|
Особливістю даної роботи є дослідження важливих проблем теорії та практики доказування в процесі розслідування злочинів. Недостатня розробка цих питань у науковій і, в першу чергу криміналістичній літературі, нагальні потреби слідчої практики обумовили вибір теми дисертації. Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку України спостерігається певна стабілізація соціально-економічної ситуації. Відповідним чином це впливає на специфіку стану злочинної діяльності, що кореспондується із соціально-економічними умовами життя суспільства та є відображенням характеру й змісту певного етапу розвитку держави. Ця тенденція поставила перед наукою, законодавчою та правоохоронною практикою завдання розробки та реалізації нових підходів до боротьби зі злочинністю, винаходженню нових методів, які були б адекватними її новому прояву, відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000. У цьому аспекті здійснювана в Україні судово-правова реформа, покликана гармонізувати діючі правові відносини відповідно до вимог міжнародних стандартів, визначила необхідність перегляду низки положень національного кримінально-процесуального законодавства, вдосконалення процедури розкриття та розслідування злочинів під кутом зору забезпечення реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя й здоров я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження та забезпечення прав і свобод – обов язком держави. До юридичних механізмів такого забезпечення належить інститут доказування в кримінальному судочинстві. Незважаючи на досить значний обсяг досліджень у цій галузі, низка теоретичних та правових положень, що стосуються проблеми визначення доказування як певного криміналістичного методу пізнання під час розслідування злочинів, залишились поза увагою науковців. У цьому плані перед дослідником постають не тільки традиційні питання, що стосуються визначення понять і видів доказів, їх належності та допустимості, предмета й меж доказування, а й такі малодосліджені питання як логічні та психологічні основи доказування, співвідношення та зв`язок доказування, як криміналістичного методу пізнання, з оперативно-розшуковою діяльністю, проблема процесуальної легалізації інформації, отриманої оперативним шляхом, роль слідчого та експерта у формуванні доказів та ін. Крім того, ефективність розробки позначених проблем багато в чому обумовлена відповідним розумінням таких його категорій як злочин, злочинна діяльність, інформація, інформаційна сутність злочину, джерело доказів, сутність і нормативний зміст яких у теорії залишаються недостатньо розробленими та суперечливими. У той же час, багатоаспектний характер правового дослідження злочинної події дає змогу визначити основні напрями застосування доказування, як специфічного методу пізнання під час розслідування злочинів.
Окремі питання проблеми були предметом дослідження у працях провід-них науковців: О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Д.І. Беднякова, Р.С. Бєлкіна, В.І. Гаєнка, Ю.М. Грошевого, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук`янчикова, М.М. Михеєнка, В.М.Тертишника, О.Р. Ратінова, М.В. Салтєвського, В.Ю. Шепітька та ін. Однак їх роботи, створюючи наукову базу теорії доказів, не охопили всіх її аспектів і стимулюють необхідність проведення нових досліджень на основі вивчення слідчої практики останніх років і новітніх досягнень юридичної науки. Крім того, актуальність дослідження обумовлюється існуючими правовими й організаційно-тактичними проблемами оперативно-розшукових служб та органів досудового слідства щодо врегулювання питань, пов язаних із використанням доказів, а також потребами пошуку нових шляхів підвищення ефективності їх діяльності, що підтверджують проведені дисертантом узагальнення результатів опитування практичних працівників. Тому сукупність наведених обставин дозволяє відносити обрану тему дисертаційного дослідження до актуальної, такої, що потребує подальшої наукової розробки. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження ґрунтується на основних положеннях Постанови Верховної Ради України "Про Концепцію судово-правової реформи в Україні" від 28 квітня 1992 р., Комплексній цільовій програмі боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженої Указом Президента України 17 вересня 1996 р. за № 837/96, Національної програми боротьби з корупцією, затвердженою Указом Президента України № 319/97 р., Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000 та Указу Президента України № 143 від 18.02.02 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охороні прав і свобод громадян”. Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи Запорізького юридичного інституту МВС України (затверджена Вченою радою, протокол № 9 від 12.11.1999 р.), відповідає напрямкам прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення Колегії МВС України від 28 червня 1995 р. за № 4 КМ/2). Мета й завдання дослідження. Основна мета дисертації полягає в теоретичному аналізі стану названої проблеми, всебічному опрацюванні її основних положень, концептуальному підході до вдосконалення існуючих і розробці нових криміналістичних прийомів та засобів поліпшення процесу доказування на досудовій стадії.
Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення наступних основних завдань: 1) вивчення основ теорії доказування з метою її конкретизації, уточнення та визначення форм і методів пізнання під час розслідування злочинів; 2) проведення порівняльного лінгвістично-правового аналізу понять і термінів, пов язаних із процесом доказування; 3) установ-лення зв язків між сутністю й поняттям злочину та загальними категоріями теорії доказування; 4) узагальнення слідчої практики з метою визначення змісту та інформаційної природи доказування; 5) з ясування основних уяв-лень щодо сучасних проблем отримання доказів шляхом змістовного та ста-тистичного аналізу результатів опитування практичних працівників; 6) дос-лідження можливостей використання наукових положень криміналістичної систематики, логіко-математичних методів, їх понятійного апарату в процесі з`ясування сутності доказування; 7) упорядкування засобів доказування, здійснення їх класифікації і типізації; 8) визначення можливостей і напрямків використання засобів спілкування слідчого як теоретичної основи провадження вербальних слідчих дій; 9) внесення пропозицій щодо упорядкування класифікації слідчих дій як криміналістичних методів отримання інформації.
Об`єктом дослідження постали, з одного боку, закономірності виник-нення й існування злочинної діяльності та злочину, а, з іншого – закономір-ності діяльності слідчого з пізнання цих соціальних і правових явищ. Предметом дослідження обрані криміналістичні аспекти концепції доказування в кримінальному судочинстві та практика (тактико-методичні основи) розслідування злочинів.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації склала сукупність сучасних методів і прийомів пізнання об єктивної дійсності, котра поєднує як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Вихідним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання, відповідно до якого проблеми, що розглядаються в дисертації, представлені у вигляді єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Невід`ємним доповненням до цього методу є порівняльно-правовий метод, що застосовується під час детального вивчення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства у порівнянні його із зарубіжним; визначенні таких фундаментальних наукових понять як докази, доказування, інформація, інформаційна сутність злочину тощо. Під час визначення сутності та характеристики злочинної діяльності застосовані формально-логічний та системно-структурний методи. При визначенні правової природи та змісту доказування використаний логіко-юридичний метод, що полягає в розгляді злочину як складового елемента злочинної діяльності, та дійти висновків узагальнюючого характеру щодо впливу його на зміст та особливості процесу доказування як спеціального криміналістичного методу пізнання під час розслідування злочинів. Співвідношення доказів та інформації, здобутої у результаті оперативно-розшукових заходів, проведено на основі порівняльного методу. У роботі також застосовано сучасні методики збору інформації, її узагальнення, аналізу та статистичної обробки, а перевірка репрезентативності емпіричних даних здійснена на основі рекомендацій правової статистики. Правовою базою дослідження є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, нормативно-правові акти, що регламентують організацію й діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають результати узагальнення та аналізу: анкетування та опитування за спеціально розробленими методиками 202 слідчих прокуратури та МВС України; 69 оперативних працівників ОВС; вивчення 120 кримінальних справ за 1996-2001 рр.; опублікованих матеріалів слідчої практики; дані статистичних звітів МВС України, Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України. Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації проведене теоретичне узагальнення та запропоновано нове комплексне вирішення наукового завдання, яке полягає у необхідності розгляду доказування, як визначеного (специфічного криміналістичного) методу пізнання під час розслідування злочинів. У роботі обґрунтовується низка нових положень та висновків, що до певної мірі розширюють зміст теорії криміналістики. Елементи новизни полягають у наступному:
– дістала подальшого розвитку наукова думка щодо розгляду злочинної діяльності як об єктивної закономірності, обумовленої ступенем розвитку соціально-економічних основ суспільства та держави, запропонована її характеристика на сучасному етапі, висвітлені тенденцій існування та прояву;
– по-новому розглянуті вихідні положення існування злочинної діяльності та діяльності з розслідування злочинів, як взаємопов язаних та взаємообумовлених форм прояву загальнолюдської діяльності, здійснено їх комплексне вивчення;
– уперше розроблено особливості розгляду через призму доказування, як криміналістичного методу пізнання, ознак злочинної діяльності, її змісту та видів; – одержали подальший розвиток знання щодо визначення основних напрямів застосування доказування, як специфічного методу пізнання під час розслідування злочинів;
– проаналізовано сучасний стан використання криміналістичних прийомів і засобів боротьби зі злочинністю, розроблені рекомендації по вдосконаленню процедури їх застосування;
– запропоновано пропозиції з використання технічних засобів під час отримання тактично значимої інформації.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що вони можуть бути реалізовані у науково-дослідній сфері – слугувати підґрунтям для подальшого опрацювання проблеми теорії доказування; правотворчій – використання висновків і пропозицій, що містяться в дисертації, під час розробки та вдосконалення Кримінально-процесуального кодексу України та відомчих нормативних актів; правоохоронній – удосконалення слідчої та судової практики. Правовиховна роль одержаних результатів полягає у можливості й перспективності їх використання в роботі по підвищенню рівня правової культури населення та професійного рівня практичних працівників. Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно з ви-користанням останніх досягнень теорії криміналістики та практики розкриття злочинів. Усі сформульовані у дисертації положення та висновки ґрунту-ються на теоретичних і практичних дослідженнях, підкріплені достатньою емпіричною базою. Під час дослідження окремі питання поставлено та вирішено вперше, інші – розглянуто творчо, з урахуванням новітніх досліджень із цієї проблеми вчених України та інших держав. У дисертації використано матеріали раніше опублікованих автором праць, а також ідеї та розробки, що належать співавторам наукових статей: "Слідча дія як криміналістичний метод отримання доказової інформації: методологічні витоки проблеми" (у спів. від., 30 % і 70 % відповідно); "Криміналістична класифікація засобів збирання доказів"(50 % і 50 %) – В.Г. Лукашевича, Л.А. Кірмач, в яких дисертантом уточнено поняття слідчої дії як криміналістичного методу збирання доказів, її структури та класифікації.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації дисертації обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: "Україна: поступ у майбутнє" до 290 – річчя прийняття Конституції Пилипа Орлика" (5 квітня 2000 р., м. Київ); "Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності" (19-20 квітня 2000 р., м. Харків); "Ідея правової держави: історія і сучасність" (23-24 листопада 2001 р., м. Луганськ). У завершеному вигляді результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Матеріали дослідження використовуються під час вивчення курсів кримінального процесу та криміналістики в Запорізькому юридичному інституті МВС України. Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у семи наукових статтях, шість із яких – надруковано у провідних фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України та 1 тезі наукової доповіді.
Структура дисертації відповідає меті, завданням і предмету дослід-ження. Вона складається із вступу, 2-х розділів, що містять 11 підрозділів, висновків, списку використованих літературних джерел (224 найменування), додатків (9 с.). Загальний обсяг дисертації – 198 сторінок.
|
