|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Органи досудового слідства держави є одним з основних суб єктів реалізації її правоохоронної функції. Саме в діяльності цих органів найяскравіше виявляється реально існуючий стан боротьби зі злочинністю та захищеність прав і свобод громадянина від злочинних посягань. Значна перебудова системи органів досудового слідства з метою удосконалення їхньої діяльності у напрямку демократизації та ефективності передбачена у постанові Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. “Про Концепцію судово-правової реформи в Україні”.
Набуття Україною статусу незалежної держави, особливо після вступу її у 1995 р. до Ради Європи, прийняття у 1996 р. Конституції України, ратифікація у 1997 р. Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р., проведення адміністративної реформи, прийняття у 2001 році нового Кримінального кодексу України та внесення суттєвих змін до діючого Кримінально-процесуального кодексу України обумовили необхідність реформування системи органів досудового слідства та їх функціонування з метою реального забезпечення незалежності слідчих, їх процесуальної самостійності, невтручання в їх діяльність завдяки впровадженню правових та організаційних засобів.
У сучасних умовах, коли суду надані контрольні функції щодо прийняття слідчим на досудовому слідстві рішень, що обмежують конституційні права і свободи громадян (арешт, обшук, огляд житла, продовження строків тримання під вартою та ін.); коли до суду можуть бути оскаржені рішення слідчого та прокурора, виникає нагальна потреба в удосконаленні управління слідчими підрозділами.
Наукові дослідження проблем управління соціальними системами актуалізуються у зв язку з ускладненням умов їх функціонування, зростанням ролі суб єктивного фактора. Загальна теорія управління, а також юридичні науки і слідча практика накопичили значний обсяг інформації, яку можна використати для виявлення закономірностей розвитку слідчих підрозділів, вивчення технології управлінських процесів у системі досудового слідства. Наявність емпіричного матеріалу і теоретичних досліджень дозволили розробити низку питань стосовно управління слідчими підрозділами в межах науки управління з урахуванням їх специфіки та режиму їхньої діяльності. Головні резерви інтенсифікації роботи слідчих підрозділів – удосконалення системи організації праці, встановлення конструктивної взаємодії між слідчими підрозділами, прокуратурою, судом та органами дізнання, розвиток спеціалізації в усіх її ланках, впровадження досягнень науки, зокрема, комп ютерних технологій у практичну діяльність, активізація людських можливостей. Теоретична усвідомленість цих процесів – завдання велике й складне. Треба враховувати те, що завдяки поширенню підслідності зростає вага слідчої роботи в загальному обсязі діяльності органів розслідування. Тому виникла гостра необхідність систематизації знань про управління системою органів досудового слідства. Дослідження в цій галузі актуальні, тому що ефективність впливу апаратів управління на діяльність практичних працівників ще занадто низька, форми та методи організації праці удосконалюються повільно. Недостатнє дослідження правових та організаційних аспектів управління слідчими підрозділами з урахуванням специфіки процесуального статусу слідчого як суб єкта управління, необхідність реорганізації системи органів досудового слідства, приведення їх діяльності у відповідність до Конституції України, вимог сучасного суспільства, удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства, форм і методів управління найнижчою ланкою – слідчим підрозділом у системі слідчих органів ОВС визначили актуальність і значущість теми дисертаційного дослідження. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.3.2. Приоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період з 2001-2005 рр. Рішення Колегії МВС України від 12.12.2000 р. №9 КМ/1), Національного університету внутрішніх справ (п.1.4., п.2.1. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр.) та (п. 1.2.) пропозицій кафедри управління в ОВС Національного університету внутрішніх справ щодо проведення науково-дослідних робіт на 2003 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення чинного законодавства України і практики його реалізації, узагальнення основних положень праць науковців здійснити всебічний і комплексний аналіз найбільш актуальних і важливих наукових проблем управління слідчими підрозділами ОВС України, обґрунтувати і розробити практичні рекомендації, спрямовані на забезпечення завдань, які стоять сьогодні перед слідчими підрозділами.
- Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачається постановка і вирішення таких основних завдань: характеристика системи органів досудового слідства, особливості її становлення, шляхи розвитку та реформування;
- узагальнення практики управління слідчими підрозділами ОВС в умовах введення судового контролю за досудовим слідством;
- визначення місця і ролі начальника слідчого підрозділу в управлінні слідчими підрозділами системи ОВС та організації взаємодії з прокурором, слідчим суддею та органами дізнання;
- розмежування централізації управлінських рішень з боку керівників слідчих підрозділів і оптимального розподілу функцій між слідчими у відповідності з їх процесуальною самостійністю і кваліфікацією;
- обґрунтування форм наукової організації праці слідчого з урахуванням сучасних комп ютерних технологій та наукових досягнень у розслідуванні кримінальних справ;
- розгляд питання про утворення й управління слідчими та слідчо-оперативними групами, як найважливішого, мобільного структурного елемента слідчого підрозділу, діяльність яких забезпечує оперативне розкриття і розслідування злочинів;
- визначення шляхів оптимізації управлінських рішень, обґрунтування напрямків професійного відбору та підвищення рівня професійної підготовки начальників слідчих підрозділів і слідчих;
- обґрунтування питання спеціалізації та структурних змін слідчих підрозділів ОВС; розгляд проблем ефективності діяльності слідчих підрозділів, навантаження слідчих та їх відповідальності за результати своєї діяльності, зокрема, в умовах професійного ризику;
- визначення основних напрямків удосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства у сфері процесуальної діяльності слідчих.
Об єктом дослідження є правові відносини, що виникають у сфері управлінської діяльності слідчих підрозділів ОВС України. Предмет дослідження складає правовий механізм управління в діяльності слідчих підрозділів у сучасних умовах реформування системи досудового слідства і введення судового контролю за ним; особливості управлінського впливу керівників слідчих підрозділів на діяльність процесуально самостійних і незалежних слідчих.
Методи дослідження. Застосування методів обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх юридичної форми і соціального змісту, здійснювати системний аналіз організаційно-правових аспектів управління слідчими підрозділами ОВС України. В роботі дисертант використовує як загальнонаукові методи пізнання об єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Логічний метод (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використаний при дослідженні нормативних актів, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що входять у предмет дослідження. Конкретно-історичний метод застосовувався при дослідженні розвитку слідчого апарату, появи окремих теорій, концепцій, поглядів вчених процесуалістів та управлінців з проблем методики управління слідчими підрозділами. Порівняльно-правовий метод використаний при дослідженні кримінального, кримінально-процесуального законодавства України та зарубіжних країн. За допомогою системно-структурного методу був здійснений аналіз основних елементів управління слідчими підрозділами ОВС України. Соціологічні методи (опитування, анкетування) були застосовані для збору інформації про організацію роботи слідчих підрозділів, кадрове забезпечення, управлінські рішення начальників слідчих підрозділів. Метод моделювання використано при розгляді питання про спеціалізацію та структурні зміни слідчих підрозділів ОВС. При написанні дисертації науково-теоретичну базу дослідження склали праці видатних вітчизняних та зарубіжних вчених у галузях теорії управління, адміністративного права, кібернетики, криміналістики, кримінально-процесуального права, зокрема: В.Б.Авер`янова, М.І.Ануфрієва, О.М.Бандурки, В.П.Бахіна, В.Н.Бахраха, І.Л.Бачило, Р.С.Бєлкіна, Ю.П.Битяка, В.С.Венедиктова, В.З.Веселого, С.Є.Віцина, М.М.Гродзинського, Є..Г.Запорожцева, В.Д.Зеленського, В.С.Зеленецького, Г.Г.Зуйкова, О.П.Іспакяна, Л.М.Карнеєвої, В.М.Климова, О.П.Коренєва, М.І.Кулагіна, О.М.Ларіна, В.Д.Малкова, А.Ф.Майдикова, Б.Я.Петеліна, В.П.Петкова, В.М.Плішкіна, Г.Х.Попова, О.Ф.Скакун, В.О. Соболєва, Л.О.Соя–Серко, В.Т.Томіна, Г.О.Туманова, О.Г.Фролової, С.І.Цвєткова, М.Н.Шавшина, В.Г.Щокіна, В.К.Шкарупи, Е.Ф.Яськова та інших, присвячені проблемам удосконалення структури слідчих підрозділів ОВС та управління їхньою діяльністю. Нормативною основою дослідження є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти України, які регламентують діяльність органів досудового слідства. Автором у процесі дослідження вивчалися закони і підзаконні нормативні акти, що безпосередньо регулюють діяльність правоохоронних і контролюючих їх органів, нормативні акти МВС України (накази, рішення колегій, вказівки), постанови Пленумів Верховного Суду, аналітичні матеріали, що стосувалися досліджуваної проблематики. З окремих питань використовувалось законодавство зарубіжних країн (Росії, Казахстану, США, Великобританії, Франції), та ряд міжнародних нормативних документів, що стосуються предмета дослідження. Дисертант звертався також до актуальної політико-правової публіцистики, на сторінках якої дискутується багато питань, пов язаних з проблемами удосконалення управління слідчими підрозділами та їх ролі й місця в системі органів досудового слідства. Достовірність і обґрунтованість висновків автора підтверджуються емпіричними даними, отриманими у процесі вивчення правової статистики, узагальнення кримінально-процесуальної практики правоохоронних органів України, анкетування 197 слідчих та 53 начальників слідчих підрозділів України. Такий підхід дав можливість авторові дослідження з урахуванням потреб практики обґрунтувати свої висновки і пропозиції щодо вдосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України, що регулюють правовий статус слідчого, начальника слідчого підрозділу, певні аспекти кримінально-процесуальної та управлінської діяльності слідчих підрозділів у системі органів досудового слідства. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням, присвяченим аналізу процесуальної та управлінської діяльності слідчих підрозділів ОВС України як тісно пов язаних між собою ланок системи; характеристиці функцій та методів управління; визначенням організаційної структури і шляхів її удосконалення, особливостей забезпечення управління. В результаті проведеного дослідження сформульовано наукові положення і висновки, частина яких є новими, а решта дозволяє поглибити уявлення про ті чи інші аспекти досліджуваної проблеми, які запропоновані автором особисто і виносяться на захист. Основні з них такі:
1. На підставі аналізу чинного законодавства, літературних джерел, узагальнення даних експерименту, що проводився з березня 2002 р. у слідчих підрозділах, доведено об єктивну необхідність існування слідчого апарату в органах внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції і військової поліції (щодо військовослужбовців).
2. Обґрунтовано необхідність зміни підслідності кримінальних справ між слідчими цих відомств.
3. Дістало подальшого розвитку визначення місця слідчих підрозділів у системі ОВС України і виділення їх з адміністративного підпорядкування начальників органів внутрішніх справ.
4. Вперше сформульовані пропозиції щодо вирішення мовної проблеми у кримінальному судочинстві та організації роботи слідчих підрозділів, зокрема, закріплення в законі обов язкового володіння слідчим державною мовою і мовою більшості населення місцевості, де проводиться розслідування. У зв язку з цим запропоновано у вищих навчальних закладах, які готують фахівців для слідчих підрозділів, ввести нові навчальні програми та державний іспит з української мови.
5. Подальшого розвитку дістали положення про реформування органів дізнання і його поширення, як самостійної форми розслідування малозначних та середньої тяжкості очевидних злочинів, за якими встановлено особу.
6. Запропоновано введення у системі судових органів посади слідчого судді по здійсненню судового контролю за досудовим слідством, а в слідчих підрозділах надання одному із заступників начальника слідчого підрозділу функціональних обов язків щодо координації дій слідчого з прокурором та слідчим суддею по отриманню рішень, що обмежують конституційні права і свободи громадян (про арешт, обшук, огляд та ін.).
7. Удосконалено розуміння функцій слідчих та слідчо-оперативних груп як мобільного структурного елемента слідчого підрозділу з урахуванням територіальної (дільничної) та предметної спеціалізації для розкриття і розслідування злочинів.
8. Розроблено ряд положень по удосконаленню процесуального статусу начальника слідчого підрозділу, які забезпечать процесуальну самостійність слідчого. Удосконалено функціональні обов язки начальників слідчих підрозділів з урахуванням введення судового контролю за досудовим слідством.
Запропоновано ряд положень щодо професійного відбору і підвищення кваліфікації слідчих та начальників слідчих підрозділів.
11. Удосконалено принципи і методи управління слідчих підрозділів у сучасних умовах реформування органів кримінального судочинства (досудового слідства, прокуратури, суду).
12. Подальшого розвитку дістала концепція використання комп ютерних технологій в управлінні слідчими підрозділами та науковій організації праці слідчого.
13. Вперше запропоновано звільнення слідчого від можливої відповідальності за процесуальні дії, вчинені в умовах професійного ризику.
14. Зроблено висновок про необхідність прийняття Закону України “Про статус слідчого” і запропоновано проект цього закону.
Практичне значення одержаних результатів, викладених в дисертації, полягає в тому, що сформульовані і обґрунтовані в ній висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:
- у правотворчій діяльності – в результаті дослідження сформульовані пропозиції щодо внесення змін та доповнень у діючий Кримінально-процесуальний кодекс України та Проект нового КПК України, які регламентують діяльність органів досудового слідства;
- у сфері науково-дослідної діяльності - основні висновки дисертації наукового дослідження можуть служити базою для подальшої розробки організаційно-правових аспектів управління слідчими підрозділами ОВС України;
- у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів і розробок дозволить удосконалити управління слідчими підрозділами, підвищити ефективність діяльності слідчих та їх відповідальність за результати своєї роботи;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження використовуються при викладенні дисциплін “Судові та правоохоронні органи України”, “Досудове слідство в ОВС України”, а також можуть бути використані в навчальному процесі під час проведення різних видів занять, в тому числі у системі підготовки та підвищення кваліфікації слідчих ОВС, а також при розробці навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації доповідалися дисертантом на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції, присвяченій 10-річчю незалежності України “Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової Держави Україна” (м. Львів, Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 4-5 травня 2001 р.); Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, НУВС, 20 червня 2003 р.).
Окремі положення роботи дисертанта, що стосуються ролі начальника слідчого підрозділу по управлінню слідчим підрозділом ОВС, прийнято до впровадження і використовується Головним слідчим управлінням ОВС України. Теоретичні аспекти дисертаційного дослідження використовуються в Національному університеті внутрішніх справ України при викладанні курсантам і слухачам навчальної дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”, а також у науково-дослідній роботі. Розроблені автором пропозиції про доповнення, зміну й удосконалення діючого законодавства направлені Голові Кабінету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, про що є акти теоретичного та практичного впровадження. Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у семи публікаціях: п яти статтях у фахових наукових виданнях та двох статтях, опублікованих за результатами наукових доповідей на конференціях у збірниках наукових праць. Структура дисертації. Дисертація виконана у відповідності з вимогами ВАК, складається з вступу, трьох розділів, тринадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 260 сторінок; список використаних джерел складається із найменувань і займає 26 сторінок; додатки 57сторінок.
| 
