|
Актуальність теми дослідження пояснюється необхідністю вирішення тих задач, що постають перед Україною у зв язку з переходом до ринкової економіки. Такий перехід відбувається в умовах пошуку оптимальної моделі господарювання і створення нової концепції взаємин держави і господарюючих суб єктів.
Однією з найскладніших проблем тут є подолання стереотипів та ілюзій, зокрема, тих, що полягають у перебільшенні ролі держави, можливостей планово-командної системи (“ручного управління”) або у надмірних сподіваннях на здатність ринку до “саморегулювання”.
У зв язку з цим корисним є вивчення та аналіз зарубіжного досвіду у різних галузях, але, насамперед, у тих, що дають змогу забезпечити динамічний розвиток і функціонування економіки.
Не менш важливою є проблема міжнародного співробітництва у економічній сфері, без чого зараз важко уявити існування будь-якої європейської держави. Але прагнення бути повноцінним учасником Європейського співтовариства має бути забезпечене не лише бажанням і певним економічним потенціалом, а й готовністю юридичною: належним рівнем правової культури, правосвідомості, законодавства тощо. Повинне існувати чітке уявлення про характер та тенденції Європейської спільноти, ті очікування, котрі існують в ній стосовно потенційних учасників.
Розв язання тієї та іншої проблеми можливе шляхом дослідження особливостей Європейського права (права Європейських співтовариств), насамперед, у галузі оподаткування, де накопичено значний досвід створення нормативного масиву нової якості. Аналіз засад, характеру та тенденцій розвитку Європейського права дає матеріал для формування уявлень про цей феномен, а також про вимоги, що постають перед Україною у зв язку з намірами інтегруватися у Європейську спільноту, трансформуючи відповідним чином свою економіку, засоби державного впливу на неї та законодавство у відповідних галузях, передусім, у сфері оподаткування, що слугує дієвим важелем регулювання економіки у сучасних умовах.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Обраний напрямок дослідження є складовою частиною досліджень провідної фундаментальної наукової школи Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, який пов язаний з планом науково-дослідної роботи кафедри загально – правових дисциплін на 1999-2004 рр. за темою “Державотворчі, правові соціально – політичні процеси в Україні” (затверджено на засіданні кафедри загально – правових дисциплін, протокол № 7 за 07.05.1999р.).
Роль автора дисертації у виконанні цих науково-дослідних робіт полягала в тому, що було проведено вивчення теоретичних та історико-правових аспектів формування і розвитку Європейського права, насамперед, у галузі оподаткування, і на цьому підґрунті запропоновано пояснення сутності відповідної системи, чинників її формування та вимог, що ставляться до українського права у зв язку з необхідністю його гармонізації з правом Європейських співтовариств. Також з ясовано вплив головних чинників, як позитивного, так і негативного характеру, що мали і мають значення для формування відповідних інститутів у цій галузі.
Мета і задачі дослідження.
Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі вивчення і аналізу теоретико-правових засад, процесу та джерел формування Європейського права, насамперед, у галузі оподаткування, визначити характер тенденцій, що існують тут, а також, враховуючи цей досвід, запропонувати підхід до вирішення завдань, що виникають у зв язку з проблемою гармонізації сучасної правової системи України з нормами Європейського права.
Для досягнення означеної мети вирішувалися наступні задачі:
- визначена методологічна основа розуміння характеру формування і розвитку Європейського права;
- встановлені сутність, чинники та визначальні етапи розвитку Європейського права;
- визначено співвідношення Європейського права з традиціями розвитку права у Європі;
- визначено поняття Європейського права та Європейського інтеграційного податкового права;
- визначено поняття та види джерел Європейського права у галузі оподаткування;
- досліджено склад та зміст джерел Європейського інтеграційного податкового права.
Об єктом дисертаційного дослідження є формування і вдосконалення системи Європейського права, насамперед, у галузі оподаткування.
Предметом дисертаційного дослідження є засади, джерела формування та процес становлення і розвитку Європейського права, передусім, у галузі оподаткування.
Методи дослідження складаються із сукупності загальнонаукового діалектичного методу і окремих наукових методів історичного, порівняльного і логічного аналізу.
При цьому автор виходив з того посилання, що право не є надбудовою стосовно матеріально-технічного базису, а виступає як самостійний, важливий елемент цивілізації (хоча, звичайно, матеріальні умови життя суспільства істотно впливають на характер і особливості правового регулювання).
Європейське право та його норми, зокрема, ті, що регулюють податкові відносини, розглядалися у їхньому розвитку і діалектичному взаємозв язку. Що стосується окремих методів дослідження, то історичний метод слугував, головним чином, інструментом з ясування характеру, закономірностей і тенденцій розвитку Європейського права; метод порівняльного аналізу був використаний при з ясуванні особливостей традицій Європейського права та визначенні їхнього місця у правовому полі Європейських співтовариств; метод логічного (догматичного) аналізу дав змогу з ясувати сутність норм Європейського права, присвячених вирішенню питань оподаткування в Європейському співтоваристві.
Сукупність вказаних методів була використана при аналізі джерельної бази дисертаційного дослідження, до якої входили документи пов язані з виникненням і формуванням Європейського права взагалі, і Європейського права у галузі оподаткування, зокрема.
Ці ж методи застосовувалися при дослідженні стану вивчення проблематики дисертації у фаховій літературі, зокрема, при аналізі праць вітчизняних і зарубіжних правознавців, економістів, істориків політологів та культурологів, таких як С.С. Алексєєв, Е. Анерс, Г. Берман, О.В. Братимов, Ю.А. Борко, О.В. Буторина, Л.К. Воронова, М.Г. Делягін, О.С. Йоффе, Р. Єринг, Л.М. Ентін, А.Ф. Капустін, Ж. Карбоньє, А.А. Козловський, В.В. Копейчиков, М.П. Кучерявенко, Дж. Лінч, П. Маланчук, Н.І. Матузов, А.В. Малько, О.В. Мещерякова, Д. Наливайко, Т.В. Наконечна, Н. Неновськи, П.С. Пацурківський, О.Ф. Скакун, А. Татам, Ю.О. Тихомиров, А. Тойнбі, Г.П. Толстопятенко, С. Хантингтон, Є.О. Харитонов, М. Хиршлер, Л. Февр, Б. Цимерман, Б.Б. Черепахін, З.М. Черніловский, Г.В. Швеков, Г.Ф. Шершеневич, Л.С. Явич та інші.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українській юридичній літературі зроблено спробу комплексного дослідження Європейського права, як суспільного та цивілізаційного феномену, взятого у його розвитку, а також сукупності традиції, концепції та норм Європейського права у галузі оподаткування.
В результаті у дисертації сформульовані пропозиції і висновки, що винесені на захист. До них, зокрема, відносяться такі положення:
1. Право являє собою важливу складову частину цивілізації, що розвивається по висхідній спіралі, внаслідок чого на кожному новому витку відбувається запозичення надбань попередніх цивілізацій, що зумовлює наступність права. Ця теза є методологічною основою дослідження історії та визначення тенденцій формування сучасного права в цілому і окремих його систем, зокрема, Європейського права.
2. Під Європейським правом слід розуміти систему юридичних норм, що складаються в зв язку з утворенням і функціонуванням Європейських Співтовариств і Європейського Союзу, які діють і застосовуються на основі та відповідно до установчих договорів і загальних принципів права.
3. У своєму розвитку Європейське право пройшло декілька етапів і саме зараз має місце формування нового Європейського права, як єдиного суспільного феномену, властивого Європейському союзу на порозі ХХІ століття.
4. За своєю цивілізаційною сутністю Європейське право є правовою системою, що ґрунтується на засадах західноєвропейської правової традиції (гілки права).
5. Структурно Європейське право є єдиним правовим масивом, що не має вираженого поділу на галузі права, однак з точки зору визначення сфери правового регулювання поділяється (з певною мірою умовності) на право публічне та приватне. Це пов язано з тим, що поділ на такі галузі як цивільне, адміністративне, фінансове, кримінальне право тощо, може мати місце лише на рівні національних систем права, а на рівні наднаціональному можна вести мову лише про право публічне та приватне, як дві частини загального феномену права.
6. Некоректним є вживання термінів “Європейське податкове право”, “Європейське трудове право” тощо. Застосування їх можливе лише із відповідними застереженнями відносно того, що йдеться про сукупність норм, які регулюють відносини у галузі оподаткування, у галузі праці та ін. Правильніше вести мову про “правове регулювання податкових відносин в рамках Європейського союзу”, “Європейське право у галузі оподаткування”, “Європейське право у галузі трудових відносин” тощо. З відповідним застереженням може вживатися термін “Європейське інтеграційне (податкове, трудове та інше) право”.
7. “Європейське інтеграційне податкове право” може бути визначене як система юридичних норм, що складають частину Європейського права, які застосовуються у сфері оподаткування на основі та відповідно до установчих договорів і загальних принципів права Європейських Співтовариств і Європейського Союзу.
8. Джерела Європейського права взагалі і в галузі оподаткування, зокрема, це ті чинники, що зумовили і продовжують зумовлювати формування Європейського права, як єдиного правового масиву. Вести мову про такі джерела можна як щодо Європейського права, як загальної інтегрованої юридичної категорії, так і щодо Європейського права у галузі оподаткування (“Європейського інтеграційного податкового права”), як складової частини загального європейського права.
9. Перелік джерел Європейського права, як загальної інтегрованої юридичної категорії виглядає таким чином: норми Європейського права в цілому; західноєвропейська традиція права, що ґрунтується на нормах римського права; західноєвропейська правова доктрина.
10. Джерелами “Європейського інтеграційного податкового права” є: правова традиція регулювання податкових відносин у Західній Європі, що ґрунтується на здобутках римського права; концепція оподаткування у західній традиції; акти (норми) Європейського інтеграційного права, у першу чергу, ті, що стосуються сфери оподаткування.
11. Основою системи норм Європейського права у галузі оподаткування є установчі договори, зокрема, Договір про Європейське Співтовариство, що містить низку статей, які закріплюють правові принципи регулювання податкових відносин. Ці статті є базовими для регламентів, директив і рішень Європейського Суду з податкових питань, якими в кінцевому підсумку і визначається правовий масив Європейського права у галузі оподаткування.
12. При спробі інтегрування до Європейського співтовариства Україна має бути готовою до врахування чинників та тенденцій розвитку Європейського права і особливостей його норм у галузі оподаткування.
Зокрема, важливе практичне значення має врахування тієї обставини, що на формування сучасного Європейського права (у тому числі Європейського інтеграційного податкового права) вирішальний вплив справила і має західна правова традиція, до якої належать держави-засновниці, які орієнтуються на однакові або ж споріднені правові цінності, що відображається і на змісті міждержавних угод, і у кінцевому підсумку на Європейському інтеграційному податковому праві.
Розширення Європейського співтовариства за рахунок держав, що належать до східноєвропейської цивілізації, може привести у перспективі до поступового зростання впливу східноєвропейської концепції права. Проте, цей процес ще тільки починається і говорити про зміни поки що рано. Скоріше, має місце зворотна тенденція: державам, що прагнуть вступити до ЄС (тобто, роблять “європейський вибір”) пропонується провести гармонізацію свого права відповідно до концепції Європейського права, що вже склалася на сьогоднішній день. Перед таким вибором щодо розвитку свого податкового законодавства стоїть і наша держава.
Практичне значення одержаних результатів.
Отримані результати, а також теоретичні і практичні висновки дисертанта можуть бути використані в процесі вдосконалення загальної концепції входження України до Європейського правового простору, а також при визначенні засад гармонізації права України з Європейським правом у галузі оподаткування тощо.
Висновки та низка положень дисертаційної роботи були використані викладачами і студентами при вивченні курсів “Теорія держави і права”, “Загальна історія держави і права”, а також спецкурсів “Теоретико – правовий аспект походження права”, “Імплементація норм європейського права”, “Інтеграція України в ЄС” в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечнікова. Деякі із сформульованих у дисертації положень мають дискусійний характер і можуть слугувати матеріалом для подальших досліджень в цьому напрямку.
Апробація результатів дисертації
Дисертація обговорена на засіданні кафедри загально – правових дисциплін Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.
Результати досліджень були оприлюднені на Міжнародній науково – методичній конференції “Римське право і сучасність”, яка відбулася 21 грудня 2001 року у Одеській національній юридичній академії, міжнародній науковій конференції “Молодість третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх вирішення”, яка відбулася у м. Одесі, а також на щорічній науковій конференції професорсько – викладацького складу і аспірантів Одеського національного університету ім. І. І. Мечнікова 2001 року. Положення дисертації використані при підготовці планів практичних занять за темами “Міжнародне право”, “Міжнародне європейське право” Висновки, отримані в результаті дисертаційного дослідження, активно впроваджуються дисертантом у навчальний процес в Одеському національному університеті ім. І. І. Мечнікова при читанні лекцій і проведенні практичних занять з курсів “Теорія держави і права”, “Міжнародне право”.
Публікації
Результати дисертації оприлюднені у трьох монографіях, а також у трьох статтях, що опубліковані у наукових журналах і збірках наукових робіт, що є фаховими у відповідності з рішеннями ВАК України. З них три статті опубліковані одноособово.
Структура дисертації визначена у відповідності із завданнями, які були поставлені перед автором.
Дисертація складається із вступу, 3-х розділів, поділених на 10 підрозділів, висновків і списку використаної літератури.
Загальний обсяг дисертації складає 182 аркуши, в тому числі 12 аркушів списку використаних джерел, який охоплює 169 найменувань.
| 
