|
Актуальність теми. З проголошенням незалежності Україна стала на шлях демократичних реформ, у тому числі в сфері боротьби зі злочинністю. Однією із необхідних складових для побудови демократичної, правової держави є забезпечення прав людини, створення дійових механізмів захисту її законних інтересів, реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження та забезпечення прав і свобод людини – обов язком держави. Особливого значення ці положення набувають в сфері кримінального судочинства, оскільки визначають основні засади формування політики держави у сфері виконання покарань, яка має бути орієнтована не лише на створення належних умов для боротьби зі злочинністю, а й на забезпечення прав засуджених.
Одним з проявів демократизації кримінально-виконавчого права є поступове скорочення застосування кримінального покарання у виді позбавлення волі, створення системи альтернативних видів покарання.
Аналіз спеціальної літератури та міжнародно-правових документів дає підстави констатувати, що міжнародна спільнота, вчені, юристи-практики прагнуть вирішити проблему пошуку покарань, альтернативних позбавленню волі, які б дозволили досягнути мети покарання з мінімальним обмеженням природних прав людини. Це прагнення пояснюється негативними наслідками виконання покарання у виді позбавлення волі та невиправдано великою кількістю осіб, до яких воно застосовується.
Так, у 1980 р. IV Конгрес ООН прийняв резолюцію №8 «Про альтернативи тюремному ув язненню», в якій рекомендовано країнам – членам ООН розширити застосування альтернативних тюремному ув язненню санкцій і проводити інтенсивний пошук нових альтернатив.
Однією з альтернатив позбавленню волі є позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Воно може бути призначене замість позбавлення волі як основне покарання і як додаткове до іншого, не пов язаного з позбавленням волі, покарання. В певних випадках це дасть змогу досягти цілі покарання та уникнути негативних наслідків позбавлення волі.
Проблемам виконання покарань, у тому числі досліджуваного виду покарання, приділено багато уваги в наукових працях вчених у галузі кримінального, виправно-трудового та кримінально-виконавчого права: Ю. М. Антоняна, Л. В. Багрій-Шахматова, М. І. Бажанова, А. В. Брилліантова, І. М. Гальперіна, В. К. Дуюнова, С. І. Зельдова, А. І. Зубкова, В. П. Махоткіна, А. В. Міхліна, Л. П. Оніки, І. Д. Перлова, В. І. Селіверстова, О. В. Старкова, А. Х. Степанюка, М. О. Стручкова, В. М. Трубнікова, В. І. Тютюгіна, В. М. Утєвского, В. П. Філонова, А. І. Фролова, О. Г. Фролової, В. М. Харченка, О. Л. Цвєтіновича, М. Д. Шаргородського, І. В. Шмарова.
Разом з тим практичне застосування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю пов язано з численними проблемами. Про їх наявність свідчить, перш за все, стійке скорочення застосування цього покарання. Проведені раніше наукові дослідження окреслили деякі з цих проблем та створили підґрунтя для подальшого вивчення процесу виконання-відбування покарання. Але глибокого, всебічного, комплексного аналізу цих питань, на основі узагальнення практики кримінально-виконавчої діяльності та опрацювання широкого спектру теоретичного матеріалу в нових соціально-економічних умовах не проводилось.
Монографії та дисертації, автори яких зверталися до питань виконання-відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, написані переважною більшістю за часів СРСР, що обумовлює потребу переосмислення певних положень цих робіт з урахуванням соціально-економічних та законодавчих змін, у тому числі прийняття нового Кримінального кодексу України.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження передбачений планом науково-дослідної роботи Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України від 13.12.2000 р. протокол № 10 та спрямований на виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000.
Мета і задачі дослідження. В рамках даного дисертаційного дослідження ставилося за мету проаналізувати відомості про практику застосування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, визначити перешкоди для ефективного виконання цього покарання та шляхи їх подолання; запропонувати засоби і шляхи розв язання цієї актуальної проблеми кримінально-виконавчого права.
Зазначена мета обумовила необхідність вирішення таких задач:
1) узагальнити наявні теоретичні розробки в галузі кримінально-виконавчого права стосовно виконання досліджуваного покарання, співвіднести їх з новою соціально-економічною ситуацією в Україні;
2) виявити протиріччя, властиві процесу виконання-відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
3) визначити шляхи підвищення ефективності виконання цього покарання; сформулювати пропозиції по внесенню змін до кримінально-виконавчого законодавства;
4) розробити практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення діяльності органів виконання покарань;
5) підтвердити одержані висновки результатами аналізу практики діяльності органів виконання покарань.
Об єктом дослідження є застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Предметом дослідження є коло питань, окреслених у рамках зазначеного об єкта дослідження, а саме:
1. Законодавче врегулювання процесу виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
2. Практика застосування досліджуваного покарання.
3. Компетенція органів, які повинні виконувати це покарання.
4. Особливості правого статусу засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
5. Правила обчислення строків виконання покарання.
6. Основні принципи контролю за виконанням покарання та їх реалізація в кримінально-виконавчій діяльності.
7. Правові норми, якими регулюється виконання покарання.
8. Досвід кримінально-виконавчої діяльності інших країн.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилось з використанням основних положень філософії, соціології, психології, загальної теорії права. Серед конкретно-наукових методів: діалектичний – при дослідженні загальних питань та структури кримінально-виконавчої діяльності; логічний – при з ясуванні змісту понять “правовий статус”, “контроль”, “взаємодія” та ін.; історичний – при аналізі генезису кримінально-виконавчого законодавства в частині регламентації досліджуваного виду покарання; порівняльно-правовий – при характеристиці кримінального та кримінально-виконавчого законодавства інших країн; системно-структурний – при дослідженні процесу контролю за виконанням покарання та способів взаємодії кримінально-виконавчих інспекцій з іншими державними органами; статистичні – при розробці анкет для опитування працівників установ виконання покарань та аналізі підсумків анкетування.
Теоретичною основою дослідження є наукові роботи з філософії, загальної теорії права, кримінального, кримінально-виконавчого, конституційного та адміністративного права. Правовою базою дослідження стали Конституція України, кримінальне, кримінально-виконавче законодавство, що регулює процес виконання-відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, відомчі акти правоохоронних органів, законодавство іноземних країн станом на 10.03.2003 р.
Емпірична база дослідження. Теоретичні висновки підтверджені статистичними даними Державного департаменту України з питань виконання покарань та даними судової практики. Автором було проведено також соціологічне дослідження у формі анкетування:
1) працівників кримінально-виконавчих інспекцій Харківської, Полтавської, Миколаївської, Одеської, Чернігівської областей (200 осіб);
2) державних виконавців Відділів державної виконавчої служби Харківської та Чернігівської областей (195 осіб);
3) суддів Харківської області (100 осіб).
Наукова новизна одержаних результатів. У рамках дисертаційного дослідження вперше в Україні з урахуванням нових соціально-економічних умов проведено комплексний аналіз правової природи покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та процесу виконання-відбування цього покарання. На основі дослідження сформульовано ряд положень, які виносяться на захист:
1. Проведено порівняльний аналіз цілей досліджуваного покарання та результатів його виконання.
2. Визначено основні умови застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
3. Вперше критично проаналізовано закріплений у законодавстві порядок обчислення строків виконання покарання і запропоновано внесення відповідних змін до чинного законодавства, відповідно до яких строк виконання розглядуваного покарання призначеного додатково до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк обчислюється з моменту відбуття основного покарання.
4. Вперше виділено дві форми виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, проведено порівняльний аналіз цих форм виконання покарання.
5. Вперше на основі положень логіки та філософії визначено основні риси та правовий статус кримінально-виконавчої інспекції, як суб єкта виконання досліджуваного покарання.
6. Наведено авторське визначення правового статусу засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
7. Запропоновано доповнити чинне законодавство новими видами прав, обов язків та законних інтересів засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
8. Досліджено контрольну діяльність кримінально-виконавчих інспекцій, визначено її поняття, функції, принципи та зміст.
9. Вперше запропоновано залучити до процесу виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю податкові органи.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані висновки дають змогу розкрити процес виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виявити внутрішні протиріччя діяльності кримінально-виконавчих інспекцій та шляхи їх вирішення. Висновки і пропозиції дисертанта можуть бути використані при удосконаленні кримінально-виконавчого законодавства України; у практичній діяльності органів Державного департаменту України з питань виконання покарань; у навчальному процесі під час вивчення курсу кримінально-виконавчого права.
Особистий внесок здобувача. Дисертація, покладені в її основу ідеї та отримані висновки є результатами самостійної науково-дослідницької роботи автора. Ряд проблем досліджено вперше, деякі вже піднімалися в літературі, але, враховуючи зміни в суспільстві та законодавстві, набули нового значення та вимагають визначення шляхів вирішення.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження були оприлюднені в доповідях на конференціях:
1) “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовної діяльності”, що відбулась у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого 20–21 січня 2001 р.;
2) “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України”, що відбулась у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого 30 червня 2001 р.;
3) “Питання застосування нового Кримінального кодексу України”, що відбулась у Національній юридичній академії імені Ярослава Мудрого 25–26 жовтня 2001 р.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у шести наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою дослідження, його задачами та предметом і складається зі вступу, 4 розділів, що містять 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (177 найменувань). Загальний обсяг роботи 190 сторінок.
| 
