|
Актуальність і ступінь наукової розробленості теми дослідження.
Дослідження історії міжнародного права та міжнародно-правової думки завжди було одним з найважливіших завдань науки міжнародного права, бо без знання її попередніх досягнень неможливо зрозуміти сучасне міжнародне право. Дореволю-ційні українські вчені та вчені, чия діяльність була пов язана з Україною (В.Е. Гра-бар, В.П. Даневський, О.О. Ейхельман, П.Є. Казанський, Д.І. Каченовський, В.А. Не-забитовський, Т.Ф.Степанов, А.Н. Стоянов, та інші) істотно вплинули на розвиток науки міжнародного права, але, незважаючи на появу в останній час ряду праць з історії вітчизняної міжнародно-правової думки , їх наукова спадщина досліджена ще недостатньо, особливо з точки зору співставлення з сучасним міжнародним правом.
Однією з найвидатніших постатей в українській та російській науці міжнарод-ного права був професор В.Е. Грабар (1865-1956) – академік НАН України, автор бі-льше ніж 150 наукових праць в галузі міжнародного права. Його внесок у розвиток вітчизняної міжнародно-правової науки важко переоцінити. В.М. Корецький підкре-слював, що В.Е. Грабар мав величезні знання які можна побачити у всіх його працях, не знав собі рівних в дослідженнях з історії середньовічного міжнародного права , а відомий польський вчений юрист-міжнародник Манфред Ляхс охарактеризував його як визначного історика права . Ряд фундаментальних праць В.Е. Грабаря, присвяче-них історії міжнародного права, принесли вченому світове визнання, в той час як ве-лика наукова спадщина з теорії міжнародного права та окремих його галузей майже не досліджена. Варто підкреслити, що чимало міжнародно-правових концепцій В.Е. Грабаря, зокрема з проблем співвідношення війни та міжнародного права та реальної рівності держав не втратили свого значення в для розуміння глибинних процесів розвитку міжнародного права.
В українській міжнародно-правовій літературі поки що немає повного дослі-дження наукової діяльності В.Е. Грабаря та узагальнення її значення для розвитку вітчизняної міжнародно-правової науки як складової частини світової науки міжна-родного права. Існують лише невеликі за обсягом статті, присвячені вивченню окре-мих аспектів різноманітної творчості В.Е. Грабаря. Ці праці носять або біографічний характер (В.М. Дурденевський, А.М. Лодиженський, А.Т. Уусталь, М.М. Богуслав-ський, Н.В. Миронов, В.Н. Денисов, І.Б. Усенко, Ю.С. Шемшученко) або є оцінками фундаментальних праць В.Е. Грабаря (Л.О. Камаровський, В.М. Корецький). Ви-знанням цінності наукової спадщини В.Е.Грабаря для розвитку сучасної науки між-народного права є опублікування Оксфордським університетом англійською мовою відомої праці В.Е.Грабаря “Матеріали з історії літератури міжнародного права в Ро-сії. 1647-1917”. Це видання було підготовлено завдяки титанічній праці професора Лондонського університету, іноземного члена Національної академії наук України У.Е. Батлера, який був перекладачем цієї книги на англійську мову, написав до неї вступну статтю та підготував бібліографію праць вченого.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною планової теми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопоряд-ку України”, яка розробляється в рамках проблеми “Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку: теорія і практика” (номер державної реєстрації – 0100U000800).
Метою дослідження є аналіз наукової спадщини академіка В.Е. Грабаря і ви-значення його місця і ролі у вітчизняній та світовій міжнародно-правовій науці, що й обумовило основні завдання даного дисертаційного дослідження:
- проаналізувати творчий шлях, становлення та розвиток міжнародно-правових поглядів В.Е. Грабаря;
- визначити внесок вченого в дослідження історії міжнародного права і міжнародно-правових вчень;
- дати оцінку поглядам В.Е. Грабаря на розвиток міжнародного права з кон-кретних міжнародно-правових проблем;
- проаналізувати значення його міжнародно-правової спадщини для розвит-ку сучасного міжнародного права;
- розглянути практичну діяльність академіка В.Е. Грабаря в сфері міжнаро-дного права.
Об єкт дослідження - наукова діяльність В.Е. Грабаря як історика, теоретика і практика в галузі міжнародного права.
Предмет дослідження - міжнародно-правові погляди академіка В.Е. Грабаря в порівнянні з поглядами таких відомих юристів-міжнародників, як В.П. Даневський, П.Є. Казанський, Л.О. Камаровський, В.М. Корецький, Ф.Ф. Мартенс, М.О. Таубе та інш.
Методи дослідження. Дослідження базується на методологічних засадах таких юридичних наук, як історія міжнародного права, теорія міжнародного права, галузе-ві міжнародно-правові науки. В дисертаційній роботі широко застосовувалися зага-льні принципи наукового пізнання: об єктивність, єдність історичного і логічного, комплексний підхід до висвітлення наукових проблем. У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи – структурний, функціональний, сходження від абстрактного до конкретного, формально-логічні процедури (аналіз, синтез) та мето-ди конкретно-наукових досліджень, які застосовуються в юридичній науці: історико-юридичний (переважно в першому та другому розділах роботи) формально-юридичний (в третьому розділі) та порівняльно-правовий.
Джерельна база дослідження охоплює насамперед наукові праці В.Е. Грабаря з різних галузей міжнародно-правової науки. Використовувалися як широковідомі, так і маловивчені праці вченого, а також архівні матеріали. Необхідність співставлення теоретичних концепцій В.Е. Грабаря з позитивним міжнародним правом обумовила використання чинних міжнародно-правових документів. Оскільки наукову діяль-ність В.Е. Грабаря не можна розглядати ізольовано від розвитку загальносвітової міжнародно-правової науки, в дисертації використані праці Г. Гроція, Е. Ваттеля, Й.К. Блюнчлі, Г. Гефтера, В.П. Даневського, П.Є. Казанського, Л.О. Камаровського, Ф.Ф. Мартенса, В.А. Незабитовського, Б.Є. Нольде, М.О. Таубе, Г. Кельзена, В.М. Дурденевського, В.М. Корецького, Є.О. Коровіна, а також сучасних вчених-міжнародників У.Є. Батлера, В.Г. Буткевича, В.Н. Денисова, А.І. Дмітрієва, Л.Г. За-блоцької, І.І. Лукашука та інш.
Наукова новизна дисертації визначається тим, що дослідження є першою спро-бою в українській і зарубіжній міжнародно-правовій літературі на монографічному рівні дати комплексний аналіз наукової спадщини академіка В.Е. Грабаря і з ясувати її місце у загальному розвитку юридичної науки, а саме:
- проаналізовано наукову біографію В.Е. Грабаря, уточнено і конкретизовано біографічні дані, зроблені оцінки і висновки, які стосуються окремих сторін його життя і творчості;
- в науковий обіг введено невідомі і маловідомі праці вченого, зокрема дослі-джено його історико-правові праці, що дозволило певним чином заповнити прогали-ни щодо його ролі і місця в розвитку міжнародно-правової науки;
- проведено аналіз поглядів В.Е. Грабаря як історика західноєвропейської, ро-сійської та української науки міжнародного права;
- дана оцінка оригінальним теоретичним концепціям співвідношення війни і міжнародного права та реальної рівності держав, що були розроблені В.Е. Грабарем на початку ХХ ст.;
- висвітлено науковий доробок В.Е. Грабаря щодо права війни (нині міжнарод-не гуманітарне право, що застосовується під час збройних конфліктів) та міжнарод-ного приватного права.
1. Наукову новизну характеризують насамперед наступні основні положення дисертаційного дослідження: Наукова діяльність В.Е. Грабаря хронологічно поділя-ється на три основні етапи: ранній – до 1893 р.; тартуський – 1893-1918 рр.; москов-ський – 1918-1956 рр.
2. Методологія вченого базувалася головним чином на теоретичних концеп-ціях школи позитивного міжнародного права. Характерною рисою наукових дослі-джень В.Е. Грабаря було широке використання історичного матеріалу та міжнарод-но-правової практики держав для розроблення теоретичних концепцій.
3. Головною заслугою В.Е. Грабаря як історика західної науки міжнародного права є те, що він обґрунтував наявність міжнародного публічного права в Давньому Римі, проаналізував вплив римського права на розвиток міжнародно-правових вчень у середньовічній Європі, довів, що існування міжнародного права як окремої систе-ми норм права визнавалося англійськими вченими з XII-XIII ст., тобто задовго до Реформації, коли воно вже остаточно виділилося як міжнародне право, проаналізу-вав міжнародно-правові погляди середньовічних католицьких богословів, які знач-ною мірою вплинули на розвиток науки міжнародного права.
4. В.Е. Грабар вперше здійснив комплексне дослідження історії російської та української науки міжнародного права, починаючи від її зародження в XVII сторіччі і до початку ХХ ст., проаналізувавши міжнародно-правові погляди практично всіх вчених, які займалися дослідженнями міжнародно-правових питань на території Ро-сійської імперії.
5. В.Е. Грабар висунув концепцію несумісності війни з міжнародним правом і об єктивної закономірності поступового усунення війни зі сфери міжнародних від-носин за допомогою міжнародного права.
6. Одним з перших в юридичній науці В.Е. Грабар сформулював положення, що міждержавна система може бути стабільною тільки у разі юридичного закріп-лення особливих прав великих держав, що є проблемою, пов язаною зі здійсненням принципу суверенної рівності держав у сучасному міжнародному праві.
7. В.Е. Грабар відомий як дослідник багатьох актуальних на той час питань права війни та як автор першої у вітчизняній юридичній літературі історико-юридичної праці з міжнародного повітряного права.
8. Праці В.Е. Грабаря з актуальних питань міжнародного приватного права та його практична діяльність у цій сфері сприяли розвитку правового регулювання економічних відносин СРСР з іншими державами в 20-30-х роках минулого сторіччя.
Теоретична і практична цінність дисертації випливає із завдань сучасної украї-нської науки міжнародного права, пов язаних з необхідністю глибокого вивчення і всебічного узагальнення історії вітчизняної міжнародно-правової думки. Положення і висновки дисертаційної роботи дають змогу більш широко ввести до наукового обігу творчу спадщину В.Е. Грабаря, детально ознайомитися з його міжнародно-правовими поглядами, розкрити оригінальні шляхи розвитку російської і української міжнародно-правової науки кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Узагальнення і ви-сновки дисертації можуть бути використані для подальшого наукового опрацювання питань з історії вітчизняної науки міжнародного права та сучасного міжнародного права.
Введені до наукового обігу теоретичні концепції В.Е. Грабаря можуть викорис-товуватися й при формуванні міжнародно-правової позиції України з тих чи інших актуальних питань. У практичному плані результати дослідження можуть застосову-ватися в процесі викладання навчальної дисципліни “Міжнародне право”, спецкурсу “Історія міжнародного права”, окремих галузевих дисциплін з міжнародного права.
Апробація і публікація результатів дослідження. Положення дисертації обгово-рювалися на засіданнях відділу міжнародного права і порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати досліджень доповідалися автором на Науково-практичній конференції “Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь” (Київ, 2000, тези опубліковані).
Матеріали дисертації використовувалися автором при викладанні курсу “Між-народне право” в Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв та Київсь-кому інституті менеджменту та інформаційних технологій при Національному авіа-ційному університеті.
Основні положення і висновки дисертаційної роботи опубліковані у п яти стат-тях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів (10 підрозділів), висновків і списку використаної літератури (172 джерела). Загальний обсяг роботи - 190 сторінок, в тому числі список використаної літератури - 28 сторі-нок.
| 
