|
Актуальність теми дослідження. Ефективний розвиток економіки будь-якої країни певною мірою залежить від належного виконання договірних зобов язань суб єктами господарчої діяльності. І саме в арсеналі цивільного права є такий інструментарій, який дозволяє забезпечити нормальне функціонування основних ланцюгів економіки.
Серед правових засобів впливу на суб єктів цивільно-правових відносин особливе місце посідають види забезпечення виконання зобов язання найбільш поширеним з яких є неустойка.
Епоха адміністрування негативно вплинула на цей цивільно-правовий інститут, що не могло обумовити засилля законних неустойок, відсутність у контрагентів можливості визначати вид і розмір неустойки. На сьогодні діюче вітчизняне цивільне законодавство в сфері регулювання договірних відносин певною мірою відстає від потреб сучасного господарчого обігу, який поступово переорієнтовується з відносин планово-розподільчого характеру на ринкові.
Незважаючи на досить тривалу історію існування цивільно-правового інституту неустойки, як одного із видів забезпечення виконання зобов язання, він продовжує викликати велику кількість дискусій і суперечок. Це пояснюється тим, що протягом тривалого часу в умовах соціалістичного планового господарства традиційно більш ефективними вважалися адміністративно-правові методи впливу на контрагента, і господарюючі суб єкти практично були позбавлені можливості застосовувати неустойку повною мірою в договорі.
З економічними перетвореннями в нашій країні, істотно змінюється і призначення неустойки, що обумовлює необхідність певної переорієнтації подальшого розвитку даної правової категорії. Питанням, щодо функціональних дій правових засобів забезпечення виконання зобов язань, їх системі і ролі в підвищенні ефективності суспільного виробництва були присвячені роботи С.С.Алєксєєва, М.І.Брагінського, Б.М.Гонгало, О.В.Латинцева. В той же час неустойка, як спеціальний вид забезпечення виконання зобов язання, не була предметом спеціального вивчення. Монографічне дослідження К.О.Граве було видане ще в 1950 р. і стосувалося лише договірної неустойки. В роботах російських вчених А.О.Травкіна, Ф.Ф.Шпанагеля, М.С.Артеменко, В.С.Константинової, В.А.Вятчина увага науковців зосереджувалася перш за все на застосуванні неустойки за порушення планових зобов язань в народному господарстві. Розв язання окремих питань, пов язаних з механізмом застосування неустойки, базувалося не на економіко-правовому обґрунтуванні, а на певній політичній доктрині, тому окремі положення, висновки сьогодні необхідно сприймати досить критично з врахуванням тих реалій, які існували в нашій країні в останнє десятиріччя дев яностих років.
Аналізуючи роботи вітчизняних цивілістів не можна не відзначити, що підвищений інтерес був спрямований перш за все на види (способи) забезпечення виконання зобов язання речово-правового характеру. Наукові роботи І.Й.Пучковської, Т.С.Шкрум, О.А.Загорулько стосувалися з ясуванню правової природи застави і її місці в системі способів забезпечення виконання зобов язання. В дисертаційному дослідженні Л.О.Отраднової, присвяченому інституту неустойки, не могли бути враховані зміни, які відбулися в цьому цивільно-правовому інституті у зв язку з прийняттям нового Цивільного кодексу України, в якому знайшли законодавче закріплення основні тенденції, характерні для процесу реформування вітчизняного цивільного законодавства останнього десятиріччя, в тому числі і такі юридичні конструкції, які врахували досягнення сучасної цивілістичної науки. Підґрунтям для подальшого дослідження проблеми забезпечення виконання зобов язань є праці українських і російських вчених-юристів дореволюційного періоду: Д.І.Мейєра, А.І.Пергамента, К.П.Побєдоносцева, В.І.Синайського, Г.Ф.Шершеневича. Багато з робіт, які були написані десятки років тому ще за радянських часів, не втратили своєї актуальності завдяки високому рівню дослідження і непересічному науковому авторитету їх авторів. Це роботи К.О.Граве, В.П.Грибанова, О.А.Красавчикова, О.С.Йоффе, Н.С.Малєіна, Г.К. Матвєєва, О.А.Пушкіна, В.О.Халфіної.
Серед вітчизняних і зарубіжних дослідників цієї проблематики необхідно назвати перш за все праці: Ч.Н.Азімова, М.І.Брагінського, В.В.Вітрянського, О.В.Дзери, Н.В.Кузнєцової, В.В.Луця, О.А.Підопригори, Н.О.Саніахметової, Ю.К.Толстого, О.Г.Харитонова, Я.М.Шевченко, Т.В.Боднар, М.В.Венецької, І.О.Дзери, Г.В.Єрьоменко, А.В.Луць, Л.О.Отраднової, Т.С.Шкрум та інших. Недостатність теоретичної розробленості, існування значної кількості дискусійних теоретичних і практичних питань щодо юридичної природи неустойки, її місця в системі видів забезпечення виконання зобов язання, відсутність чіткої законодавчої концепції щодо співвідношення законної і договірної неустойки, розширення предмету неустойки, недостатня ефективність застосування неустойки в умовах переходу до ринкової економіки обумовлюють необхідність дослідження феномену неустойки в системі цивільно-правових видів забезпечення виконання зобов язань та актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України відповідно до Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України у межах теми: “Проблеми удосконалення цивільно-правових форм захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб”, затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. “Про тематику пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002—2005 рр.”
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у з ясуванні юридичної природи неустойки та її змісту, визначення місця неустойки в системі цивільно-правових видів забезпечення виконання зобов язання, в комплексному аналізі основних теоретичних і пов язаних з ними практичних питань реалізації неустойки в умовах свободи договору, розробці пропозицій по вдосконаленню законодавства і ефективному застосування нині діючих правових норм. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі: - розглянути ретроспективу становлення і розвитку інституту неустойки; - визначити поняття неустойки, її юридичну природу і зміст з врахування законодавчих положень, що знайшли свою реалізацію в новому ЦК України; - з ясувати юридичні підстави виникнення права на неустойку; - надати критерії класифікації неустойки і способи визначення її розміру; - встановити особливості і межі застосування неустойки за окремими видами цивільно-правових договорів; - надати рекомендації щодо підстав зменшення неустойки та звільнення боржника від її стягнення. Об єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення виконання цивільно-правових зобов язань, неустойка як вид забезпечення зобов язання та її юридична природа; правовідносини, щодо застосування неустойки.
Предмет дослідження становить система цивільно-правових актів діючого законодавства та законодавства деяких країн СНД (Російської Федерації, Республіки Бєларусь) Литовської республіки, Республіки Грузія та інших країн колишнього Союзу РСР, країн континентальної Європи, що регламентують підстави і порядок застосування неустойки, як виду забезпечення виконання зобов язання. Методи дослідження. В процесі дослідження були використані сучасні положення теорії пізнання та загальнотеоретичні положення цивільного права. Застосування історичного та історико-правового методів дозволило визначити основні етапи становлення і розвитку інституту забезпечення виконання цивільно-правових зобов язань; формально-логічний підхід дав можливість з ясувати підстави встановлення і критерії класифікації неустойки; функціональний — динаміку застосовування неустойки і її ефективність в умовах побудови ринкової економіки; догматичний – дозволив проаналізувати зміст норм чинного законодавства та законодавства окремих країн, виявити колізії та прогалини; теоретико-прогностичний – розробити пропозиції щодо вдосконалення окремих законодавчих норм. Порівняльно-правовий метод використовувався дисертантом для співставлення нового цивільного законодавства з раніше діючим, а також в процесі аналізу цивільного законодавства країн зарубіжжя.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим після прийняття нового Цивільного Кодексу України комплексним дослідженням теоретичного і практичного характеру, присвяченим неустойці як виду забезпечення виконання цивільно-правових зобов язань.
Наукова новизна роботи конкретизується у наступних основних положеннях, що виносяться на захист: 1. Обґрунтовується висновок про те, що предметом товарної неустойки можуть виступати тільки речі, визначені родовими ознаками, оскільки саме в цьому випадку суд має можливість скористатися наданим йому правом на зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню. 2. Речі, визначені родовими ознаками, які є предметом неустойки, на момент укладання договору повинні належати боржнику на праві власності або він повинен мати можливість набути на них право власності у майбутньому.
3. Обґрунтовується висновок про те, що у випадках встановлення неустойки у вигляді речей, визначених родовими ознаками, характеристика речей (найменування, кількість, якість, сортність, вологість, забрудненість, а також грошова оцінка) повинна виступати істотною умовою договору. 4. Оскільки ст.190 ЦК України визначає майно як окрему річ, сукупність речей, а також майнові права та обов язки, а рухомими можуть бути лише речі, а не майно, автор вважає необхідним внести зміни в ст.551 ЦК України, яка визначає предмет неустойки, замінивши слова “рухоме і нерухоме майно” - на “рухомі і нерухомі речі”.
5. Аргументується доцільність застосування товарної неустойки у договорах, об єктом яких є речі, і неможливість забезпечення товарною неустойкою виконання зобов язань про надання послуг і виконання робіт.
6. Зроблено висновок про те, що штраф може бути встановлений не лише у відсотковому відношенні до суми невиконаного або неналежно виконаного зобов язання, але і у твердій грошовій сумі. В зв язку з цим висловлена пропозиція викласти п.2 ст.549 ЦК України у наступній редакції:
“Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов язання або неустойка, що визначається у твердій грошовій сумі”.
7. Сформульовано пропозицію про виділення умовної неустойки як самостійного виду неустойки, під якою розуміється неустойка, яка стягується понад збитки, але її розмір за договором може бути зменшено, якщо боржник протягом певного часу виконає зобов язання належним чином.
8. Робиться висновок про те, що основні засади цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов язань, повинні бути встановлені в Цивільному, а не в Господарському кодексі України. В зв язку з цим пропонується привести ст.232 ГК України, яка передбачає, як загальне правило, стягнення залікової неустойки, у відповідність із ст.624 ЦК України, де презюмується штрафний характер неустойки.
9. Висувається пропозиція встановити в законодавчих актах, які передбачають серед істотних умов договору включення умови щодо неустойки, обов язкове визначення її виду і мінімального розміру. 10. Пропонується встановити в Правилах користування електроенергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1999 р. № 1357, відповідальність електропостачальника за тимчасове припинення електропостачання у вигляді виключної неустойки у твердій сумі.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані автором висновки і пропозиції можуть бути використані у процесі подальшого вдосконалення цивільного законодавства, зокрема, при розробці нових нормативних актів із договірного права.
Положення дисертації можуть бути використані з навчально-методичною метою при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з курсу “Цивільне право” та окремих спецкурсів. Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні теоретичні положення роботи доповідалися на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України, використовуються в лекціях, семінарських заняттях з курсу цивільного права, враховані при підготовці методичних вказівок по проведенню занять з цивільного права і навчального посібника із Загальної частини цивільного права України, а також доповідалися на одній міжнародній і трьох республіканських науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми реформування правової системи Російської Федерації” (25—26 квітня 2002 р., м. Бєлгород), Міжвузівській курсантській (студентській) науковій конференції “Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства” (5 квітня 2002 р., м. Донецьк), Науково-практичній конференції “Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах” (25 квітня 2002 р., м. Київ), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період” (14—15 травня 2002 р., м. Хмельницький). Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли відображення у восьми публікаціях — у чотирьох статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також у тезах чотирьох доповідей на науково-практичних конференціях.
|
