|
Актуальність теми дослідження. Правовий аспект реєстрації прав на землю як правова точка зору, з якої може бути досліджена реєстрація прав на землю, набуває особливої актуальності у період проведення земельної реформи, оскільки повністю відповідає інтересам держави у сфері удосконалення здійснення відповідних функцій державного управління, розвитку відносин власності на землю та ринку землі, які визначені Указом Президента України “Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки” від 30 травня 2001 року [1].
Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року [2] запроваджено ряд новел у правовому регулюванні відносин у сфері реєстрації прав на землю, які, у силу відсутності механізмів своєї реалізації у зазначеному кодексі та в інших нормативно-правових актах, потребують свого наукового осмислення у контексті чинного законодавства та потреб практики у відповідній сфері. Характер реформування відносин у сфері реєстрації прав на землю в Україні обумовлює гостру необхідність у комплексному дослідженні інституційно-функціональних та процесуально-правових засад реєстрації прав на землю, а також правових аспектів відповідальності у зазначеній сфері за допомогою інструментарію, отриманого внаслідок наукового з ясування юридичної природи реєстрації прав на землю.
Використання застарілих технологій у процесі здійснення реєстрації прав на землю в Україні разом із назрілою необхідністю адекватного розвитку правовідносин у відповідній сфері також обумовлюють потребу в порівняльному дослідженні правових аспектів реєстрації прав на землю за законодавством України та законодавством інших країн з метою отримання важливого позитивного досвіду.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у контексті науково-дослідної роботи з теми “Дослідження державно-правового механізму забезпечення аграрної, земельної реформи і одержання екологічно безпечної сільськогосподарської продукції”, яка розроблялася кафедрою трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1997-2000 роки, № державної реєстрації 0197U03329), а також роботи з теми “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” (з січня 2000 року, № державної реєстрації 03010002693).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у поглибленні теорії земельного права науковими знаннями про юридичну природу реєстрації прав на землю, її поняття, ознаки, види та її місце у реєстраційній системі України, а також про правовідносини у сфері реєстрації прав на землю.
Задачі дослідження, відображаючи конкретизацію його мети, полягають у ґрунтовному аналізі загальнотеоретичної, спеціально-юридичної, статистичної літератури, а також законодавства у сфері реєстрації прав на землю в Україні та у ряді інших країн; у розкритті змісту наукових категорій, необхідних для аналізу юридичної природи реєстрації прав на землю, правових аспектів інституційно-функціонального, процесуально-правового забезпечення останньої та відповідальності у зазначеній сфері; у формулюванні на основі відповідних висновків пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері реєстрації прав на землю.
Об єктом дослідження є наукові матеріали з проблем земельного права, а також нормативно-правові акти різних рівнів юридичної сили у сфері реєстрації прав на землю, вивчення і узагальнення практики та земельно-правові документи у зазначеній сфері.
Предметом дослідження є правовідносини у сфері реєстрації прав на землю, а також суспільні відносини, що потребують належного правового регулювання у зазначеній сфері.
Методи дослідження. У дослідженні були застосовані методи історичного, порівняльно-правового, формально-логічного, структурно-функціонального, статистичного, системного аналізу та комплексний метод. Метод історичного аналізу було використано у дослідженні розвитку правового регулювання у сфері реєстрації прав на землю у період незалежності України. Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу законодавства України у сфері реєстрації прав на землю та відповідного законодавства інших країн. За допомогою методу формально-логічного аналізу виявлено недоліки легітимаційного підходу до розуміння реєстрації прав на землю в Україні, а також встановлено справжню – легалізаційну юридичну природу останньої. З позицій структурно-функціонального аналізу було досліджено правові аспекти інституційно-функціонального забезпечення реєстрації прав на землю. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офіційно-статистичними матеріалами у сфері реєстрації прав на землю, що охоплює сорок одну країну світу. Системний аналіз було закладено в основу виділення ознак реєстрації прав на землю, визначення місця зазначеної реєстрації в реєстраційній системі України. За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень, прикладних положень дисертаційного дослідження, а також наукових положень, що виносяться на захист.
Теоретичною основою дослідження стали праці відомих вчених-правознавців України у галузі земельного та екологічного права: В.І. Андрейцева, М.В. Шульги, а також російських вчених: І.Б. Дєгтярьова, Б.В. Єрофєєва, Є.Н. Колотінської, інших.
Сприяли дослідженню правових аспектів реєстрації прав на землю також наукові дослідження українських вчених: А.П. Гетьмана, О.І. Заєць, О.П. Коцюби, С.М. Кравченко, П.Ф. Кулинича, Н.Р. Малишевої, В.В. Носіка, І.І. Пучковської, Ю.С. Шемшученка; російських вчених: Г.А. Аксєньонка, С.Н. Братуся, М.М. Брінчука, А.Б. Вєнгєрова, А.П. Дудіна, Ю.Г. Жарікова, О.А. Красавчікова, В.І. Лєушина, Н.Т. Разґєльдєєва, Р.О. Халфіної, Л.С. Явіча та інших.
У дисертації проаналізовано джерела спеціальної літератури, а також праці представників економічних та технічних наук: В.В. Кулініча, О.Я. Панчука, А.М. Третяка, М.Г. Лихогруда, Д.С. Добряка, В.П. Єршова та інших.
Окремі висновки, запропоновані дисертантом, базуються на аналізі матеріалів Європейської комісії ООН (UNECE), консультативних та інших документів Комісії із законодавства (Law Commission) та Земельної реєстратури Її Величності (HM Land Registry).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в юридичній науці України виконано комплексне дослідження реєстрації прав на землю як специфічного правового явища на основі чинного законодавства України та практики його застосування і досвіду ряду зарубіжних країн.
Новизна дослідження характеризується положеннями, які виносяться на захист:
1. Визначення:
а) правової природи реєстрації прав на землю, суть якої полягає у тому, що під нею слід розуміти юридично визначену, поліфункціональну, вольову діяльність суб єктів земельних реєстраційних правовідносин, спрямовану на внесення передбачених законодавством належно отриманих даних у спеціально призначені для цього офіційні документи уповноваженими державою органами за встановленою процедурою з метою виникнення, зміни або припинення відповідних прав на земельні ділянки у заінтересованих осіб, які її ініціюють, та утвердження останніх як суб єктів зазначених легалізованих прав;
б) прав на землю, під якими розуміється передбачена чинним законодавством сукупність суб єктивних можливостей щодо земельних ділянок, яку становлять право власності (державної, комунальної, приватної) на індивідуально визначені земельні ділянки, право користування (право постійного користування та право оренди) зазначеними земельними ділянками, а також права відповідних осіб, обумовлені встановленими обтяженнями та обмеженнями;
в) ознак реєстрації прав на землю, які у своїй сукупності визначають її самостійне місце у реєстраційній системі України та відрізняють її від інших видів діяльності, а саме: реєстрації угод, предметом яких є земельні ділянки (за винятком випадків, коли така письмова угода визнається у чинному законодавстві офіційним джерелом отримання відомостей про оформлювані права на землю, які підлягають внесенню у спеціально призначений вторинний документ); запису даних у вторинних правопосвідчувальних документах у зв язку з виданням дубліката; обліку кількості та якості земель; реєстрації прав власності на нерухоме майно; реєстрації документів в межах здіснення діловодства; реєстрації підприємницької діяльності тощо. Зокрема, визначальними ознаками є: вольова, юридично встановлена діяльність суб єктів правовідносин у сфері реєстрації прав на землю; поліфункціональна спрямованість реєстрації прав на землю; ініціювання процедури реєстрації прав на землю заявником; суб єктний склад реєстрації прав на землю; наявність прямого причинно-наслідкового зв язку між здійсненням реєстрації прав на землю та виникненням відповідних прав на землю; наявність певних стадій реєстрації прав на землю; комплексний об єкт реєстрації прав на землю. Векторним об єктом реєстрації є: земельні ділянки, права на землю, дані про суб єкти прав на землю, передбачені чинним законодавством первинні офіційні документи, що мають правопосвідчувальну здатність або містять дані про земельну ділянку, а безпосередньо - юридично-визначені відомості про зазначені явища, які підлягають внесенню, відповідно до встановлених реквізитів у спеціальний реєстр суб єктом реєстрації прав на землю та набувають легалізуючого (узаконювального) значення відносно зазначених прав.
2. Встановлено, що поліфункціональна спрямованість реєстрації прав на землю реалізується у таких основних напрямках зазначеної діяльності: легалізаційний (правовстановлювальний), екологічний, інформаційний, обліковий та статистичний.
3. Характеристика реєстрації прав на землю як діяльності, що здійснюється тільки у межах системи регулятивних (або охоронних) процесуально-управлінських земельних правовідносин у сфері реєстрації прав на землю, а також аналіз особливостей підстав виникнення, зміни та припинення, суб єктів, об єкту та змісту таких правовідносин.
4. Наукову класифікацію реєстрації прав на землю, критеріями якої визнано: співвідношення характеру результату процедури реєстрації прав на землю та інтересу заявника; характер юридичного факту, на який спрямовано реєстрацію прав на землю; право на землю, що легалізується у результаті реєстрації; первинний правопосвідчувальний документ, що є джерелом отримання відомостей, які підлягають реєстрації; складова вторинного документа, в якому реєструється право на землю (державного реєстру земель); суб єкт реєстрації прав на землю.
5. Обґрунтування потреби з урахуванням позитивного досвіду ряду зарубіжних країн у сфері реєстрації прав на землю закріплення у чинному законодавстві можливостей легалізації відповідних прав на землю через здійснення процедури внесення необхідних відомостей до електронного реєстру, а також доцільності відповідного законодавчого та фінансового забезпечення на належному рівні.
6. Висновок про недостатню ефективність наявного правового забезпечення у сфері реєстрації прав на землю унаслідок недосконалості та недостатності кодифікації законодавства у зазначеній сфері, а саме: невиправданої бланкетності законодавчих актів; нечіткості інституційно-функціональних засад реєстрації прав на землю (термінологічної плутанини, підміни понять у відповідних нормативно-правових актах, а також неузгодженості між різними рівнями нормативно-правового регулювання відповідних відносин – законодавчого та підзаконного; між актами у межах одного рівня нормативно-правового регулювання); наявності значних прогалин та неадекватно однобокого підходу до процесуально-правового забезпечення реєстрації прав на землю, унаслідок відносно чіткого врегулювання стадій реєстрації такого права на землю як оренда землі і відсутності регламентації більшості стадій реєстрації інших прав на землю; відсутності механізмів реалізації окремих процесуальних правових норм; недостатності комплексного правового забезпечення у зазначеній сфері.
7. Наукова модель Закону України “Про реєстрацію прав на землю” , поправки до Земельного кодексу України щодо визначення інституційно-функціональних та процесуальних засад у сфері реєстрації прав на землю та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері: а) інституційно-функціонального забезпечення реєстрації прав на землю (визначити Законом України “Про реєстрацію прав на землю” поняття, види, мету, завдання, принципи реєстрації прав на землю, її суб єктно-об єктний склад; законодавство у зазначеній сфері та його завдання; повноваження у сфері реєстрації прав на землю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, державних реєстраторів; вимоги щодо матеріально-технічного забезпечення їх діяльності; урегулювати зазначеним Законом відносини між суб єктами реєстрації прав на землю, а також між ними та суб єктами обліку земель, іншими органами тощо); б) процесуально-правового забезпечення реєстрації прав на землю (врегулювати зазначеним нормативно-правовим актом відносини на всіх стадіях здійснення реєстрації прав на землю; закріпити склад та реквізити документів, задіяних у цій процедурі; передбачити підстави відмови та відстрочення реєстрації, її термін, порядок здійснення реєстрації обмежень прав на землю, вторинної реєстрації, умови та порядок анулювання та визнання її недійсною, порядок та форму ведення державного реєстру земель, його структуру, принципи побудови, джерела отримання даних; визначити строк та суб єктів зберігання реєстраційних справ, вимоги спеціального обладнання приміщень для цього та вимоги інформаційно-технологічного і науково-технічного забезпечення реєстрації прав на землю; встановити шляхи забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, особливості захисту інформації у сфері реєстрації прав на землю, порядок відновлення записів державного реєстру земель України у випадку втрати цифрових даних, порядок видання дублікатів та виправлення записів, порядок надання відомостей з державного реєстру земель тощо);
в) законодавства, що стосується юридичної відповідальності у сфері реєстрації прав на землю, а також, Кодексу України про адміністративні правопорушення (у частині доповнення його статтями, спрямованими на посилення відповідальності у сфері реєстрації прав на землю).
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання результатів дослідження у процесі вдосконалення чинного законодавства України у сфері реєстрації прав на землю, підготовки посібників, підручників з курсу “Земельне право України”, а також у навчальному процесі. Зокрема, окремі результати дослідження було впроваджено під час розробки у співавторстві з доц. Ковальчук Т.Г. навчально-методичної літератури зі спецкурсів “Земельно-правові документи” (Т.Г. Ковальчук, С.В. Гринько. Програма, навчальний план, плани практичних занять із спецкурсу “Земельно-правові документи”. – К.: Вид-во Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка., 2001. – 12 с.) та “Правові форми використання земель громадянами України” (Т.Г. Ковальчук, С.В. Гринько. Навчально-методичний комплекс із спецкурсу “Правові форми використання земель громадянами України”. – К.: Вид-во Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка., 2001. – 21 с.), а також “Юридичний захист прав суб єктів земельних правовідносин” у співавторстві з ас. Мірошниченком А.М (Мірошниченко А.М., Гринько С.В. Навчально-методичний комплекс із спецкурсу “Юридичний захист прав суб єктів земельних правовідносин”. – К.: Вид-во Київ. ун-ту ім. Т. Шевченка., 2001. – 30 с.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були апробовані у наукових статтях, навчальному процесі на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати наукових досліджень були оприлюднені також на:
- кафедрі трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (наукові повідомлення від 28 грудня 2001 року та 23 жовтня 2002 року);
- науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 11-12 квітня 2002 року).
Публікації. Основні результати дисертації викладено у 4 публікаціях у фаховому виданні:
- Гринько С.В. Правові аспекти реєстрації прав на землю: визначення термінів. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2001. – Вип. 42. – С. 40-44.
- Гринько С.В. Реєстрація прав на землю: проблеми класифікації та відмежування від суміжних понять. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки.. – 2001. – Вип. 43. – С. 33-36.
- Гринько С.В. Досвід деяких зарубіжних країн у галузі реєстрації прав на землю: правові аспекти використання. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2002. – Вип. 45. – С. 54-59.
- Гринько С.В. Концепція Закону України “Про реєстрацію прав на землю”. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Юридичні науки. – 2002. – Вип. 46. – С. 142-145.
Структура дисертації обумовлена метою дослідження і складається із вступу, двох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації становить 150 сторінок, список використаних джерел містить 179 найменувань.
| 
