|
Актуальність теми дослідження. Період Першої світової війни є одним з найменш досліджених у вітчизняній історії держави і права, як і загальній історії. Перший глобальний військово-політичний катаклізм, у який було втягнено десятки країн, став найбільш соціально-значущою подією епохи. У військових діях брали участь десятки мільйонів людей. Правові системи держав світу, їх механізми зазнали суттєвого випробування. У той же час Перша світова війна стала важливим чинником для розвитку міжнародного публічного права, у тому числі гуманітарного. Важливим атрибутом, характеристикою розвиненості суспільства, демократичності держави є її поводження щодо людини, і особливо це проявляється під час війни чи надзвичайних ситуацій мирного часу.
У той же час, подібним показником є ставлення держави до іноземних громадян та осіб без громадянства, яке також стає більш чітким і виразним якраз в умовах війни. Саме таким періодом для Російської імперії стала Перша світова війна. Дослідження правового регулювання особистого і майнового статусу іноземців у ці роки дає чимало для загальної характеристики державно-правової системи Росії, відкриває нові грані кризових явищ, які призвели до падіння найбільшої в світі імперії, пояснює певні соціально-правові чинники розвитку міжнародного гуманітарного права. Важливим дослідження правового статусу іноземців у роки Першої світової війни в українських губерніях Російської імперії є ще й тому, що чимало з них взяли активну участь в подальших революційних подіях, а також у громадянській війні в Україні.
Досвід правового регулювання відносин іноземних громадян та держави, визначення правового статусу іноземців у роки Першої світової війни на українських землях у складі Російської імперії, переважно негативний, має важливе значення для формування сучасного законодавства України, забезпечення прав і свобод іноземних громадян.
Про актуальність досліджуваної проблеми свідчить і пильна увага світової спільноти до питання дотримання прав людини під час численних військових конфліктів сучасності (Афганістан, Балкани, Ірак та ін.).
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з п.1.1 “Головних напрямів наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки”.
Мета і задачі дослідження. Об єктом дослідження є правові відносини держави і людини в Російській імперії у роки Першої світової війни.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що визначали статус іноземців у Російській імперії у період Першої світової війни, чинники їх виникнення та особливості застосування.
Хронологічні рамки дослідження визначені часом участі Російської імперії у Першій світовій війні (1914-1917 рр.)
Географічні рамки дослідження охоплюють українські землі, які входили до складу Російської імперії.
Мета дослідження полягає у з ясуванні правового статусу іноземців у Російській імперії в роки Першої світової війни, його змін, соціальної обумовленості.
Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі завдання:
- здійснити історіографічний аналіз проблеми, доробок дореволюційних, радянських, сучасних науковців, вчених далекого та близького зарубіжжя, у якому піднімаються питання правового статусу іноземців у Російській імперії в роки Першої світової війни;
- подати загальну характеристику розвитку законодавства та підзаконної нормативної бази Російської імперії щодо регулювання особистого та майнового статусу іноземних підданих, його стан на початок війни, з ясувати міжнародно-правові зобов язання Росії в цьому плані;
- дослідити зміни правового становища іноземців на території українських губерній протягом 1914-1917 рр., вплив на нього специфіки правового режиму відповідних регіонів;
- простежити особливості державно-правового регулювання статусу підданих ворожих Росії держав, зокрема військовополонених; дослідити міру відповідності у цьому плані національного законодавства тогочасним нормам міжнародного гуманітарного права;
- дослідити вплив політичних, економічних, ідеологічних та інших чинників на законодавство Російської імперії, яке регулювало правове становище іноземців;
Методологічну базу дослідження складає діалектичний підхід до аналізу державно-правових процесів, принципи історизму та об єктивності. Розвиток законодавства Російської імперії щодо регулювання особистого та майнового статусу іноземців на початок війни, зміни у правовому статусі підданих іноземних держав протягом 1914-1917 рр., міжнародне законодавство щодо іноземців (зокрема військовополонених) напередодні та під час Першої світової війни аналізувалися за допомогою формально-юридичного, системно-структурного, порівняльно-правового та історико-генетичного методів. Дослідження впливу економічних та політико-ідеологічних чинників на законодавство Російської імперії, яке регулювало правове становище іноземців, з ясування відповідності правозастосовчої діяльності щодо іноземців суспільним потребам, реальні умови утримання військовополонених та практика використання їх праці в українських губерніях здійснювалося завдяки соціологічному методу. Джерельна база дисертації різноманітна. Її склали:
- законодавчі акти Російської імперії, що визначали правовий статус іноземців на початку ХХ ст., вміщені у “Повному зібранні законів Російської імперії” та “Зводі законів Російської імперії”, “Зібранні узаконень та розпоряджень уряду, що видається при Урядуючому Сенаті”; - міжнародні договори, вміщені у тематичних збірниках;
- відомчі нормативні акти МВС, опубліковані в тематичних збірках нормативних матеріалів, що видавалися в дореволюційний період; - нормативних матеріалів, що видавалися в дореволюційний період; - документальні матеріали, які виявлені в Центральному державному історичному архіві України в м. Києві (Ф.286, 301, 278, 323, 442, 1600), Державному архіві Київської області (Ф.283), Державному архіві Дніпропетровської області (Ф.11), Державному архіві Запорізької області (Ф.24), Державному архіві Харківської області (Ф.19);
- періодика та мемуари.
Більшість зазначених матеріалів вводиться до наукового обігу вперше. Це дозволяє розглянути різноманітні аспекти проблеми, а також заповнити певні прогалини, що пов язані з обмеженістю інформації.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому що:
1. Дисертація є першим у вітчизняній історико-правовій науці комплексним дослідженням правового статусу іноземців за надзвичайних умов Першої світової війни та його соціальної обумовленості.
2. Визначено, що на початок Першої світової війни законодавство Російської імперії містило досить докладний розподіл іноземців на окремі розряди з встановленням особливостей положення кожного з них. При цьому мали місце протиріччя та колізії, а саме: відокремлення такої категорії як “іноземці, що отримали російське підданство”, до якої входили іноземні колоністи, що у великій кількості мешкали на території українських губернії. 3. Доведено, що правове становище іноземців в Російській губернії мало свої особливості в різних сферах державної служби, а також у сфері цивільного обігу. Іноземці не приймалися на військову та цивільну службу (за деякими винятками), не мали виборчих прав, не могли займати посади у судовому відомстві, мали певні обмеження у праві на отримання освіти. Разом з тим, у сфері підприємницької діяльності, а також у праві на придбання рухомого та нерухомого майна іноземці були прирівняні до російських підданих за деякими винятками.
4. Встановлено, що мали місце обмеження прав іноземців у придбанні нерухомості на території українських губерній, зокрема у Київській, Подільській та Волинській, де іноземні піддані не могли набувати поза міськими поселеннями права власності на нерухоме майно.
5. Доведено, що правовий статус підданих воюючих з Росією держав та їх союзників характеризувався тим, що вони позбавлялися на період війни тих прав, які їм були надані договорами або засадами взаємності, зокрема права на судовий захист, що було порушенням норм Конвенції про закони та звичаї сухопутної війни, прийнятої на Другій конференції миру в Гаазі у жовтні 1907 р. та інших норм тогочасного міжнародного гуманітарного права.
6. Проаналізовані причини та особливості проведення в українських губерніях політики по ліквідації так званого “німецького засилля”. Деякі надзвичайні заходи, що здійснювалися урядом у рамках цієї політики (припис іноземним підданим ворожих Росії держав, а також німецьким колоністам, що мешкали у західних прикордонних районах, “добровільно продавати з публічних торгів землі”), фактично уявляли собою повернення до середньовіччя, коли широко практикувалася конфіскація та реквізиція майна іноземців.
7. Встановлено, що війна 1914-1918 рр. як перший глобальний військовий конфлікт у світовій історії створила новий досвід у справі правового регулювання становища військовополонених: поняття полону було значно розширено і фактично розповсюджувалося на всіх підданих, що опинилися на території ворожої держави, а економічний фактор обумовив широкомасштабне примусове використання військовополонених як дешеву робочу силу у всіх галузях господарства, на найбільш важких та шкідливих роботах. Вказане порівняння стало брутальним порушенням принципів міжнародного гуманітарного права.
8. Доведено, що “нормальною формою” утримання військовополонених як в Росії, так і в Німеччині та Австро-Угорщині було постійне ув язнення, яке мало характер суворого режиму. 9. Встановлено, що політика Росії щодо військовополонених під час Першої світової війни в цілому не відрізнялася від політики її противників. Її зміст полягав у максимальному використанні праці військовополонених при мінімальних витратах на їх утримання.
10. Визначено, що традиційне для зовнішньої політики самодержавства намагання представити Росію як єдину захисницю слов янських народів було чинником, що обумовлював диференційоване ставлення царського уряду до військовополонених різних національностей: для полонених слов ян встановлювався більш м який режим утримання та праці, надавалася можливість звільнитися з полону через вступ до особливих національних загонів, що формувалися в російській армії.
Практичне значення результатів дослідження полягає у наявній можливості використання його матеріалів, висновків та узагальнень в науково-дослідній діяльності, при підготовці праць з історико-правової проблематики, при викладанні навчальних курсів “Історія держави і права України”, “Міжнародне право”, спецкурсів.
1. Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження апробовані на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, доповідались на V щорічних історико-правових читаннях “Актуальні проблеми історіографії історії держави і права” (м. Сімферополь, м. Алушта, 3-5 жовтня 2000 р), VІ щорічних історико-правових читаннях “Наступність у праві та юридичній науці” (м. Львів, 28-30 вересня 2001 р.) та VІІІ історико-правовій конференції “Юридична біографістика: історія, сучасність та перспективи”(м. Феодосія, 15-18 вересня 2002 р.), які пройшли під егідою Міжнародної асоціації істориків права, Національного університету внутрішніх справ, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені автором в 3 статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України: Гаркавий С.В. Обмеження прав підданих воюючих з Російською імперією держав в Україні у період Першої світової війни // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 15. – С. 146-150.
2. Гаркавий С.В. Право власності іноземних підданих на землю в Україні в роки Першої світової війни //Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 16. – С. 256-262.
3. Гаркавий С.В. Правове становище іноземців за законодавством Російської імперії на початок Першої світової війни //Вісник Юридичної академії МВС України. – 2003. - №1. – С.362-369.
Структура дисертації. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, що включають чотири підрозділи, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 161 сторінку, список використаних джерел – 187 найменувань.
| 
