|
Актуальність теми дослідження. Сучасне цивілізоване суспільство не може існувати без належного задоволення соціального інтересу в організації просторових пасажиро-вантажних потоків засобами автомобільного транспорту. Такі соціальні системи дорожнього руху існують у всіх країнах розвинутої автомобілізації, до яких прагне належати й Україна. Проте дорожній рух як соціальна система є первісно небезпечним, заздалегідь аварійним явищем, пов язаним з автомобілем як джерелом підвищеної небезпеки. Аварійність як показник ефективності державного управління у сфері організації діяльності із забезпеченням безпеки дорожнього руху. Здійснюють цю діяльність поєднанні в єдину соціальну систему органи виконавчої влади всіх рівнів, правоохоронні органи та окремі галузі народного господарства (автомобілебудування, дорожнє господарство, комунальне господарство, державна освіта, охорона здоров я, засоби масової інформації тощо). Наскільки ця діяльність ефективна можна судити із статистичних даних за останні десять років, коли в дорожньо-транспортних пригодах на території України щорічно гинуло близько 5 тис. осіб та отримувало поранення близько 40 тис. осіб. Статистика дає можливість деталізувати причини аварійності на дорогах проектуючи їх на напрямки діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху (зокрема, через порушення Правил дорожнього руху трапляється близько 70% дорожньо-транспортних пригод, 12% пригод трапляється через незадовільний стан доріг, 5% — через технічний стан транспортних засобів, близько 3% через медичний фактор (непридатність стану здоров я водіїв нормативно встановленим вимогам) і 3% дорожньо-транспортних пригод — через інші проблемні ситуації, що складаються на дорогах). Невисока ефективність функціонування державної системи забезпечення безпеки дорожнього руху та пошук можливих шляхів її підвищення на рівні управління і зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.
Дослідження із загальних питань теорії управління, що певним чином можуть бути використані при вирішенні проблем управління діяльністю із забезпечення безпеки дорожнього руху, містяться у роботах вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема: В.Б. Авер янова, Г.В. Атаманчука, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, О.К. Безсмертного, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, В.К. Колпакова, Р.А. Колюжного, А.Т. Комзюка, Є.Б. Кубка, Н.Р. Нижник, В.С. Основіна, О.І. Остапенко, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, М.М. Тищенка, В.М. Самсонова, В.В. Цвєткова. Окремі проблеми адміністративної відповідальності, що стосуються безпеки дорожнього руху розглядалися Р.І. Денисовим, Є.В. Додіним, В.І. Жульовим, В.Й. Розвадовським, В.К. Шкарупою. Проблемами профілактики Правил дорожнього руху займалися В.В. Новиков, М.І. Попов. Організаційно-правові підстави забезпечення безпеки дорожнього руху за радянських часів досліджувалися В.В. Лук яновим. Крім того, багато вчених приділяло увагу адміністративній діяльності ДАІ: І.І. Веремеєнко, О.В. Домашенко, В.В. Доненко, С.М. Гусаров, В.В. Єгупенко, О.Ю. Салманова, Р.А. Сайфулін, О.С. Фролов. Проблемами правосвідомості учасників дорожнього руху займалися О.Л. Миленін, Л.М. Кононенко. У працях М.В. Афанасьєва, В.Ф. Бабкова, А.П. Васильєва, Ф.П. Гончаренка, Г.Н. Клінковштейна, Л.В. Коваля, В.І. Конопляненка, І.К. Шахріманьяна та інших було ґрунтовно розроблено технічно-правовий аспект забезпечення безпеки дорожнього руху. Однак проблема загальнодержавного управління діяльністю забезпечення безпеки дорожнього руху як цілісною соціальною системою не досліджувалася, не розкривалась її структурність та функціональність. Це зумовило актуальність дослідження державної системи забезпечення безпеки дорожнього руху, розкриття змісту процесу управління цією діяльністю, вивчення досвіду розвитку сфери забезпечення дорожнього руху в Україні та країнах розвинутої автомобілізації. Зв язок з науковими програмами, планами, темами. Напрямок роботи відповідає п.2 розпорядження Президента України від 21 вересня 2002р. №322 “Про додаткові заходи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху”, загальним вимогам Програми організаційних та практичних заходів по розвитку та впровадженню новітніх технологій та технічних засобів в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні на період 2000-2005 рр.: схваленої на засіданні колегії МВС України від 16 грудня 1999 р., та плану наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України на 2002-2005 рр. Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є всебічний адміністративно-правовий, теоретико-управлінський та історико-правовий аналіз загальнодержавного забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, висвітлення проблем побудови й функціонування вищевказаної системи та подальше визначення пропозицій щодо їх розв язання.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху розглянуті в правовому контексті основних політичних, економічних та соціально-правових тенденцій українського державотворення на сучасному етапі розвитку країни.
Предмет дослідження становлять теоретичні та практичні питання управління безпекою дорожнього руху з метою визначення шляхів удосконалення зазначеної діяльності.
Виходячи із поставленої мети, в дисертації вирішуються такі основні завдання:
— сформулювати концептуально-понятійне визначення комплексного чинника “діяльність із забезпечення безпеки дорожнього руху”;
— визначити структурні та функціональні складові соціальної системи “дорожній рух”;
— дослідити принципи, функції та методи управління загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху;
— визначити та проаналізувати суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права у сфері організації просторового переміщення пасажиро-вантажних потоків;
— охарактеризувати процес еволюції вітчизняної системи забезпечення безпеки дорожнього руху та порівняти його з аналогічними системами у країнах розвинутої автомобілізації;
— розкрити структурну побудову системи забезпечення безпеки дорожнього руху на рівні органів вищої, центральної та місцевої виконавчої влади України;
— здійснити загальний функціональний аналіз діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху;
визначити проблеми в управлінні загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху та запропонувати шляхи їх можливого розв язування. Методами дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження сутності діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху, поглиблення понятійного апарату здійснювалося за допомогою логіко-семантичного методу (підрозділи 1.1; 1.2). З використанням системно-структурного методу визначено принципи, функції й методи управління системою забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 1.3.). Логіко-історичний метод застосовувався для дослідження еволюції вітчизняної системи забезпечення безпеки дорожнього руху. Характеристика побудови та функціонування загальнодержавної системи забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділи 2.2; 2.3; 2.4) здійснювалась за допомогою структурно-функціонального та компаративного методу дослідження соціальних систем. Порівняльно-правовий метод використовувався в дослідженні державних систем забезпечення безпеки дорожнього руху в країнах розвинутої автомобілізації (підрозділ 3.1). Метод документального аналізу застосовувався для вироблення пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення управлінської діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху (підрозділ 3.2).
1. Науково-теоретичною базою дисертації є праці вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі теорії права, державного будівництва, теорії управління та адміністративного права. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, численні відомчі акти, які регулюють відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні данні про адміністративну практику Державтоінспекції України за останні десять років. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація являє собою, по суті, одно з перших монографічних досліджень, де в комплексі розглядаються проблеми управління загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху через розкриття структурної та функціональної побудови цієї системи. Останнім часом питанням діяльності в зазначеній сфері було присвячено декілька праць, проте вони торкалися лише адміністративно-правових підстав забезпечення безпеки дорожнього руху з боку міліцейських підрозділів, а саме Державтоінспекції, як представника системи державних органів, що забезпечують безпеку дорожнього руху на Україні. ) В результаті проведеного дослідження сформульовані нові наукові положення та висновки, які запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі: Вперше сформульоване та обґрунтоване визначення концептуального поняття “діяльність із забезпечення безпеки дорожнього руху”, уперше з ясовується його сутність та характерні риси.
2. Дістало подальший розвиток визначення “дорожнього руху” як соціальної системи, котра потребує певного рівня управління.
3. Характеризуються принципи, функції та методи управління системою забезпечення безпеки дорожнього руху.
4. Дістала подальшого розвитку характеристика нормативно-правового регулювання діяльності із забезпечення безпеки дорожнього руху.
5. Уперше проаналізовано вітчизняний досвід управління системою забезпечення безпеки дорожнього руху та досвід країн розвинутої автомобілізації для можливості запропонування подальших шляхів розвитку цієї системи.
6. Уперше детально розглянуто державну систему безпеки дорожнього руху, що склалася в Україні через структурно-функціональну характеристику діяльності в даній сфери.
7. Пропонуються основні напрямки вдосконалення діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху, підвищення її ефективності.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
— у науково-дослідній сфері — положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки пропозиції щодо удосконалення діяльності по забезпеченню безпеки дорожнього руху, отриманні результати поглиблюють наукові знання про структуру, функції, історичний розвиток та законодавче регулювання галузі забезпечення безпеки дорожнього руху як в нашій країні так і в країнах розвинутої автомобілізації.;
— у правотворчості — розробки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використанні як вихідні рекомендації щодо удосконалення спеціального законодавства, організації заходів по забезпеченню безпеки дорожнього руху як на державному так і на регіональному рівні
— у правозастосуванні використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність органів, що забезпечують безпеку дорожнього руху;
— у навчальному процесі — матеріали, що містяться в роботі, її положення і висновки можуть бути використані в процесі викладання курсу адміністративного права, інших дисциплін, а також під час здійснення підготовки працівників сфери забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апробація результатів дослідження. Одержані у процесі дослідження висновки оприлюднені на двох науково-практичних конференціях: 10-ій науково-практичній конференції “Наука і вища освіта” у Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”(Запоріжжя, травень 2002р.) та Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (Запоріжжя, квітень 2003р.). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України. Публікації. За темою дисертації автором опубліковано сім праць, п ять з яких у фахових виданнях. Структура роботи. Відповідно до мети, завдань, логіки й концепції дослідження дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків (обсяг —182 с.), списку використаних джерел (336 найменувань), додатків (обсяг — 20 с.).
| 
