|
Проблема боротьби зі злочинами у сфері господарської діяльності завжди приве-ртала належну увагу як вітчизняних фахівців, так і науковців колишнього СРСР та СНД, зокрема П.П. Андрушка, М.О.Бєляєва, Л.П.Брич, Т.А.Бушуєвої, Г.І.Вольфмана, П.О.Воробея, Л.Д.Гаухмана, Ю.В. Головльова, Є.Є.Дементьєва, В.М.Киричка, О.І. Ко-валенка, В.В.Колесникова, Я.М.Кураш, І.І.Кучерова, Б.М.Леонтьєва, Ф.О.Лопушанського, Ю.М.Ляпунова, Н.М.Ляпу-нової, С.В. Максимова, Л.К.Малахова, В.О.Матусевича, Ю.В. Опалинського, В.О.Навроцького, П.Т.Некипєлова, О.І.Перепелиці, І.І.Рогова, А.М.Ришелюка, О.Я.Свєтлова, В.В. Сташиса, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, В.Ю. Шестакова, І.В. Шишка, В.П. Філонова, О.М. Яковле-ва та багатьох інших.
Між тим, ця проблема не знайшла свого остаточного розв язання, в тому числі, у зв язку з появою нових форм злочинної поведінки.
Актуальність теми дослідження. Розвиток ринкових економічних відносин в Україні поряд із позитивними здобутками супроводжується і певними негативними явищами. Особливу занепокоєність викликає збільшення кількості злочинів у сфері го-сподарської діяльності, оскільки вони не лише гальмують позитивні тенденції, а й за-вдають істотної шкоди державі, суб єктам відносин у сфері господарювання та окремим громадянам.
З ними поки що досить складно вести ефективну боротьбу як з точки зору кримі-нального переслідування, так і застосування організаційно-управлінських і криміноло-гічних заходів з метою їх попередження. До таких злочинних посягань слід віднести незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що складають комер-ційну таємницю. Кримінальна відповідальність за них уперше була встановлена Зако-ном України від 28 січня 1994 р. у статтях 1486, 1487 КК України 1960 р. Чинний Кри-мінальний кодекс теж криміналізував ці суспільно небезпечні діяння і передбачив від-повідальність за них у ст. 231 КК “Незаконне збирання з метою використання або ви-користання відомостей, що становлять комерційну таємницю”, диспозиція якої сфор-мульована як “умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комер-ційну таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей (коме-рційне шпигунство), а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спри-чинило істотну шкоду суб єкту господарської діяльності”, та ст. 232 КК “Розголошення комерційної таємниці”, яка передбачає відповідальність за “умисне розголошення ко-мерційної таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб єкту господарської діяльності”.
Попри зростаючу кількість наукових досліджень злочинів у сфері господарської діяльності, вказані кримінально-правові делікти залишилися зовсім не вивченими на рівні взаємопов язаного й поглибленого аналізу всіх ознак та елементів складу злочину. До цього часу питання відповідальності за названі злочини розглядалися лише на рівні окремих статей, розділів підручників з Особливої частини кримінального права та ко-ментарів КК України. Інші кримінально-правові дослідження, які б мали комплексний характер, не провадилися. До того ж неможливо не враховувати й повну відсутність відповідних статистичних даних щодо порушення та розгляду кримінальних справ за ознаками злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК (статтями 1486, 1487 КК 1960 р). Це свідчить про їх підвищену латентність і позаконтрольність. Проте факт латентності злочинів ні в якому випадку не може служити підставою для неуважного ставлення до них, у тому числі на рівні наукових досліджень. Актуальність боротьби з указаними злочинами та недостатність наукових досліджень із цієї проблеми й обумовили вибір теми цього дисертаційного дослідження. Зв язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної комплексної цільової програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883), розрахованої на 1996 – 2001 роки і спрямованої на виконання Міждержавної програми спільних заходів боротьби зі злочинністю на період з 2000 до 2003 року.
Мета та задачі дослідження. Основна мета роботи полягає у комплексному теоретичному аналізі об єктивних і суб єктивних ознак складів злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, сформулюванні рекомендацій, які мають важливе значення як для вдосконалення кримінального законодавства, так і для правильної кваліфікації злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, та відмежуванні їх від суміжних злочинів. Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:
- виявити й узагальнити чинники, що обумовлюють кримінальну відповідальність за незаконне збирання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю;
- дослідити родовий, видовий і безпосередній об єкти розглядуваних злочинів та взаємозв язок між зазначеними об єктами;
- провести аналіз предмета цих злочинів та аргументувати визнання комерційної, а також банківської таємниці предметом злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, шляхом удосконалення поняття предмета злочину в загальному вченні про склад злочину;
- шляхом розгляду об єктивної сторони вказаних злочинів, її зв язку з їх об єктом та предметом, проаналізувати механізм завдання суспільно небезпечної шкоди об єкту кримінально-правової охорони;
- дослідити суб єктивну сторону злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, зокрема вину, встановити зміст інтелектуального й вольового моментів умислу, розглянути інші обов язкові ознаки – мотив під час розголошення та мету при збиранні відомостей, що становлять комерційну таємницю;
- проаналізувати загальні та спеціальні ознаки, що характеризують суб єкта цих злочинів;
на підставі проведеного аналізу запропонувати пропозиції щодо правильної кваліфікації злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, та вдосконалення чинного законодавства. Об єктом дослідження є сукупність знань що стосується кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, зокрема за незаконне збирання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також наукові погляди з цієї проблеми та її розробки у світлі вчення про склад злочину та його кваліфікацію, предметом – норми кримінального законодавства, які передбачають кримінальну відповідальність за незаконне збирання, використання або розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю. Методи дослідження. У процесі теоретичних досліджень у роботі було застосовано наступні наукові методи:
- діалектичний метод – при дослідженні правових механізмів захисту суспільних відносин у сфері господарської діяльності та суспільних відносин, які забезпечують обмеження монополізму та(або) охорону від проявів недобросовісної конкуренції, що знаходяться одночасно у взаємозв язку й суперечливості, а також як у статичному стані, так і в динамічних змінах;
- системно-структурний і функціональний методи – при дослідженні багатопланових явищ родового, видового й безпосереднього об єктів злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, а також ознак об єктивної та суб єктивної сторони, суб єкта злочину під кутом зору з ясування змісту й удосконалення норм чинного законодавства
- історико-правовий – при аналізі факторів, що зумовлюють кримінально-правову заборону, та дослідженні розвитку законодавства в галузі кримінально-правової охорони від протиправних посягань на суспільні відносини у сфері господарської діяльності;
- порівняльно-правовий і догматичний – при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що забезпечують кримінально-правову охорону суспільних відносин у сфері господарської діяльності, порівнянні колишнього і чинного законодавства, а також окремих норм діючого законодавства зарубіжних країн з положеннями КК України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійною завершеною роботою, першим в Україні монографічним комплексним дослідженням складів злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК. Елементи новизни полягають у наступному:
1. У роботі вперше досліджено соціально-економічні, нормативні, кримінологічні й соціально-прогнозні фактори обумовленості кримінально-правової заборони посягань на відносини, що забезпечують обмеження монополізму у сфері господарської діяльності та(або) охорону суб єктів цих відносин від проявів недобросовісної конкуренції.
2. Дістало подальшого розвитку визначення родового об єкта розглядуваних злочинів як суспільних відносин, що складаються у сфері господарської діяльності на підставі справедливих ринкових умов і охороняються державою в інтересах всього суспільства й окремих його суб єктів.
3. Наведено додаткові аргументи щодо необхідності виділення поряд з родовим і безпосереднім об єктами видового об єкта злочинів у сфері господарської діяльності та вперше запропоновано визнати видовим об єктом злочинів, передбачених статтями 228, 229, 230, 231, 232 КК, суспільні відносини, які забезпечують обмеження монополізму у сфері господарської діяльності та(або) охорону суб єктів цих відносин від проявів недобросовісної конкуренції. На підставі виділення видових об єктів запропоновано типологію злочинів у сфері господарської діяльності, передбачених розділом VII Особливої частини КК р.
4. Дістало подальшого розвитку визначення безпосереднього об єкта злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, тобто суспільних відносин по збереженню комерційної та(або) банківської таємниці, які забезпечують охорону від недобросовісної конкуренції у сфері господарської діяльності.
5. Уперше на рівні загального вчення про склад злочину запропоновано визнати предметом злочину поряд з предметами матеріального світу (речами), інші явища об єктивного світу (інформацію, енергію тощо), з певними властивостями яких кримінальний закон пов язує наявність у діянні особи ознак складу конкретного злочину.
6. По-новому викладено поняття комерційної таємниці як предмета злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, та розглянуто його ознаки – соціальну, юридичну, об єктивність існування і таємність, вказано на їх значення для правильної кваліфікації досліджуваних злочинів.
7. У дисертації поряд з комерційною таємницею на підставі розмежування за режимами правового регулювання розглянуто банківську таємницю, яка за своїм обсягом лише частково співпадає з комерційною. Уперше обґрунтовано можливість спричинення шкоди суспільним відносинам у сфері господарської діяльності шляхом вчинення протиправних дій щодо банківської таємниці. На цій підставі запропоновано визнати предметом злочинів, передбачених статтями 231, 232 КК, поряд з комерційною таємницею також і банківську, яка не в меншій мірі потребує кримінально-правової охорони. Наведено додаткові аргументи стосовно визнання збирання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, закінченими з моменту створення реальної загрози спричинення істотної шкоди суб єкту підприємницької діяльності.
8. Уперше проведено детальний аналіз спеціальних суб єктів розголошення комерційної таємниці й запропоновано їх типологію. Це, зокрема, особи: 1) які знаходяться в трудових відносинах із власником комерційної таємниці, професійна або службова діяльність яких безпосередньо пов язана з функціонуванням певного підприємства; 2) професійна або службова діяльність яких або інші обставини зумовлюють виникнення певних правовідносин цивільно-правового характеру з власником комерційної таємниці; 3) наділені владними повноваженнями щодо витребування й використання відомостей, що складають комерційну таємницю. Підкреслено значення такого поділу спеціальних суб єктів для правильної кваліфікації.
9. Зроблено пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції статей 231, 232 КК, які викладені у висновку.
Зазначені положення дисертаційної роботи виносяться на захист.
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що викладені в ньому положення, узагальнення й висновки можна використати:
- у науково-дослідницькій роботі при відтворенні цілісної картини застосування кримінально-правових заходів охорони, попередженні й запобіганні злочинам у сфері господарської діяльності;
- у правотворчості з метою використання результатів дослідження при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного кримінального законодавства України, з метою його вдосконалення та під час підготовки проектів постанов Конституційного та Верховного Судів України з проблем кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності;
- у практичній діяльності слідчих, прокурорів, суддів; у навчальному процесі при викладанні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права та при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації розглядалися на засіданнях кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків). Окремі питання наукового дослідження були оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях, що проходили в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (“Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності”, “Злочини проти особистої волі людини”, “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України”) та на IX Всеукраїнській науково-практичній конференції “Корупція, економічні злочини: шляхи подолання й удосконалення правових чинників розвитку суспільства” (м. Донецьк, 2001).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано у фахових виданнях три наукових статті й тези трьох наукових доповідей, зокрема:
1. Радутный А.Э. Информация как предмет преступления (на примере анализа отдельных составов) // Пробл. законності. – Вип. 37: Респ. міжвідом. наук. зб./Відп. ред. В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – с. 181- 189.
2. Радутний О.Е. Кримінологічний фактор соціальної обумовленості кримі-нально-правової охорони комерційної таємниці // Пробл. законності. – Вип. 50: Респ.міжвідом.наук.зб./ Відп. ред. В.Я.Тацій. - Харків: Нац.юрид.акад. України, 2001. – с. 195 – 201
3. Радутний О.Е. Кримінальна відповідальність за незаконне збирання, ви-користання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю // Право України. – 2002. - № 3.–с.110–114. Радутный А.Э. О субъекте преступления, предусмотренного ст. 148-7 УК Украины. / Актуал. пробл. юрид. науки: Тези доп. та наук. повід. наук. конф. молодих учених та аспірантів / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац.юрид.акад. України, 2000. – с. 82 – 85
4. Радутний О.Е. Розмежування злочинів, що посягають на комерційну тає-мницю, від суміжних злочинів // Проблеми боротьби з корупцією, організованою зло-чинністю та контрабандою. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду Укра-їни, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Аналітичні розробки, пропози-ції наукових і практичних працівників: Міжвідом. наук. зб. // За ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка та ін. – К., 2001. – Т. 22. – с. 290 – 292
5. Радутний О.Е. Характеристика діяння як обов язкової ознаки об єктивної сторони злочину, що передбачений ст. 1486 КК України // Конституція – основа держа-вно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повід. учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М.І. Па-нова. – Харків: Нац.юрид.акад. України, 2001. – с. 179 – 180
| 
