|
Актуальність теми дослідження.
Високе призначення суду, визначене Конституцією України, ставить перед наукою кримінального процесу завдання приділяти особливу увагу дослідженню проблем здійс-нення правосуддя, вивченню ефективності дії процесуальних інститутів і норм, виробляти науково обгрунтовані рекомендації, щодо подальшого вдосконалення законодавства і прак-тики його застосування.
Здійснюючи правозахисну функцію, держава, в особі його органів, контролює реалі-зацію норм права державними і суспільними установами, посадовими особами і громадя-нами; реагує на їх неправомірну поведінку шляхом розслідування і розгляду кримінальних справ в суді, застосовує в необхідних випадках каральні і правовідновувальні санкції; орга-нізовує боротьбу із злочинністю й іншими правопорушеннями; забезпечує виправлення осіб, які посягають на правопорядок.
Зміна орієнтирів у діяльності держави на утвердження і забезпечення прав і свобод людини безпосередньо пов язана із змінами у законодавстві України в цілому. Актуальність представленої дисертації пов язана координальними перебудовами, які відбуваються в на-шому суспільстві в ході створення правової держави. У зв язку з цим норми кримінально-процесуального права повинні відповідати не тільки Конституції України та міжнародно-правовим стандартам, а й розробити такі правозахисні механізми, які б забезпечували не-ухильне додержання прав і свобод громадян.
Серед таких питань важливе значення мають теоретичні розробки та можливість ви-користання на практиці інституту преюдицій в кримінальному процесі. Це дозволить з ясу-вати поняття, умови, межі використання раніше винесеного рішення правозастосовних ор-ганів при провадженні у кримінальній справі, зв язок преюдицій з принципами правосуддя та інші.
Значний внесок в розробку питань, пов язаних з інститутом преюдицій внесли доре-волюційні вчені процесуалісти Н. Н. Розін, Е. Немировський, В. Случевський, І. Стефанов-ський, І. Я. Фойницький.
Актуальність розробки даної теми визначається також тим, що ця тема є однією із складних і мало вивчених в науці кримінального процесу. Окремі аспекти преюдицій і ви-никаючі на практиці питання досліджувались в роботах українських і російських вчених М. А. Гурвича, Ю. М. Грошевого, А. П. Єрьомкіної, В. С. Зеленецького, Є. Ломоносової, П. А. Лупінської, Я. О. Мотовіловкера, В. І. Камінської, М. С. Строговича, В. А. Рясєнцева, В. М. Семенова, А. І. Перепелиці, У. Юсубової та ін.
Разом з тим ціла низка теоретичних положень, які стосуються питань преюдицій в кримінальному процесі, залишається дискусійною. Зокрема, не склалося єдиної думки щодо поняття преюдицій; в кримінально-процесуальному кодексі не закріплений цей інститут; не врегульоване питання про правову природу і галузеву належність преюдицій; про співвід-ношення внутрішнього суддівського переконання і преюдицій; про класифікацію преюди-цій; про роль преюдицій в доказуванні фактичних обставин справи та інші.
Невирішеність цих і багатьох інших питань негативно позначається на судовій прак-тиці, а ця обставина призводить до того, що належною мірою не забезпечується захист прав і законних інтересів особи, що залучається у сферу кримінально-процесуальних відно-син.
Вказані обставини й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та її актуаль-ність.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави» (номер держреєстрації 0186. 0. 099031).
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних основ і меж дії преюдицій у кримінальному процесі.
Для досягнення цієї мети в процесі дослідження ставилися такі основні задачі:
- проаналізувати історію виникнення преюдицій;
- визначити поняття преюдицій, правову природу, підстави і межі їх дії;
- проаналізувати співвідношення кримінально-процесуальних преюдицій, правових презумпцій, судового прецедента та аналогії кримінально-процесуального закону;
- визначити значення преюдицій при винесенні рішень у кримінальній справі;
- проаналізувати співвідношення преюдиції вироку і внутрішнього суддівського переконання;
- на базі проведеного дослідження сформулювати основні положення і пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства та правозастосовної діяльності в сфері застосування преюдицій.
Методи дослідження В роботі використані філософський (діалектичний), загально-наукові та спеціально-наукові методи дослідження. Зокрема, з використанням діалектичного методу пізнання, відповідно до якого всі предмети (явища) вивчаються в єдності та суперечності їх протилежностей, досліджувалося співвідношення кримінально-процесуальних преюдицій та правових презумпцій, судового прецедента, аналогії кримінально-процесуального закону як правових явищ, які мають спільні з преюдиціями риси і втой же час, відрізняються за своїм призначенням у кримінальному судочинстві. За допомогою методу системного аналізу визначено місце кримінально-процесуальних преюдицій в процесі доказування по кримінальній справі як засобу процесуальної економії. Застосування порівняльно-правового методу дозволило порівняти положення національного законодавства щодо застосування преюдицій з іноземними, а історичного - дослідити історію виникнення та розвиток інституту преюдицій.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що воно є першим у вітчизняній науці кримінального процесу комплексним монографічним дослідженням проблем застосування преюдицій судових рішень у кримінальному судочинстві. В ньому обгрунтовується низка положень, які є новими для науки кримінального процесу, зокрема:
- на основі аналіза правової природи вироку робиться висновок, що преюдиція в кримінальному процесі являє собою властивість судового рішення, відповідно до якої встановлені в ньому обставини можуть бути покладені в основу наступного рішення, що виноситься без повторної перевірки. Процесуальне призначення преюдицій полягає в тому, що вони виступають одним із засобів процесуальної економії, оскільки дозволяють використовувати доказані обставини в раніше винесеному рішенні без повторного дослідження, сприяють укріпленню прав і законних інтересів учасників процесу, винесенню законних і обгрунтованих судових рішень;
- зазначається, що преюдиція сприяє забезпеченню права на захист осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Пропонується доповнити КПК України статтею 671, де закрпіплюється правило про те, що обставини, встановлені у вироку, а також в ухвалі, постанові суду, прокурора, слідчого, органу дізнання, яка остаточно завершує провадження у справі приймаються судом, прокурором, слідчим, особою, яка провадить дізнання без додаткової перевірки, якщо ці обставини не викликають сумнівів у суду. При цьому такий вирок не може вирішувати наперед винність осіб, які раніше не приймали участь у справі, що розглядається; - наводиться класифікація преюдицій, а саме: а) в залежності від того, чи зобов язаний орган розслідування, суд використовувати преюдиціальне значення раніше винесеного рішення виділяється обов язкова преюдиція (виправдувального вироку) і необов язкова преюдиція (обвинувального вироку); б) за значенням (силі) преюдицій для наступної кримінальної справи їх можна класифікувати на: преюдицію вироку, який набрав законної сили і преюдицію нескасованої ухвали, постанови суду, прокурора, слідчого, органа дізнання;
- у зв язку з ратифікацією Україною Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків, прийняттям Закона України «Про визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів» вирок суду іноземної держави також має преюдиціальне значення. Уперше розглядається процедура застосування преюдиції вироку іноземної держави;
- показано відмінність кримінально-процесуальних преюдицій від правових презумпцій, судового прецедента, аналогії кримінально-процесуального закону. Зазначено, що преюдиція відрізняється від презумпцій тим, що преюдиціально встановлені факти, на відміну від презумпцій, звільняються від доказування тому, що вони вже встановлені у вироку (ухвалі, постанові) і немає необхідності встановлювати їх знову. Загальним для судового прецедента і преюдицій є те, що при застосуванні прецедента і преюдицій мова йде про використання раніше винесеного рішення, однак прецедентне рішення, в силу авторітета вищого суду, є обов язковим для судів, які розглядають аналогічні справи, а правило преюдиціальності передбачає обов язковість фактів, встановлених попереднім рішенням суду і що мають значення для справи, яка розглядається. Відмінність між застосуванням закону за аналогією і преюдицією полягає в тому, що при застосуванні аналогії використовується інша, подібна норма права, тобто необхідна наявність прогалини у праві, а преюдиціальний вирок має чітко індивідуальний характер і регулює конкретну правовідносину;
- пропонуються шляхи вирішення колізії між преюдицією вироку і внутрішнім суддівським переконанням. В подібних ситуаціях суд повинен виносити вирок за своїм внутрішнім переконанням, але він набуває законної сили після перевірки обох вироків вищим судом, пропонується розширити повноваження апеляційного суду, щодо перевірки таких вироків;
- уперше досліджено роль преюдицій при поверненні кримінальних справ на додаткове розслідування і відзначається, що повернення кримінальної справи прокурору для проведення додаткового розслідування за наявності процесуальних підстав має на меті приведення процедури досудового розслідування у співвідношення з вимогами, які встановлені кримінально-процесуальним законом, що дає можливість після усунення суттєвих процесуальних порушень знову направити справу до суду для розгляду по суті та прийняття рішення. Суд не може передрішувати правові висновки слідчого і тому, преюдиція буде мати місце в тому випадку, якщо по багатоепізодним справам суд виділяє в окреме провадження справу, щодо деяких епізодів і повертає на додаткове розслідування, а щодо інших епізодів продовжує розгляд справи і виноситьб вирок. В таких випадках, факти встановлені вироком суду будуть мати преюдиціальне значення для слідчого, який провадить додаткове розслідування;
- уперше визначено значення преюдицій при апеляційному перегляді кримінальних справ і визначається, що у таких випадках, коли апеляційна інстанція при перевірці вироків не виходить за межі апеляційної скарги (подання), то преюдиція має місце. Якщо при розгляді апеляції з являться підстави для прийняття рішень на користь осіб, щодо яких апеляції не надійшли, то апеляційна інстанція приймає таке рішення. Тобто може вийти за межі апеляції і, в такому разі, преюдиція відсутня. У тому випадку, коли апеляційний суд частково скасовує вирок суду першої інстанції і постановлює свій вирок існує два преюдиціальних рішення: вирок суду першої інстанції в тій частині, в якій його не скасовано і вирок апеляційного суду.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Дане дисертаційне дослідження має як теоретичне, так і прикладне значення. Зокрема, як уявляється, воно могло б мати реалізацію у таких сферах:
- у законотворенні - для подальшого удосконалення положень КПК України, що регулюють процес доказування у кримінальних справах;
- у правозастосуванні - для поліпшення практики застосування кримінально-процесуальних преюдицій у кримінальному судочинстві;
- у наукових дослідженнях - як певний етап розвитку в пізнанні аналізованих кримінально-процесуальних положень і як матеріал для їх подальшого дослідження;
- у навчально-педагогічній сфері - положення даного дослідження можуть бути використані для підготовки наукових посібників, методичних вказівок, в ході викладання студентам вищих юридичних навчальних закладів відповідних розділів кримінально-процесуального права.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, представлена і обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.
Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідалися автором на Першій національній науково - практичній конференції «Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування» (м. Яремча Івано - Франківської області, 18 - 21 червня 1998р.), на навчальному семінарі «Права людини та основні свободи у судовому процесі: конституційний і міжнародний аспекти» (Київ, 22 листопада - 3 грудня 1999р.), Всеукраїнській науково - практичній конференції молодих учених «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (Харків 27 грудня 2000р.), на науково - практичній конференції молодих учених «Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності» (Харків, 20 - 21 грудня 2001р.), на міжнародній науково - практичній конференції «Стан судової реформи в Україні: проблеми і переспективи» (Харків, 18 - 19 квітня 2002р.).
Висновки, що містяться в дисертації, використовуються автором при викладанні навчальної дисципліни «Кримінальний процес», а також при керівництві науково-дослідницькою роботою студентів.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано три статті у фахових виданнях та двоє тез доповідей і наукових повідомлень.
| 
