права.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації є складовою науково-дослідної роботи кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, пов язаної з визначенням правового регулювання морських вантажних перевезень, статусу його учасників та правового забезпечення процесу морського перевезення вантажу, зокрема, у зв язку з роботою по темі № 01БФО42-01 “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” та відповідно до теми № 97118 “Вдосконалення правового становища суб єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки України”.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є визначення та комплексний аналіз системи нормативно-правових актів України, що регулюють перевезення вантажів морським транспортом, формування на основі проведеного аналізу конкретних пропозицій по вдосконаленню законодавства про морські вантажні перевезення.
Поставлена у роботі мета зумовила дослідження таких завдань:
- визначення системи нормативно-правових актів України, що регулюють перевезення вантажів морським транспортом;
- правова характеристика предмету та методів правового регулювання відносин, що виникають у сфері перевезення вантажів морським транспортом;
- дослідження правової природи договору морського перевезення вантажу; - класифікація договорів морського перевезення вантажів;
-обґрунтування доцільності вживання терміну “учасники морських вантажних перевезень”, їх класифікація та правовий статус;
- визначення поняття “коносамент” та узагальнення його правових функцій;
- визначення стадій морського перевезення вантажів та їх правове забезпечення;
- розробка пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення законодавства про морські вантажні перевезення.
Об єктом дослідження є відносини, що виникають у процесі перевезення вантажів морським транспортом.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти законодавства України з питань перевезення вантажів морським транспортом та практика їх застосування.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають діалектичний метод пізнання, системно-структурний, порівняльно-правовий методи, а також метод аналізу і синтезу. Зокрема, через призму системно-структурного методу досліджено процес перевезення вантажів морським транспортом та його стадії. Аналіз наукових позицій, поглядів, різних підходів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо правового регулювання відносин з перевезення вантажів морським транспортом здійснено за допомогою порівняльно-правового методу. Сучасний стан законодавства про морські вантажні перевезення та пропозиції щодо його удосконалення викладено у роботі шляхом застосування аналітико-синтетичного методу.
Теоретичну основу дослідження склали наукові праці: К. Александрової, М. Олександрова-Дольніка, М. Брагінського, Г. Брухіса, В. Вітрянського, В. Гуцуляк, О. Джавада, О. Дзери, В. Деміденко, К. Єгорова, О. Жудро, О. Зоріна, Г. Іванова, О. Калпіна, О. Кейліна, О. Кокіна, В. Лаптєва, В. Луця, О. Маковського, Н. Маркалової, Н. Нємчинова, Б. Рябінського, О. Садікова, П. Самойловича, В. Смірнова, М. Тарасова, О. Шемякіна, Г. Шмігельського, В. Щербини, К. Яічкова та інших.
В дослідженні також використані роботи іноземних науковців з питань правового регулювання морських вантажних перевезень: Л.Топалової, І. Лазарова, В. Роттермунд та інших.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням правового регулювання перевезень вантажів морським транспортом в Україні, в якій на підставі чинного законодавства України подано систему нормативно-правових актів, що регулюють морські вантажні перевезення, визначено стадії процесу морського перевезення вантажу, правовий статус його учасників, правову природу договору морського перевезення вантажу та правові функції коносаменту. На захист виносяться наступні положення:
1) Правове регулювання перевезення вантажів морським транспортом включає правове регулювання організації процесу морського перевезення вантажу та його здійснення.
2) Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації і здійснення морських вантажних перевезень, становить законодавство про морські вантажні перевезення, яке за предметом правового регулювання відноситься до такого інституту господарського законодавства, як транспортне законодавство. Відповідно до критерію систематизації законодавства про морські вантажні перевезення за предметом правового регулювання слід визначати:
- комплексне законодавство про морські вантажні перевезення;
- спеціальне законодавство про морські вантажні перевезення.
3) Договір морського перевезення вантажів є основною формою опосередкування відносин з морських перевезень вантажів та визначається як угода, за якою перевізник зобов язується доставити ввірений йому відправником вантаж з порту відправлення у порт призначення у встановлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов язується сплатити за перевезення вантажу провізну плату.
5) Договір морського перевезення вантажу є господарським договором, самостійним видом договору, що застосовується у сфері торговельного мореплавства, його не можна поєднувати з договорами підряду, майнового найму, схову. 6) Класифікація договорів морського перевезення вантажу:
- згідно з Конвенцією ООН про морське перевезення вантажів 1978 року: договори фактичного і наскрізного перевезення; - залежно від виду вантажу: договори перевезення генеральних, навалочних, небезпечних вантажів, договори на ліхтерні перевезення, договори перевезення контейнерів; - згідно зі ст.ст. 131, 132 КТМУ: договори на каботажні і міжнародні перевезення; - за критерієм доказу існування: договори, доказом існування яких є коносамент; договори, доказом існування яких є чартер; договори, доказом існування яких є інший документ; - договори на транзитні морські вантажні перевезення.
7) Специфічними видами договору морського перевезення вантажу визначаються запродажний контракт і букінговий договір.
8) Обґрунтовується самостійність правового статусу відправника і перевізника поряд із правовим статусом фрахтівника і фрахтувальника та аргументується позиція, згідно з якою договір фрахтування не є видом договору морського перевезення вантажу. 9) Аргументується доцільність запровадження терміну “учасники морського перевезення вантажу” та наведено їх класифікацію.
10) Сформульоване визначення поняття “коносамент” та запропоновано класифікацію коносаментів.
11) Обґрунтовано необхідність узагальнення правових функцій коносамента, до яких відносяться: функція розписки перевізника про отримання вантажу від відправника, функція доказу наявності і змісту договору морського перевезення вантажу, функція товаророзпорядчого документа щодо вказаного в ньому вантажу.
12) Аргументується позиція, згідно з якою правова сутність коносамента полягає в тому, що він є каузальним документом, який містить одностороннє зобов язання перевізника і знаходиться під впливом умов, які витікають з договору перевезення. Правильним є положення про те, що його кауза міститься у договорі перевезення. 13) Визначається, що застереження у коносаменті є одностороннєю вказівкою перевізника відносно факту, який має значення в рамках договору морського перевезення вантажу. Шляхом застереження перевізник доповнює, роз яснює, уточнює або утримується від засвідчення точності даних, які було заявлено відправником. Внесення застереження у коносамент є правом перевізника.
14) Визначено, що процес морського перевезення вантажу є динамічним і включає три стадії: прийом вантажу до перевезення, переміщення вантажу, видачу вантажу.
15) Аргументується доцільність вживання терміну “провізна плата” замість терміну “фрахт”. Визначаються два види провізної плати: повна та дистанційна.
16) Розмежовуються поняття сталійний час, контрсталійний час та надконтрсталійний час. 17) Обґрунтовано висновок про те, що сплата демереджа є штрафною санкцією, яка застосовується до відправника або одержувача вантажу за простій судна протягом контрсталійного часу, а диспач - це премія, яку перевізник сплачує відправнику або одержувачеві у випадку дострокового виконання вантажних робіт, тобто до перебігу сталійного часу.
На підставі зазначених висновків пропонується внести відповідні зміни та доповнення до Кодексу торговельного мореплавства України, а також прийняти Правила перевезення вантажів морським транспортом. Аргументація щодо необхідності запропонованих змін до законодавства, а також зміст пропозицій та структура Правил, наводяться в дисертаційній роботі.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у роботі висновки і пропозиції можуть бути використані як методичні рекомендації Міністерству транспорту України, Державному департаменту морського і річкового транспорту, а також судноплавним компаніям, експедиторським, агентським фірмам, пароплавствам з питань організації та здійснення морських перевезень вантажів.
Окремі положення дисертації можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства України та при розробці Правил перевезення вантажів морським транспортом.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у науково-дослідній роботі та у навчальному процесі при читанні лекцій з курсу “Господарське право”, спецкурсів “Господарські договори”, “Транспортне право”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, першим в Україні комплексним дослідженням правового регулювання перевезення вантажів морським транспортом. Автор формулює теоретичні положення, а також дає конкретні рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України про морські вантажні перевезення. Деякі питання, що висвітлюються у роботі, піднімаються вперше, інші розглянуті з нових правових позицій, вирішення окремих спірних питань отримало у роботі додаткове обґрунтування.
Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження була зроблена доповідь на Науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2001р.) та на кафедрі господарського права. Окремі положення дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стратегія економічного, соціального розвитку і Арбітражний суд в Україні: проблеми, перспективи” (Донецьк, 2001р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (Київ, 2001 р.), Науково-практичній конференції “Становлення і розвиток правової системи України” (Київ, 2002р.).
Публікації. Основні висновки та результати дисертації опубліковано у чотирьох наукових працях. Структура дисертації обумовлена об єктом дослідження, відображає мету і завдання дослідження. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 235 найменувань. Загальний обсяг дисертації складають 227 сторінок, з них 16 сторінок займає список використаних джерел.
| 
