|
Актуальність теми дослідження. Людина, її життя і здоров я є найвищими соціальними цінностями держави, закріпленими Конституцією України. Майбутнє держави зумовлюється комплексом політичних, економічних, соціальних і правових чинників, що впливають на демографічну ситуацію і стан здоров я її населення.
Аналіз показників захворюваності наших співвітчизників за останнє десятиліття свідчить про те, що за кількісними і якісними характеристиками стан здоров я населення України став критичним. Це неґативно позначається на розвиткові продуктивних сил, рівні добробуту громадян, загальній економічній і соціальній ситуації в державі.
Одним із чинників навколишнього середовища, що неґативно впливають на людину, є неякісні товари, послуги й роботи. Нерідко такий вплив призводить до масових захворювань, отруєнь тощо. Наприклад, за статистичними даними лише в 2001 р. в Україні внаслідок харчових отруєнь настала смерть більше ніж 10 тис. осіб. Тому зрозуміло, що необхідною є протидія розповсюдженню життєвих ресурсів неналежної якості зі застосуванням усього комплексу заходів правового реаґування, зокрема за допомогою кримінально-правових засобів.
Як свідчать статистичні показники, застосування на практиці норм адміністративного законодавства, законодавства про захист прав споживачів, норм законодавства про стандартизацію, сертифікацію та метрологію про відповідальність за продаж товарів, надання послуг або виконання робіт неналежної якості є досить поширеним явищем. Водночас використання кримінально-правових засобів охорони громадян у сфері споживання життєвих ресурсів, зокрема статті “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” КК України, – украй рідкісне. За даними МВС України у провадженні органів досудового слідства знаходилася така кількість кримінальних справ, порушених за ст. 227 КК: 51 – у 2001 р., 78 – у 2002 р. Однак згідно з інформацією, отриманою нами із місцевих та апеляційних судів України, судових вироків у справах зазначеної категорії немає, хоча й було закінчено розслідуванням у звітному періоді відповідно 33 і 47 кримінальних справ. Відсутність адекватної практики застосування ст. 227 КК – це не свідчення повної втрати випуском або реалізацією недоброякісної продукції суспільної небезпеки, а, навпаки, підтвердження об єктивно зумовленої необхідності кардинального реформування цієї статті, приведення її у відповідність до реалій сьогодення. Слід зазначити: даний висновок є логічно закономірним з урахуванням тих обставин, що встановлення кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції здійснювалося без належного врахування соціально-економічних перетворень, які відбуваються в Україні. Кримінально-правова охорона не завжди забезпечується в системі з іншими засобами правового впливу на правопорушників, що породжує колізії між кримінально-правовою нормою та нормами про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, які містяться у нормативно-правових актах інших галузей законодавства. Це в кінцевому підсумку зводить нанівець ефективність кримінально-правових засобів охорони інтересів споживачів, що використовуються в теперішній час.
В юридичній літературі питанням кримінально-правової протидії випуску або реалізації недоброякісної продукції приділялася увага в працях П.П. Андрушка, В.Г. Бєляєва, Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, А.Е. Жалінського, М.Й. Коржанського, В.О. Навроцького, О.І. Перепелиці, С.В. Полубінської, А.М. Ришелюка, В.Є. Скоморохи, Є.Л. Стрельцова, В.І. Ткаченка, М.І. Хавронюка, Д.Ф. Шергіної, Б.В. Яцеленка та інших авторів. Однак робіт, у яких злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” досліджується на монографічному рівні, досить незначна кількість. Автори окремих досліджень торкалися цієї теми виходячи з інтересів висвітлення суміжних проблем. Крім того, більшість правників вивчали зазначений злочин лише в межах кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, що не дозволяло їм повною мірою здійснити науковий аналіз проблем кримінально-правової охорони здоров я населення від неґативного впливу недоброякісної продукції. До того ж багато питань вказаної проблематики є дискусійними й дотепер недостатньо розроблені, що ускладнює боротьбу з аналізованим злочином. Такий стан законодавства і теоретичного розроблення проблем кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції неґативно відбивається на практиці. Аналіз слідчої та судової практики, а також проведене опитування фахівців свідчать, що працівники правоохоронних органів стикаються з проблемами неоднозначного тлумачення ознак випуску або реалізації недоброякісної продукції, розмежування цього складу злочину і суміжних складів та інших видів правопорушень, за які передбачена адміністративна відповідальність або фінансові санкції. Зазначені обставини, потреба в удосконаленні чинного кримінального законодавства про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, а також відсутність належного наукового розроблення даної проблеми зумовили актуальність обраної теми дисертації та необхідність її детального дослідження.
У радянський період проблемам кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції було присвячено значну кількість робіт. Серед їх авторів такі правники, як О.Л. Бєлахов, Г.В. Галахова, М.А. Гельфер, Б.М. Леонтьєв, В.Є. Мельникова, П.Т. Некіпєлов, С.В. Познишев, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.В. Труфанов, Б.С. Утєвський, В.В. Ястребов та інші.
Дисертант широко використовував праці згаданих дослідників, а також спирався на загальнотеоретичні положення науки кримінального права, кримінології, теорії права, економіки тощо, які розроблялися провідними радянськими вченими, науковцями України та Росії. Це роботи С.С. Алексєєва, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, Б.В. Волженкіна, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, П.С. Дагеля, О.М. Джужі, М.Г. Іванова, І.І. Карпеця, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, І.П. Лановенка, П.С. Матишевського, А.А. Музики, Б.С. Нікіфорова, М.І. Панова, А.О. Пінаєва, Б.Г. Розовського, О.Б. Сахарова, О.Я. Свєтлова, В.В. Скибицького, Є.В. Фесенка, В.Л. Чубарєва, С.С. Яценка та інших правознавців.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології (тема “Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності”) і є складовою частиною загальної науково-дослідної програми Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України “Наукове забезпечення боротьби з економічною злочинністю” на 2000 – 2005 рр. (п. 5.1).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення ефективної системи кримінально-правових заходів протидії постачанню на споживчий ринок товарів, послуг і робіт неналежної якості, формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства, а також розроблення рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності слідчої і судової практики. Відповідно до поставленої мети сформульовані такі завдання дослідження: здійснити історико-правовий аналіз розвитку національного законодавства про кримінальну відповідальність за злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”, визначити об єктивні передумови реформування ст. 227 КК України в частині зміни її цільової спрямованості; дослідити об єкт, предмет та ознаки потерпілого, об єктивну й суб єктивну сторони, суб єкт злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”; встановити й проаналізувати ознаки складу даного злочину, що за умов конкуренції кримінально-правових норм дають підстави здійснити розмежування складу, визначеного ст. 227 КК України, і суміжних складів; вивчити стан слідчої та судової практики застосування ст. 227 КК України; підготувати теоретичні й практичні рекомендації щодо вдосконалення норми про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції. Об єктом дослідження є проблеми кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції.
Предметом дослідження виступає кримінально-правова норма про відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, практика її застосування, а також норми адміністративного законодавства, законодавства про захист прав споживачів, про стандартизацію, сертифікацію і метрологію та норми інших галузей законодавства, що нині стали основою національної системи заходів боротьби з постачанням на ринок товарів, послуг і робіт неналежної якості.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання: діалектичний, історичний, юридичний, системного аналізу, порівняльного правознавства й інші. Використання історичного методу дозволило визначити закономірності в змінах економічного та політичного устрою суспільства й цільової спрямованості норми про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції. Застосування порівняльно-правового методу дало змогу встановити подібність і відмінності між нормами національного і зарубіжного законодавства про відповідальність за аналізований злочин. За допомогою юридичного методу та методу системного аналізу вдалося провести всебічне дослідження складу злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції”, визначити місце ст. 227 КК України в системі норм Кримінального кодексу України, а також її співвідношення з нормами про інші види юридичної відповідальності за випуск або реалізацію продукції, надання послуг чи виконання робіт, що не відповідають встановленим вимогам якості. Статистичні дані, котрі свідчать про поширеність зазначеного неґативного явища, оцінювались із застосуванням статистичного методу, а в межах соціологічного методу було проведено інтерв ювання 117 фахівців, які здійснюють боротьбу з постачанням на ринок товарів, робіт і послуг неналежної якості в різних сферах правоохоронної діяльності держави.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні (з моменту набрання чинності Кримінальним кодексом України 2001 р.) монографічним дослідженням, яке спеціально присвячене аналізу основних проблем кримінальної відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції. У дисертації висунуто ряд положень, нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики. Це, зокрема:
1. На основі результатів аналізу юридичної природи кримінально-правових заборон, дослідження їх місця в системі елементів механізму правового реґулювання, обґрунтовується наукова позиція про те, що об єктом будь-якого злочину є правовідносини.
2. Беручи до уваги, що суспільна небезпека аналізованого злочину полягає не стільки в заподіянні ним шкоди правовідносинам у сфері господарської діяльності, скільки в можливості заподіяння шкоди здоров ю населення, пропонується вилучити норму про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції з розділу VII “Злочини у сфері господарської діяльності” КК України. Натомість обґрунтовується потреба включити до розділу XIII “Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров я населення” КК України норму про відповідальність за виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров я людини.
3. Пропонується дефініція безпосереднього об єкта даного злочину – структурно організована й нормативно вреґульована система відносин між людьми, їх об єднаннями і спільнотами, що спрямована на забезпечення безпеки населення при споживанні товарів, послуг або робіт.
4. Стверджується, що ознаками предмета злочину, передбаченого ст. 227 КК України, у контексті de lege ferenda повинні охоплюватися продовольчі і промислові товари, матеріалізовані результати послуг і робіт (зокрема, результати наданих у сфері громадського харчування послуг, послуг з водопостачання), які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров я людини.
5. Наводяться докази щодо необхідності виключення зі ст. 227 КК України таких форм злочинного діяння, як випуск і реалізація недоброякісної або некомплектної продукції та товарів. Водночас пропонується включити до складу аналізованого злочину ознаки, відповідно до яких формами об єктивної сторони будуть визнаватися виготовлення з метою збуту або збут товарів, надання послуг чи виконання робіт, які не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя і здоров я людини. 6. З огляду на труднощі розмежування причини та умови настання наслідку злочину, проблематичність визначення необхідного і випадкового причинного зв язку, неможливість ізолювання основної причини, що породжує суспільно небезпечний наслідок, – вперше у вітчизняній теорії кримінального права пропонується вважати однією з детермінант конструювання формальних (усічених) складів злочинів неможливість виокремлення причинного зв язку між суспільно небезпечним діянням і наслідком. 7. Ураховуючи загальноприйняті правила юридичної техніки, обґрунтовується положення про недопустимість охоплення диспозицією кримінально-правової норми ознак, що одночасно належать до умисного та необережного злочинів. Наводяться арґументи на користь позиції щодо необхідності кардинального реформування чинної норми про кримінальну відповідальність за випуск або реалізацію недоброякісної продукції, згідно з якою допускається притягнення осіб до відповідальності незалежно від форми вини. Доводиться, що зазначена “універсальність” аналізованої норми є її недоліком, оскільки являє собою одну з причин неодноманітної правозастосовної діяльності за ст. 227 КК України, зокрема під час призначення покарання.
8. Вперше в українській кримінально-правовій доктрині арґументується позиція про те, що в сучасних умовах у сенсі de lege ferenda суб єкт аналізованого злочину доцільно визначити як загальний – фізична осудна особа, якій до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.
9. Наводяться докази щодо наукової необґрунтованості існуючої конкуренції між складом злочину “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” і складами окремих правопорушень, які закріплено в нормативно-правових актах інших галузей законодавства. На основі аналізу статистичних даних, матеріалів слідчої та судової практики доводиться, що за більшість проявів випуску або реалізації недоброякісної продукції, які тепер охоплюються ознаками злочину, передбаченого ст. 227 КК України, доцільно встановлювати не кримінальну, а інші види юридичної відповідальності, зокрема адміністративну чи фінансову.
10. Вперше у вітчизняній літературі розглядається питання про диспропорції у видах і розмірах покарання за злочин “Випуск або реалізація недоброякісної продукції” і за злочини, які є близькими до нього за характером і ступенем суспільної небезпеки. Робиться висновок щодо невідповідності покарання за злочин, передбачений ст. 227 КК України, принципам рівності громадян перед кримінальним законом і справедливості покарання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автором сформульовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства в аспекті правової охорони громадян від неґативного впливу на них товарів, послуг і робіт неналежної якості. Слід зазначити, що окремі пропозиції стосовно вдосконалення кримінально-правової боротьби з незаконним обігом алкогольної продукції, котрі раніше надсилалися до Верховної Ради України, певною мірою знайшли своє відображення в ст. 204 КК України 2001 р. (лист Комітету з питань правової реформи Верховної Ради України № 06 – 1/18 – 44 від 24 січня 2000 р.).
Результати дослідження можуть бути використані: у законотворчій діяльності з удосконалення кримінального, адміністративного, цивільного та інших галузей законодавства; для розроблення комплексних міжнародних, державних і реґіональних програм протидії наповненню ринку товарами, послугами та роботами, що не відповідають встановленим вимогам щодо безпеки життя та здоров я людини; у вищих навчальних закладах у процесі розроблення навчальних посібників і викладання спеціального курсу “Кваліфікація злочинів у сфері господарської діяльності”; у науковій діяльності юристів – дослідників.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, доповідалися під час виступів на міжнародних і республіканських науково-практичних конференціях: “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 1999 р.); “Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України” (м. Луганськ, 2002 р.), а також на науковому семінарі переможців конкурсу № 3 в рамках Програми малих грантів Харківського центру по вивченню організованої злочинності при Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків, 2000 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у дев яти статтях, що опублі-ковані в наукових фахових виданнях України (шість – у наукових журналах і три – у збір-никах наукових праць), а також у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конфе-ренціях і семінарі. Структура дисертації. Праця складається із вступу, чотирьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (320 найменувань) і додатків. Повний обсяг дисертації становить 214 сторінок, із них обсяг списку використа-них джерел і додатків – 34 сторінки.
|
