|
Актуальність теми дослідження. Забезпечення розбудови в Україні демократичної, правової держави залежить в першу чергу від належного виконання своїх функцій державними органами. Важливу роль виконує Міністерство внутрішніх справ України, яке здійснює свою діяльність у напружених умовах, які обумовлені бурхливими внутрішніми соціально-політичними процесами. Триває приведення законів України у відповідність до світових стандартів, відповідно переглядаються і відомчі нормативно-правові акти МВС. У даний час основна увага приділяється реформуванню “зовнішньої” діяльності органів внутрішніх справ (пов язаної з виконанням основних функцій, таких як охорона правопорядку та боротьба зі злочинністю), яка, безперечно, є пріоритетною. Але ефективна зовнішня діяльність не можлива за відсутності бездоганної внутрішньої, яка має забезпечувати безперебійне функціонування системи. Відомо, що найбільш впливовим у кожній соціальній системі є людський фактор. Правоохоронна діяльність працівників органів внутрішніх справ пов язана з прийняттям та реалізацією рішень, що безпосередньо зачіпають права і свободи фізичних та юридичних осіб. У зв язку з цим потребують врегулювання питання, пов язані з персоналом, і, особливо, у напрямку зміцнення законності та дисципліни. Досі мають місце факти безкарності корупційних діянь, інших службових порушень працівників, що викликає відчуження громадян, підрив авторитету органів внутрішніх справ і всієї правоохоронної системи.
Позитивний вплив на стан законності та дисципліни здійснюють своєчасні і якісні службові розслідування, хоча й вони іноді проводяться з порушеннями конституційних прав працівників та громадян. Це породжує негативне ставлення до осіб, які їх здійснюють, створює нездоровий морально-психологічний клімат у колективах.
Таке положення в певній мірі обумовлено тим, що основні нормативні джерела, які закладають основи правого статусу персоналу органів внутрішніх справ – Закон України “Про міліцію”, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ – прийняті ще за часів СРСР і, незважаючи на деякі зміни, що вносилися до них, не в повній мірі відповідають вимогам сьогодення. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ (далі – Інструкція) затверджена 6 грудня 1991 року. З того часу було прийнято багато актів МВС України із зазначеного питання як нормативного, так і ненормативного характеру, які нерідко суперечать один одному і роблять правову базу службових розслідувань заплутаною і громіздкою.
Потреби якісно нового підходу до службових розслідувань в органах внутрішніх справ, створення належної нормативної бази, яка відповідала б сучасному законодавству, обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов язаних з їх проведенням, а також подальшим удосконаленням.
Окремим теоретичним та практичним проблемам, пов язаним з діяльністю органів внутрішніх справ, були присвячені роботи Бандурки О.М., Берлача А.І., Венедиктова В.С., Гіди О.Ф., Голосніченка І.П., Демського Е.Ф., Калюжного Р.А., Клюшніченка А.П., Колодкіна Л.М., Колпакова В.К., Кондратьєва Я.Ю., Кравченка Ю.Ф., Михайленка П.П., Осадчого В.І., Плішкіна В.М., Сущенка В.Д. та інших учених-юристів. Ряд авторів, серед яких Ануфрієв М.І., Ілясов С.Г., Лихолоб В.Г., Новіков В.В., Парасюк М.В., Попов С.В., Синявська О.Ю., Сливка С.С., Стародубцев А.А., Шкарупа В.К., Шмоткін О.В., Щербина В.І. та ін., досліджував різні аспекти законності та дисципліни в органах внутрішніх справ. Їхні праці стали науковим підґрунтям для подальших досліджень функціонування органів внутрішніх справ. Питанням службових розслідувань юридична наука досі не приділяла належної уваги. До нашого часу жодна праця не була присвячена цим проблемам, хоч вони давно перебувають серед найбільш гострих, особливо в світлі реформування МВС України.
Актуальність роботи полягає в: науковій і практичній важливості вивчення проблем службових розслідувань в органах внутрішніх справ України і з ясування перспектив їх подальшої розробки;
пропозиціях щодо удосконалення законодавчих та підзаконних нормативних актів, які врегульовують інститут службових розслідувань як в органах внутрішніх справ України, так і в інших державних структурах;
доведенні необхідності врегулювання на якісно новому рівні питань службових розслідувань відносно працівників органів внутрішніх справ та удосконалення їх порядку;
відсутності комплексних наукових досліджень у цьому напрямі.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.1.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.) і Національної академії внутрішніх справ України (п. 60 Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на 2003 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення юридичної природи службового розслідування в органах внутрішніх справ, аналіз стану цього інституту та наукове обґрунтування комплексу пропозицій, спрямованих на вдосконалення відомчої нормативної бази і правозастосовчої практики з цього питання.
Для досягнення цієї мети автором поставлені такі завдання:
- розкрити правову природу службового розслідування в органах внутрішніх справ, визначити його поняття;
- визначити ціль (мету) службового розслідування та його завдання;
- з ясувати фактичні підстави проведення службового розслідування, згрупувати їх в залежності від характеру обставин, що підлягають вивченню під час провадження;
- запропонувати науково обґрунтовану систему стадій службового розслідування, при цьому звернути увагу на додаткові стадії, які є найменш дослідженими;
- розглянути специфіку прав та обов язків осіб, які причетні до проведення службового розслідування, дати їх класифікацію;
- проаналізувати основні недоліки правового та організаційного характеру, які мають місце під час проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ;
- на основі проведеного дослідження сформулювати основні положення і пропозиції, спрямовані на вдосконалення нормативної бази службових розслідувань в органах внутрішніх справ та діяльності, пов язаної з їх проведенням.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають при проведенні службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.
Предметом дослідження є порядок службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, діяльність та правовий статус осіб, які мають пряме чи опосередковане відношення до їх проведення.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використана сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правової практики у сфері, яка є предметом дослідження. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади правового статусу осіб, причетних до службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-процесуальної діяльності, організаційні проблеми службових розслідувань, а також порівняти їх з аналогічними провадженнями в інших державних структурах України. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, провести анкетування співробітників практичних органів внутрішніх справ, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дослідження.
Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали МВС України, що дають уявлення про кількість та характер службових розслідувань в органах внутрішніх справ, висвітлюють діяльність підрозділів, які їх проводять; архівні матеріали службових розслідувань; результати авторських соціологічних досліджень. При написанні дисертації здобувач використав особистий досвід проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ. Обсяг узагальнених теоретичних та практичних матеріалів дозволяє стверджувати про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що автором вперше в межах юридичної науки розглянуті організаційно-правові питання проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. При цьому були досліджені сутність службового розслідування, загальні засади його проведення та правовий статус причетних до нього осіб.
Запропонована робота є першою такого плану. За результатами проведеного наукового дослідження правового регулювання та практики службових розслідувань в органах внутрішніх справ України автор сформулював ряд нових положень, найбільш значущими з яких є:
- зміст правової природи службового розслідування в органах внутрішніх справ України;
- висновок про процесуальний характер цього інституту, який представлений адміністративно-правовою формою;
- визначення службового розслідування в ОВС як адміністративно-процесуальної діяльності компетентного суб єкта (працівника ІОС, УВБ, галузевої служби) по встановленню обставин порушень, вчинених працівниками ОВС, надзвичайних подій з їх участю, інших фактів, які тягнуть правові наслідки, з метою забезпечення законності і дисципліни у функціонуванні системи МВС шляхом надання керівництву інформації, достатньої для юридичної оцінки подій і належного на них реагування, що передбачає внесення пропозицій щодо заходів до припинення порушень, усунення негативних наслідків і причин, що їм сприяли, відповідальності причетних осіб (у разі необхідності – передачі матеріалів до органів досудового слідства), а також реалізацію правового статусу працівників, які зазнали моральної, фізичної чи матеріальної шкоди у зв язку з проходженням служби в ОВС;
- уточнення цілей та завдань службового розслідування з точки зору юридичних і соціальних результатів, на досягнення яких воно направлене, з розподілом їх на основні та допоміжні;
- доведення, що підставою для службового розслідування слід розглядати фактичні дані про вчинення працівниками органів внутрішніх справ певного службового правопорушення або про надзвичайну подію, до якої вони причетні, перелік видів таких підстав;
- визначення приводів для призначення СР як нормативно встановлених джерел первинних відомостей про події за участю працівників органів внутрішніх справ, на підставі яких відповідні посадові особи зобов язані здійснити перевірку інформації, що міститься в них;
- обґрунтування системи стадій службового розслідування, їх поділ на обов язкові та необов язкові (факультативні);
- розроблена класифікація осіб, які причетні до проведення службового розслідування, визначено перелік їх прав та обов язків;
- обґрунтовано пропозиції щодо:
· порядку перевірки дотримання законності та дисципліни в діяльності органів внутрішніх справ;
· використання в діяльності ОВС результатів аналізу і оцінки причин та умов порушень, НП за результатами СР;
· визначення в Інструкції ознак порушень з боку працівників ОВС, що не потребують розслідування;
· закріплення в якості приводу для проведення службового розслідування письмової вимоги працівника органів внутрішніх справ;
· покращення нормативного врегулювання термінів службових розслідувань, порядку їх продовження;
· доповнення Інструкції розділом “Порядок оскарження рішення, прийнятого за результатами службового розслідування”;
· визначення повноважень керівників на призначення СР в залежності від посади працівника, у відношенні якого воно має проводитися;
· механізму забезпечення незалежності особи, яка проводить СР;
· доповнення прав та обов язків суб єктів СР;
· виділення в якості окремого суб єкту СР “третіх осіб”;
· покращення правового захисту працівників, у відношенні яких проводиться СР, реального забезпечення їх права на честь та гідність, ділову репутацію;
· впровадження інституту відсторонення особи, відносно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень за посадою, та визначення його порядку;
· переліку порушень та надзвичайних подій, за настання яких участь у СР спеціаліста (експерта) є обов язковою.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані і обґрунтовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення порядку проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, покращення практичної діяльності інспекцій з особового складу та підрозділів внутрішньої безпеки, посилення правового захисту працівників, а також підвищення ефективності діяльності щодо зміцнення законності і дисципліни в системі Міністерства внутрішніх справ України.
Результати роботи поглиблюють наукові знання про правове регулювання службових розслідувань в органах внутрішніх справ і можуть бути використані як наукова база при подальшому вивченні зазначеної проблеми. Матеріали дисертаційного дослідження, крім цього, можуть бути використані в навчальному процесі при проведенні різних видів занять, для підготовки навчально-методичної літератури, а також в системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ.
Положення дисертаційного дослідження щодо порядку призначення та проведення службових розслідувань, організації перевірок органів і підрозділів внутрішніх справ з питань дотримання дисципліни і законності, були впроваджені в діяльність Управління внутрішньої безпеки та розслідувань і Відділу дізнання МВС України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані на базі особистих досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України, представлена і обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.
Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідалися автором на міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.), на всеукраїнській науково-практичній конференції “Організаційно-правові питання реформування досудового слідства в Україні” (Донецьк, 13 грудня 2002 р.), на регіональному круглому столі “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування” (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.); неодноразово на засіданнях кафедри адміністративного права НАВСУ.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано сім наукових статей, з яких шість у наукових фахових виданнях, визначених ВАК України.
| 
