|
Актуальність теми дослідження. Складний і суперечливий процес модифікації всіх сто-рін суспільного життя, який нині відбувається в українській державі, неминуче викликає по-требу теоретичної рефлексії цього процесу з позицій дослідження ролі в ньому інституту права як одного з головних гуманістичних знарядь соціальних перебудов. Самі соціально-економічні відносини в нашій країні детермінують інноваційні цілі та завдання у сфері державно-правового будівництва, серед яких домінуючими є правова реформа і становлення правової держави. В обґрунтуванні цієї необхідності, а також у розробці теоретичної платформи право-вої реформи та правової держави велику роль покликана відігравати юридична наука, до пер-шочергових проблем якої належить, зокрема, віднести необхідність поглибленого аналізу об єктивних меж правової регламентації суспільних відносин, соціальної зумовленості права, йо-го норм та інститутів, вивчення механізму взаємодії правових та інших соціальних чинників у процесі дії права, дослідження його ефективності та механізму зворотного впливу на суспільні відносини, практичної діяльності правотворчих і правозастосовчих органів. На перший план, отже, висувається широкий соціолого-юридичний підхід до права, який допомагає виявити проблемний характер реалізації правових норм у соціальній практиці, яким властивий існую-чий розрив між належним і сущим, дозволяє вивчати інші генетичні та операціональні аспекти права. Тим самим зумовлена актуальність соціолого-юридичних аспектів правової теорії, юри-дичної соціології як важливого напряму наукових досліджень.
У сучасних умовах методологічні проблеми юридичної соціології об єктивно набувають усе більшого значення. Їх актуальність зумовлюється не тільки “тісною зв язкою” з найважли-вішими, надзвичайно дискусійними в юридичній науці проблемами, але й істотно загострю-ється у зв язку з історичною необхідністю здійснення відповідної трансформації правової сис-теми країни, в силу чого вони потребують глибокого теоретичного аналізу. Від наукового розуміння предмета юридичної соціології неабиякою мірою залежить правильна оцінка її пізна-вального та практико-прикладного значення як науки.
Актуальність теми дисертаційного дослідження пов язана також із відсутністю у вітчиз-няному правознавстві монографічних праць з наукознавчих питань юридичної соціології, що стає істотною перешкодою на шляху активізації прикладних соціолого-юридичних дослі-джень. У нашій країні практично немає фахівців з власне юридичної соціології. Як наслідок, не відчувається помітного поступу й у сфері викладання даної науки. Тим часом життя вима-гає кардинальної зміни ситуації з відповідних досліджень і викладання в наукових закладах України юридичної соціології, яка покликана забезпечувати фактологічну та теоретичну базу правознавства, посилювати його зв язок з практикою, запобігати відрив права від реальних життєвих тенденцій та явищ, блокувати елемент свавілля в правовому регулюванні, розкрива-ти його соціальну спрямованість (як позитивні, так і негативні наслідки дії тих або інших нор-мативних актів), сприяючи тим розв язанню довгострокових завдань глибокого і поетапного реформування українського суспільства.
У західному правознавстві значну актуалізацію проблем юридичної соціології було здій-снено насамперед засновником сучасного соціологічного напрямку в праві, австрійським юри-стом Є.Ерліхом, який у своїх працях [199] ) визначав мету і завдання юридичної соціології як вивчення “живого права народу”, джерелом розвитку якого є суспільство. Соціолого-юридичним вивченням права як фактичного порядку суспільного життя займались і такі ши-роко відомі послідовники цієї школи, як Ф.Гек, І.Герман, Ф.Жені, Г.Зінцгеймер, Г.Канторович, Е.Фукс, Е.Юнг та інші. Подальший розвиток ці ідеї отримали в рамках американської школи юридичної соціології – у працях таких юристів, як К.Ллевеллін, Р.Паунд, П.Сорокін, Д.Френк, О.Холмс та інші. При цьому важливо згадати і класиків соціологічної думки Е.Дюркгейма і М.Вебера та представників інституціоналізму як одного з напрямків розвитку юридичної соці-ології, а саме: Л.Дюгі, М.Оріу та інші. Немалий внесок у становлення сучасної юридичної соціології зробили дослідження професорів Паризького університету Ж.Карбоньє, Р.Пенто і М.Гравітц, угорського юриста К.Кульчара, польського вченого А.Подгурецького, італійських науковців Р.Тревеса, Л.Фрідмана, В.Ферарі, німецького вченого Н.Лумана, болгарського юри-ста Н.Неновські, швейцарського соціолога права М.Ребіндера та інших учених-юристів. Саме в їх наукових працях висунута низка оригінальних думок відносно соціальної природи права, генетичного, діяльнісного та структурно-функціонального підходів до права, обґрунтовано підхід до дослідження права як динамічного соціально-юридичного явища.
У дореволюційний період соціолого-юридичним аспектам права присвячувались праці таких відомих вітчизняних і російських юристів того часу, як Ж.Гурвич, М.В.Духовський, Б.О.Кістяківський, М.М.Ковалевський, М.М.Коркунов, П.І.Новгородцев та інші. Серед них варто особливо відзначити теоретичні праці С.А.Муромцева [87, 430] ), де право трактується як діючий правопорядок, який необхідно досліджувати емпірично, як досвідний факт у взаємодії з іншими соціальними явищами. Традиції соціолого-юридичного підходу до права істо-тно вплинули на становлення і розвиток радянського правознавства аж до середини 30-х років XX століття. Проте праці радянських теоретиків (Є.Б.Пашуканіс, І.П.Разумовський, М.А.Рейснер, П.І.Стучка) з певних ідеологічних причин присвячувались перш за все теорети-ко-прикладному пристосуванню розробок вищеназваних дореволюційних юристів.
У радянський період, насамперед у 70-80 роки минулого століття, соціолого-юридичному підходу до вивчення правових явищ приділялася значна увага у працях таких ві-домих теоретиків права, як С.В.Боботов, Г.А.Злобін, В.П.Казимирчук, Д.А.Керимов, В.А.Козлов, В.М.Кудрявцев, Д.І.Луковська, В.П.Марчук, О.С.Пашков, С.Л.Сєргєвнін, Л.І.Спиридонов, Ю.А.Суслов, В.В.Тіщенко, Л.С.Явич та інші. Саме їх зусиллями наприкінці 80-х років юридична соціологія сформувалась як напрям наукових досліджень, як певний еле-мент структури всієї юридичної науки. Саме ними були написані досить змістовні праці, які висвітлювали коло фундаментальних загальнотеоретичних і методологічних проблем юридич-ної соціології. Водночас у літературі неодноразово вказувалося на явно недостатню розробку концептуальних засад юридичної соціології, на те, що процес її розвитку все ще не вийшов за рамки авторських і національно-географічних розробок.
Сучасний образ юридичної соціології формується з ідей, висновків і міркувань прийдеш-нього покоління вчених: В.А.Бачініна, В.А.Глазиріна, Ю.І.Гревцова, В.В.Касьянова, В.В.Лапаєвої, В.М.Нечипуренко, В.М.Сирих, М.Я.Соколова та інших.
Помітну роль у розвитку вітчизняного правознавства в цьому плані відіграють теоретич-ні праці П.Д.Біленчука, К.К.Жоля, Л.І.Казміренко, А.А.Козловського, М.І.Козюбри, А.М.Колодія, В.О.Коновалової, В.В.Копєйчикова, М.В.Костицького, О.Є.Манохи, В.С.Медведєва, А.С.Надточія, Л.В.Петрової, В.М.Синьова, С.А.Тарарухіна, Б.Ф.Чміля, Г.О.Юхновця, С.І.Яковенка, які можна вважати початком не тільки відродження інтересу до юридичної соціології, але й спробою накреслити деякі методологічні орієнтири розвитку цієї науки.
Сьогодні виникла необхідність чергових кроків у напрямку розроблення теорії юридич-ної соціології, зокрема створення узагальнюючої попередні здобутки науковців праці, в якій була б простежена цілісність фундаментальної структури даної сфери знань про право в його соціальному виразі, генезисі, в контексті його соціальних зв язків. Отже, нагально постала по-треба в науковому дослідженні загальнотеоретичних проблем юридичної соціології, насампе-ред її предмета і місця в системі юридичних наук. Недостатня розробка окреслених проблем, наявність суперечливих концептуальних підходів до їх розв язання, необхідність їх переосми-слення під кутом зору нових світових і вітчизняних реалій і зумовили вибір теми дисертацій-ного дослідження.
Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена:
а) необхідністю використання потенційних теоретико-практичних можливостей юридич-ної соціології в умовах формування в Україні ринкових відносин і становлення правової дер-жави;
б) необхідністю використання в дослідженні природи права нагромаджених у сучасній юридичній науці результатів, які істотно дозволять поглибити уявлення про право як соціаль-но детерміноване і соціально діюче явище, про його генезис і соціальний “вихід”, чинники, які впливають на функціонування і розвиток правової матерії;
в) відсутністю комплексних досліджень у вітчизняній літературі з проблем предметного статусу юридичної соціології як науки та її місця в системі інших юридичних наук;
г) необхідністю запровадження та підвищення теоретичного рівня викладання на юриди-чних факультетах юридичної соціології як такої, що формує у студентів уявлення про право як динамічний соціально-юридичний феномен.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає підготовленій Інститутом законодавства Верховної Ради України Концепції розвит-ку законодавства України на 1997-2005 роки [172] ). Проблематика дисертаційного досліджен-ня відповідає також науковій темі на 2001-2005 роки “Теоретичні засади становлення правової держави в Україні” (номер державної реєстрації 0102U005306), яка розробляється кафедрою теорії та історії держави і права юридичного факультету Чернівецького національного універ-ситету імені Юрія Федьковича, де і підготовлено рукопис.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі новітніх досягнень теоретико-правової науки, результатів соціолого-юридичних досліджень обґрунтувати самостійність юридичної соціології як правової науки та визначити її місце в системі правознавства.
Згідно з поставленою метою в дисертаційному дослідженні вирішуються такі завдання:
- висвітлити основні концептуальні підходи до визначення предмета юридичної соціоло-гії;
- розкрити співвідношення об єкта і предмета юридичної соціології;
- дослідити специфіку взаємозумовленості предмета і методу в юридичній соціології;
- визначити предметну детермінацію функцій юридичної соціології;
- на основі проведеного комплексного аналізу фундаментальної структури юридичної соціології як правової науки сформулювати визначення її предмета;
- з метою уточнення предметної специфіки юридичної соціології з ясувати її співвідно-шення з іншими правовими науками – із загальною теорією права, філософією права, порівня-льним правознавством та юридичною психологією.
Об єктом дослідження є процеси становлення різноманітних наукових форм дослідження механізмів соціальної детермінації та функціонування права.
Предметом дослідження є концептуальна природа та предметна специфіка юридичної соціології як самостійної правової науки, головним із завдань якої є дослідження внутрішньої соціодинаміки права, виявлення її відмінності від інших сучасних напрямів соціально-правового пізнання, уточнення особливостей її структури та місця в системі юридичних наук.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стали, по-перше, основні принципи дослідження філософського рівня методології, такі, як єдність історичного і логічного, конкретного та абстрактного, одиничного і загального, теоретичного та емпірично-го, формального і змістовного. По-друге, в роботі широко використані загальнонаукові методи дослідження, такі, як системний і структурно-функціональний підходи, закони і методи логічного аналізу та синтезу, індукції та дедукції, порівняння та протиставлення, аналогії та інші. По-третє, серед послугованих спеціально-юридичних методів необхідно відзначити порівня-льно-правовий та формально-догматичний. Використання вказаних методів і принципів дослі-дження значно допомагало в систематизації наявного фактичного і теоретичного матеріалу, що дозволило отримати позитивні результати, необхідні для досягнення поставленої в роботі мети.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дане дисертаційне дослі-дження є першим у вітчизняному правознавстві комплексним монографічним дослідженням таких наукознавчих питань юридичної соціології, як її об єкт, предмет, метод, функції та місце в системі юридичних наук.
На захист виносяться такі положення, в яких знайшла свій відбиток наукова новизна під-ходу до аналізу предмета дослідження:
1. Юридична соціологія історично і методологічно виникла із загальної теорії права, в рамках якої тривалий час розвивалась як науковий напрям дослідження, поява якого була зу-мовлена широким впровадженням соціологічних методів у юридичну науку і практику.
2. На відміну від соціології права, об єктом якої є суспільство як ціле, а право є тільки окремим його елементом, об єктом юридичної соціології є право як ціле, як самодостатній но-рмативний феномен у його взаємозв язках і взаємодії з іншими соціальними чинниками.
3. Предметом юридичної соціології є специфічні закономірності мікросоціогенезу право-вих норм, соціодинаміка їх функціонування та безпосередні наслідки соціальної дії, як необ-хідна умова оптимізації правового регулювання.
4. Гносеологічним обґрунтуванням специфіки методу юридичної соціології є соціолого-юридичний підхід до права як внутрішньої соціодинаміки його структурних елементів.
5. Юридична соціологія є самостійною правовою наукою, на відміну від соціології права, яка є окремою галуззю загальної соціології.
6. Порівняння юридичної соціології із загальною теорією права, філософією права, порі-вняльним правознавством та юридичною психологією дозволяє уточнити специфіку її предме-та та охарактеризувати її як загальнотеоретичну правову науку.
Практичне значення одержаних результатів полягає насамперед у можливості їх викори-стання для:
а) коригування орієнтирів науково-дослідної діяльності, пов язаної з обґрунтуванням пріоритетів розвитку правової політики і науки;
б) удосконалення функціональної діяльності законодавчих органів і соціальної ефектив-ності правозастосовчої практики;
в) подальших наукових розробок теоретичних проблем юридичної соціології, підвищен-ня її концептуального рівня;
г) навчально-методичних цілей у процесі підготовки фахівців-правознавців – при викла-данні курсів ”Юридична соціологія”, “Загальна теорія права”, “Філософія права”, а також при підготовці відповідних підручників і навчальних посібників.
Деякі положення дисертації використані здобувачем при проведенні лекційних і семінар-ських занять з окремих тем “Філософії права” на юридичному та філософському факультетах Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були покладені в основу доповідей, зроблених автором на міжнародній науково-практичній конфе-ренції “Сутність, цілі і засоби права” (4-5 травня 2001 року, м. Чернівці); всеукраїнській нау-ково-практичній конференції “Охорона дитинства. Дитяче право: теорія, досвід, перспективи” (25-26 травня 2001року, м. Одеса); всеросійській науково-теоретичній конференції “Філософія права та питання формування сучасної державно-правової ідеології” (24-25 жовтня 2001 року, м. Ростов-на-Дону); міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Пра-вові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (29-30 листопада 2001 року, м. Київ).
Положення дисертації також неодноразово доповідалися на теоретичних семінарах ви-кладачів юридичного факультету, розглядалися на засіданнях кафедри теорії та історії держа-ви і права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, обговорювалися на міжкафедральному теоретичному семінарі Національної академії внутрішніх справ Украї-ни.
Публікації. Наукові результати дисертації викладені автором в опублікованих матеріалах вищезазначених конференцій та у п ятьох статтях у журналах і збірниках, що входять до пере-ліку наукових фахових видань, затверджених Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, перший з яких містить три підрозділи, другий і третій – по чотири підрозділи, висновків, списку використаних джерел та одного додатка. Обсяг основного тексту дисертації – 185 сторінок. Спи-сок використаних джерел (576 найменувань) займає 41 сторінку, додаток – 3 сторінки.
| 
