|
Сутність і стан наукової проблеми. Сучасний етап розвитку суспільства і становлення України як суверенної держави характеризується нечуваним зростанням ролі управління, ускладненням і розширенням його завдань у всіх сферах людської діяльності, які з успіхом вирішуються на засадах сучасного інформаційно-методичного забезпечення (ІМЗ). Сучасне інформаційно-методичне забезпечення за останні роки серйозно змінило і значно розширило можливості управління, сприяло підвищенню його рівня та ефективності за рахунок, насамперед, швидкого розвитку науки, теорії і практики управління, розвитку електронно-обчислювальної та комп ютерної техніки, спеціальних комп ютерних методів, систем і інформаційних технологій, становлення, розвитку і розширення базового матеріально-технічного та спеціального програмного комп ютерного математичного забезпечення органів управління, а також підвищення рівня загальноосвітньої і професійної підготовки як керівних управлінських кадрів, так і широких мас населення, отримання ними необхідних теоретичних знань і практичних навичок роботи з комп ютерною технікою, спеціальними комп ютерними програмами і технологіями тощо.
Особливістю управління в органах внутрішніх справ (ОВС) на сучасному етапі розвитку суспільства є не тільки зростання ролі управління, але й необхідність працювати в сфері управління по-новому, добиваючись розв язання більш складних управлінських завдань не за рахунок нарощення і розширення управлінського персоналу, а шляхом інтенсифікації систем управління й підвищення ефективності управлінської праці. А це можливо лише внаслідок розвитку і вдосконалення сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в органах внутрішніх справ (ІМЗУ в ОВС) на базі матеріально-технічного переоснащення ОВС й широкого впровадження сучасних технічних засобів, комп ютерної техніки, спеціальних комп ютерних програм і технологій тощо. Саме з цією метою в органах внутрішніх справ повсюдно створені, оснащені комп ютерною технікою і працюють спеціальні інформаційні служби і підрозділи. Але, критично оцінюючи результати їх роботи, можна сказати, що працюють вони ще не в повну силу, а ефективність їх функціонування сьогодні є ще явно недостатньою з низки об єктивних і суб єктивних причин, одно з центральних місць серед яких займають відсутність необхідного програмного інформаційно-методичного і технологічного забезпечення їх функціонування, а найголовніше - недостатня теоретична розробленість сучасного ІМЗУ в ОВС [5-9].
Актуальність теми. Для управління в органах внутрішніх справ, як науки, завжди були актуальними проблеми розвитку та подальшого вдосконалення її інформаційно-методичного забезпечення, зокрема, розвитку конкретних методів і методик управлінської діяльності. А оскільки ефективне управління в ОВС на практиці неможливо без цілодобової оперативної переробки, наступного аналізу та осмислення великих масивів різноманітних статистичних даних і інформації, то звідси й додаткове загострення та актуалізація проблем якісного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС і розробки сучасного ІМЗУ в ОВС. Вченими та практиками проведена значна робота по дослідженню шляхів вирішення цих проблем. Достатньо згадати з цього приводу друковані праці таких вітчизняних і закордонних авторів як В.Б.Авер янова, О.Ф.Андрійко, М.І.Ануфрієва, О.М.Бандурки, О.К.Бессмертного, Ю.П.Битяка, З.С.Гладуна, І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, М.М.Дорогих, С.Д.Дубенко, Н.І.Золотарьової, Р.А.Калюжного, І.Г.Кириченка, Л.Є.Кисіль, С.П.Кисіля, С.В.Ківалова, Л.В.Коваля, В.В.Копєйчикова, Ю.І.Крегула, Л.Т.Кривенка, О.Д.Крупчана, Є.Б.Кубка, Є.В.Курінного, В.П.Нагребельного, Н.Р.Нижник, А.В.Омельченка, В.Ф.Опришка, М.П.Орзіх, Л.І.Остапенка; О.І.Остапенка; С.Л.Остапця; М.Г.Павліченка, З.А.Павловича, І.М.Пахомова, В.П.Пєткова, Б.А.Пережняка, В.М.Плішкіна, М.М.Прийдака, Г.Й.Пузанової, О.П.Рябченко, А.О.Селіванова, В.М.Селіванова, В.І.Семчика, В.С.Стефанюка, В.М.Стретовича, М.М.Тищенка, В.В.Цвєткова, В.К.Шкарупи та багатьох інших. У той же час і сьогодні ці проблеми залишаються ще далеко невирішеними. Не маємо ми й досі ані жодного спеціального монографічного дослідження, яке б, зокрема, досліджувало стан сучасного ІМЗУ в ОВС та його методичні проблеми. До цього часу до кінця ще не вивчені усі класи методів, що можуть застосовуватися в управлінні в ОВС, не дана їх класифікація і не визначені усі шляхи застосування досить могутнього за своїми можливостями в управлінні в ОВС класа математичних методів, які можуть використовуватися і вже використовуються на практиці на базі сучасної комп ютерної техніки, комп ютерних програм і технологій і як основні, і як допоміжні при застосуванні усіх інших методів. Так, в опублікованих за останній час загальновідомих серйозних і загальновизнаних наукових працях ці питання вимушено з урахуванням їх значних обсягів і глибини нерідко були розглянуті або фрагментарно чи окремими штрихами, або з акцентом на якихось окремих методах чи моментах. Серед отаких визначних наукових праць треба, насамперед, назвати підручники для вищих закладів освіти: “Управління в органах внутрішніх справ України” (1998) доктора юридичних наук, професора, генерал-полковника міліції О.М.Бандурки і (мовою оригіналу) “Основы психологии управления” (1999) О.М.Бандурки, С.П.Бочарової, Є.В.Землянської, а також дві монографічні праці авторських колективів вчених Інституту держави і права Національної Академії наук України ім. Корецького: “Державне управління: теорія і практика” (1998) за загальною редакцією доктора юридичних наук, професора В.Б.Авер янова і (мовою оригіналу) “Уголовное наказание” (1997) за загальною редакцією академіка НАН України, доктора юридичних наук, професора Ю.С.Шемшученка. Широко відомі та визнані на Україні також інші праці з цих питань вчених-управлінців і кримінологів В.Б.Авер янова, О.М.Бандурки, Ю.П.Битяка, І.М.Даньшина, А.П.Закалюка, А.Ф.Зелінського, Є.В.Додіна, Р.А.Калюжного, С.В.Ківалова, В.В.Копєйчикова, В.Л.Наумова, О.І.Остапенка; В.П.Пєткова, О.П.Рябченко, М.М.Тищенка, І.К.Туркевич, В.В.Цвєткова, В.Л. Чубарєва та інших. Не менш відомі в цій галузі й праці спеціалістів судової та правової статистики. Серед них можна назвати, зокрема, курси лекцій, підручники та навчальні посібники авторських колективів вчених: “Правова статистика” за загальною редакцією О.М.Джужи (2000), а також О.Г.Кальмана та І.О.Христич (1999 і 1998), Л.К.Савюк (1999), окрім цього монографічна праця (мовою оригіналу) “Математические методы оценки состояния и прогнозирования преступности” С.В.Яковлева і Ю.В.Гнусова, і (мовою оригіналу) “Правовая информатика и кибернетика” за редакцією М.С.Полєвого (1999), “Криминологическая статистика (статистические методы в анализе оперативной обстановки” Ю.Д.Блувштейна (1976), “Судебная статистика” С.С.Остроумова (1976) тощо. Враховуючи специфіку правової та судової статистики, як галузей науки, ці праці орієнтовані на розгляд механізмів дії здебільшого тільки деяких традиційних статистичних методів, аніж інших класів чи окремих видів математичних та інших методів та аналіз прикладних аспектів і можливостей їх застосування. Практично зовсім (за винятком окремих прикладів) в опублікованих працях не розглядаються проблеми управління в органах внутрішніх справ та шляхи їх розв язання за допомогою цих методів. Окрім цього, на нашу думку, треба нагадати і підкреслити існування ще одної перешкоди, а саме: на практиці часто виявляється, що відповідний емпіричний матеріал щодо управлінської діяльності та ІМЗУ в ОВС у більшості випадків, образно кажучи, ще “не готов” до застосування до нього сучасних математичних та інших методів і потребує у зв язку з цим спеціальної доробки та вдосконалення. Або виявляється, що вибір необхідних математичних та інших методів та й самі методи нерідко теж потребують у відповідності до ознак і особливостей емпіричного матеріалу певної доробки і вдосконалення. Все це зрештою і обумовлює міждисциплінарний характер даних досліджень, що так характерний для управління в органах внутрішніх справ і державного управління в цілому. Дисертант - у минулому практичний працівник Управління виправно-трудових установ (нині Державного департаменту України з питань виконання покарання), що входило до складу Управління внутрішніх справ Донецької області (яка є, як відомо, однією з найбільших і найскладніших у криміногенному відношенні індустріально-аграрних областей України). Маючи подвійну вищу освіту (юридичну і фізико-математичну) і стаж служби в МВС більше 20 років, автор пропрацював безпосередньо в органах управління близько 15 років. На протязі тривалого часу ним розроблялися теоретичні і практичні проблеми управління в органах внутрішніх справ. Спочатку це були проблеми спеціального попередження злочинності в містах позбавлення волі шляхом удосконалення управління в виправно-трудових установах, що виконують цей вид покарання, на базі комплексного застосування основних засобів виправно-трудової дії на засуджених. Потім - розробка проблем теорії методології і конкретних методів в управлінні в ОВС та їх прикладних можливостей і організаційно-правових основ застосування. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була розпочата автором ще в Академії МВС СРСР (м. Москва), а потім з об єктивних причин (розпад СРСР) перенесена і продовжена в Донецькому інституті внутрішніх справ МВС України (м. Донецьк), і закінчена в Національному університеті внутрішніх справ МВС України (м. Харків). Дисертаційне дослідження виконано автором у межах державної Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженою Указом Президента України №837/96 від 17.09.1996 року і відповідним наказом МВС України №722 від 20.10.1996 року “Про організацію виконання Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки” у відповідності до планів науково-дослідної роботи Національного університету внутрішніх справ та його кафедри управління. Обраний автором напрямок дисертаційного дослідження розроблявся дисертантом самостійно при науковому консультуванні ректора Національного університету внутрішніх справ, доктора юридичних наук, професора, генерал-полковника міліції Бандурки О.М. й відповідає “Пріоритетним напрямкам фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 роки”, затвердженим рішенням Колегії МВС України від 28.02.1995 року №4 КМ/2, зокрема, пунктам: 1.3; 1.4; 2.1; 2.2; 2.3; 2.4; 3.1; 4.1; 4.2; 4.3; 4.4; 4.8; 4.9; 4.11; 5.1 (серед яких пункти 1.3 і 2.4 є для дисертації головними і ведучими, а усі інші – супутніми). Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є науково-обґрунтована розробка сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС та його організаційно-правових основ, які базуються на сутності та головній меті управління в ОВС, комплексному та системному застосуванні в управлінні в ОВС різних класів методів на основі математичних методів за допомогою комп ютерної техніки. Задля досягнення головної мети дослідження автором послідовно було поставлено такі завдання: · проаналізувати сутність і головну мету управління в ОВС як відповідно відправну (вихідну) базу та кінцеву мету сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС та його організаційно-правових основ; · дослідити сутність та організаційно-правові основи сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС та запропонувати шляхи їх удосконалення;
· акцентувати увагу на новітній методології в управлінні в ОВС як фундаменті сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС та його організаційно-правових основ; · здійснити класифікацію за головними методологічними рівнями усіх методів, які використовуються в сучасному інформаційно-методичному забезпеченні управління в ОВС та обґрунтувати правові механізми комплексного і системного підходу до їх застосування;
· довести провідну роль математичних методів (як основних і допоміжних під час застосування всіх інших методів) і визначити головні етапи їх застосування в сучасному інформаційно-методичному забезпеченні управління в ОВС;
· визначити базові види математичних методів у сучасному інформаційно-методичному забезпеченні управління в ОВС і удосконалити організаційно-правові основи їх застосування;
· запропонувати організаційно-правові основи щодо комплексного застосування в сучасному інформаційно-методичному забезпеченні управління в ОВС правових, соціологічних, соціально-психологічних, економічних та інших методів на основі математичних методів за допомогою комп ютерної техніки;
· продемонструвати на конкретних прикладах значні потенційні можливості запропонованої і розробленої автором теорії сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС та його організаційно-правових основ у нормотворенні і правозастосуванні, вдосконаленні процесів управління в ОВС та підвищенні їх практичної результативності.
Об єктом дослідження є новітня методологія в управлінні в органах внутрішніх справ та її організаційно-правові засади. Предметом дослідження є сучасне інформаційно-методичне забезпечення управління в ОВС (сучасне ІМЗУ в ОВС) та його організаційно-правові основи. Сучасне ІМЗУ в ОВС та його організаційно-правові основи, базуючись на сутності управління в ОВС, його організаційно-правових засадах та головній меті, на практиці виявляються не тільки в своєчасному, повному і якісному інформуванні суб єктів управління, але й у допомозі їм у виробленні найбільш оптимальних, науково-обґрунтованих і виважених управлінських рішень шляхом всебічного і комплексного дослідження отриманої інформації різними класами методів із провідним значенням серед них математичних методів, які при цьому використовуються і як основні, і як допоміжні при застосуванні усіх інших методів на базі електронно-обчислювальної і комп ютерної техніки, спеціального програмного забезпечення і технологій.
Провідна роль математичних методів серед усіх інших класів методів, які можуть використовуватися в управлінні в ОВС на базі комп ютерної техніки і комп ютерних технологій, на практиці забезпечується насамперед тим, що вони дозволяють, по-перше, здійснити оптимальне і науково-обгрунтоване планування застосування будь-яких інших методів для отримання достатньо вірогідних і репрезентативних висновків і результатів, по-друге, підвищити ефективність збору, обробки, аналізу та використання статистичних даних і інформації; по-третє, оперативно з відомою точністю здійснити пошук і розробку необхідних управлінських рішень, а також вибір найбільш ефективних форм і шляхів реалізації цих рішень на практиці; по-четверте, при необхідності з заданою точністю здійснити зворотний управлінський контроль, по-п яте, порівняти і комплексно проаналізувати усі результати, що були отримані іншими методами, а також, по-шосте, з метою підвищення результативності управління смоделювати і спрогнозувати розвиток досліджуваних об єктів управління, управлінських явищ і процесів у майбутньому. Методи дослідження обрані, виходячи з поставленої в роботі мети та завдань дисертаційного дослідження, з урахуванням об єкта та предмета дослідження. Наприклад, історичний метод дозволив показати генезис досліджуваної проблеми і розвиток ІМЗУ в ОВС у правовій теорії та правозастосуванні. Догматичний аналіз норм чинного управлінсько-адміністративного, кримінального, кримінально-виконавчого, кримінологічного та іншого законодавства сприяв вияву їх недоліків та формуванню пропозицій із вдосконалення правових норм у відповідності з результатами дослідження.
Соціологічні методи використовувалися для вивчення правозастосовної практики управління в ОВС і позицій працівників цих та інших правоохоронних органів, законослухняних громадян, а також правопорушників і злочинців щодо теми дослідження та запропонованих автором рекомендацій із удосконалення чинного законодавства і правозастосовної практики, підвищення ефективності управління в ОВС та покращення головних показників їх діяльності.
Метод функціонального аналізу сприяв формуванню уявлення про сучасне ІМЗУ в ОВС як про поліфункціональне, яке пов язане зі складністю структури і розмаїтістю функцій системи ОВС та усіх їх підрозділів, а також із необхідністю розв язання в ОВС найрізноманітніших і складних управлінських проблем і вирішенням найрізноманіших управлінських завдань; показав і довів провідну роль у сучасному ІМЗУ в ОВС математичних методів як основних і як допоміжних при застосуванні усіх інших методів, що використовуються в управлінні в ОВС. Одне з чільних місць в роботі займає структурно-системний аналіз, який дав змогу знайти і показати внутрішню побудову сучасного ІМЗУ в ОВС, взаємозв язок і взаємообумовленість усіх її елементів, об єм та зміст відповідних понять, а також місце сучасного ІМЗУ в ОВС серед інших правових і неправових категорій та інститутів тощо.
Вищеперелічені та інші методи наукового дослідження (про які більш докладно йдеться мова безпосередньо в тексті роботи) використовувалися автором комплексно у своєму взаємозв язку та взаємодії.
Прикладні можливості різноманітних класів, видів і різновидів методів у сучасному ІМЗУ в ОВС розглянуті, продемонстровані та проаналізовані під кутом зору вияву недоліків і проблемних питань в управлінні в ОВС, нормах чинного адміністративного, кримінального, кримінально-виконавчого та інших галузей законодавства України і практики їх застосування, а також пошуку шляхів їх вирішення.
Все це надало можливість автору сформулювати ряд пропозицій щодо вдосконалення діючого законодавства та практики управлінської діяльності в ОВС і зробити певний внесок у розвиток теорії і практики управління в органах внутрішніх справ, зокрема, в розвиток сучасного ІМЗУ в ОВС.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є першим в Україні монографічним дослідженням сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в органах внутрішніх справ та його організаційно-правових основ, що відкриває новий напрямок в юридичній теорії управління в органах внутрішніх справ, пов язаний з його інформаційно-методичним забезпеченням і дозволяє розглядати це дослідження як перше комплексне наукове дослідження сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС із урахуванням сучасних досягнень як інформаційних технологій, так і реформи системи державного управління.
Це дало автору змогу висунути і обґрунтувати низку положень, нових у концептуальному плані та важливих для юридичної науки і практики управління в ОВС. У результаті дисертаційного дослідження обґрунтовані такі наукові положення та висновки, отримані здобувачем особисто:
1. Проведено аналіз генезису проблеми сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в органах внутрішніх справ у правовій теорії та правозастосуванні.
2. Вперше здійснено підхід до розробки теорії сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в органах внутрішніх справ як до наукової теорії у системі юридичних наук управлінсько-адміністративного циклу.
3. Вперше запропоновано і розроблено структуру теорії сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в органах внутрішніх справ.
4. Удосконалено організаційно-правові засади сучасної системи інформаційно-методичного забезпечення управління в органах внутрішніх справ і запропоновано перспективи їх подальшого розвитку.
5. Проведено класифікацію за головними методологічними рівнями усіх методів, що застосовуються в управлінні в органах внутрішніх справ, і визначено їх функції та значення.
6. Доведено необхідність комплексного застосування різних класів методів в управлінні в органах внутрішніх справ і розроблено правові механізми такого застосування. 7. Подальшого розвитку набули організаційно-правові засади використання окремих класів і видів методів та норми і порядок їх комплексного та системного застосування в управлінні в органах внутрішніх справ. 8. Удосконалено за допомогою комп ютерної техніки використання в управлінні в ОВС математичних методів та правові засади їх застосування як основних і допоміжних під час застосування всіх інших методів. 9. Удосконалено прикладні можливості та організаційно-правові основи застосування різних класів і видів математичних методів в управлінні в ОВС як провідних і таких, що забезпечують якісну роботу усіх інших методів.
10. Уведено застосування методів непараметричної математичної статистики та обґрунтовано правове регулювання такого застосування в управлінні в органах внутрішніх справ.
11. Удосконалено теоретичні та організаційно-правові основи застосування в управлінні в органах внутрішніх справ різних видів математичного моделювання.
12. Подальший розвиток в управлінні в ОВС отримало за допомогою програмно-математичного забезпечення на базі комп ютерної техніки організаційно-правове регулювання застосування соціологічних, соціально-психологічних, правових, економічних та інших методів.
13. Удосконалено в сучасному інформаційно-методичному забезпеченні управління в ОВС визначення головних критеріїв ефективності управління в органах внутрішніх справ та їх діяльності.
14. Вперше за допомогою сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС на основі комплексної статистичної обробки, аналізу і моделювання фактичних показників діяльності ОВС, стану злочинності, соціальної, судової, кримінальної та кримінально-виконавчої статистики встановлено і вірогідно доведено конкретні шляхи і способи вирішення в управлінні в ОВС (а паралельно – і в деяких інших видах державного управління) низки кримінально-правових і кримінологічних проблем боротьби зі злочинністю (зокрема зі злочинністю неповнолітніх, рецидивною злочинністю, злочинністю осіб, що відбувають різні види покарання та конкретно різні строки позбавлення волі, тощо).
15. Подальший розвиток за допомогою сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС отримали різні види разового і поточного контролю за виконанням управлінських рішень та їх ефективністю. 16. Вперше запропоновано систему сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС, здатну не тільки ефективно сприяти оперативному та якісному виробленню управлінських рішень і системному контролю за їх виконанням, але й здійснювати за потреби всебічну та комплексну експертизу і вдосконалення як окремих управлінських рішень, так і (у певних межах) управління в цілому. Достовірність та обґрунтованість результатів дослідження.
Достовірність (вірогідність) та обґрунтованість результатів дослідження забезпечувалися: по-перше, коректним вибором генеральних сукупностей досліджуваних об єктів управління, а також достатніми обсягами і репрезентативністю емпіричної бази і зроблених вибірок статистичних даних та інформації; по-друге, дотриманням дисертантом граничних умов застосування тих чи інших методів і задоволенням нею вимог відповідних теорем про застосування цих методів чи їх практичне уживання; а також, по-третє, системним і комплексним застосуванням різних класів методів дослідження, при якому результати дослідження, здобуті за допомогою одного із методів багаторазово перевірялися, доповнювалися і підстраховувалися застосуванням інших класів і видів методів, що мають принципово відмінні характеристики, переваги, обмеження і недоліки. Адекватність отриманих результатів реальній практиці управління в ОВС забезпечувалася за допомогою спеціальних перевірок із застосуванням універсальних критеріів і спеціальних методів та науково-обґрунтованого вибору і використання методів сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС.
Науково-теоретичне значення дисертації полягає:
по-перше, в заповненні певної прогалини в українській юридичній науці в цілому і конкретно в науці управління в органах внутрішніх справ з дуже актуальної на сьогодняшній день проблеми розробки теорії і практики сучасного ІМЗУ в ОВС та його організаційно-правових основ на базі сучасної техніки, комп ютерних програм і технологій з комплексним використанням різних класів методів і провідним значенням серед них математичних методів; по-друге, в наданні можливості кожному науковцю (управлінцю чи кримінологу) або практичному працівнику органів внутрішніх справ використовувати можливості сучасного ІМЗУ в ОВС в своїй повсякденній науково-дослідній чи оперативно-службовій діяльності з метою підвищення її точності, вірогідності та ефективності; по-третє, не тільки в розвитку і поглибленні знань про можливості прикладного застосування в управлінні в ОВС нині добре відомих методів, а й в наданні нових перспективних знань про можливості прикладного застосування нових і ще або зовсім невідомих, або мало відомих методів, які добре зарекомендували себе та з успіхом використовуються в інших галузях науки і практики;
по-четверте, в адаптації до умов, завдань і характеристик конкретних видів управлінської діяльності в органах внутрішніх справ певних видів універсальних математичних методів, що значно розширюють перспективи і можливості управління в ОВС, з наданням множини конкретних прикладів їх застосування та розкриттям переваг цих методів управління перед іншими і конкретизацією можливостей правового регулювання їх застосування на практиці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в наступному: 1) у нормотворчості – в наданні пропозицій щодо вдосконалення власних організаційно-правових основ сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС, а також пропозицій, отриманих у результаті його функціонування щодо вдосконалення норм адміністративного, кримінального, кримінально-виконавчого та інших галузей законодавства і відомчих нормативно-правових актів МВС України; 2) у правозастосуванні – в наданні пропозицій щодо вдосконалення практичного застосування власних організаційно-правових основ сучасного інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС, а також пропозицій щодо вдосконалення практики застосування норм різних галузей законодавства та реалізації відомчих нормативно-правових актів і конкретних рішень в управлінні в ОВС; 3) у навчальному процесі – в розробці та впровадженні в навчальний процес п яти навчальних посібників, у тому числі через Міністерство освіти і науки України для юридичних вищих закладів освіти авторського навчального посібника “Злочинність і система кримінальних покарань”;
4) для подальшого розвитку юридичної науки і практики, зокрема теорії і методології управління в ОВС та теорії і практики інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС, – у підготовці й опублікуванні двох авторських монографій, у тому числі монографії “Новітня методологія в управлінні в органах внутрішніх справ”.
Апробація роботи і впровадження її результатів провадилися в таких формах:
1) Головні положення роботи опубліковані і доведені до відома наукових і практичних працівників у докладах і виступах на більш ніж двадцяти науково-теоретичних і науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема: на Міжнародному науково-технічному семінарі (на мові оригіналу) “Компьютерные технологии и их практическое использование в праве и правоохранительной деятельности”, 22-24.11.1990 (М.: Юрид. ф-т. Моск. гос. ун-та, 1990); Міжнародній конференції (на мові оригіналу) “Теория и практика перестройки хозяйственного механизма”, 18-20.04.1990 (К.:КИНХ,1990); Міжнародній міжвузівській конференції (на мові оригіналу) “Проблемы осуществления правовой реформы”, 20-22.03.1990 (Тюмень:Тюм. гос. ун-т., 1990); Міжнародній конференції (на мові оригіналу) “Актуальные проблемы правового регулирования общественных отношений в условиях перехода к рыночной экономике”, 20-22.11.1991 (Барнаул: Алтайский гос. ун-т, 1991); Республіканській науково-методичній конференції “Законодавство України - основа правового виховання студентської та учнівської молоді”, 22-24.05.1992 (К.:НИКВО, 1992); Науково-теоретичній конференції “Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні”, 20-22.11.1992 (К.:Институт держави і права АН України, 1992); Міжнародній конференції (на мові оригіналу) “Компьютерные программы назначения”, 03-05.09.1993 (Донецк: Донецк. территор. центр новых информационных технологий, 1993); Міжнародній конференції “Правова система України: теорія і практика”, 22-24.09.1993 (К.:Президія Верховної Ради України - Інститут держави і права АН України - Академія правових наук України, 1993); Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної пенітенціарної політики України (1980-1995)”, 25-26.05.1995 (К.: Київ. ін-т внутрішніш справ при Укр. Академії внутрішніх справ України - Головне управління виконання покарань, 1996); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Проблеми методології сучасного правознавства”, 9-10.10.1996 (К.: Академія правових наук - Інститут держави і права НАН України - Юридич. ф-т Київ. держ. ун-та - Укр. правнича фундація, 1996); Міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми удосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства України”, 26-27.03.1997 (Харків: Академія правових наук України - Націон. юридич. Академія України - Мін-во юстиції України - Генеральна прокуратура України - Мін-во внутрішніх справ Украіни - Служба безпеки України - Нідерландський Хельсінський Комітет - Укр. правнича фундація, 1997); Міжнародній конференції (на мові оригіналу) “Европейская конвенция прав человека и судебная реформа в Украине”, 25-26.05.1998 (Донецк: Нидерландский Хельсинский Комитет – Министерство юстиции Украины, 1998); Донецьких регіональних науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на сучасному етапі розвитку суспільства”, 20.11.1998; 8.12.1999 (Донецьк: ДІВС МВС України, 1998, 1999); Міжрегіональній науково-практичній конференції “Надійне забезпечення законності і правопорядку – основне завдання органів внутрішніх справ в боротьбі зі злочинністю”, 5.02.2000 (Донецьк: ДІВС МВС України, 2000); Міжнародному науково-практичному семінарі “Злочини проти особистої волі людини”, 19-20.09.2000 (Харків: Нац. юрид. академія України ім. Я.Мудрого – Науково-дослід. ін-т вивчення проблем злочинності АпрН України - Харків. Центр вивчення організов. злочинності, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції “Виховне, соціальне та психологічне забезпечення кадрової політики в органах внутрішніх справ: методи та технології”, 22-23.09.2000 (Харків: Ун-т внутр. справ – Кримінологічна асоціація України 2000); Міжнародній науково-теоретичній конференції “Юридична наука на перехресті століть”, 11-12.02.2001 (Харків: Нац. юрид. академія України ім. Я.Мудрого – Науково-дослід. ін-т вивчення проблем злочинності АпрН України - Харків. Центр вивчення організов. злочинності, 2001); Донецькій регіональній науково-практичній конференції “Особливості кримінально-правових проблем боротьби із злочинністю у Донецькому регіоні”, 16.02.2001 (Донецьк: ДІВС МВС України, 2001); Міжнародній науковій конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть”, 13-14.02.2001 (Дніпропетровськ: Дніпропетровськ. нац. ун-т, 2001); Міжнародному науково-практичному семінарі “Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність”, 11-12.05.2001 (Харків: Нац. юрид. академія України ім. Я.Мудрого – Ін-т вивчення проблем злочинності АПрН України –Транснаціональний Центр вивчення організов. злочинності та корупції - Американський ун-т (м.Вашингтон) – Харків. Центр вивчення організов. злочинності, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам яті засновника юрид. ф-ту ЗДУ проф. К.Г.Фьодорова, 2-4.07.2001 (Запоріжжя: Запорізьк. держ. ун-т, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія і практика управління у трансформаційний період”, 4-6.10.2001 (Донецьк: Національна Академія наук України – Інститут економіки промисловості, 2001), а також викладені в авторських публікаціях (дивись бібліографічні посилання до розділів дисертації і список використаних в ній літературних джерел). 2. Конкретні пропозиції автора щодо вдосконалення законодавства та практики його застосування, отримані ним у зв язку з розробкою теми дисертації, були доповідані автором на конференціях і семінарах (перелік яких наведений вище у п.1) й опубліковані в його працях (перелік авторських публікацій наведений у списку використаних автором у дисертації літературних джерел). 3. На матеріалах дисертації автором був написаний навчальний спецкурс для викладачів, наукових працівників, аспірантів і ад юнктів, студентів, слухачів і курсантів юридичних вузів і факультетів: “Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові і кримінологічні проблеми та шляхи їх вирішення з допомогою логіко-математичних методів)”, що протягом 6 років проходив апробацію і викладався автором в Донецькому інституті внутрішніх справ, а також на економіко-правовому факультеті Донецького державного університету і в Макіївському гуманітарно-правовому інституті.
4. На матеріалах вказаного вище спецкурсу автором був розроблений одноімений навчальний посібник, який отримав Грант і став одним з призерів і переможців Міжнародного конкурсу Сороса “Трансформація гуманітарної освіти в Україні”. 5. Міністерством освіти України зазначений вище (у п.4) навчальний посібник “Злочинність і система кримінальних покарань” був рекомендований у 1996 році юридичним вузам і факультетам України для впровадження в навчальний процес.
6. Узагальнивши весь науково-теоретичний і практичний досвід, набутий автором при подальшій розробці теми дисертаційного дослідження, автор у 1997 році видав дві монографії: авторську “Логіко-математичні методи в кримінології” і у співавторстві з Титаренко Ю.Л. “Покарання як спосіб боротьби зі злочинністю”. 7. Переробивши матеріали дисертаційного дослідження вже після опублікування названих вище монографій та розвинувши далі закладені в них ідеї новітнього методологічного та інформаційно-методичного забезпечення управління в ОВС, автор у 2001 році видав ще одну авторську монографію “Новітня методологія в управлінні в органах внутрішніх справ”.
8. Державний департамент України з питань виконання покарань визнав монографії автора актуальними, а їх висновки - заслуговуючими впровадження в практику і рекомендував методи та методики управління, зазначені в монографіях, для включення до навчальних планів службової підготовки співробітників органів та установ кримінально-виконавчої системи України.
9. Основні пропозиції автора щодо вдосконалення кримінального і кримінально-виконавчого законодавства, які були отримані ним при дослідженні попереджувальної ефективності управлінської діяльності ОВС за допомогою сучасного ІМЗУ в ОВС і доведені до відома наукової громадськості й законотворців через публікації, листи та виступи на тематичних конференціях значною мірою були реалізовані в новому кримінальному і кримінально-виконавчому законодавстві України.
10. Верховний Суд України, розглянувши матеріали докторського дисертаційного дослідження автора, рекомендував пропозиції автора відносно застосування математичних методів для контролю попереджуючої дії системи кримінальних покарань, впровадити в судову і кримінально-виконавчу практики й використовувати в системі службової підготовки суддів та інших працівників судових органів.
11. Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України, розглянувши пропозиції докторанта щодо вдосконалення діючого адміністративного законодавства України, визнав за доцільне використати їх в своїй законотворчій діяльності. 12. Керівництво і головний штаб МВС України, розглянувши монографію автора “Новітня методологія в управлінні в органах внутрішніх справ”, рекомендував її з метою вдосконалення відомчої нормативно-правової бази управлінської діяльності для вивчення в системі службової підготовки і перепідготовки керівного і начальницького складу ОВС МВС України.
Особистий внесок здобувача. У дисертації використані лише власні ідеї і розробки автора та дані і результати його власних досліджень. У випадках використання ідей і розробок інших авторів з метою порівняння або загального літературного огляду в дисертації зроблені відповідні бібліографічні посилання.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у більш ніж 60 наукових публікаціях автора в Україні та за її межами, в тому числі: у 2 монографіях, 5 навчальних посібниках, 9 брошурах та 52 наукових статтях, серед яких – монографія “Новітня методологія в управлінні в органах внутрішніх справ” (2001), яка враховує останні вимоги ВАК України, навчальний посібник “Злочинність і система кримінальних покарань” (1997), рекомендований Міністерством освіти і науки України вищим юридичним закладам освіти для впровадження в навчальний процес, і 27 статей, які опубліковані у фахових юридичних виданнях України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, посилань і списку використаних джерел (441 джерело). Повний обсяг дисертації – 433 сторінки, обсяг основного тексту дисертації – 351 сторінка.
|
