|
Особливістю даної роботи є майже цілковита відсутність фундаментальних досліджень аграрного законодавства царської Росії, яке функціонувало на території Наддніпрянської України в епоху ринкових реформ другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Актуальність теми. Здійснення докорінних змін в аграрному секторі економіки України на сучасному етапі відбувається надзвичайно повільно і, на жаль, без швидкого поліпшення загальної ситуації. Як показав багаторічний досвід функціонування колгоспів і радгоспів, традиційна для колишнього керівництва держави ставка на забезпечення сільськогосподарських товаровиробників новою технікою і технологією, підготовка висококваліфікованих кадрів, організація змагання і заохочення передовиків, жорсткий контроль за виробництвом і розподілом матеріальних благ, суворе покарання за “розкрадання колгоспного і кооперативного майна /1/1)” давали у підсумку лише тимчасові, а в ряді випадків і досить сумнівні позитивні наслідки. Саме низька ефективність суспільного виробництва у поєднанні з цілою низкою інших факторів зумовила, врешті-решт, розпад СРСР і визнання новими незалежними державами, у тому числі й Україною, ринкових відносин як вищого досягнення цивілізації. Однак, проголошений ще у законі “Про економічну самостійність Української РСР” (3 серпня 1990р.) 2/2) курс на формування ринкової економіки зустрів на своєму шляху чимало труднощів як економічного, так і політичного та ідеологічного характеру. Однією з причин надзвичайно повільного реформування виробничих відносин в нашій державі є не лише складність цього процесу, але й те, що в системі державної влади залишилися люди, які звикли працювати в умовах командно _________________________
/1/1) ст. 360.
/2/2) стор. 12.
адміністративної системи господарювання. Епоха, що охоплює період від скасування кріпосного права у 1861р. до відомих соціальних потрясінь 1917р., характеризувалася становленням у нашій країні ринкової економіки з такими, зокрема, її невід ємними атрибутами, як вільне переміщення товару (у тому числі й робочої сили), приватною власністю на засоби виробництва, включаючи сільськогосподарські угіддя, конкуренцією, госпрозрахунком, системою кредитування тощо. Враховуючи, що сучасна Україна знаходиться на стадії переходу до ринкової економіки, вивчення досвіду законодавчого забезпечення ринкових реформ другої половини ХІХ – початку ХХст. вельми актуальне. За останні десять років, коли народжувалося сучасне земельне законодавство, форми власності на землю змінювалися кілька разів, що аж ніяк не сприяє стабілізації економічного розвитку. Розв язанню існуючих суперечностей чинного законодавства в аграрній сфері сприятиме новий Земельний кодекс, що його прийняла Верховна Рада України 25. Х. 2001р. Проте для повноцінного його функціонування слід прийняти ще близько трьох десятків аграрних законів, а також новий Цивільний кодекс України. Особливо важливим з точки реформування аграрних відносин є прийняття закону про іпотеку, тобто про земельну заставу. Ринкова економіка вимагає, щоб земельні відносини були включені до складу майнових відносин, адже використання нерухомості – це та сфера правового регулювання, де цивільне і земельне право зливаються в одне правове утворення. Щоб доля нових законопроектів не була подібною до їх попередників, законодавчій і виконавчій владі слід враховувати не лише зарубіжний, але і вітчизняний досвід функціонування ринкової економіки, що мав місце у нашій країні після скасування у 1861 р. кріпосного права.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн в межах цільової комплексної програми Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого “Актуальні проблеми історії держави і права України ” (державна реєстрація № 0186.0.0070872).
Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є з ясування технології підготовки основних законодавчих актів другої половини ХІХ – початку ХХ ст., їх змісту та значення для остаточного утвердження капіталістичних відносин у сільському господарстві України. При цьому під поняттям аграрного законодавства дисертант розуміє нормативно-правові акти, що стосувалися виготовлення товарної продукції, появи ринку земель та вільного аграрного підприємництва. Для реалізації загальної мети було необхідно:
· визначити найважливіші економічні та політичні чинники, що зумовили необхідність підготовки нових законів;
· з ясувати основні шляхи і методи законодавчого забезпечення аграрних реформ;
· показати особливості правового статусу привілейованих і непривілейованих станів та його значення для організації сільськогосподарського виробництва у другій половині ХІХ ст.;
· з ясувати місце звичаєвого права українців у регулюванні поземельних відносин та майнових спорів тогочасними судами;
· виявити роль і значення центральної та місцевої державної адміністрації у підготовці найважливіших законодавчих актів;
· визначити основні механізми реалізації відповідних законів, способи контролю та юридичної відповідальності посадових осіб за їх невиконання;
· з ясувати значення столипінського законодавства для розвитку індивідуального селянського господарства фермерського типу в Україні;
· сформулювати практичні рекомендації по використанню історичного досвіду законодавчого забезпечення реформування аграрного сектора економіки країни на засадах підприємництва в сучасних умовах трансформації українського суспільства.
Об єктом дослідження є як опубліковані, так і не опубліковані свого часу законодавчі акти, що їх продукували органи державної влади Російської імперії, до складу якої у той час входило близько 80% сучасної території України. У зв язку з тим, що територія Західної України перебувала під юрисдикцією Австро-Угорщини, цей регіон через свою специфіку заслуговує на окрему увагу.
Предметом дослідження є технологія підготовки аграрного законодавства, його зміст та відповідність тогочасним потребам економічного розвитку, у яких формувалися ринкові відносини. При цьому слід зазначити, що в існуючій літературі зустрічаються найрізноманітніші тлумачення поняття “ринок”. Дисертант вважає доцільним користуватися тим, як його розуміють автори “Економікса” Кембелл Р. Макконнелл та Стенлі Л. Брю. На їх думку “капіталізм” - це не що інше, як “ринкова економіка /3/1)”. Аналізуючи різні аспекти аграрного законодавства, автор цих рядків виходив насамперед з того, що ринок можна розглядати як спосіб організації суспільного господарства, як спосіб поведінки господарських суб єктів і як спосіб мислення. У першому випадку ринок - це господарство, засноване на свободі підприємництва і обмеженій ролі держави. У другому випадку ринок визначає характер відносин між суб єктами господарської діяльності. У третьому - формує відповідний світогляд учасників господарської діяльності (“ринкове мислення”) /4/2).
Методи дослідження. У ході всього дослідження дисертантом використано як загально-наукові методи пізнання соціальних явищ, (порівняння, аналіз і синтез, індукція і дедукція, перехід від _________________________________
/3/ 1) стор. 53.
/4/ 2) стор. 7.
абстрактного до конкретного), так і спеціальні методи, характерні і для
історико-правової науки (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний та історико-системний). Перший з вищезгаданих методів був застосований при аналізі аграрного законодавства пореформеної Росії в його історичному русі від епохи скасування кріпосного права до початку першої світової війни. Історико-порівняльний метод дав можливість розкрити суть явищ, що стали об єктом даного дослідження в тих випадках, коли вона не очевидна: виявити загальне і особливе в аграрному законодавстві того чи іншого історичного етапу і якісно відмінне. Історико-типологічний метод, застосований при виявленні загального, потребував таких засобів пізнання аграрного законодавства, як типологізація. Застосування історико-системного методу в даному дослідженні обумовлено необхідністю цілісністю охоплення найважливішого за своїми соціально-економічними наслідками аграрного законодавства другої половини ХІХ – початку ХХ ст., з одночасним розкриттям внутрішніх механізмів підготовки відповідних правових норм.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням, в якому на відповідному документальному матеріалі з ясована технологія підготовки, основний зміст та значення найважливіших законодавчих актів другої половини ХІХ- початку ХХ ст. для становлення і розвитку капіталістичних відносин у сфері сільськогосподарського виробництва.
Під час роботи над дисертацією автором досліджено нові аспекти аграрного законодавства, зокрема, переселенського, яке мало значний вплив на розвиток товарного виробництва як в Україні, так і за її межами. Дисертантом окреслена система аграрного законодавства та основні етапи його еволюції від часів скасування кріпацтва до епохи Петра Столипіна.
Елементи новизни також проявляються в наступних теоретичних положеннях:
1. Одержало подальший розвиток положення про те, що найважливішими чинниками, які зумовлювали необхідність підготовки нових аграрних законів, були зниження ефективності сільськогосподарського виробництва і, як наслідок, загострення політичної ситуації в країні.
2. Встановлено основну причину зволікання з прийняттям повноцінних ринкових законів в аграрному секторі протягом 40 пореформених років (1861-1906), в основі якої було небажання дворянства поступатися своїм привілейованим становищем у тогочасному суспільстві.
3. Вперше виявлено місце звичаєвого права у регулюванні поземельних відносин в українському селі другої половини ХІХ ст.
4. Вперше з ясована технологія підготовки аграрного законодавства до і після початку епохи Петра Столипіна, що зазнала певної еволюції у бік її демократизації, залучення до обговорення законопроектів більш широких верств населення.
5. Подальший розвиток дістала теза про те, що серед численних пільг дворянства найважливішим, з економічної точки зору, був доступ до дешевого іпотечного кредиту.
6. Встановлено, що реформи 60-80-х років ХІХ ст. стосовно колишніх поміщицьких та державних селян, які складали загалом понад 90% усього сільського населення України, забезпечили, у кінцевому результаті, зрівняння обох вищезгаданих категорій у правовому відношенні.
7. Вперше встановлено, що так звані особливі наради, які уряд скликав для розробки нового законодавства, були не чим іншим, як своєрідною ширмою для прикриття диктату Міністерства внутрішніх справ. Одержала подальший розвиток теза про те, що з часу свого створення волосні суди України відігравали важливу роль у розв язанні земельних спорів на селі.
8. Встановлено, що процес пристосування аграрного законодавства до ринкових умов протягом усієї епохи капіталізму розвивався нерівномірно. Нормативні акти прогресивного характеру чередувалися з відверто консервативними, що уповільнювало процес ринкових перетворень на селі.
9. З ясовано антиринковий характер закону від 14.ХІІ.1893 р. про невідчужуваність селянських надільних земель та показано шляхи його обходу в процесі практичної реалізації.
10. Розкрито місце переселенського законодавства у системі аграрних законів, що регулювали умови життєдіяльності дрібних товаровиробників України другої половини ХІХ- початку ХХ ст.
11. Вперше здійснено порівняльний аналіз трьох основних законодавчих актів 9.ХІ.1906 р.; 14.VI.1910 р.; 29.V.1911 р., що визначали зміст і характер столипінського аграрного законодавства.
12. Окреслено повноваження губернських та повітових землевпорядних комісій, показано особливості їх створення в Україні.
13. На основі відповідних правових актів одержало подальший розвиток положення про Селянський банк як головну фінансову установу, з допомогою якої реалізувалося столипінське законодавство.
14. Вперше з ясовано місце закону від 3.VI.1912 р. у регулюванні права наслідування земельної власності особами селянського стану, який за своїм значенням був черговим кроком на шляху остаточного утвердження ринкових умов господарювання.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертації полягає в тому, що викладені в ній положення, узагальнення та висновки, а також нові документи, що вперше вводяться до наукового обігу, можна використати:
- у науково-дослідних роботах – для відтворення цілісної картини законодавчого забезпечення реформування аграрного сектору економіки України в епоху ринкових реформ другої половини ХІХ – початку ХХ ст.;
- у правотворчості – з метою використання позитивних надбань епохи ринкових реформ другої половини ХІХ – початку ХХ ст. в сучасному українському законодавстві;
- у навчальному процесі, викладаючи курс “Історія держави та права України” та деяких інших галузевих юридичних та історичних дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на кафедрі історії держави і права України та зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, доповідалися автором на науково-практичних конференціях: “Актуальні питання дослідження вітчизняної історії та методики її навчання” (Полтава, 19 травня 1997р.), “50-та наукова конференція професорів, викладачів, наукових працівників, аспірантів та студентів Полтавського державного технічного університету ім. Ю.В. Кондратюка” (Полтава, 15 березня 1998р.), VІІІ Всеукраїнській науковій конференції “Історичне краєзнавство і культура” (Харків, 18 вересня 1997р.); міжнародних конференціях: “Актуальні проблеми гуманітарної освіти та виховання духовної культури студентів у сучасних умовах” (Київ, 21-24 жовтня 1996р.), “Українська діаспора Росії” (Москва, 18-20 серпня 1997р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено у трьох статтях, вміщених у фахових збірниках та шести публікаціях в інших виданнях.
Структура роботи обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділені на 14 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 209 сторінок, з них основного тексту 177 сторінок. Кількість використаних джерел – 364.
| 
