|
Історично склалося так, що розвиток людського суспільства визначив розвиток злочинності. Кожне значиме технічне відкриття супроводжувалося не тільки прогресом в цілому, але і давало певний поштовх розвитку злочинності. Особливо це чітко просліджується в останні десятиліття. У зв язку з розвитком комп ютерних технологій і прагненням світового співтовариства до всесвітньої інтеграції державні кордони перестали бути одним зі стримуючих факторів для злочинності. Відбувається процес всесвітньої інтеграції злочинності. При цьому даний процес відбувається набагато швидше, ніж процес правової й економічної інтеграції на державному рівні, оскільки злочинці не обмежені всякого роду умовностями, такими як політична несумісність, відсутність необхідного правового регулювання, суверенітет держави і т.д.
Транснаціональний характер сучасної організованої злочинності диктує необхідність координації дій держав, уніфікації державно-правових форм і методів протидії такому негативному явищу. Загроза, що виходить від транснаціональної організованої злочинності, настільки велика, що це не може не тривожити міжнародне співтовариство. Зокрема, Генеральний секретар ООН К. Аннан у своїй програмній доповіді, присвяченій реформі Організації відзначав, що "влади уряду і громадянському суспільству в зростаючій мері загрожують транснаціональні злочинні мережі... Доступ нелегальних груп до високих інформаційних технологій і зброї, а також до різних інститутів, за допомогою яких функціонує глобальна ринкова економіка, значно збільшили потенціал могутності і впливу цих груп, створюючи загрозу праву і порядку, а також законному економічному і політичному інститутам. Як для промислово розвитих, так і для країн, що розвиваються, це представляє проблему зростаючої уваги, у вирішенні якої міжнародне співробітництво має важливе значення". [9, c.61]
З цього випливає найважливіший постулат: транснаціональній злочинності потрібно протиставити скоординовані дії держав, засновані на єдиному розумінні цілей і задач, форм і методів боротьби зі злочинністю. Такий підхід можливий тільки в умовах міжнародно-правового співробітництва, використання вже існуючих і створення нових спеціалізованих міжнародних інституційних структур.
Основною метою трансграничної злочинності є одержання зверхдоходів. Значна частина незаконних доходів надходить від нелегального обороту наркотичних засобів, хоча інші види злочинної діяльності також приносять чималі доходи. Однак для того, щоб використовувати гроші, що мають кримінальне походження, у світовій фінансовій системі необхідно надати їм правомірного характеру, тобто легалізувати ("відмити"). Відмивання "брудних" грошей – складне економіко-правове явище, що не має кордонів. Воно вийшло за межі злочину в традиційному розумінні. Відмивання – це заключний етап злочину, що у більшості випадків прямо не зв язаний з первісним (предикатним) злочином. Проблема набула глобального характеру, і поряд з незаконним оборотом наркотичних засобів, викликає найбільшу стурбованість світового співтовариства. За даними аналітиків Міжнародного валютного фонду за 2000 рік, відмивання грошей в цілому світі досягає 5% загального внутрішнього продукту або 1,5 трильйонів доларів. В Україні ця сума нараховує до 5 млрд. грн. щорічно. [27, с.161]
Наука міжнародного кримінального права визнає відмивання грошей конвенційним злочином, тобто злочином, що носить міжнародний характер. [92, с.102] Таким чином, міжнародне право визнає підвищену небезпеку даного злочину для усього світового співтовариства, що передбачає необхідність об єднання зусиль по боротьбі з відмиванням грошей не тільки на регіональному, але і на універсальному рівні, оскільки боротьба з відмиванням "брудних" грошей – це боротьба зі злочинністю у всіх її проявах, тому що, позбавивши злочинців можливості використовувати кримінальні доходи, держави зроблять злочинність економічно невигідною.
У боротьбі з відмиванням грошей держави співробітничають на універсальному рівні, зокрема в рамках ООН і її спеціалізованих органів; на регіональному (субрегіональному) рівні – в рамках Європейських й інших регіональних співтовариствах; на двосторонньому рівні – шляхом укладення двосторонніх угод про надання правової допомоги з цивільних, сімейних і кримінальних справ. Вирішуючи проблему боротьби з відмиванням грошей на міжнародному рівні, держави використовують також можливості спеціального міжнародного співробітництва шляхом укладення міжнародних міжвідомчих угод про взаємодопомогу. Укладаючи такі угоди, держави беруть на себе наступні зобов язання: включення в національне законодавство норм, що передбачають можливість протистояння відмиванню грошей, надання допомоги в розслідуванні кримінальних справ по факту відмивання кримінальних грошей, обмін інформацією чи базами даних, регулюють порядок екстрадиції злочинців. Для успішної боротьби з відмиванням грошей необхідно, щоб співробітництво одночасно велося на всіх рівнях, - універсальному, регіональному, - одночасно укладалися багато- і дво- сторонні угоди. Тільки так можна повною мірою врахувати інтереси сторін: багатосторонні угоди враховують глобальні інтереси всіх суб єктів угод, однак не враховують специфічні інтереси конкретної сторони, які можна врахувати тільки шляхом укладання двостороннього договору. Проблема відмивання грошей представляє виняткову значимість. Відмивання грошей у його загальному розумінні – це сукупність способів і методів, що сприяють проникненню незаконно нажитих капіталів у світову фінансову систему.
З позиції гносеології дана проблема складається з теоретичних і практичних проблем. Практичні – це проблеми правозастосування і правотворчості, а також деякі організаційні проблеми. Теоретичні – це проблеми, що потребують прикладних і фундаментальних досліджень.
Представляється невірною думка деяких політиків у країнах Східної Європи і колишньому СРСР про те, що відмивання грошей не є проблемою, тому що гроші, отримані від злочинів, вчинених в інших країнах, не заподіюють шкоди, тому що проходять через фінансові установи, як і будь-які інші гроші. Вони стверджують, що їх країні потрібні гроші для економічного розвитку, а боротьба з "брудними" грошима сповільнює процес інвестування іноземних грошей і суперечить офіційним посланнями міжнародних фінансових установ. [177, с.71] Однак, незважаючи на зовнішню правильність таких положень, наявність брудних грошей в економіці держави, особливо з економікою, що розвивається, або перехідною економікою, може призвести до призупинення розвитку економіки, що стане менш надійною. Тому на сьогоднішній день представляється важливим розробити теоретичну основу боротьби з відмиванням "брудних" грошей, у тому числі теоретичну модель міжнародного співробітництва і взаємної правової допомоги. Боротьба з відмиванням грошей буде вестися дуже довго, тому що це боротьба зі злочинністю у всіх її проявах, тому прийняттям національних і міжнародних нормативно-правових актів, спрямованих на боротьбу з відмиванням грошей, вона не може обмежуватися, вона повинна спиратися на суспільну згоду, на міжнародне розуміння проблеми всіма суб єктами загального міжнародного права, насамперед, державами, на готовність поставити загальні інтереси вище своєї тимчасової вигоди. Цього можна досягти тільки шляхом загального обговорення проблеми, шляхом проведення науково-теоретичних досліджень на національному і міжнародному рівні. Приймаючи необхідні заходи для боротьби з відмиванням грошей, одночасно можна досягти декількох цілей:
1. Виконати свої міжнародні зобов язання;
2. Надавати і запитувати міжнародно-правову допомогу в розкритті злочинів, пов язаних з відмиванням грошей;
3. Зробити діяльність фінансових установ держави більш прозорими для правоохоронних органів.
Актуальність теми дослідження. У сучасному суспільстві створення організаційно-правової основи боротьби з відмиванням незаконно отриманих грошей є основним напрямом боротьби зі злочинами міжнародного характеру, оскільки така злочинність, як правило, має міжнародний та організований характер. Тому є необхідність об єднати і скоординувати зусилля держав для отримання позитивних результатів у боротьбі з легалізацією незаконно отриманих грошей з боку. Проблема проникнення “брудних” грошей у легальну національну та міжнародну економіку стоїть сьогодні настільки гостро, що держави вже не в змозі ефективно її розв язати. Це, в свою чергу, призводить до необхідності створення універсальних та регіональних спеціалізованих міжнародних організацій, основною метою яких є координація міжнародних зусиль для боротьби з відмиванням незаконно отриманих грошей і контроль за виконанням міжнародно-правових зобов язань держав у цій сфері. До таких організацій належать, зокрема, Спеціалізована фінансова комісія з проблем відмивання грошей (FATF), та Egmont Group, діяльність яких значною мірою сприяє підвищенню ефективності міжнародного співробітництва в даній сфері.
За порівняно нетривалий час свого існування боротьба з “брудними” фінансами, яка підтримується як національними урядами низки впливових країн, так і міжнародними організаціями системи ООН, Радою Європи, Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями, призвела до створення в окремих країнах (зокрема у Великій Британії, США та ін.) злагодженої та досить ефективної національної організаційно-правової структури регулювання протидії проникненню незаконно здобутих грошей у фінансову систему. До такої державної структури входять незалежні спеціалізовані органи з виявлення “брудних” потоків у фінансовій системі держав, так звані фінансові розвідки (FinCen – США, Tracfin – Франція, Комітет фінансового моніторингу Російської Федерації). Поява таких спеціалізованих органів ставить завдання захисту національної і міжнародної фінансової системи від “брудних” фінансів на рівень державної політики. Для держав, які беруть активну участь у міжнародному, перш за все економічному, співробітництві, оцінка стану боротьби з відмиванням грошей спеціальними міжнародними організаціями, передусім, FATF у державі має велике значення, адже це може значно вплинути на рівень міжнародної ділової активності, в тому числі інвестиційної. Для України як для країни, що отримала негативну оцінку стану національної системи протидії “брудним” фінансам з боку FATF і потрапила до “чорного списку” держав, які не протидіють легалізації незаконно отриманих доходів, важливо розробити врівноважену політику протидії відмиванню грошей. Тобто необхідно виробити той оптимальний курс, який би задовольнив вимоги спеціалізованих міжнародних інституцій і створив умови для подальшого ефективного функціонування національної банківської системи. Першочерговим завданням для України на цьому етапі є перехід від переважання готівкового виду розрахунків до безготівкових розрахунків, оскільки основною метою відмивання грошей у державах з розвинутою економікою є переведення готівки в безготівкову форму. Саме такі операції найбільш легко виявляють правоохоронні органи. Сьогодні можна говорити про те, що Україна виконала всі вимоги FATF, про що свідчить зняття санкцій з України та намір цієї організації переглянути “чорний” список і виключити з нього Україну.
Про актуальність проблематики свідчить і досить велика кількість наукових досліджень у цій сфері, зокрема це праці: О.О. Дудорова, А.А. Музики, М.В. Бондарєвої, П. Бернасконі, Г. Вітткемпера, Л.Н. Галенської, А.І. Гурова, У. Зібера, І.І. Карпеца, М. Леві, І.І. Лукашука, К. Мюллера, А.В. Наумова, В.С. Овчинського, В.П. Панова, М. Піта, Х.-Д. Швинда та інших. Актуальні питання імплементації міжнародних норм в національне законодавство було розглянуто в працях вітчизняних вчених В.Н. Денисова, А. І. Дмитрієва, В.І. Євінтова, О.О. Мережка, Л.Д. Тимченка тощо.
Разом з тим, авторами не приділено достатньо уваги міжнародно-правовим аспектам проблеми боротьби з відмиванням коштів. Відсутність комплексних досліджень структури і механізму відмивання “брудних” грошей, доцільність входження України в міжнародні спеціалізовані організації найближчим часом, недосконалість міжнародних організаційно–правових та національних основ протидії такому злочину не дало можливості сформулювати методологічну концепцію оцінки цього складного явища, внаслідок чого постала ціла низка актуальних невирішених проблем, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обраний напрям дослідження відповідає плану наукової роботи кафедри міжнародного та конституційного права Національного університету внутрішніх справ України, яка відповідним чином координується з темою науково-дослідної роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Застосування міжнародного права в комплексних галузях законодавства України” (номер державної реєстрації RK0100U000800).
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розкритті міжнародно-правового регулювання боротьби з відмиванням “брудних” грошей і визначенні шляхів вирішення міжнародно-правових проблем входження України в систему світового та європейського співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей.
Мета дисертаційного дослідження зумовлює його завдання:
- виявити зв язок міжнародно-правової боротьби з транснаціональною злочинністю і міжнародно-правової боротьби з відмиванням грошей;
- проаналізувати існуючі системи світового та європейського правового співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей, у тому числі ряду невирішених міжнародно-правових проблем;
- дати оцінку міжнародних і національних механізмів протидії відмиванню грошей;
- визначити місце і роль України в міжнародному співробітництві в боротьбі з відмиванням грошей та його вплив на розвиток законодавства й економіки;
- виявити перешкоди в сфері регулювання боротьби з відмиванням грошей і розробити можливі шляхи їхнього вирішення в Україні;
- розробити цілісну концепцію протидії відмиванню грошей в Україні.
Об єкт дисертаційного дослідження - це міжнародно–правові відносини в сфері регулювання боротьби з відмиванням грошей.
Предметом дослідження є міжнародно-правове регулювання боротьби з відмиванням “брудних” грошей, включаючи імплементацію міжнародно-правових норм в зазначеній сфері в законодавство України.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв язання поставлених завдань під час проведення цього наукового дослідження було використано діалектичний метод, який дозволив комплексно дослідити міжнародно-правове регулювання боротьби з відмиванням “брудних” грошей. У процесі дослідження були застосовані сучасні загальнонаукові методи пізнання (системний підхід, історичний метод, аналіз, синтез) та методи конкретно-наукових досліджень, традиційні для міжнародного права. Зокрема в роботі використано:
- історичний і логічний аналіз причин виникнення проблеми відмивання грошей; системно-структурний аналіз методів відмивання грошей, положень міжнародних документів, ролі і значення національних та міжнародних інституційних структур по протидії зазначеному злочину;
- метод порівняльного аналізу нормативно-правових актів окремих країн, правових і економічних засобів боротьби з відмиванням грошей;
- метод емпірично-статистичної обробки міжнародно-правових документів, угод, резолюцій рекомендацій міжнародних організацій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в сукупності поставлених завдань та в підходах до їх розв язання. Вперше в українській науковій юридичній літературі на монографічному рівні подано комплексний аналіз міжнародно-правової бази європейського співробітництва в боротьбі з відмиванням грошей, діяльності спеціалізованих організацій: Європола і Спеціальної фінансової комісії з проблем відмивання грошей (FATF), Міжамериканської комісії з контролю за зловживанням та використанням наркотичних речовин (CICAD), проблем і перспектив участі в європейському співробітництві України, розглянуто положення Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року та Європейської конвенції “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних незаконним шляхом” 1990 року в загальній системі заходів, спрямованих на протидію легалізації “брудних” грошей, а також визначено сучасні тенденції розвитку міжнародного співробітництва в згаданій сфері.
В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових положень, висновків і узагальнень, основними з яких є:
1. Міжнародний характер злочину й участь у розслідуванні злочину, як правило, двох і більше держав призвели до виникнення проблеми розподілу конфіскованого майна, тому є потреба розробити й прийняти багатосторонню міжнародну угоду щодо порядку розподілу конфіскованого майна; така угода може бути оформлена як додатковий протокол до Конвенції Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних незаконним шляхом” 1990 року.
2. Відсутність єдиного підходу до визначення поняття “відмивання “брудних” грошей” на міжнародному рівні зумовлює доцільність прийняття єдиної універсальної конвенції в рамках ООН, положення якої б містили визначення не тільки поняття “відмивання грошей”, а й склад злочину “відмивання грошей”.
3. Ефективність міжнародного співробітництва держав у галузі попередження й боротьби з відмиванням грошей знижується, перш за все, за рахунок неоперативного обміну інформацією між ними. Існуючі системи обміну інформацією недієві, оскільки канали обміну (як правило, через НЦБ Інтерполу) не дають необхідної оперативності, дані приходять несвоєчасно. Для вирішення проблеми слід доповнити існуючі угоди про співробітництво держав у сфері кримінального судочинства положеннями, які б зобов язували сторони здійснювати регулярний обмін інформацією про включення до торгового реєстру однієї сторони підприємств за участю фізичних і юридичних осіб іншої сторони, а також про обсяги фінансової діяльності цих підприємств.
4. Міжнародне співробітництво компетентних органів держав ускладнюється відсутністю єдиного підходу до законодавчого визначення поняття “відмивання грошей”, визначення суспільної небезпеки діяння, тому існує необхідність в уніфікації положень національних законодавств у зазначеній сфері, особливо, що стосується міри покарання за злочин.
5. Для покращення інвестиційного клімату в Україні необхідно вести ефективну боротьбу з відмиванням грошей, а це передбачає не тільки законодавче регулювання проблеми на національному рівні і виконання взятих на себе міжнародних зобов язань, але й участь України в діяльності міжнародних спеціалізованих структур по боротьбі з відмиванням грошей, перш за все FATF і Egmont Group.
6. Стандарти боротьби з легалізацією незаконно отриманих грошей в Україні мають бути імплементовані з міжнародних стандартів, що містяться в міжнародних нормативно-правових актах, які були ратифіковані Україною, з врахуванням положень тих міжнародних документів, що мають рекомендований характер або які не були ратифіковані Україною.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що автором запропоновано заходи для подальшого розвитку міжнародно-правової бази співробітництва України з державами і міжнародними організаціями, а також для виконання взятих Україною на себе міжнародних зобов язань у вказаній сфері та в практичній діяльності правоохоронних органів, у навчальному процесі вузів юридичного, економічного або управлінського профілю. Зокрема, це положення щодо змін та доповнень до низки міжнародних документів та українських нормативно-правових актів. Крім того, результати дослідження можуть бути використані в науково-дослідній роботі.
Апробація результатів дослідження була здійснена на науково-практичній конференції “Теорія і практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах” (Україна, м. Київ, Міністерство внутрішніх справ України, Національна академія внутрішніх справ України, 25 квітня 2002 р., тези опубліковано) та в ході роботи Науково-практичної конференції аспірантів і магістрів Національного університету внутрішніх справ України (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ України, 14 квітня 2000 р., тези опубліковано), а також в процесі доопрацювання Розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу України та Закону України “Про легалізацію (відмивання) доходів, отриманих незаконним шляхом № 249 - IV від 28.11.2002 (Акт впровадження № 06-19/15-539 від 09.07.2003, виданий Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності). Результати досліджень були опубліковані автором у чотирьох статтях у наукових фахових виданнях:
1. Стадии и методы отмывания средств в финансовой системе государства // Предпринимательство, хозяйство, право. – 1998. – № 12. – С.27-35.
2. Методи відмивання грошей за кордоном // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 1999. – № 3. – С. 125-134.
3. Підпільні банківські системи як один із методів відмивання грошей // Вісник Університету внутрішніх справ: Спецвипуск. – Харків, 2000. – С. 19-22.
4. Роль международных специализированных организаций в борьбе с отмыванием денег (на примере FATF) // Предпринимательство, хозяйство, право. – 2003. – № 7. - С. 79-81.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, які мають дев ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 189 сторінок, в тому числі список використаних джерел -- 23 сторінки (326 посилань).
| 
