|
Актуальність теми дослідження. Основною властивістю правової, демократичної, соціальної держави, якою Конституція проголосила Україну, є її орієнтація на людину, особистість. Зазначений підхід обумовлено тим, що саме людина є найбільшою цінністю суспільства, а її розвиток, задоволення потреб та інтересів визнається одним із провідних завдань держави. Такі демократичні перетворення зумовлюють переорієнтацію функціонування всього державного механізму, в тому числі міліції на захист прав, свобод і законних інтересів громадян. Органи внутрішніх справ наполегливо працюють над створенням сприятливого правового клімату для забезпечення успішної реалізації реформаторського курсу щодо трансформації суспільного устрою. Одним з найбільш важливих завдань реформування є розвиток партнерських відносин між міліцією і населенням на засадах довіри, прозорості, взаєморозуміння і взаємодопомоги в боротьбі зі злочинністю. Досягнення цієї мети пов язане із вирішенням ряду складних проблем і неможливе без налагодження конструктивної взаємодії з різними групами громадськості на основі узгодження позицій і взаємної участі у вирішенні правоохоронних завдань. В той же час, ефективне використання потенціалу громадськості може бути досягнуте, з одного боку, в результаті вірно організованої взаємодії на засадах закону, а з іншого – за допомогою зміцнення партнерських, шанобливих стосунків між правоохоронцями і громадянами, створення позитивного образу працівника міліції та підвищення рівня довіри населення до міліції. Разом з тим взаємовідносини між органами внутрішніх справ і суспільством, які склалися в Україні на теперішній час, не можна вважати оптимальними. Як свідчать результати соціологічних опитувань громадян, в ряді місць склався негативний імідж міліції, внаслідок цього значно знизилась довіра населення до неї як до правоохоронного органу. Відстала від потреб часу теоретична, культурно-виховна підготовка правоохоронців. Не відповідає вимогам сьогодення і практична діяльність силових структур щодо створення доброзичливих взаємовідносин із населенням. Отже, виникла необхідність у створенні виваженої системи заходів з метою привернення уваги населення до діяльності правоохоронців та стимулювання довіри до них з боку різних груп громадськості.
Питання, що стосуються взаємовідносин населення з міліцією, завжди були в центрі уваги науковців і практиків-правоохоронців. Значний внесок у розробку даної проблеми внесли такі вчені як А.П. Закалюк, О.П. Коренєв, Л.М. Колодкін, М.В. Костецький, О.П. Клюшніченко, А.В. Майдиков, В.Т. Томін та ін. Однак із здобуттям Україною незалежності відбулося багато змін в житті суспільства, почався процес створення нового законодавства, склалася певна практика його застосування, а відтак виникла потреба нового вивчення і осмислення цього питання. Останнім часом окремі проблеми партнерства міліції і населення активно досліджуються М.І. Ануфрієвим, О.М. Бандуркою, В.О. Соболєвим, Ю.Ф. Кравченком, О.Н. Ярмишем та іншими науковцями, а також практичними працівниками органів внутрішніх справ. Проте, на сьогодні відсутні праці, присвячені ґрунтовному комплексному науковому дослідженню зазначених проблем. Таким чином, дослідження правових основ партнерства міліції і населення набуває особливого змісту і актуальності.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 7.8 Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., затвердженої наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р.) і Національного університету внутрішніх справ (п. 3.2 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.). Робота спрямована також на виконання основних положень Комплексної програми вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр., а також Програми розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 рр., затвердженої рішенням колегії МВС України від 16 грудня 1999 рр. Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на базі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність, правові засади, форми та методи партнерських відносин міліції і населення, а також виробити рекомендації щодо їх удосконалення.
Для досягнення поставленої мети дисертант поставив перед собою такі основні завдання:
- проаналізувати понятійний апарат з обґрунтуванням місця і ролі понять “партнерство” і “взаємодія” в системі управління органами внутрішніх справ;
- з ясувати зміст діяльності міліції щодо охорони прав і свобод громадян;
- визначити специфіку завдань, сформулювати і класифікувати основні принципи та функції взаємодії міліції і громадськості;
- проаналізувати правову основу діяльності громадських формувань щодо охорони громадського порядку з визначенням шляхів їх оптимізації та усуненням прогалин у чинному законодавстві, яке регламентує їх діяльність;
- визначити організаційно-правові заходи щодо зміцнення партнерських зв язків міліції з населенням;
- з ясувати зміст категорії “громадська думка”, уточнити її місце у сфері залучення населення до партнерства; оцінити існуючі і розробити власні конкретні пропозиції щодо удосконалення системи вивчення та формування громадської думки, підвищення ефективності діяльності міліції у цій сфері; здійснити аналіз форм і методів діяльності громадськості і міліції щодо встановлення партнерських відносин; дослідити сутність і місце громадського контролю в системі взаємодії населення з міліцією;
- провести аналіз категорії “професіоналізм” та шляхів його підвищення як чинника ефективної діяльності щодо захисту прав і свобод громадянина; розробити рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства з питань взаємовідносин працівників міліції і населення, окремих груп громадськості.
Об єктом дослідження є суспільні відносини у сфері правоохоронної діяльності міліції за участю громадян.
Предмет дослідження становлять правові засади, форми та методи партнерських відносин міліції і населення.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Застосування діалектичного методу пізнання дозволило дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, забезпечило системність в аналізі правових явищ. Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід, зокрема, для характеристики соціальної природи міліції (підрозділ 1.1). За допомогою логіко-семантичного та історико-правового методів поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади діяльності міліції щодо формування партнерських відносин з населенням (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). Для визначення поняття та системи правового регулювання партнерських відносин, правового статусу громадських формувань використано логіко-семантичний метод, метод порівняння, абстрагування, аналізу і синтезу, а також метод статистичних досліджень (підрозділ 1.3). Використання структурно-логічного методу та методу статистичного узагальнення дозволило визначити умови формування громадської думки (підрозділ 2.3), а системно-структурного методу разом з системно-функціональним – шляхи удосконалення організаційно-правових заходів діяльності міліції та підвищення професіоналізму її працівників (підрозділи 3.1, 3.2). Компаративний метод та метод документального аналізу використовувалися для вироблення пропозицій щодо формування та удосконалення правових основ партнерських відносин між міліцією і населенням. Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців в галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, зокрема, В.Б. Авер янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.І. Веремеєнка, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, В.Р. Кісіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.К. Колпакова, О.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, В.В. Лазарєва, Л.Л.Попова, В.П. Пєткова, О.І. Остапенка, Л.М. Розіна, В.М. Самсонова, М.М. Тищенка, О.П. Шергіна, В.К. Шкарупи, Ц.А. Ямпольської, О.Н. Ярмиша та ін. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади партнерських відносин між міліцією і населенням. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо організації взаємодії міліції з населенням може бути використано в Україні. Емпіричну базу дослідження становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні та аналітичні матеріали про стан громадської думки та результати діяльності підрозділів міліції у сфері зв язків з громадськістю в 1999-2003 рр. Наукова новизна роботи полягає в тому, що дисертація є першим в українській правовій науці комплексним дослідженням правових основ партнерства міліції і населення. І визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку суспільних відносин в сфері управління органами внутрішніх справ та напрямків удосконалення законодавства України, що регламентує ці питання. На захист виносяться наступні головні положення та висновки:
1. Висновок про те, що незважаючи на існуючий погляд на зв язки з громадськістю в органах внутрішніх справ, як лише на взаємодію населення та міліції, партнерство містить в собі більш широкий спектр дій та заходів і потребує відокремлення в самостійний інститут . Висновок про необхідність розглядання партнерства органів внутрішніх справ і населення як складової частини налагодження стосунків між державною владою та громадськістю. Висновок про те, що партнерство органів внутрішніх справ і населенням є необхідною складовою функціонування правоохоронної структури.
2. Висновок, згідно якому для поліпшення стосунків міліції з громадськістю необхідно:
- вжити послідовну систему заходів для створення позитивного іміджу працівників органів внутрішніх справ;
- налагодити чітку систему інформування населення про діяльність ОВС, УВС України;
- вдосконалити існуючу систему дослідження громадської думки та реагування на неї.
3. Висновок про необхідність використання в роботі, що націлена на зміцнення зв язків з громадськістю та поліпшення ставлення населення до міліції, наукових методів. Висновок про необхідність започаткування в науково-дослідницькій і навчальній структурі вищих закладів освіти МВС України цільового викладання навчальної дисципліни “ Міліція і населення - партнери” та наукових досліджень по цій тематиці.
4. Висновок про доцільність відновлення добровільних громадських формувань, за допомогою яких зростає ефективність охорони громадського порядку, запобігання правопорушень.
У дисертації обґрунтовується низка понять, концептуальних у теоретичному плані і важливих для юридичної практики положень і висновків, одержаних особисто здобувачем. Насамперед, це те, що:
- вперше в Україні проведене комплексне дослідження правових основ партнерських взаємовідносин органів внутрішніх справ з населенням. Дослідження проведене на основі положень Конституції України з урахуванням нових правових, соціальних, політичних, економічних реалій сьогодення, процесів входження України у світове співтовариство;
- вперше в правовій літературі таке явище, як партнерство розглядається в контексті міліції і населення, що дозволяє аналізувати їх правовий статус як функції управління;
- здійснений новий підхід у розумінні і визначенні змісту зв язків органів внутрішніх справ з громадськістю через комплексне дослідження структурних змін як у суб єкті управління –органах охорони правопорядку, так і в об єкті – соціальному оточенні, а також взаємовідносин між суб єктом та об єктом;
- дістали подальший розвиток форми, а також принципи, методи і функції партнерства міліції і населення , як управлінської діяльності; надана деталізація їх змісту;
- дістали подальший розвиток організаційно-правові заходи щодо зміцнення партнерських зв язків міліції з населенням.
- одержала подальший розвиток зміст категорії “громадська думка”, та уточнене її місце у сфері залучення населення до партнерства.
вперше у термінологічному та гносеологічному аспектах, проаналізована проблема співвідношення партнерства і взаємодії в діяльності органів внутрішніх справ; - необхідність започаткування в науково-дослідницькій і навчальній структурі вищих закладів освіти МВС України цільового викладання навчальної дисципліни “Партнерства міліції і населення” та наукових досліджень по цій тематиці.
- Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес: у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем правового забезпечення партнерських відносин між міліцією і населенням;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Закону України “Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону”; Закону України “Про міліцію”.
- у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо встановлення і розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації уже використовуються в Національному університеті внутрішніх справ при проведенні занять з дисциплін “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, “Управління в органах внутрішніх справ”, “Зв язки ОВС з громадськістю . Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта;
- у правовиховній сфері – висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть слугувати матеріалом у роботі щодо підвищення рівня правової культури населення і професійного рівня працівників органів внутрішніх справ України.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі особистих досліджень автора. Апробація результатів дисертаційного дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і результати було оприлюднено на науково-практичній конференції ад юнктів і магістрантів (м. Харків, квітень 2002 р.), на “круглому столі” “Нові форми правоохоронної діяльності та запобігання злочинності у перехідних суспільствах” (м. Харків, 21-22 грудня 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Впровадження в Україні моделі поліцейської діяльності, ґрунтованої на підтримці громадськості: результати проведення експерименту, можливості і перспективи” (м. Харків, 14-15 лютого 2003 р.), засіданнях кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності в органах внутрішніх справ і управління в органах внутрішніх справ Національного Університету внутрішніх справ МВС України. Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані в дисертації, викладено в розділі підручника “Партнерські взаємовідносини між населенням та міліцією”, у п яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації. Відповідно до мети і завдань дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які охоплюють вісім підрозділів, висновку, списку використаних джерел.
| 
