|
Актуальність теми дослідження. З прийняттям на п ятій сесії Верховної Ради Конституції України було закладено якісно нові підвалини для розвитку, затвердження, забезпечення прав людини в нашій державі. Згідно зі ст. 3 Основного Закону, саме права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Постійний розвиток суспільства вимагає від кожної держави створення ефективного механізму захисту прав та свобод людини, адже зараз усю увагу світового співтовариства, міжнародних та національних урядових і неурядових організацій сконцентровано на проблемі забезпечення прав людини.
Слід зазначити, що серед усіх прав та свобод, які визнано та закріплено за кожною людиною, окреме місце посідають такі природні права, як право на життя та здоров я. Проте будь-яке право втрачає свій сенс, якщо не створено законодавчого механізму, який би належним чином його закріплював та забезпечував. Стаття 27 Конституції України закріпила за кожною людиною право на життя і, відповідно, за державою – обов язок щодо захисту цього права. Однак нестабільність криміногенної ситуації в України, іноді неспроможність державних органів вжити реальних заходів щодо захисту життя та здоров я, прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина створюють в нашій державі сприятливі умови для злочинних посягань на життя людини. Враховуючи те, що в розвиненому суспільстві кожна особа повинна мати максимум можливостей для захисту порушених прав, держава на конституційному рівні закріпила право кожного на самостійний захист свого життя і здоров я, життя і здоров я інших людей від протиправних посягань (ст. 27 Конституції України). Це положення підкріплюється цілою низкою відповідних статей та принципів Конституції нашої держави, які надають кожній особі можливість уникнути небезпеки для власного життя та здоров я різними засобами в разі посягань на ці блага та вжити заходів самозахисту проти правопорушника.
Необхідно зауважити, що ці положення мають важливе значення, адже в жодній з радянських конституцій не було закріплено за особою права самостійно захищати себе від протиправних посягань, а відповідні положення містили тільки норми кримінального, адміністративного та деяких інших галузей права. Цим можна пояснити відсутність в межах конституційного права комплексних досліджень щодо права кожної людини на самозахист свого життя і здоров я, життя і здоров я інших людей від протиправних посягань.
Слід відзначити, що дослідженням питань захисту життя та здоров я в межах кримінального права займалися ще такі відомі російські дореволюційні вчені як А.А. Бєрлін, О.Ф. Коні, П.С. Ромашкін, М.С. Таганцев. Пізніше ці питання досліджували Ю.В. Баулін, В.М. Козак, І.І. Слуцький, І.С. Тишкевич, В.І. Ткаченко, Т.Г. Шавгулідзе, М.І. Якубович та ін. В межах адміністративного права окремі аспекти питання самозахисту було досліджено у роботах Л.В. Коваля, О.П. Корєнєва, О.С. Фролова та ін. Деяким питанням самозахисту цивільних прав присвячені окремі роботи вчених-цивілістів В.П.Грібанова, Л.П. Гурєєва, Г.Я. Стоякіна та ін. Деякі питання щодо самозахисту життя та здоров я від протиправних посягань осіб, які виконують правоохоронні та правозастосовчі функції, знайшли своє відображення у роботах В.С. Новікова, В.І. Осадчєго, Е.Ф. Побєгайла та ін. Також використані розробки щодо прав людини таких вітчизняних вчених як А.М. Колодій, В.В.Кравченко, С.Л. Лисенков, А.Ю. Олійник, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, Н.Г. Шукліна та ін.
Однак комплексного дослідження конституційного права на самозахист життя і здоров я від протиправних посягань проведено не було. Саме це обумовило вибір даної теми дослідження і визначає його актуальність та новизну.
1. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах напрямку “Наукове забезпечення розвитку і вдосконалення української державності, системи правоохоронних органів” п.1 тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002-2005 р. р. (затверджених наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635). Дисертаційне дослідження пов язане також із розробкою на кафедрі загальноправових дисциплін Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті кафедральної теми “Захист прав, свобод, законних інтересів громадян у процесі здійснення правоохоронної діяльності”. Мета і задачі дослідження. Метою запропонованого дослідження є комплексний аналіз реалізації конституційного права людини та громадянина на самозахист та обґрунтування низки питань, пов язаних з реалізацією зазначеного права. Відповідно до цього акцент у дисертаційному дослідженні зосереджено на вирішенні таких питань: Дати на основі положень Конституції України, галузевого законодавства та аналізу існуючих в науковій літературі поглядів поняття самозахисту.
2. Виявити основні етапи формування цього права людини та громадянина, а також особливості його розвитку в Україні.
3. Розкрити зміст конституційного права на самозахист життя і здоров я людини від протиправних посягань. Проаналізувати реалізацію відповідних положень Конституції України, які визначають право на самозахист життя і здоров я від протиправних посягань, в галузях національного законодавства та встановити основні його елементи й гарантії.
4. Розглянути нормативно-правову базу України з метою виявлення відповідності реалізації конституційного права на самозахист життя і здоров я від протиправних посягань в галузях права: кримінальному, цивільному, адміністративному.
5. На основі аналізу поточного законодавства встановити розбіжності між правом на самозахист життя і здоров я від протиправних посягань людини та відповідним правом громадян згідно з їх конституційно-правовим статусом.
6. Вирішити основні нормативні та організаційні проблеми щодо створення державою умов для самозахисту життя та здоров я працівників правоохоронних органів.
Об єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації та забезпечення конституційного права людини та громадянина на самозахист життя і здоров я від протиправних посягань.
Предметом дослідження є система правових актів, які визначають порядок та умови реалізації конституційного права людини та громадянина на самозахист життя і здоров я від протиправних посягань. Методи дослідження. Основу даної роботи становлять фундаментальні положення і висновки юридичної науки. У процесі дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання, як традиційні юридичні, так і інші методи: діалектичний, історичний, логічний, порівняльно-правовий, соціологічний, статистичний. Універсальний діалектичний метод пізнання використовувався в роботі з огляду на те, що конституційне право людини та громадянина на самозахист життя і здоров я від протиправних посягань перебуває в органічному зв язку з нормами міжнародного права та національного законодавства. Механізм реалізації цього права не є чимось сталим, а постійно розвивається, вдосконалюється. З метою визначення закономірностей розвитку права самозахисту (як загальних, так і закономірностей розвитку цього права на території України) використовувався історичний метод. Порівняльно-правовий метод був використаний для аналізу нормативно-правової регламентації використання особою права на самозахист життя та здоров я від протиправних посягань з метою визначення правових чинників існуючих проблем, а також шляхів їх вирішення. За допомогою соціологічного методу були вивченні думки працівників, які виконують правоохоронні та правозастосовчі функції, щодо нормативного та організаційного забезпечення державою умов для реалізації ними права на самозахист життя і здоров я від протиправних посягань під час виконання службових завдань, а також їх міркувань щодо доцільності надання громадянам додаткової можливості для самозахисту: легалізації зберігання, носіння та застосування короткоствольної вогнепальної зброї. З метою аналізу даних щодо кількості злочинних проявів проти життя та здоров я громадян і, зокрема, працівників правоохоронних органів, а також для вивчення досвіду інших держав щодо ефективності надання цивільному населенню вогнепальної зброї для самозахисту було використано статистичний метод.
- Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше в науці конституційного права України проведено комплексний аналіз питань, пов язаних з реалізацією права людини та громадянина на самозахист життя та здоров я від протиправних посягань як комплексного багаторівневого поняття, що знаходить свій розвиток в галузях права України: кримінальному, цивільному, адміністративному. Відповідно до цього наукову новизну роботи визначають такі теоретичні положення, які сформульовані та обґрунтовані автором у дисертаційному дослідженні: сформульовано дефініцію поняття конституційного права на самозахист життя здоров я людини та громадянина від протиправних посягань – це надана та гарантована державою міра можливої поведінки, що може виявлятися як в інтелектуальній, так і безпосередньо у фізичній діяльності особи, здійснюється з метою відстоювання природних прав людини, передбачених як внутрішньодержавними, так і міжнародними нормами і базується на засадах права та інших соціальних норм поведінки, що не суперечать загальнолюдським правилам проживання. Основними ознаками цього права є: а) надана та гарантована державою можливість певним чином діяти; б) виявляється як в інтелектуальній, так і фізичній діяльності особи; в) виконується з метою відстоювання природного права на життя і здоров я, передбаченого як нормами міжнародного права, так і чинним законодавством України; г) відповідні дії особи повинні базуватися на соціальних нормах поведінки, у тому числі нормах права. Сутність самозахисту життя та здоров я від протиправних посягань полягає в тому, що держава, визнаючи виключну цінність таких благ як життя та здоров я, відповідно до Конституції України, законодавства та норм міжнародного права, надає кожному можливість застосувати до правопорушника будь-які незаборонені заходи задля захисту цих благ; зроблено висновок, що поняття “самозахист життя і здоров я від протиправних посягань” є більш широким поняттям, ніж “необхідна оборона” та “крайня необхідність” і включає до себе вказані нижче поняття, як конкретні складові елементи, що входять до більш загального поняття; обґрунтовується положення про те, що передбачене ч. 3 ст. 27 та ч. 4 ст. 55 Конституції України право людини та громадянина на самозахист життя і здоров я від протиправних посягань є універсальним суб єктивним правом. Воно встановлюється не тільки Основним Законом, але й іншими нормативно-правовими актами України та нормами міжнародного права; зроблено висновок, що між правом на самозахист життя і здоров я від протиправних посягань людини та відповідним правом громадянина є певні розбіжності, що пояснюється поділом на правовий статус людини та правовий статус громадянина та наявністю у деяких громадян спеціального правового статусу;
- обґрунтовано необхідність вдосконалити законодавче визначення необхідної оборони у Кримінальному кодексі України з метою реального гарантування особі можливості захистити себе від злочинців, а саме, прямо зазначити на тому, що в разі посягання злочинцем на життя, здоров я (тобто блага, які мають виключну цінність), особа має право вжити будь-яких незаборонених заходів, у тому числі спричинити смерть нападникові; запропоновано внести відповідні зміни та доповнення до деяких законодавчих актів України (Закон України “Про міліцію”, Закон України “Про Службу безпеки України”, Дисциплінарний статут Збройних Сил України), що має на меті посилити охорону прав відповідних службовців, зокрема, передбачити, що на їх діяльність поширюються обставини, які виключають злочинність діяння, обмеження прав цих громадян припустиме лише у виняткових, спеціально передбачених випадках та неприпустиме обмеження природного права на самозахист життя та здоров я;
- обґрунтовано пропозицію щодо внесення змін до законопроекту “Про зброю”, у частині надання цивільному населенню права на володіння короткоствольою вогнепальною зброєю самозахисту та зменшення вікового цензу, з якого дозволяється придбання мисливської гладкоствольної та нарізної зброї;
пропонується змінити ст. 19 КУпАП з метою визначення, відповідно до ст. 3 Конституції України, пріоритету об єктів, які можна захищати за допомогою адміністративно-правової необхідної оборони, зокрема, саме права та свободи людини поставити на перше місце; Практичне значення одержаних результатів визначається теоретико-прикладною спрямованістю дослідження, а також тим, що сформульовані в ній висновки та пропозиції мають на меті підвищення ефективності функціонування механізму захисту прав людини та громадянина в Україні. Ці пропозиції та рекомендації використовуються під час викладання курсів “Конституційне право України” і “Судові та правоохоронні органи України” у Донецькому інституті внутрішніх справ (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження № 4/86 від 24 січня 2003 р.), а також в діяльності підрозділів органів внутрішніх справ УМВС України на Придніпровській залізниці (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 18 грудня 2002 р.). Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що дисертаційне дослідження виконано самостійно на основі особистих досліджень автора. Всі розроблені науково-теоретичні положення та висновки обґрунтовано на базі власних досліджень та наукових праць. Під час проведення дослідження було опитано 400 працівників правоохоронних органів (співробітників органів внутрішніх справ (міліції) та Державної податкової адміністрації України (податкової міліції)) Дніпропетровської і Донецької областей та м. Києва з питань, які стосуються нормативного й організаційного забезпечення права на самозахист життя та здоров я від протиправних посягань працівників зазначених правоохоронних органів під час виконання ними службових обов язків. Також було виявлено їх ставлення до можливості надання цивільному населенню України короткоствольної вогнепальної зброї для самозахисту і, відповідно до цього прогнозування оперативної обстановки.
Наукова стаття „До питання про конституційно-правові засади видання та виконання розпорядження чи наказу” підготовлена у співавторстві з М.В.Ковалем. Особистий внесок дисертанта становить понад 80 %.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення роботи, висновки, рекомендації та пропозиції обговорювалися на засіданнях кафедри загальноправових дисциплін Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті (серпень 2001р., грудень 2002 р.) та доповідалися на науково-практичних конференціях: Міжвузівській науково-практичній конференції „Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності” (Донецьк, 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю незалежності України „Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової держави Україна” (Львів, 2001 р.), VІІІ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 2002 р.) Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 6-ти (1 у співавторстві) наукових статтях, які опубліковані в спеціальних виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук.
Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети, завдань та предмету дослідження, дисертація складається з вступу, трьох розділів, що включають 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації – 206, із них список використаних джерел – 17 сторінок (219 найменувань), додатки – 6 сторінок.
|
