|
Актуальність теми дослідження. За десятиріччя після Акту проголошення незалежності України нашою державою було пройдено дуже складний та суперечливий шлях. Нові завдання, що постали перед органами виконавчої влади, реформування всіх сфер суспільного життя вимагають нового підходу до визначення та реалізації основних напрямків митної політики України, спрямованих на забезпечення вільного переміщення матеріальних цінностей через національні кордони. При здійсненні міжнародної торгівлі на захисті національних інтересів стоїть митна служба України, головним завданням якої є поповнення державного бюджету за рахунок стягнення митних платежів, у тому числі за транзит митною територією України.
Загальновизнано, що Україна займає вигідне географічне положення на карті Європи, оскільки знаходиться на перехресті транзитних потоків товарів. Втім транзитні можливості наша держава використовує не повною мірою. Можна стверджувати, що розвиток самостійної митної політики, правове регулювання контролю за дотриманням чинного законодавства України про митну справу та боротьба з порушеннями митних правил у частині транзиту здійснюються повільно і не відповідають умовам сьогодення. Причин до того багато. Аналіз чинного законодавства, зокрема нового Митного кодексу України, вказує, що на теперішній час відсутня ефективна система нормативних актів, які регулювали б порядок переміщення товарів через митний кордон України в режимі транзиту. Водночас Митним кодексом України продекларовано необхідність цілеспрямованого узгодження митної справи з міжнародно-визнаними нормами та стандартами. Специфіка діяльності митної служби полягає в тому, що більшість норм, які регулюють той чи інший аспект діяльності суб єктів митних правовідносин під час транзиту, згрупована у підзаконних нормативних актах органів державного управління митною справою, зокрема, в наказах та інструкціях Державної митної служби України. Системі цих джерел права притаманні численні прогалини та неузгодженість її складових між собою. Тому стверджувати, що кодифікацію законодавства про митну справу закінчено з прийняттям нового Митного кодексу України, було б перебільшенням. У подальшому необхідно провести узгодження всієї системи підзаконних нормативних актів, що регулюють здійснення перевезень товарів у режимі транзиту. При цьому на меті слід мати розроблення та правове закріплення спрощеного порядку проходження митного контролю та митного оформлення. Адже надмірно ускладнений порядок здійснення митних процедур, високі ставки митних зборів у наш час знижують інтерес іноземних перевізників до переміщення власних товарів територією України транзитом та зумовлюють зростання кількості порушень митних правил, особливо за рахунок приховування товарів від митного контролю та так званого “псевдотранзиту”.
Актуальність цього дослідження посилюється тим, що в сучасній вітчизняній юридичній науці відсутні фундаментальні дослідження з цієї проблеми. Необхідність визначення місця транзиту в системі митної справи України, наукового аналізу проблем його функціонування, наявність численних порушень законодавства про митну справу у цій галузі, неузгодженість українського законодавства з міжнародними нормами і стандартами та потреба підготовки рекомендацій щодо вдосконалення процесу правового регулювання вказаних питань визначають актуальність обраної теми дисертації.
При проведенні дослідження автор спирався на роботи вітчизняних та зарубіжних вчених із загальної теорії держави та права, зокрема С.С. Алексєєва [87-88], В.С. Афанасьева [173], А.М. Колодій та В.В. Копєйчикова [128], В.С. Нерсесянца [198], О.Ф. Скакун [206-207]. Були використані праці фахівців з адміністративного права: В.Б. Авер янова [82-85], О.Ф. Андрійко [90-91], Д.М. Бахраха [93-95], Ю.П. Битяка [86, 102], І.О. Галаган [111], І.П. Голосніченка [112], С.Т. Гончарука [113], В.В. Зуй [102], Є.В. Додіна [120-121], Л.В. Коваля [143], І.Б. Коліушка [147], В.К. Колпакова [149], Д.М. Лук янця [155, 161-163], Н.І. Матузова [165], В. Ф. Опришка [175-176], О.В. Петришина [192]. При підготовці дисертації проаналізовано дослідження вітчизняних та зарубіжних фахівців із проблем митної справи, зокрема праці К.Г. Борисова [103], Б.Н. Габричидзе [109-110, 201], В.В. Егізарової [123], Н.І. Золотарьової [131-134], С.В. Ківалова [136-142], О.Н. Козиріна [144-145], Б.А. Кормича [140], О.О. Крестьянінова [154], В.Д. Ларічева [159], В.В. Мицика [168], С.І. Пахомова [181-185], А.І. Педешка [187-191], В.В. Прокопенка [199], К.К. Сандровського [202-204], В.М. Скавроніка [205], С. С. Терещенка [216-217], В.Г. Храбскова [220], В.М. Шевченко [222-226], Р.Б. Шишки [227], В.К. Шкарупи [177, 228-229], А.Н. Яцушка [234]. В роботі використано дані митної статистики України, узагальнена практика діяльності митної служби нашої держави, розглянуто процес кваліфікації митними органами України порушень митних правил щодо транзиту. Не применшуючи ролі й значущості доробку зазначених науковців, необхідно визнати, що в Україні досі немає спеціальних монографічних досліджень митно–правового режиму транзиту, що і зумовило вибір теми дисертації. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота здійснювалася у зв язку з темою наукових досліджень відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України “Проблеми удосконалення державного управління на етапі адміністративної реформи в Україні”, затвердженою Вченою Радою Інституту 27 жовтня 1999 року (№ держ. реєстрації РК 0101U001011). Обраний напрямок дослідження відповідає Комплексній програмі утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках, затвердженій законом України від 7 лютого 2002 року № 3022-III. Мета дослідження полягає у розкритті загальних закономірностей функціонування митно-правового режиму транзиту в Україні, напрацюванні пропозицій щодо вдосконалення системи його джерел та практичної діяльності митних органів у цій сфері.
Відповідно до вказаної мети, дисертант визначив наступні завдання:
визначити поняття “митно-правовий режим” та “транзит”, місце та роль транзиту в системі митно-правових режимів;
з ясувати особливості сукупності правових норм, що регулюють переміщення товарів в режимі транзиту в Україні в цілому; провести порівняльний аналіз національної системи джерел митно–правового режиму транзиту з міжнародними нормами та стандартами в цій сфері;
встановити, якою мірою неузгодженість системи підзаконних нормативних актів (прогалини у праві та дублювання) щодо транзиту впливають на сучасний стан управління транзитним переміщенням товарів через митну територію України;
проаналізувати існуючий порядок здійснення процедур митного контролю та митного оформлення щодо транзиту та визначити напрями подальшого спрощення порядку проведення зазначених митних процедур;
визначити особливості нормативно–правової бази боротьби з порушеннями митних правил щодо транзиту;
розробити пропозиції відносно систематизації законодавства про митну справу, яке регулює застосування режиму транзиту в Україні. Об єктом дослідження є правовідносини, що виникають під час переміщення товарів через митну територію України.
Предметом дослідження є митно-правовий режим транзиту в Україні, загальні закономірності його функціонування.
Методологія дослідження спирається на систему філософських, загальнонаукових та спеціальних методів, що забезпечують об єктивний та всебічний характер аналізу досліджуваного предмету. Серед філософських методів використовувалися передусім (для систематизації і класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановлення вірогідності та повноти інформації тощо) принцип об єктивності, гносеологічний та діалектичний підходи.
Системно–структурний, логічний та інші загальнонаукові методи було використано для виявлення діалектичного зв язку між функціями та структурою, правовою діяльністю та правовими відносинами в межах транзиту. За допомогою статистичного досліджено динаміку транзитних перевезень територією України та визначено проблеми застосування нормативно–правової бази в цій сфері. Використання спеціальних методів як от формально-юридичного, порівняльно-правового, тлумачення правових норм і узагальнення юридичної практики дозволило проаналізувати позитивні та негативні сторони системи джерел транзиту з урахуванням світових стандартів в цій сфері, і, перш за все, досвіду Європейського Співтовариства та Росії. На основі методу правового моделювання визначено специфічні ознаки транзиту та напрями вдосконалення системи джерел розглянутого режиму. Наукова новизна одержаних результатів. На підставі аналізу досягнень української правової науки, робіт зарубіжних дослідників, чинного законодавства України, з урахуванням світових норм та стандартів щодо регулювання правовідносин у галузі митної справи і, зокрема, тих, які виникають під час переміщення в режимі транзиту, у дисертації вперше проведено комплексне монографічне дослідження одного з найважливіших для нашої держави митно-правових режимів – транзиту. В роботі системно розглядається порядок транзитного переміщення товарів та правила проведення митних процедур, досліджується специфіка адміністративної відповідальності за порушення митних правил щодо транзиту. Аналіз вітчизняної правової бази транзиту дозволив розробити рекомендації стосовно вдосконалення нормативних актів в цій сфері, а також викласти аргументи відносно необхідності систематизації законодавства про митну справу шляхом кодифікації з угрупуванням норм за предметною ознакою. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому:
1. Запропоновано авторське визначення одного з видів адміністративно–правового режиму – митно-правового режиму як сукупності правових норм, що залежно від заявленої мети переміщення товарів та інших предметів визначають порядок такого переміщення; умови перебування товарів та інших предметів на митній території чи поза митною територією; встановлюють коло прав та обов язків учасників правовідносин, які при цьому виникають; обсяг і зміст митних процедур, що здійснюються митними органами держави. 2. Встановлено, що митно-правовий режим транзиту як один зі спеціальних видів митно-правового режиму є сукупністю правових норм, що регулюють переміщення товарів та інших предметів під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів та інших предметів на митній території України.
3. Удосконалено класифікацію видів режиму транзиту та запропоновані наступні критерії для її проведення: за джерелами права щодо транзиту; за призначенням (кінцевою метою) переміщення товарів та інших предметів; за об єктами переміщення; за видами транспорту переміщення; за способом транспортування. 4. Обґрунтовано необхідність доопрацювання положень нового Митного кодексу України з метою уникнути дублювання норм, регламентуючих транзит, та запропоновано угрупувати правові норми щодо нього виключно в главі 33 “Транзит” розділу VIII “Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України”. 5. Підготовлено рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази митного контролю та митного оформлення транзиту з метою підвищення ефективності та одночасного спрощення процедур, такі як: заповнення вантажної митної декларації типу “транзит” виключно у електронному вигляді; нормативне розмежування функцій митниці відправлення та митниці призначення щодо митного оформлення транзиту.
6. Доведено пріоритетну ефективність використання під час транзиту підакцизних товарів фінансової гарантії у виді грошової застави, оскільки це максимально відповідає інтересам як митних органів щодо виконання завдань митного контролю, так і перевізників транзитних підакцизних товарів; 7. Визначено перелік об єктів порушення митних правил, встановлено, що до нього належать: порядок переміщення товарів та інших предметів (далі – товарів) через митний кордон України; порядок пропуску товарів через митний кордон України; порядок здійснення митного контролю та митного оформлення товарів; порядок обкладання митними платежами і їх сплати та запропоновано внести цей перелік в статтю 319 “Поняття порушення митних правил” нового Митного кодексу України.
8. Обґрунтовано необхідність виділення зі статті 352 нового Митного кодексу України “Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю” в окремий вид порушення митних правил “Обманне використання документів”, сутність якого полягає у поданні митному органу України як підстави для пропуску через митний кордон України підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів, що містять неправдиві дані, неналежно оформлених документів, та доповнення складу розглянутого адміністративного правопорушення новою кваліфікуючою ознакою – поданням неналежно оформлених документів.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дослідженні висновки і рекомендації мають важливе значення для теорії адміністративного права і удосконалення роботи митних органів України щодо транзитних перевезень та їх правового регулювання. Дослідження розширює і поглиблює існуючі погляди на сутність та місце митно-правового режиму транзиту в системі митної справи нашої держави, особливості здійснення процедур митного контролю та оформлення при розміщенні товарів під розглянутий режим. Пропозиції та рекомендації відносно удосконалення чинної нормативної бази можуть бути використані під час доопрацювання нового Митного кодексу України та при розробці комплексних державних та локальних програм, спрямованих на підвищення ролі України як транзитної держави і збільшення надходжень від транзиту іноземних товарів у бюджет держави.
Результати дисертаційного дослідження використовуються в діяльності Дніпропетровської регіональної митниці, а також при викладанні курсу “Митне право”, спецкурсу “Митний режим транзиту” в Академії митної служби України. Крім цього, основні положення роботи можуть бути застосовані при написанні відповідного підрозділу навчальних посібників з митної справи, освітніх курсів з навчальної дисципліни “Митне право”. Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, доповідалися на науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми підготовки фахівців для митної служби на сучасному етапі” (Дніпропетровськ, 1998 р.) та “Становлення правової держави в Україні. Проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, 2000 р.); на міжнародних конференціях “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, 2001 р.), “Проблеми уніфікації правових систем Республіки Бєларусь і Російської Федерації” (Республіка Бєларусь, Брест 2001 р.), “Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія” (Дніпропетровськ, 2002 р.). Тези всіх виступів або підготовлені на їх основі статті опубліковано. Основні положення дисертації викладені у навчальному посібнику (у співавторстві), восьми статтях, п ять з яких опубліковано у фахових виданнях, включених у переліки, затверджені ВАКом України, та двох матеріалах конференцій. Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які об єднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (240 бібліографічних позицій) і п яти додатків.
Загальний обсяг дисертації – 210 сторінок, в тому числі список використаних джерел – 24 сторінки, додатки – 5 сторінок.
|
