|
Актуальність дослідження. Організована злочинність корисливо-насильницького спрямування без перебільшення є на сьогодні однією з найбільших загроз для системи внутрішньої безпеки, життя та здоров`я, майна громадян будь-якої держави. Рівень цього виду злочинності, його динаміка, географічна розповсюдженість та інші показники говорять про те, що ця проблема повинна посісти одне з найперших місць щодо нагальності свого вирішення як у наукових колах, так і у практичній сфері. Особливо актуальним вказане питання є для України, як для держави, що відносно недавно здобула свою незалежність, і в якій повною мірою ще не встигли сформуватися на відповідному рівні системи протидії таким проявам організованої злочинності корисливо-насильницького спрямування як бандитизм, окремі розбійні напади, вбивства, вимагання, захоплення заручників тощо. Основною причиною такої ситуації є те, що за часів колишнього Радянського Союзу, частиною якого протягом кількох десятиліть була Україна, взагалі ставилося за необхідне і належне заперечення будь-якого факту щодо власне самого існування організованої злочинності на його теренах. Політична кон юнктура того часу диктувала “неможливість” існування подібних негативних явищ в умовах тодішнього суспільства. Однак, незважаючи на це, в рамках багатьох теоретико-методологічних досліджень окремі автори все ж намагалися звернути увагу на специфічні щодо свого суб`єктивного змісту кримінально-правові та кримінологічні аспекти окремих збройних нападів, що вчинювалися організованими групами осіб. Відомими авторами таких наукових праць свого часу були і є Ю.В. Александров, Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.Ф. Антипенко, Л.В. Багрій-Шахматов, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.В. Василевич, М.В. Володько, В.В. Голіна, В. К. Грищук, Ю.М. Грошевий, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, С.В. Дьяков, С.О. Єфремов, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, Я.Ю. Кондратьєв, В. Кононенко, М.Й. Коржанський, В.Ф. Крашаниця, Г.Г. Кріволапов, В.І. Курляндський, В.І. Лебеденко, П.С. Матишевський, В.О. Навроцький, Я. Нагнойний, Д.Й. Никифорчук, В.В. Петров, Ю.В. Солопанов, В.В. Сташис, С.І. Тихенко, В.П. Тихий, В.О. Туляков, Є.А. Худяков, В.І. Шакун, С.С. Яценко та інші, а серед російський вчених – А. Андреєва, В. Биков, С.В. Ванюшкін, А.І. Долгова, В.В. Лунеєв, Г. Овчінніков, В. Осін, Т. Шутемова та інші.
Така увага значної кількості провідних науковців-кримінологів до вказаної проблематики є не випадковою, адже докорінні зміни в економічній, соціальній та інших складових українського суспільства, що відбулися на при кінці минулого століття, призвели до значного зростання рівня організованої злочинності взагалі, і бандитизму, зокрема, тоді як кримінально-правове регламентування відповідальності за цей вид злочину та кримінологічний зміст його розуміння були, і деякою мірою залишаються й на тепер, недостатньо чіткими й прозорими для одноманітного тлумачення та практичного застосування правоохоронними органами. Саме цими причинами і викликана нагальна необхідність та виключна актуальність провадження наукових розробок щодо удосконалення наукових кримінально-правових та кримінологічних підходів у сфері досліджуваної теми “Бандитизм: кримінологічне та кримінально-правове дослідження”. Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні проблеми дисертації досліджувалися в межах виконання планів науково-дослідної роботи кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права ОНЮА „Кримінологічні та пенітенціарні проблеми у контексті прав людини” на 2001-2005 роки, які є складовою відповідного плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії „Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави на 2001-2005 роки (державний реєстраційних номер 0101V001195). Крім цього, робота написана в рамках вимог низки законів України, указів та розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України та міжнародно-правових угод щодо профілактики, попередження та боротьби з організованою злочинністю в Україні. Зокрема, таких як “Міждержавна програма спільних заходів щодо боротьби з організованою злочинністю та іншими видами небезпечних злочинів на території держав-учасниць СНД” від 17 травня 1996 року та інших. Мета і задачі дослідження. Метою роботи є вивчення поточного становища щодо кримінально-правового розуміння та регулювання відповідальності за бандитизм в Україні, його кримінологічного змісту задля приведення цих положень у відповідність до об єктивних реалій сьогодення, а також удосконалення вже існуючих та розроблення нових, сучасних підходів до питання профілактики, попередження та боротьби з бандитизмом задля його локалізації, нейтралізації та ліквідації у державі. Відповідно до мети дослідження були поставлені такі задачі: а) розглянути історію розвитку бандитизму як злочину в кримінальному праві України та інших держав; б) з ясувати об`єктивні і суб`єктивні ознаки бандитизму; в) дослідити та визначити сучасний рівень, динаміку, географію бандитизму в Україні; г) дослідити та визначити причини та умови, що зумовлюють наявний рівень бандитизму в державі; д) проаналізувати та визначити кримінологічні ознаки особи сучасного бандита; е) викласти й обґрунтувати поняття банди, участі у банді, озброєності банди та інші; є) висловити свою думку щодо можливості існування банди на різних рівнях її організованості; ж) окреслити кордони та методи розмежування бандитизму та інших об єктивно схожих за своїм складом злочинів, таких як “Створення злочинної організації” та інші; з) висловити пропозиції щодо удосконалення існуючих та розробки нових шляхів профілактики, попередження та боротьби з бандитизмом у державі.
Об`єкт дослідження. Об єктом дослідження по вказаній темі є існуюча на сьогодні сукупність науково-практичних підходів, положень, думок, пропозицій; репрезентативний масив практичного матеріалу (статистичні дані, окремі кримінальні справи), а також сукупність нормативно правових актів та окремих їх положень щодо кримінально-правового та кримінологічного змісту і об`єктивно-суб`єктивного розуміння бандитизму як окремого злочину, його місця в системі інших злочинів, кримінологічного наповнення окремих термінів та елементів, що його обумовлюють та супроводжують (банда, участь у банді, озброєність банди тощо) та інші аспекти. Предметом цього наукового дослідження в межах об єкту виступає поглиблення та конкретизація кримінологічних та кримінально-правових підходів до розуміння суті і проявів бандитизму й окремих його аспектів, а також можливі наукові, практичні, законодавчі, організаційні шляхи, методи, способи, заходи щодо попередження та боротьби з бандитизмом в Україні з метою удосконалення вже існуючих та розроблення нових, сучасних підходів задля локалізації, нейтралізації та ліквідації бандитизму в державі.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стали сучасні епістемологічні методи пізнання, що ґрунтуються на фундаменті діалектичної логіки. Серед них потрібно виділити такі історично-логічні методи як : історико-правовий метод, який використовувався у дослідження становлення та правового регулювання відповідальності за бандитизм в Україні та в країнах, складовою частиною яких вона була, протягом різних історичних періодів; порівняльно-правовий метод, який було застосовано у дослідженні кримінологічних ознак бандитизму, його динаміки, структури, причинної складової як за різні часові періоди, так і щодо різних країн, зокрема, Росії, Білорусії. Також застосовувався такий загальнонауковий метод як метод аналізу і синтезу у вигляді насамперед статистичного методу, який постійно застосовувався шляхом використання офіційної державної та власноруч сформованої статистичної інформації як одного з джерел надходження відомостей про об єкт дослідження; методу теоретичного і практичного аналізу емпіричних даних і синтезу наукових підходів, за допомогою якого було опрацьовано масив конкретних кримінальних справ щодо бандитизму та сформовано основні наукові ідеї роботи. Під час дослідження соціальних та біологічних причин бандитизму було застосовано також метод сходження від абстрактного до конкретного. Крім цього, у дослідженні діяльності та структурної побудови окремих банд застосовувався метод теоретичного моделювання, як такий, що дозволяє уявити можливі біфуркаційні тенденції їхніх злочинних проявів. Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона фактично є одним з перших в незалежній Україні спеціальним комплексним дослідженням проблематики кримінально-правового та кримінологічного розуміння бандитизму, яка набула особливої актуальності після прийняття Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року, а також підходів щодо його профілактики та попередження. Конкретний внесок автора роботи полягає в тому, що ним визначено низку положень, які мають значення для науки і практики та виносяться на захист: 1) Встановлено та доведено необхідність часткового перегляду існуючої точки зору на поняття співучасті у бандитизмі, у зв`язку із значною зміною кримінально-правового регулювання інституту співучасті у новому кримінальному кодексі України.
2) Запропоновано і теоретично обґрунтовано новий підхід щодо визначення поняття “громадська безпека” як об єкту бандитизму.
3) Конкретно встановлено та обґрунтовано ознаки того моменту щодо вчинення бандитизму в аспекті організації банди та участі у ній, з якого цей злочин можна вважати закінченим, а також запропоновано новий підхід щодо визначення поняття “участь у банді”.
4) Обґрунтовано необхідність часткового перегляду існуючого підходу щодо визначення поняття “озброєність банди” через істотний розвиток технічного прогресу щодо виготовлення різних видів зброї та поширення випадків використання бандитами нестандартних засобів посягання.
5) Теоретично та практично доведено нагальну необхідність докорінного перегляду існуючого поняття “банда” як з організаційно-кримінологічної точки зору, так і з точки зору змістовних характеристик її злочинної діяльності.
6) Обґрунтовано необхідність законодавчого визначення окремих кримінологічних обставин певної кримінальної справи щодо діяльності окремої банди, наявність яких чітко вказувала б на те, що певний учасник (співучасник) окремих збройних нападів, хоча, можливо, не переймаючись питанням усвідомлення факту наявності діючої банди, не усвідомлював його, але мав би і повинен був це усвідомлювати. 7) Наведено нові підходи щодо розуміння таких кримінологічних детермінант певного злочинного формування як стабільність, згуртованість та стійкість в аспекті їх застосування щодо характеристики окремої банди.
8) Встановлено і обґрунтовано теоретико-практичну можливість існування банди лише на двох існуючих на сьогодні рівнях складної організованої співучасті у вчиненні злочину: організована група та злочинна організація.
9) Доведено ефективність та запропоновано в якості методу відмежування схожих за своїм кримінально-правовим та кримінологічним змістом на бандитизм окремих інших злочинів, таких як ст. 255 КК України “Створення злочинної організації”, п.4 ст. 258 КК України “Створення терористичної групи чи терористичної організації”, п.1 ст. 260 КК України “Створення не передбачених законом воєнізованих формувань або участь у їх діяльності”, методу встановлення окремої мети щодо вчинення тим чи іншим угрупованням певних збройних нападів; 10) Встановлено та обґрунтовано необхідність часткового перегляду існуючих детермінант щодо визначення поняття “злочинна організація” в КК України в аспекті вчинення такою організацією тяжких чи особливо тяжких злочинів щодо виключення з нього можливості притягнення до відповідальності за ст. 255 КК України “Створення злочинної організації” членів певного формування, яке створювалось задля вчинення лише одного злочину і не планувало тривалої злочинної діяльності. 11) Висловлено конкретні пропозиції щодо вдосконалення існуючих та впровадження нових методів та заходів щодо профілактики, попередження та боротьби з бандитизмом в Україні з наукової, законодавчої, організаційної, криміналістичної, віктимологічної та інших точок зору. Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і практична значущість одержаних автором результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: а) в галузі науково-дослідної діяльності – в якості підґрунтя для подальшого опрацювання проблем учення про організовану злочинність корисливо-насильницького спрямування, особливо щодо збройних її проявів; б) у правотворчості – пропозиції, що містяться в дисертації можуть бути використані при підготовці проекту нової Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про бандитизм” (варіант такого проекту наведено в дисертації в якості додатку Б), а також для внесення окремих змін та доповнень до чинного Кримінального кодексу України; в) у правозастосуванні – розроблені рекомендації мають за мету удосконалення практики застосування правоохоронними органами України, судовими органами статті 257 КК України “Бандитизм”, одноманітності щодо розуміння її змісту, підвищення ефективності вживання профілактично-попереджувальних заходів; г) у навчальному процесі – положення та висновки роботи доцільно використовувати при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників, у викладанні спецкурсів щодо організованої злочинності, а також у науково-дослідній роботі викладачів, аспірантів та студентів.
Особистий внесок здобувача в досягненні мети і вирішенні завдань дисертаційного дослідження полягає у викладених положеннях щодо новизни наукових розробок, а також у тому, що ним самостійно було здійснено аналіз чинного кримінального законодавства, статистичного матеріалу, значної кількості конкретних кримінальних справ щодо бандитизму, наукових джерел і практики застосування статті 257 КК України (“Бандитизм”) правоохоронними органами та судами на переважній більшості території держави (18 областей).
Апробація результатів дисертації. Головні положення і висновки з основних проблем дисертації були викладені у публікаціях автора, доповідях на наукових конференціях. Зокрема, на щорічній науковій конференції в Одеській національній юридичній академії, яка проводилась 22 квітня 2002 року, де здобувачем була представлена доповідь на тему "Кримінологічна характеристика бандитизму в Україні"; на конференції в Національній юридичній академії ім. Ярослава Мудрого (м. Харків), яка проводилась 1-2 жовтня 2002 року і була присвячена питанням проблематики відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим КК України, де здобувачем у співавторстві з науковим керівником Дрьоміним В.М. було представлено доповідь на тему "Сучасний бандитизм: окремі кримінологічні та кримінально-правові аспекти" (внесок здобувача у вказану доповідь складає 80 %); на всеукраїнському науково-практичному семінарі "Інформаційне забезпечення боротьби з організованою злочинністю", який відбувся в Одеській національній юридичній академії 24 грудня 2002 року, де здобувач представив доповідь на тему "Бандитизм як прояв організованої злочинності"; на міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2003”, яка проводилась 20-24 січня 2003 року у місті Дніпропетровську, де здобувачем було представлено основні тези доповіді на тему “Кримінологічна характеристика особи учасника бандитського угруповання”.
Публікації автора з основних положень роботи складають 6 наукових статей, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
|
