|
Актуальність теми дослідження. Важливим етапом на шляху становлення правової держави та перебудови системи та структури правоохоронних інститутів стало підписання 17 січня 2001р. Президентом України Указу №17/2001 “Про Комісію з питань реформування правоохоронних органів в Україні”, яким при главі держави утворено відповідну комісію на правах дорадчого органу. Її головним завданням є підготовка пропозицій щодо вдосконалення та оптимізації системи правоохоронних формувань, їх структури, організації, діяльності з урахуванням загальновизнаних міжнародних норм та стандартів.
Судова реформа, яка відбувається в Україні, потребує удосконалення діяльності не тільки суду, а й учасників змагального судового процесу – державного обвинувача та захисника. Змагальність сторін як необхідна умова цивілізації судового процесу є однією з основних конституційних засад судочинства. Для успішного здійснення правосуддя в кримінальному судочинстві потрібні сильне обвинувачення та не менш сильний захист. Тільки за таких умов у повному обсязі можуть реалізуватися можливості, закладені у змагальному процесі, яким зараз поступово стає кримінальний процес України. Теоретичною основою дослідження стали наукові праці багатьох українських вчених: С.А. Альперта, М.І. Бажанова, Т.В. Варфоломеєвої, В.Г Гончаренка, Ю.М. Грошевого, В.В. Долежана, М.В. Костицького, В.О. Коновалової, П.П. Михайленка, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.В. Молдована, В.Т. Нора, О.Д. Святоцького, М.Я. Сегая, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіко та ін. Важливий внесок у розробку цієї проблеми зробили вчені Російської імперії С.В. Вікторський, А.Ф. Коні, І.Я. Фойницький, Є.В. Васьковський, Л.Є. Владимиров, О.М. Стоянов. Важливу роль відіграють праці процесуалістів колишнього СРСР і країн-членів СНД, які присвячені процесуальному становищу окремих учасників судових дебатів. Їх написали О.Д. Бойков, В.Д. Гольдінер, Л.Д. Кокорєв, Д.С. Карєв, З.І. Корнєва, П.Ф. Пашкевич, І.Д. Перлов, М.М. Полянський, М.С. Строгович та інші.
Дана проблема виступала предметом дисертаційного дослідження таких вчених, як С.А. Пашина, В.М. Ковальова, А.О. Данілевича. Окремі проблеми судових дебатів були предметом ряду монографічних досліджень, які адресовані як професійним учасникам судових дебатів: прокурору – В.І. Басков, В.В. Бобир, О.П. Брунь, В.А. Корж, М.Л. Шифман, захиснику – В.Д. Гольдінер, М.М. Гущинський, Я.С. Кисельов та інші, так і судовим дебатам в цілому ( Н.Л. Михайловська, Є.А. Ножин, І.Д. Перлов, Є.А. Матвієнко та ін.).
Більша частина праць, в яких досліджуються проблеми судових дебатів, були опубліковані до прийняття нині діючого кримінально-процесуального законодавства і не завжди відповідають положенням Конституції України та іншим законам України, а також сучасним вимогам практичної діяльності державних обвинувачів і захисників. В зв язку з чим багато викладених в них теоретичних положень вже застаріли.
Проте, обширна література не вичерпує весь зміст даної проблеми. До того ж, багато проблемних питань теорії судових дебатів, не дивлячись на всю їх значимість, не одержали в літературі достатньо повного і цілісного розгляду. У зв язку з реалізацією судово-правової реформи, виникає необхідність цілісного дослідження багатогранної сукупності питань, пов язаних з особливостями судових дебатів в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
Правова регламентація суду присяжних загострила необхідність привернути увагу до мовної майстерності судових ораторів, оскільки, від того, настільки ясно, переконливо і експресивно суб єкт судових дебатів висловить свою точку зору про ступінь вини підсудного, значною мірою буде залежати думка присяжних.
Крім того, проведене автором дослідження стану практики виступів в судових дебатах прокурорів і захисників показало, що серйозні недоліки, відступи від норм закону, спрощеність композиції обвинувальної і захисної промови багато де в чому пояснюється відсутністю науково обґрунтованих рекомендацій, розроблених на основі узагальнення практики застосування норм, що регулюють зміст і структуру судової промови, а також сучасних досягнень кримінально-процесуальної науки і судової риторики.
Сукупність наведених обставин й обумовила вибір теми даного дисертаційного дослідження, визначила його структуру і значною мірою вплинула на рівень розгляду окремих питань.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права і процесу юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника “Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності”. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Прикарпатського університету імені Василя Стефаника 8 лютого 2000 року, протокол № 5. Мета і задачі досліджень. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз теоретичних і практичних проблем інституту судових дебатів, виявлення прогалин в правовому регулюванні даної стадії судового розгляду з врахуванням змін в законодавстві і досягнень науки кримінального процесу, визначення й конкретизація його оптимальної конструкції з позиції посилення змагальних засад кримінального процесу, а також напрацювання на цій основі практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення структури судових промов, змісту і форми судових виступів.
Визначена мета наукового дослідження зумовила постановку і розв язання таких задач:
Ё встановити існуючі в науковій літературі підходи до визначення змісту судових дебатів й на підставі проведеного аналізу визначити правову природу даного інституту кримінально-процесуального права, його характерні ознаки та суб єктів;
Ё систематизувати етапи історичного розвитку інституту судових дебатів в кримінальному процесі України, а також вивчити правове регулювання інституту судових дебатів в інших правових системах;
Ё визначити структуру і зміст судових промов прокурора, захисника та інших учасників судового розгляду в суді першої інстанції та значення в реалізації принципу змагальності в кримінальному судочинстві;
Ё розкрити зміст судових дебатів в суді апеляційної та касаційної інстанцій;
Ё з ясувати особливості судових дебатів в суді присяжних та запропонувати їх модель;
Ё розглянути психологічні особливості судових дебатів;
Ё розкрити психологічні особливості судових промов прокурора і захисника.
Об єктом дослідження є інститут судових дебатів у кримінальному судочинстві України.
Предметом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які складаються в межах судових дебатів та їх особливості.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складає сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Загальною методологічною основою дослідження є положення матеріалістичної діалектичної щодо пізнання реальної дійсності та їх зв язок із практичною діяльністю при здійсненні кримінального судочинства. Діалектичний метод використовується при дослідженні співвідношення судових дебатів і судового слідства як стадій судового розгляду.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1., 3.1. ), застосовувався порівняльно-правовий метод при аналізі поглядів науковців щодо визначення судових дебатів, структури обвинувальної і захисної промови, під час порівняння українського та зарубіжного законодавства (підрозділи 1.1., 1.3., 2.1.). У процесі роботи над дисертацією використовувалися загально-наукові методи системного аналізу і синтезу існуючих теоретичних розробок інституту судових дебатів та сучасного нормативного регулювання діяльності державного обвинувача і адвоката-захисника, а також історико-правовий метод щодо дослідження генези інституту судових дебатів в історії кримінального судочинства України. У процесі дослідження застосовувався також метод анкетування – під час опитування практичних працівників.
Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетного опитування 68 державних обвинувачів, 80 захисників та 50 суддів в Івано-Франківській та Львівській областях. Тематика опитувань стосувалася питань щодо структури обвинувальної та захисної промов, психологічних особливостей судових дебатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає втому, що дисертаційна робота є першим в українській кримінально-правовій науці монографічним дослідженням, яке присвячене комплексній розробці теоретичних і практичних проблем судових дебатів. Важливо і те, що це дослідження проведено відповідно до Концепції судово-правової реформи та оновленого у 2001 році кримінально-процесуального законодавства. Наукова новизна дослідження відображена в наступних положеннях:
1. Розглянуто особливості судових дебатів, визначені їх основні аспекти: юридичний, логічний, етичний, психологічний.
2. Сформульоване авторське визначення поняття судової промови, її структуру, особливості побудови і проголошення.
3. Окреслено особливості інституту судових дебатів в контексті сучасної англосаксонської і континентальної правових систем, а також в генезі кримінального судочинства України.
4. Розроблено оптимальну структуру обвинувальної промови прокурора, захисної промови адвоката-захисника і адвоката-представника сторони, технологію підготовки їх композицій.
5. Запропоновано структуру судової промови прокурора і захисника в суді апеляційної та касаційної інстанції.
6. Розглянуто модель судових дебатів в суді присяжних, проаналізовано судову промову в лінгвістичному аспекті.
7. По-новому розглянуто психологічні особливості судових дебатів, запропоновано розглядати судові дебати як форму судової комунікації, значне місце в якій займають мовні і немовні засоби.
8.Визначено психологічні особливості судових промов прокурора та захисника.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки і практичні рекомендації, а також пропозиції, які в ній містяться, мають безпосередньо практичну спрямованість і можуть бути використані:
а) у науково-дослідницькій сфері – як підґрунтя для подальшого опрацювання проблем судових дебатів та їх вдосконалення;
б) у правотворчій сфері – при розробці нового Кримінально-процесуального кодексу, а також можуть відображатися в наказах Генерального прокурора України, при вдосконаленні чинного кримінально-процесуального законодавства;
в) у правозастосовчій сфері – як рекомендації для вдосконалення діяльності прокурорів при підтриманні державного обвинувачення і реалізації функцій захисту захисником, при здійсненні правосуддя судами;
г) у навчальному процесі – при викладанні курсів “Кримінальний процес України” для одержання необхідних знань, їх розширення і поглибення, “Судова риторика”, “Прокурорський нагляд”, “Адвокатура України”, в процесі освоєння спецкурсу “Судова промова”, а також в науково-дослідницькій роботі студентів і підготовці навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародній науковій конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть” (м.Дніпропетровськ, 13-14 лютого 2001р.), на II Регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м.Івано-Франківськ, квітень 2001р.), на міжвузівській науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (м.Донецьк, квітень 2001р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы реформирования правовой системы Российской Федерации” (г. Белгород, 25-26 квітня 2002р.), науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці заснування юридичного інституту Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника “Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України” (м. Івано-Франківськ, 3-4 жовтня 2002 р.).
Крім цього, результати дисертаційного дослідження використовувалися під час проведення семінарських і практичних занять з кримінального процесу в юридичному інституті Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Публікації. Основні положення дисертації відображені у 7 публікаціях дисертанта, з яких 4 – надруковані у збірниках наукових праць, 3 – у матеріалах конференцій.
| 
