|
Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку України характеризується певним покращенням соціально-економічної ситуації у державі. Водночас у суспільстві залишається чимало невирішених проблем, що накопичувалися роками внаслідок тривалих та руйнівних кризових процесів трансформаційного характеру. Негативні наслідки реформування політичних, ідеологічних, економічних, соціальних засад суспільства у найбільш сконцентрованому вигляді проявляються у сімейно-побутовій сфері. Ця сфера досить специфічна. Тут відбувається ретрансляція об єктивної реальності і формується проекція ймовірного майбутнього найважливіших суспільних інститутів, оскільки сімейно-побутова сфера відбиває внутрішній стан суспільства.
Не буде перебільшенням твердження, що специфічна сфера суспільних відносин продовжує знаходитися у кризовому стані. На фоні несприятливої демографічної ситуації спостерігається погіршення рівня та якості життя української родини, що суттєво обмежує її можливості по реалізації природних і соціальних функцій. Сімейно-побутова сфера стала сприятливим середовищем для розвитку і розповсюдження соціальної дезорганізації і паразитизму, алкоголізації і деморалізації, насильницької субкультури та антигромадських настанов певної частини населення. Консерватизм, обмеженість соціального контролю, неформальний характер взаємин істотно полегшили протікання названих процесів. Наведені та ряд інших чинників сприяли погіршенню морально-психологічного мікроклімату у даному середовищі і посиленню сімейно-побутової конфліктності в її найбільш криміногенних формах. Останнє відбилося на погіршенні криміногенної ситуації у сімейно-побутовій сфері. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України тут традиційно вчиняється близько 1/3 умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень. Причому останнім часом існує небезпечна тенденція до зростання динаміки тяжких та особливо тяжких злочинів проти життя й здоров я особи. Основною ланкою детермінації цих злочинів виступає сімейно-побутовий конфлікт, що тривалий час розвивається та ускладнюється у ході повсякденних неприязних взаємин злочинців і потерпілих. З огляду на це можна констатувати, що нині назріла гостра необхідність комплексного кримінологічного дослідження на дисертаційному рівні проблеми криміногенного сімейно-побутового конфлікту, котрий нерідко завершується умисним вбивством або тяжким тілесним ушкодженням. Актуальність роботи також обумовлена і прийнятям Закону України “Про попередження насильства в сім ї від 15 листопада 2001року ”.
Вищевикладене і спонукало обрання даної теми дисертаційного дослідження.
Ступінь наукової розробленості проблеми. У різний час теоретичним дослідженням тяжких насильницьких злочинів проти особи займалися видатні українські та російські кримінологи і криміналісти. Серед них слід виділити: С.Б. Алімова, Ю.М. Антоняна, М.І. Бажанова, В.І. Борисова, С.В. Бородіна, В.В. Голіну, І.М. Даньшина, О.М. Джужу, А.І. Долгову, Л.В. Дорош, А.П.Закалюка, А.Ф. Зелінського, І.І. Карпеця, О.Г. Кальмана, В.О. Коновалову, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецова, В.В. Лунєєва, В.Г. Лихолоба, М.І. Панова, Е.П. Побігайла, Д.В. Рівмана, В.О. Тулякова, І.К. Туркевич, О.Б. Сахарова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, О.М. Яковлєва та ін.
До аналізу різних аспектів сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень у своїх роботах зверталися наступні зарубіжні і вітчизняні кримінологи: С.В. Аракелян, М.І. Бельцев, Р.М. Зулкарнєєв, Д.А. Корецький, В.М. Кормщиков, Л.В. Крижна, О.О. Костиря, Ю.М. Крупка, Г.Г. Мошак, Я.Я. Соотак, О.В. Старков, Д.О. Шестаков та ін.
Однак слід відмітити, що у більшості випадків кримінологічні дослідження зазначеної проблеми датуються 60 – 80 роками XX століття. Відтак вони виконувалися під значним впливом політичних та ідеологічних чинників того часу, що обумовлює необхідність їх переосмислення з огляду на сучасний стан суспільних відносин в Україні. Останні дослідження тяжких насильницьких злочинів проти особи, що вчиняються у сфері сімейно-побутових відносин, переважно виконувалися в Росії. За період незалежності України у цьому напрямку було проведене дисертаційне дослідження Л.В. Крижною ( 2000 р.). У ньому автором зроблений кримінологічний аналіз злочинів (як насильницьких, так і ненасильницьких), що вчиняються у сфері сімейно-побутових відносин. З наведеного вбачається, що за часів незалежності України окремо не проводилося жодного дисертаційного дослідження, присвяченого вивченню саме умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень, що вчиняються у специфічній сфері людських відносин. Досі не з ясовано кримінологічну природу даного виду конфлікту, не розглянута його структура, динаміка розвитку та заходи попередження. Ці, та деякі інші проблеми заслуговують на самостійний розгляд на дисертаційному рівні.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом науково-дослідницької роботи Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 24.12.99 р., протокол № 4. Вона відповідає вимогам Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376/2000.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне кримінологічне вивчення сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи, вчинених на грунті криміногенних конфліктів, виявлення сучасних тенденцій та особливостей, а також розробка практичних рекомендацій по їх попередженню.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:
- встановити ознаки і дати визначення сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи;
- дати розгорнуту кримінологічну характеристику тяжкої насильницької злочинності проти життя й здоров я особи у сімейно-побутовій сфері;
- виявити найбільш типові кримінологічні риси особистості злочинця і потерпілого як головних учасників сімейно-побутового конфлікту;
- дослідити детермінацію вказаних злочинів;
- проаналізувати кримінологічну природу сімейно-побутового конфлікту, визначити його специфіку та місце у причинно-наслідковому ланцюгу злочинної поведінки винних;
- розробити конкретні пропозиції стосовно попередження умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень через призму протидії криміногенній ескалації сімейно-побутового конфлікту.
Об єктом дослідження є специфічна частина насильницької злочинності, зокрема умисні вбивства і тяжкі тілесні ушкодження, що вчиняються у сфері сімейно-побутових відносин, а також криміногенний конфлікт, що завершується вчиненням цих злочинів.
Предмет дослідження складають:
- поняття та основні ознаки сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти життя й здоров я особи;
- кримінологічна характеристика цих злочинів ( кількісно-якісні показники, особистість злочинця, його найбільш значущі риси та типологія);
- кримінологічний аналіз криміногенного сімейно-побутового конфлікту;
- особливості детермінації сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень;
- конкретна життєва ситуація та її роль у механізмі злочинної поведінки;
- протидія криміногенному сімейно-побутовому конфлікту, як основний напрямок спеціально-кримінологічної попереджувальної діяльності;
- специфіка індивідуального попередження цих злочинів на рівні головних учасників сімейно-побутового конфлікту – злочинців і потерпілих.
Методи дослідження. Методологічною базою дослідження стали філософсько-діалектичні закони і категорії теорії пізнання, основні логіко-гносеологічні принципи і прийоми пізнання соціальних явищ і процесів. У процесі дослідження використовувалися і такі окремі наукові методи як:
- історичний – при аналізі розвитку кримінологічної думки щодо проблеми сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи;
- системно-структурний – при розгляді структури криміногенного сімейно-побутового конфлікту;
- порівняльно-правовий метод застосовувався для вирізнення сучасних особливостей і тенденцій сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень у їх динаміці, а також при порівнянні із даними контрольної групи;
- конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення та аналізу статистичної інформації (вибіркове узагальнення архівних кримінальних справ, анкетування дільничних інспекторів міліції, формалізоване інтерв ювання засуджених за вчинення цих злочинів). Такий підхід сприяв всебічому отриманню найбільш повної інформації про об єкт та предмет дослідження, що позитивно позначилося на емпіричному обґрунтуванні теоретичних висновків та практичних рекомендацій дисертанта.
Правовою основою дослідження є конституційні норми, нормативні акти Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, Президента України. Їх аналіз здійснений станом на 01.05.2002 р. При написанні роботи, окрім літератури з кримінології й кримінального права, використовувалися джерела з філософії, соціології, психології та конфліктології.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали вивчення та аналіз із використанням спеціального питальника 500 архівних кримінальних справ, що були розглянуті судами Харківської, Запорізької, Черкаської та Сумської областей у 1997 – 2000 рр. за ст. ст. 93, 94, 101 КК України 1960 р. (ч. ч. 1, 2 ст. 115 і ст. 121чинного КК України). Вибір саме цих областей обумовлений тим, що у Харківській і Запорізькій областях знаходяться великі промислово-аграрні мегаполіси, що за своїми соціально-економічними, демографічними, криміногенними показниками є типовими для східної та південно-східної частини України. Черкаська і Сумська області – значно менші, переважно аграрні регіони, які за наведеними показниками також можна розглядати як типові для центральної і північно-східної частини республіки. Отже, отримані результати вибіркового узагальнення архівних кримінальних справ загалом будуть відбивати сучасний стан і тенденції сімейно-побутових вбивств та тяжких тілесних ушкоджень в Україні. Крім цього, додатково було проведено анкетування 120 дільничних інспекторів міліції в Харківській області, а також формалізоване інтерв ювання 100 засуджених за дану категорію злочинів, які відбувають покарання у виправно-трудових колоніях загального режиму (жінки), та у виправно-трудових колоніях посиленого та суворого режиму (чоловіки) Харківської й Запорізької областей. Використовувалися статистичні звіти та довідки головного управління адміністративної служби міліції Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України.
Наукова новизна дослідження полягає тому, що в Україні вперше на дисертаційному рівні проведене комплексне кримінологічне вивчення сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи, вчинених на ґрунті конфліктних взаємин між злочинцем і потерпілим.
Наукова новизна одержаних результатів проявляється в наступних теоретичних положеннях і практичних рекомендаціях, що виносяться на захист:
- по-новому запропоновано узагальнююче авторське визначення поняття сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи та вирізнено його основні значущі ознаки;
- зроблена на основі значної маси емпіричного матеріалу розгорнута кримінологічна характеристика сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи за останні роки, на базі якої з ясовані сучасні тенденції даних видів злочинів;
- удосконалені знання стосовно особистості сімейно-побутового насильницького злочинця та вирізнені його найбільш специфічні риси й особливості;
- по-новому проведена типологія особистості сімейно-побутових насильницьких злочинців, виходячи із критерію спрямованості поведінки у криміногенному конфлікті;
- уперше в Україні проведена класифікація основних видів віктимної поведінки потерпілих від сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи виходячи із характеру прояву та інтенсивності впливу такої поведінки на прийняття злочинного рішення;
- проаналізована система детермінант сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи із виділенням її специфіки на макро-, мікро- та індивідуальному рівнях;
- грунтовно розглянута структура криміногенного сімейно-побутового конфлікту при умисних вбивствах і тяжких тілесних ушкодженнях, проаналізована специфіка його динаміки, головних причин ескалації і зроблена спроба пояснення саме злочинного варіанту розв язання продовжуваного протистояння;
- дістала подальшого розвитку наукова думка стосовно класифікації криміногенних сімейно-побутових конфліктів на підставі критеріїв часового виміру, виду учасників зіткнення та ступеню суспільної небезпечності;
- по-новому проведена класифікація конкретних життєвих ситуацій, що передують вчиненню сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень;
- одержали подальший розвиток знання щодо необхідності визнання одним із основних напрямів спеціально-кримінологічного попередження протидію криміногенним сімейно-побутових конфліктам;
- дістала подальшого розвитку наукова думка стосовно індивідуального попередження сімейно-побутових тяжких насильницьких злочинів проти особи;
- удосконалено віктимологічний напрямок індивідуального попередження, виходячи із основних видів віктимної поведінки потерпілих від сімейно-побутових вбивств і тяжких тілесних ушкоджень;
- надано низку пропозицій по удосконаленню попереджувальної діяльності правоохоронних органів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що отримані висновки і результати розширюють і поглиблюють теоретичні наукові знання про сімейно-побутову тяжку насильницьку злочинність та криміногенний конфлікт, що становить її підґрунтя, безпосередніх учасників конфлікту (злочинців і потерпілих), детермінацію їх злочинної (віктимної) поведінки, специфіку попереджувальної діяльності. Положення дисертації впроваджені у практичну діяльність прокуратурами Харківської та Сумської областей. Також вони можуть використовуватися при читанні в юридичних вузах наукової дисципліни “Кримінологія”, при написанії монографій, підручників, методичних посібників. Особистий внесок здобувача. Дисертація являє собою самостійне наукове дослідження, проведене особисто автором. Викладені у роботі результати, висновки, рекомендації базуються на репрезентативному емпіричному матеріалі комплексного кримінологічного дослідження і ґрунтовному аналізі спеціальних наукових та нормативно-правових джерел. Окремі положення дисертації висвітлено вперше у вітчизняній кримінології, інші переосмислено і викладено по-новому, виходячи із специфіки кримінологічної та соціологічної природи сімейно-побутового конфлікту.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження були викладені в доповідях на конференції молодих учених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Харків, 30 червня 2001 р.), XI Харківських політологічних читаннях “Конфлікти в суспільствах, що трансформуються” (м. Харків, 24 березня 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (м. Запоріжжя, 14-15 травня 2002 р.), конференції молодих учених “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності « (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.)
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у 6 статтях, опублікованих у спеціалізованих фахових наукових виданнях та 4 тезах. Структура дисертації обумовлена її цілями, завданнями та предметом дослідження і включає вступ, 3 розділи, що містять 11 підрозділів, висновки, список використаних літературних джерел в кількості 343. Загальний обсяг роботи складає 218 сторінок. Текст дисертації – 190 сторінок.
| 
