|
Актуальність теми. Загальна соціально-політична ситуація в Україні характеризується підвищенням рівня криміналізації суспільства. Характерною рисою сучасної злочинності є організована злочинна агресія, основним ядром якої є корисливо-насильницька злочинність. Розвиток злочинності у такому напрямі безпосередньо впливає на діяльність правоохоронних органів, зокрема працівників міліції, які здійснюють правоохоронні функції в умовах організованої протидії з боку представників злочинного світу. Це автоматично підвищує небезпеку для правоохоронців, зокрема для їх життя, здоров я і гідності. В зв язку з цим виникає необхідність системного дослідження проблеми професійних умов їх діяльності, що, в свою чергу, стає передумовою пошуку більш ефективної захищеності і безпеки працівників міліції, як суб єктів охорони правопорядку в Україні.
Аналіз статистичних даних свідчить, що в Україні вчинюється значна кількість правопорушень та злочинів проти правоохоронців. Так, за останні п ять років складено майже 272000 адміністративних протоколів за злісну непокору законному розпорядженню працівника міліції та публічний заклик до невиконання вимог працівника міліції (ст.ст. 185, 185-7 КпАП). До адміністративної відповідальності за ці правопорушення притягнуто майже 268000 осіб. Зареєстровано майже 4250 злочинів, передбачених ст.ст. 342, 345, 348 КК України. Із них: 36 % - заподіяння тілесних ушкоджень працівникам правоохоронних органів; 2,9 % - посягання на життя правоохоронців. За цей період від рук злочинців постраждало 2600 працівників міліції. Із них: 13,2 % - загинули; 86,8 % - отримали поранення.
Існують дві основні форми активного захисту життя, здоров я, честі і гідності працівників міліції у зв язку з виконанням ними своїх службових обов язків: 1) своєчасне застосування до винних осіб відповідної суворої судової репресії; 2) підвищення заходів ранньої профілактики з боку не тільки суспільства, але й самих правоохоронців. Здобувач вважає, що рання профілактика посягань на особистість працівників міліції найбільш перспективна і саме на цьому напрямі дослідження автор і сконцентровує свою увагу.
В ході дослідження з ясовано, що майже 90 % опитаних нами правоохоронців вважають, що реально можуть захистити себе при умові підвищення соціального статусу органів міліції, передусім їх авторитету та збільшення реальних можливостей до самооборони. У взаємовідносинах працівників ОВС з населенням виникає безліч ситуацій, які в цілому своєрідно “екзаменують” обидві сторони на дуже специфічну форму психологічної сумісності в екстремальних умовах. У зв язку з цим працівники міліції повинні бути орієнтовані на вміле поєднання службової рішучості щодо припинення правопорушень та надання певної соціальної допомоги населенню. При цьому вони мають виявляти правдивість (об єктивність) і принциповість, а в складних ситуаціях – уникати знервованості, зайвих силових дій, зберігаючи готовність залагоджувати самостійно конфліктні ситуації. Працівники міліції зобов язані застосовувати як правові, так і моральні сторони реагування при забезпеченні правозастосування. Загалом прагнення до підвищення авторитету охоронців громадського порядку повинне базуватися на врахуванні основних принципів гуманної організації правоохоронного процесу, орієнтованого зрештою на масову підтримку населення. Саме в цьому аспекті, врешті-решт, бачиться головна риса актуальності розглядуваної теми дослідження. Професійна діяльність працівників міліції повинна враховувати, що сприймання і розуміння іншої людини (правопорушника, злочинця) – психологічно складний процес взаємодії двох сторін: особистості індивіда, який сприймає, і особистості суб єкта сприймання. Таке розуміння охоплює багато психологічних компонентів на рівні включення механізмів свідомості і підсвідомості. Значення набуває знання характеристик найпоширеніших психологічних ситуацій у взаємовідносинах працівників міліції з правопорушниками, використання тактичних прийомів та засобів міліцейської діяльності. Аналізована кримінологічна ситуація потребує подальшого поглиблення й розвитку системи наукових знань про кримінолого-психологічний захист працівників міліції при виконанні ними своїх службових обов язків.
В цілому практика боротьби з силовою протидією працівникам міліції і посяганнями на їх особу свідчить про підвищену актуальність необхідності проведення кримінологічних розробок з даної проблеми для боротьби з суспільно небезпечним середовищем. Цей аспект кримінологічної діяльності посідає важливе місце в попередженні правопорушень у системі правових інститутів кримінальної юстиції. З урахуванням наведених обставин і визначено вибір теми дослідження.
Комплексного предметного дослідження посягань на життя та здоров я працівників міліції у зв язку з їх службовою діяльністю майже не проводилось. Досліджувану проблему певною мірою розглядали такі науковці, як Л.В. Багрій-Шахматов, П.П. Баранов, С.П. Безносов, П.М. Білий, С.І. Бражніков, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, І.П. Козаченко, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, І.П. Лановенко, Г.М. Міньковський, П.П. Михайленко, О.І. Рощін, В.О. Туляков, І.К. Туркевич та інші, але і в їх працях досліджувані в дисертації питання розглянуто тільки частково, без достатньої комплексності теоретико-практичних підходів.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом наукових досліджень кафедри кримінології та юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України і є частиною загальної науково-дослідницької програми Академії.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка шляхів підвищення ефективності попередження посягань на життя та здоров я працівників міліції, а також сприяння створенню науково обґрунтованих положень і рекомендацій стосовно правових норм, які спрямовані на боротьбу з даними злочинами.
Завдання проведеного дослідження можна звести до таких основних положень: визначення стану наукової розробки проблеми попередження посягань на життя та здоров я працівників міліції; дослідження причин і умов, що сприяють вчиненню посягань на життя та здоров я працівників міліції; вивчення кримінологічних характеристик осіб, винних у вчиненні даних злочинів; узагальнення індивідуальних чинників професійної майстерності працівників міліції; систематизація концептуальних напрямів ранньої профілактики злочинності, пов язаної з насильницькими посяганнями на особистість працівників міліції; проведення теоретичних розробок щодо створення системи безпеки професійної діяльності працівників міліції; обґрунтування основ методики протидії посяганням на життя та здоров я працівників міліції. Об єкт дослідження – злочинність у сфері охорони життя та здоров я працівників міліції як соціальне явище, основні напрями її профілактики.
Предметом дослідження є: кримінально-правові норми, що регулюють кримінальну відповідальність за посягання на життя та здоров я працівників правоохоронного органу; система світоглядних, соціально-правових та інших основ забезпечення безпечних умов праці співробітників міліції; причини і умови, що детермінують ці посягання.
Методи дослідження. У ході дослідження використано такі наукові методи:
системного аналізу документів (нормативних актів, кримінальних справ, інформації та інших матеріалів), які за своїм змістом стосуються теми дослідження; порівняльно-правовий – для визначення регламентації цього питання на різних етапах його розвитку;
соціологічні і статистичні методи – для узагальнення юридичної практики, проведення анкетування, опитування, аналізу емпіричної інформації, що стосується проблеми дослідження;
історико-правовий - для проведення аналізу етапів становлення та розвитку кримінальної відповідальності за злочини, які розглядаються. Емпіричною базою дослідження є статистичні звіти Міністерства юстиції України за 1990-2000 рр. (за формами №№ 10, 11, 1-АП); звіти МВС України за 1996-2000 рр. (за формами №№ 9, 10-13, 1-г). Узагальнено дані власних досліджень: вивчення більше 200 кримінальних справ, 350 екстремальних ситуацій, в яких працівники міліції отримали поранення або загинули; анкетування та опитування працівників міліції (500 осіб).
Нормативною базою наукової праці є Конституція України; міжнародно-правові акти: Загальна декларація прав людини; Декларація про поліцію; Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку; Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами по підтриманню правопорядку; Закон України “Про міліцію”; Кримінальний кодекс України; відомчі нормативно - правові акти МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це - одне з перших в Україні кримінологічних досліджень на монографічному рівні проблем соціально-правової захищеності особи працівників міліції. За результатами дисертації виявлені об єктивні потреби і обґрунтовані авторські підходи до розв язання проблеми попередження посягань на життя та здоров я працівників міліції. На основі проведеного дослідження сформульовано ряд понять, положень, висновків, пропозицій, які відбивають його наукову новизну. Основними з них є:
- в дисертації робиться висновок, що кримінологічна проблематика, присвячена підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів стосовно охорони громадського порядку, а також припинення правопорушень, повинна повніше враховувати аспекти, пов язані з курсом на підвищення загального професіоналізму та його обов язкової психологічної основи – авторитету працівників ОВС та міліцейських служб;
- даються рекомендації щодо використання досвіду зарубіжних кримінологів із закликом до поліцейських виконувати функції не тільки правоохоронців, а й вихователів, коли на практиці соціальна ціна авторитету поліцейських служб серед населення об єктивно і суб єктивно має різко зростати, про що свідчать конкретно-соціологічні дослідження;
- аргументується кримінологічний аспект дослідження того, що критерії оцінки рівня професійного авторитету працівників міліції характеризуються багатьма показниками як професійних, так і індивідуально особистісних якостей у їхній єдності і органічній взаємозумовленості. Наголошується, що професійний авторитет охоронців громадського порядку більш широкий, порівняно з виконанням поточних службових обов язків. Здобувач вважає, що виконання таких обов язків, якщо вони “не працюють” на авторитет працівників міліції і в цілому на авторитет ОВС, поступово веде до службової ізоляції та різного роду деформацій. У більш широкому контексті підкреслюється, що професійний авторитет міліції - досить вагомий складовий елемент авторитету державної влади взагалі. Важливим резервом зміцнення авторитету міліції є постійне вирішення багатьох проблемних питань щодо забезпечення зростання авторитету державної влади в широкому розумінні. При цьому аргументується новий підхід, за яким обсяг прав і обов язків працівників міліції повинен не звужуватися, а розширюватися;
- необхідне поглиблене засвоєння працівниками міліції основ таких наук як психологія, педагогіка та етика, що сприятиме використанню наукових прийомів спілкування, особливо в екстремальних умовах діяльності. Доцільна поглиблена наукова розробка позитивної психологічної моделі особи працівника міліції як типового професіонала з урахуванням динаміки сучасних криміногенних кризових явищ у суспільстві та наступу епідемії стресових ситуацій;
- аргументується концепція ефективнішого попередження професійних деформацій працівників міліції, як проблеми, що потребує системного аналізу. Загальними положеннями такого попередження є:
а) усунення або максимально можлива нейтралізація факторів криміналізації держави;
б) кореляція професійної деформації працівників ОВС одночасно повинна розглядатися і в контексті професійної деформації працівників інших ланок адміністративно-правової системи України. Це, насамперед, комплексна проблема боротьби з корупцією в країні взагалі та в правозастосовній системі – зокрема; в) використання досягнень психологічної та медичної наук для ефективного (своєчасного) усунення стресових перевантажень у роботі працівників міліції; г) на загальному кримінологічному рівні це – розробка і реалізація ефективної науково вивіреної програми правового виховання населення, зокрема молоді;
- вказується на необхідність налагодити об єктивні канали надходження до населення позитивної інформації про діяльність міліції; доцільність істотно розширювати, соціалізувати і гуманізувати контакти працівників міліції з населенням; необхідність знання основних узагальнених характеристик ставлення населення до тих чи інших напрямів діяльності ОВС з метою підвищення її рейтингу та пошуку нових форм взаємодії міліції і населення.
Проведене дослідження побудоване на концептуальній ідеї, що в основі соціальної і правової захищеності працівників міліції повинен стояти їхній достатній професіоналізм, а в основі професіоналізму – високий авторитет.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені положення, висновки і пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері для подальшого вивчення кримінально-правових та кримінологічних аспектів попередження посягань на життя та здоров я працівників міліції; у правотворчій сфері – висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства; у правоохоронній сфері – в практичній діяльності ОВС, щодо попередження посягань на життя та здоров я працівників міліції; у навчальному процесі - при написанні відповідних розділів підручників і навчальних посібників з кримінології, кримінального права тощо; при підготовці і читанні лекцій з метою дальшого вдосконалення діяльності правоохоронних органів. Особистий внесок здобувача. Дослідження є результатом самостійної наукової діяльності. Деякі теоретичні положення, відомі в літературі, розглядаються по-новому, з урахуванням сучасного кримінологічного знання. Для отримання науково-теоретичного результату автором проаналізовано певний обсяг доктринальних джерел, що дало можливість обґрунтувати теоретичні положення й сформулювати практичні пропозиції щодо підвищення ефективності попередження посягань на життя та здоров я працівників міліції.
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки роботи були обговорені на засіданні кафедри кримінології і юридичної соціології Національної академії внутрішніх справ України та отримали позитивний відгук. Результати дослідження доповідались на міжнародній науково-практичній конференції молодих юристів “Майбутнє правової системи України” (м. Київ, березень 1996 р.). Основні положення дисертаційного дослідження були використані при підготовці для колегії МВС України аналітичної довідки “Про стан роботи із забезпеченням особистої безпеки працівників ОВС під час виконання службових обов язків та заходи щодо її посилення”, рішення якої від 29 лютого 1996 р. направлено для виконання в усі ГУ-УМВС в областях, на транспорті та в навчальні заклади. Зазначені результати дослідження опубліковані в двох монографіях (у співавторстві), що використовуються у навчальному процесі в учбових закладах МВС.
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, знайшли відображення у трьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, та в двох монографіях (у співавторстві).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу; трьох розділів, які включають десять підрозділів; висновків; списку використаних джерел кількістю 264 на 28 сторінках, п ятнадцяти додатків на 21 сторінці. Загальний обсяг дисертації - 226 сторінок.
| 
