|
Актуальність теми. Проблема охорони довкілля не тільки продовжує залишатися однією з актуальних і злободенних для України, а й потребує невідкладного вирішення саме сьогодні.
Оновлення екологічного законодавства, створення принципово нових еколого-правових положень та чинників, запровадження ефективного механізму природокористування, охорони довкілля та забезпечення екологічної безпеки - це ті структурні елементи, які покликані зрушити з місця свідомість всього українського суспільства в напрямку вирішення екологічної проблеми. Багато чого залежить і від належного виконання екологічного законодавства України всіма його суб єктами. Практиці застосування екологічного законодавства відома низка чинників, які впливають на стан і характер його реалізації. Це організаційні, економічні, політичні, ідеологічні, правові гарантії. Серед цих гарантій чільне місце посідають екологічний контроль в цілому, а також його різновид - регіональний екологічний контроль, який є одним з найбільш ефективних інструментів забезпечення належної реалізації еколого-правових норм.
Для стабільного екологічного розвитку суспільства та ефективного функціонування державної екологічної політики необхідно забезпечити баланс загальнодержавних інтересів з інтересами населення регіонів і територіальних громад на основі принципів унітарності держави та цілісності її території.
Це зумовлює потребу в дослідженні не тільки загальнотеоретичних аспектів організації та здійснення екологічного контролю на загальнодержавному (національному) рівні, а й, що є важливим та актуальним, організаційно-правових засад регіонального екологічного контролю. Повільність темпів та незадовільний стан охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки на рівні регіонів, де виникає відповідна екологічна ситуація, свідчить про відсутність належного екологічного контролю в регіонах та його сталого правового забезпечення.
Зазначене визначає наперед актуальність наукових досліджень проблеми правового регулювання організації та здійснення регіонального екологічного контролю.
Окремі з питань, що винесені в предмет дисертаційного дослідження, частково вирішувалися у працях вчених-правознавців, присвячених аналізу екологічного контролю. Зокрема, в еколого-правовій літературі питання контрольної діяльності досліджувалися перш за все в межах загальної теорії екологічного права (В.І. Андрейцев, О.С. Колбасов, В.В. Петров, Ю.С. Шемшученко). На рівні монографічних видань вони розглядалися як елемент охорони довкілля в промисловості (В.В. Круглов), сільському господарстві (Ю.С. Шемшученко), містах (Ю.С. Шемшученко, Н.Р. Малишева, В.О. Чуйков). Досліджувалися також організаційно-правові питання суміжних з контролем видів діяльності, наприклад, екологічної експертизи (В.І. Андрейцев), екологічного моніторингу (С.В. Шарапова) та ін. Існують дисертаційні роботи, які стосуються організації та здійснення екологічного контролю щодо використання і охорони земель (М.В. Шульга), охорони атмосферного повітря (М.І. Малишко), забезпечення контрольної діяльності в країнах СНД (О.К. Голіченков).
Але зазначені дослідження мають своїм предметом загальний екологічний контроль (без аналізу його регіональних особливостей) або його напрями щодо окремих об єктів природи чи охорони довкілля у відповідних сферах економіки. Недостатня також науково-теоретична розробка правових аспектів регіонального екологічного контролю, спостерігається наявність певних недоліків і прогалин у правовому забезпеченні механізму його організації та реалізації.
Все це викликає необхідність проведення комплексного дослідження питань правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі здійснення регіонального екологічного контролю.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках Державної цільової комплексної програми "Проблеми удосконалення екологічного законодавства в умовах ринку" (державна реєстрація № 0186.0.070871).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії екологічного права знаннями щодо особливостей та закономірностей правового регулювання суспільних відносин, які виникають у процесі здійснення регіонального екологічного контролю, розробка пропозицій щодо вдосконалення екологічного законодавства України в зазначеній галузі. Це зумовило такі задачі наукового пошуку:
– вивчення національного історичного досвіду становлення та розвитку регіонального екологічного контролю;
– визначення правового поняття регіонального екологічного контролю;
– аналіз суб єктного складу та об єктів регіонального екологічного контролю;
– обґрунтування та визначення міжнародно-правових стандартів регіонального екологічного контролю для національного законодавства України;
– виявлення особливостей процедури здійснення регіонального екологічного контролю;
– аналіз регіонального екологічного контролю як функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля;
– дослідження регіонального екологічного контролю як гарантії забезпечення екологічної безпеки;
– виявлення та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль.
Об єктом дослідження є норми екологічного законодавства, які регулюють діяльність, пов язану з організацією та здійсненням регіонального екологічного контролю.
Предметом дослідження є система суспільних відносин, що виникають у зв язку з реалізацією регіонального екологічного контролю, особливості їх формування, здійснення та правового регулювання.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проведено із застосуванням історичного, порівняльно-правового, формально-юридичного, системно-функціонального, комплексного та деяких інших методів та наукових засобів теорії пізнання.
За допомогою історичного методу дисертанткою були досліджені національні історичні аспекти та особливості становлення і розвитку регіонального екологічного контролю. Порівняльно-правовий метод застосовувався в процесі аналізу наукової літератури, де розглядаються питання розвитку державного та громадського екологічного контролю і його окремих різновидів. За допомогою формально-юридичного методу аналізувалися положення нормативно-правових актів, які регулюють порядок здійснення регіонального екологічного контролю. Системно-функціональний метод застосовувався в процесі дослідження міжнародно-правових документів щодо реалізації регіонального екологічного контролю та імплементації міжнародних стандартів у національне екологічне законодавство України. Правове регулювання регіонального екологічного контролю розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів.
Наведені дослідницькі методи базуються на об єктивному і всебічному аналізі процесів та явищ суспільного розвитку, що відбуваються у сфері регіонального екологічного контролю.
Теоретична основа дослідження. Сформульовані у дисертації теоретичні висновки, рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях вітчизняних та зарубіжних учених-правознавців, які займалися проблемами екологічного права та законодавства: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, М.М. Бринчука, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, О.К. Голіченкова, В.Л. Мунтяна, О.І. Казанніка, І.І. Каракаша, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, М.В. Краснової, В.В. Петрова, О.О. Погрібного, В.К. Попова, М.О. Фролова, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.О. Чуйкова.
В роботі також використані наукові праці учених-правознавців, які досліджували питання контрольної діяльності з позицій загальної теорії права: С.С. Алексєєва, В.М. Горшеньова, І.Б. Шахова; теорії управління та адміністративного права: В.Б. Авер янова, О.Ф. Андрійко, В.Г. Афанасьєва, Ю.П. Бітяка, В.М. Гаращука, Б.М. Лазарєва, М.С. Студенікіної.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у належному теоретико-прикладному аналізі правового регулювання регіонального екологічного контролю. Робота є однією з перших дисертацій, де наводиться детальна характеристика стану чинного законодавства стосовно правових засад здійснення регіонального екологічного контролю. Вперше на рівні дисертаційного дослідження комплексно аналізуються основні недоліки і прогалини екологічного законодавства у даній сфері, визначаються напрями його вдосконалення.
До найбільш істотних результатів, що містять наукову новизну, слід віднести такі.
1. Вперше в юридичній літературі визначено наукове поняття регіонального екологічного контролю. Воно розглядається як складова частина екологічного контролю, тобто як такий стан екологічних суспільних відносин, що виникає у зв язку з діяльністю органів державного управління, органів місцевого самоврядування і громадських об єднань та забезпечує додержання вимог екологічного законодавства всіма його суб єктами в межах, визначених законодавством адміністративно-територіальних одиниць або природно-географічних районів України.
2. Досліджено історичні аспекти розвитку правового регулювання регіонального екологічного контролю та запропоновано його періодику. Початком зародження та становлення регіонального екологічного контролю слід вважати створення в 20-х роках минулого століття республіканських органів з охорони природи. Подальше запровадження та розвиток він одержав з прийняттям республіканських законів про охорону природи (кінець 50-х – початок 60-х років); створенням у шести союзних республіках державних комітетів з охорони природи (кінець 60-х – початок 70-х років); кодифікацією союзно-республіканського природноресурсового законодавства (кінець 60-х – початок 80-х років); сучасний період.
3. Подальший розвиток одержало положення про суб єктний склад органів, що здійснюють регіональний екологічний контроль, та його об єкти. Суб єктами є: органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації (суб єкти регіонального екологічного контролю загальної компетенції); державні органи управління природокористуванням та охороною довкілля Автономної Республіки Крим, областей, міст, районів (суб єкти регіонального екологічного контролю спеціальної компетенції). Об єктами є: довкілля, земельні, водні, лісові ресурси, надра, об єкти рослинного та тваринного світу, атмосферне повітря, території та об єкти природно-заповідного фонду, які знаходяться в межах відповідних регіонів.
4. З урахуванням положень Концепції адаптації законодавства України до Європейського Союзу в роботі вперше обґрунтовано значення міжнародно-правових норм для регулювання регіонального екологічного контролю та зроблено висновок про необхідність їх імплементації в національне екологічне законодавство України.
5. Додатково проаналізовано питання процедури здійснення регіонального екологічного контролю. Пропонуються такі стадії його провадження: а) вибір об єкта контролю і форм його здійснення; б) перевірка та аналіз фактичних обставин на підконтрольному об єкті; в) прийняття рішення; г) перевірка виконання рішення. Наведено характеристику кожної із зазначених стадій.
6. Подальший розвиток одержало положення про регіональний екологічний контроль як самостійну функцію управління у сфері природокористування та охорони довкілля.
7. Вперше в юридичній літературі обґрунтовується положення про регіональний екологічний контроль як одну із важливих гарантій забезпечення екологічної безпеки.
8. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про регіональний екологічний контроль. На думку дисертантки, можливі два його шляхи, а саме: включення розділу "Регіональний екологічний контроль" до Екологічного кодексу України, якщо кодифікація екологічного законодавства піде відповідним шляхом; прийняття спеціального нормативно-правового акта «Положення про регіональний екологічний контроль».
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації положення, узагальнення та висновки можуть бути використані:
– у правотворчості – в процесі подальшого вдосконалення екологічного законодавства України, при розробці проекту Екологічного кодексу України та запропонованого проекту Положення про регіональний екологічний контроль, інших нормативно-правових актів;
– у науково-дослідницьких роботах – у процесі подальших наукових досліджень проблеми екологічного контролю та його правового регулювання;
у навчальному процесі – при читанні лекцій та проведенні практичних занять з курсу «Екологічне право України». Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Свої погляди з деяких проблем дисертації авторка висвітлив у статтях та доповідях на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Стан земельних ресурсів в Україні: проблеми, шляхи вирішення» (Харків, жовтень, 2001 р.).
Публікації. Результати дослідження викладені в 3 опублікованих у фахових виданнях працях і тезах наукових повідомлень.
| 
