|
Актуальність дослідження. Головними напрямами розвитку України в ХХІ сторіччі є подальша демократизація її політичної системи та входження нашої держави у світову спільноту. Ці процеси складні і тривалі. Їхня динаміка багато в чому залежить від глибоких знань, тих змін, що відбулися за незначний історичний період у світовому політичному устрої, у свідомості людей, у міжнародних правових відносинах. Відтак велике значення має вивчення в історичній площині інтеграційних процесів, що відбувалися в світі, державно-правового досвіду різних країн, можливості співробітництва з ними відповідно до нових реалій. У сфері налагодження стійких міжнародних зв язків особливий інтерес викликає Канада, яка є відносно молодою країною із значним потенціалом для ефективного співробітництва. Ця північноамериканська країна відома в Україні з ХІХ ст. Перші сліди індивідуального поселення українців у Канаді сягають 1810-х років. Однак перші українські емігранти до Канади, які зваблювали українських селян переселятися туди, прибули на канадські терени лише в 1891 р. /1/ ). Тому, порівнюючи Україну і Канаду, головно звертають увагу на подібність історичної долі обох країн, довготривалий етнічний та культурний зв язок між ними. Спільними для обох країн є і проблеми збереження природного і культурного спадку, наявність у них великого етнічного і релігійного розмаїття. Цікавим для України є канадський досвід у набутті міжнародного авторитету, а саме: у миротворчій галузі, у підтримці діяльності різних міжнародних організацій, у вирішенні гуманітарних питань і сучасних глобальних проблем. Канада одна з перших країн визнала Україну як незалежну державу і встановила з нею дипломатичні відносини. Організація ефективного економічного, культурного і наукового співробітництва між Україною та Канадою залежить також від державно-правових знань і взаєморозуміння.
Для українських правників назріла нагальна потреба у науковому висвітленні ключових питань канадського державотворення, що дасть змогу уникнути помилок у розв язанні власних національних, релігійних, політичних та правових проблем. Особливого значення набуває необхідність дослідження історії становлення і розвитку державно-правових інститутів Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст. Саме з тих часів бере свій початок національний, релігійний, політичний і правовий дуалізм цієї країни, без аналізу джерел якого неможливо глибоко осмислити сучасні державно-правові канадські проблеми. Серед них назвемо, зокрема, проблеми становлення канадської державності, боротьбу з пережитками колоніального минулого, протидію економічній залежності від США, загрозу сепаратизму і розколу країни, чимраз зростаючі соціальні диспропорції в суспільстві, проблеми правового становища корінного населення тощо.
Генезис усіх цих проблем сягає колоніального минулого. Незважаючи на те, що у 1982 р. Канада вперше набула повного суверенітету і незалежності в конституційній галузі від Великобританії, однак вона і сьогодні відчуває суттєвий політичний та економічний вплив колишньої метрополії. Хоча тема квебекського сепаратизму з явилася на порядку денному лише в 60-х роках ХХ ст., антагонізм між англо- і франкоканадцями існує щонайменше з 1763 р., коли французька Канада перейшла під юрисдикцію Англії. Саме в колоніальний період закладалися основи канадської самобутності, яка поєднала в собі не лише державно-правовий досвід Франції, Великобританії і США, а була доповнена внутрішнім досвідом самої Канади. Вивчення та узагальнення особливостей становлення і розвитку державно-правових інститутів Канади дасть можливість вітчизняній історико-правовій науці збагатити та уточнити окремі фрагменти канадського державотворення, а також зробити висновки, які матимуть практичне і прогностичне значення для українських правників.
Відсутність в історико-правовій науці спеціальних розробок, присвячених цій проблемі, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри історії та теорії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті наукової теми “Актуальні проблеми історії держави і права України та зарубіжних країн” (тема № 62, затверджена наказом ректора ЛНУ імені Івана Франка за № Н-164 від 28.03.2000 р.).
Об єктом дослідження є державно-правові інституції Канади та їх законодавче оформлення в XVII – 60-х роках ХІХ ст.
Предметом дослідження є закономірності становлення та розвитку державно-правових інститутів Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст.
Хронологічно рамки дослідження обмежені XVII – 60-ми роками ХІХ ст. Вибір цих меж визначається тим, що саме в XVII ст. виникли перші постійні поселення європейців на території сучасної Канади, була встановлена стійка система колоніального управління. Обмеження роботи шістдесятими роками ХІХ ст. пояснюється прагненням автора зберегти історизм дослідження. Саме тоді був прийнятий Акт про Британську Північну Америку 1867 р., який юридично закріпив об єднання північноамериканських провінцій Великобританії у складі єдиної канадської держави.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є з ясування загального й особливого в становленні і розвитку державно-правових інститутів Канади на етапах французького та англійського колоніального панування і їхньої значимості для подальшого канадського державотворення.
Для реалізації поставленої мети, не претендуючи на вичерпне і беззаперечне висвітлення всіх аспектів проблеми, автор зробив спробу вирішити такі конкретні задачі:
· встановити головні етапи та періоди розвитку і становлення державно-правових інститутів залежно від особливостей державно-правового розвитку Канади та визначити і науково обґрунтувати їхні хронологічні межі;
· виявити головні закономірності та специфіку становлення і розвитку колоніального управління Канади у періоди монополії французьких торговельних компаній (XVII ст. – 1663 р.) та королівського управління (1663 – 1760);
· показати процес утвердження англійського колоніального режиму в Канаді та його вплив на функціонування державно-правових інститутів в останній чверті XVIII ст.;
· розкрити загальне й особливе в розвитку державно-правових інститутів Канади в першій половині ХІХ ст.;
· охарактеризувати партійну боротьбу в Канаді в 50-х – середині 60-х років ХІХ ст. та її вплив на державно-правові інститути провінції;
· простежити процес утворення канадської конфедерації в 1864-1867 роках; проаналізувати положення Акта про Британську Північну Америку 1867 р., що стосуються державно-правових інститутів Канади, і розкрити їхнє значення для подальшого канадського державотворення.
Методологічною основою дослідження є головні положення і висновки гносеології державно-правових явищ, історичні та сучасні загальнотеоретичні уявлення про державу і право. У роботі використані принципи єдності логічного та історичного, дослідження явищ у конкретних історичних умовах, переходу від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного із застосуванням методів загальнонаукових (діалектичного, системно-структурного, функціонального) і спеціально-юридичних (історико-правового, порівняльно-правового, логіко-правового, хронологічного та методу тлумачення права). На підставі хронологічного методу виділено три етапи розвитку державно-правових інститутів Канади в досліджуваний період і розмежовано час французького колоніального панування на два періоди. Системно-структурний підхід дав можливість розкрити структуру конкретних державно-правових інститутів Канади, відобразити організаційні засади їхнього функціонування та взаємозв язок між ними. За допомогою історико-правового методу показано еволюцію цих інститутів на різних етапах державно-правового розвитку цієї країни. Порівняльно-правовий метод використано не лише для порівняння державно-правових інститутів Канади з відповідними інститутами французької й англійської метрополій, а й для виявлення суто канадського досвіду в державотворчій практиці Канади. Методом тлумачення норм проаналізована нормативна база дисертаційної роботи. Переважно ці та інші методи наукового дослідження застосовувались в їхньому взаємозв язку.
Теоретичною основою дослідження є положення, які містяться у працях вітчизняних та зарубіжних представників суспільних наук – правників, істориків, політологів, соціологів. Фундаментальними є праці В.Ш. Агамогланова, Дж. Бамстеда, Л. Бержерона, М.Я. Берзіної, М. Бішопа, М. Брюне, Р. Ван Луна, М. Віттінгтона, В. Генена, В.Б. Євтуха, Н.А. Єрофєєва, В.М. Калашникова, В.А. Качанова, Н.Ю. Козлової, В.А. Коленеко, С.А. Корфа, Л.В. Кошелева, Ч. Лукаса, В. Макнатта, К.Б. Марисюка, Е. Макінніса, А.А. Мелкумова, А.Г. Мілейковського, С.Б. Райерсона, Д. Смайлі, О.С. Сороко-Цюпи, Т.Н. Тімашової, В.О. Тішкова, П. Уайта, У.З. Фостера, Х.Харріса, М.М. Ябрової та ін.
Джерельною базою дисертації є передусім законодавчі та інші нормативні акти французьких й англійських властей, більшість з яких не публікувалися українською мовою. Серед них особливе місце посідають Акт про створення Компанії 100 пайовиків 1627 р., Королівська хартія про заснування Компанії Гудзонової затоки 1670 р., Паризький мирний договір 1763 р., Прокламація 1763 р., Квебекський акт 1774 р., Конституційний акт 1791 р., Акт про союз 1840 р., Закон про дію колоніальних законів 1865 р., Акт про Британську Північну Америку 1867 р. Широко використовуються збірники документів з конституційної історії Канади, опубліковані під редакцією А. Шота, А. Доуті і Н. Сторі (Documents Relating to the Constitutional History of Canada. 1759-1828), а також К. Ніша і П. Уайта (Canadian Historical Documents Series).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці зроблено спробу цілісно і комплексно дослідити процеси становлення та розвитку державно-правових інститутів Канади в XVII – 60-х роках ХІХ ст.
У дисертації висвітлено історію державно-правового розвитку Канади в період колоніального панування Франції та Англії і його вплив на подальший державно-правовий розвиток цієї країни. У процесі дослідження виявлені, опрацьовані і введені в історико-правовий обіг мемуари Ісаака Раззілі про французьку колоніальну експансію 1626 р. (Le mйmoire d Issaak Rasilli de l expansion coloniale francaise 1626), які вважаються одним з найголовніших джерел з історії колоніальної політики періоду правління Людовика ХІІІ і згідно з якими була створена Компанія 100 пайовиків і Вест-Індійська компанія в 1664 р., а також Акт про дію колоніальних законів, прийнятий парламентом Великобританії у 1865 р., де не лише трактуються поняття “колонія”, “законодавча влада”, “колоніальна законодавча влада”, “представницький законодавчий орган”, “колоніальний закон”, “парламентський акт”, “губернатор”, “жалувана грамота”, а й встановлено порядок тлумачення законів у разі зіткнення імперського та колоніального законодавства.
Наукова новизна дисертації конкретизується у таких положеннях, які виносяться на захист:
1. Доведено, що Канада в процесі становлення і розвитку державно-правових інститутів у XVII – 60-х роках ХІХ ст. використала не лише досвід Франції, Англії і США, а й виробила свій власний, суто канадський досвід. Він виявився не в простому запозиченні державних механізмів і правових систем цих держав, а у їх видозміні і пристосуванні до канадських реалій.
2. Вперше у вітчизняній історико-правовій науці виділено три етапи становлення і розвитку державно-правових інститутів Канади: І етап (XVII ст. – 1760 р.) – період французького колоніального панування, який характеризується виникненням перших постійних поселень європейців у Північній Америці, формуванням соціальної структури тогочасного канадського суспільства і встановленням системи органів колоніального управління у Новій Франції. ІІ етап (1760-1864) – утвердження англійського колоніального режиму, під час якого були закладені основи релігійного, політичного і правового дуалізму сучасної Канади, що зумовило специфічність її державно-правових інститутів. ІІІ етап (1864-1867) – час, коли була утворена канадська конфедерація і прийнятий Акт про Британську Північну Америку 1867 р., що визначив подальший шлях еволюції нового державного утворення та його державно-правових інститутів.
3. Уперше розмежовано два періоди французького колоніального панування у Канаді залежно від особливостей соціально-економічного розвитку колонії і зміни форм та методів колоніального управління. Це період монополії французьких торговельних компаній (XVII ст. – 1663 р.) і період королівського управління (1663-1760), якими були зумовлені особливості у становленні державно-правових інститутів Канади на цьому етапі.
4. Обґрунтовано, що фундамент національного, релігійного і правового дуалізму сучасної Канади був закладений Квебекським актом 1774 р., який визнав чинними французьке цивільне право, сеньйоріальну систему землеволодіння та керівну роль католицької церкви у колонії.
5. Науково доведено, що встановлення в Канаді саме федеративної форми державного устрою, а відтак і системи державного апарату, було зумовлено головно соціальними, економічними, етнічними і політичними розбіжностями, які існували між провінціями Британської Північної Америки, а не політичною волею Великобританії як метрополії. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- фактичний матеріал, поданий в роботі, може бути використаний під час проведення досліджень, спрямованих на вдосконалення державно-правових інститутів України та попередження національних і релігійних конфліктів;
- отримані висновки деякою мірою заповнять прогалини у вітчизняній історико-правовій літературі, присвяченій дослідженню державно-правового розвитку Канади, і стануть поштовхом для подальших канадознавчих розробок;
- матеріали дисертації можуть бути використані в навчальному процесі юридичних та інших гуманітарних навчальних закладів, зокрема в процесі викладання курсів “Історія держави і права зарубіжних країн”, “Історія політичних і правових вчень”, “Конституційне право зарубіжних країн” і “Порівняльне правознавство”;
- знання особливостей національного, релігійного і правового дуалізму Канади сприятимуть українським зовнішньополітичним відомствам й організаціям, які мають зв язки з цією північноамериканською країною, точнішому прогнозуванню її внутрішнього розвитку і зовнішньої політики, зокрема щодо України.
Особистий внесок здобувача. У науковій статті “Утворення Канадської конфедерації” особистий внесок дисертанта полягає у висвітленні причин і процесу виникнення канадської конфедерації у 1864-1867 рр., обґрунтуванні цих положень з посиланнями на відповідні першоджерела, українську та іноземну літературу тощо.
Апробація результатів дослідження. Головні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка; висвітлювались у доповідях і повідомленнях здобувача на ІІІ, IV, V, VI, VII, VIII регіональних науково-практичних конференціях – “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002 рр. відповідно); на І регіональній науковій конференції аспірантів-правознавців – “Проблеми державотворення і законотворення в Україні” (м. Львів, 1998 р.); на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів – “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2001 р.); на IV міжвузівській науково-практичній конференції – “Актуальні проблеми державотворення в Україні” (м. Рівне, 2001 р.); на міжнародній науково-методичній конференції – “Римське право і сучасність” (м. Одеса, 2001 р.); на IV науковій конференції – “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 2002 р.). Окремі положення дисертації апробовані в навчальному процесі Правничого коледжу Львівського національного університету імені Івана Франка в межах курсу “Історія держави і права зарубіжних країн”.
Публікації. Результати дослідження викладені автором у дев яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, а також у чотирьох випусках матеріалів наукових конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (209 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок, у тому числі основний текст – 174 сторінки.
| 
