|
Актуальність теми. Сучасний етап реформування законодавства в Україні супрово-джується вирішенням проблемних питань функціонування юридичної термінології у пра-вничій сфері, що зумовлено потребою забезпечити усі правові галузі унормованою мовою на сучасних методологічних засадах кодифікації термінів у законодавчих джерелах. Про-блеми мови законодавства досліджують як юристи, так і лінгвісти. На сьогодні зўявляються роботи, присвячені інтеграції, взаємопроникненню наук у практичних питан-нях аналізу мови законів, обговорюється питання про виникнення нової науки – юридич-ної лінгвістики. Аспекти мови юридичної сфери досліджували вчені: Н.В. Артикуца, М.Я. Брицин, Ю.М. Грошевий, О.О. Ейсман, Б.С. Ібрагімов, Д.А. Керимов, М.Й. Коржанський, М.В. Костицький, С.П. Кравченко, М.І. Леоненко, Б.Ю. Онишко, А.С. Піголкін, Ю. Ф. Прадід, В.М. Савицький, А.С. Токарська, З. Тростюк, О.Ф. Юрчук та інші.
Різнопланові дослідження, які були проведені за цією тематикою, не вичерпали всіх її аспектів, а лише створили певну фактологічну передумову для вивчення термінологіч-них пластів юридичної сфери, вихідну базу для подальшого методологічого дослідження термінологічного потенціалу наук, які її створюють, і зокрема – криміналістики.
Питання, повўязані з функціонуванням термінології криміналістики, постійно вини-кають майже у кожному напрямі криміналістичних наукових досліджень, обговорюються на Міжнародних науково-практичних конференціях. Окремі аспекти нормування понятій-ного апарату криміналістики висвітлювались у працях Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломєєвої, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, О.А. Кириченка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, Ю.Г. Корухова, І.П. Крилова, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, І.В. Постіки, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, І.Я. Фрідмана, В.Ю. Шепітька та у дослідженнях інших криміналістів.
Значний обсяг знань, як природничо-технічних, так і гуманітарних, репрезентується в криміналістиці за рахунок визначень, понять і термінів, втілюється у нових теоріях, кон-цепціях, наукових дослідженнях. Поняття інших наук у контексті криміналістики потре-бують нової оцінки не тільки за критеріями криміналістичної науки, але й мовного осмис-лення. Для того, щоб поняття було правильно й чітко названим, необхідно вирішити про-блему добору словотворчих засобів з близьких за значенням слів, уникаючи багатоваріан-тності, ураховуючи мотивацію спеціального поняття. Зупиняючись на визначенні окремих термінів, найчастіше вчені-криміналісти вказують на існування такої проблеми й прихо-дять до загального висновку, що формулювати терміни необхідно чітко, коротко й зрозу-міло. Довільний процес введення нового терміна в криміналістиці призводить до різнобою у назвах криміналістичних понять, тому актуальною є проблема кодифікації термінів і встановлення єдиних формулювань. Саме інтегрований характер криміналістичних знань передбачає виникнення проблем уніфікації, стандартизації термінів, тому для їх вирішен-ня необхідно використовувати досвід лінгвістичного обґрунтування вживання термінів.
Проблематичність сучасного стану української криміналістичної терміносистеми зумовлена й тим, що основна частина науково-теоретичних наробок велася російською мовою. Останні вітчизняні видання з криміналістики ґрунтуються на російськомовних джерелах, що спричиняє труднощі у формулюваннях визначень термінів у відповідності до норм української літературної мови. Аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що рі-вень її наукового осмислення в криміналістиці недостатній та потребує комплексного під-ходу.
Початкове визначення Р. С. Бєлкіним мови науки криміналістики як фундаменталь-ної криміналістичної теорії викликало дискусії щодо доцільності вживання деяких понять в криміналістиці, уважнішого ставлення до введення нових термінологічних одиниць, ви-ділення мікросистем у часткових криміналістичних теоріях. Але залишилися без уваги та-кі питання, як критерії використання лінгвістичних методів аналізу понять науки криміна-лістики, рівень мовної компетенції слідчих, лінгвістичний підхід у практиці складання процесуальних документів, використання знань історичної лексикології. Отже, комплекс-ного дослідження сучасного стану мови криміналістики, її структури та функцій, механіз-му термінотворення, історичних особливостей розвитку та становлення, нових тенденцій розвитку, напрямів унормування та систематизації з огляду на мовну ситуацію в Україні, не здійснювалося. Наведені чинники визначають актуальність теми дисертаційного дослі-дження.
Звўязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне досліджен-ня виконано відповідно до Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних до-сліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (рішення Колегії МВС України від 28 лютого 1995 року №4 КМ/2), Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2000-2005 рр. (рішення Колегії МВС України від 18.12.2000 р. №9 КМ/1), загального плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України, плану науково-дослідних робіт кафедри криміналістики Національної академії внутрішніх справ України та включено до переліку тем дисертаційних досліджень Управління координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України за 2000-2001 рр., №1013.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є зўясування су-часних проблемних аспектів мови криміналістики, виявлення характерних інтеграційних звўязків у дослідженнях проблемних питань української термінології, функціонально-структурних ознак мови криміналістики, визначення впливу історичних чинників на роз-виток мови криміналістики, розширення наукового уявлення про тенденції розвитку мови криміналістики і розроблення на цій основі пропозицій щодо її унормування в Україні.
Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження здійснено спробу вирішити такі завдання:
- вивчити памўятки законотворчості на різних історичних етапах становлення юридичної термінології;
- сформулювати історичні передумови формування понятійного апарату кримі-налістики;
- вивчити на сучасному хронологічному зрізі мову криміналістики як інтегро-вану частину системи цієї юридичної науки і складову мови права;
- охарактеризувати сучасні проблемні аспекти мови криміналістики в системі цієї науки та дати пропозиції щодо їх урегулювання;
- зўясувати функціональні та системні ознаки сучасної мови науки криміналіс-тики;
- окреслити пріоритетні напрями комунікативного функціонування мови криміналістики у практичній діяльності правоохоронних органів України;
- встановити особливості ролі та значення мови криміналістики у практиці складання процесуальних документів;
- розкрити головні аспекти та надати пропозиції щодо вивчення мови криміналістики у навчальному процесі;
- визначити рівень моделювання термінів у дисертаційних дослідженнях з кри-міналістики та обґрунтувати критерії введення нової термінологічної одиниці у систему криміналістичної науки;
- сформулювати головні тенденції розвитку мови криміналістики.
Обўєктом дослідження є закономірності виникнення, розвитку і вдосконалення мови права.
Предмет дослідження становить функціонально-структурна сфера реалізації мови криміналістики як науки, практичної діяльності та навчальної дисципліни.
Методи дослідження. Методологічною основою є система загальнонаукових та спе-ціальних методів, які застосовуються в юридичній і лінгвістичній науках. Зокрема, вико-ристовувалися методи: історичний, діахронічний (динаміка історичного розвитку мови криміналістики), порівняльно-історичний (порівняння архаїчних та сучасних значень тер-мінів), контекстологічний аналіз (реконструювання семантики криміналістичних термінів на основі текстологічного матеріалу), порівняльно-правовий (порівняння термінів і дефі-ніцій вітчизняного законодавства та законодавства інших країн), системно-структурний, синхронічний (структурні особливості сучасного термінологічного фонду криміналісти-ки), функціональний (функції мови криміналістики), статистично-аналітичний (дослі-дження комунікацій, опрацювання наукових, бібліографічних джерел, узагальнення ре-зультатів опитування слідчих, викладачів, експертів та студентів). Під час написання ро-боти використані літературні джерела в галузі загальної теорії права, кримінального пра-ва, кримінального процесу, криміналістики, філософії, мовознавства.
Емпіричною базою дослідження стали результати анкетного опитування 210 слідчих органів внутрішніх справ, 207 експертів-криміналістів, 197 викладачів криміналістики та кримінального процесу, 310 слухачів і студентів вищих закладів освіти, у яких вивчають курс “Криміналістика”; вивчення 256 кримінальних справ, розглянутих судами м. Києва та Київської, Черкаської, Івано-Франківської, Запорізької, Вінницької, Сумської, Полтав-ської, Закарпатської областей у 1995-2002 рр.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, законодавство інших держав. У дисер-тації проаналізовані правові акти вітчизняного та зарубіжного законодавства з позиції ви-вчення раціональних методів термінологічного урегулювання. Наукова новизна одержа-них результатів полягає у тому, що дисертація є першою в українській криміналістичній науці спробою комплексного дослідження мови криміналістики як функціональної систе-ми. Згідно з авторською позицією, дістало подальший розвиток вчення про мову криміна-лістики з урахуванням особливостей мовного питання в Україні. У дисертації обґрунтову-ється низка нових положень та висновків, які розширюють наукове уявлення про мову криміналістики. До найбільш суттєвих з них належать:
- визначення найвагоміших історичних етапів формування мови криміналісти-ки; пропозиція зі створення спеціальної комісії з питань унормування термінології кримі-налістичної науки при кафедрі криміналістики Національної академії внутрішніх справ України із залученням науковців, практичних співробітників та лінгвістів. Головним на-прямком роботи комісії пропонується вважати регулювання процесу впровадження у мову науки криміналістики нових термінів та створення реєстру термінів криміналістики; об-ґрунтування необхідності укладання “Російсько-українського словника-довідника термі-нів криміналістики” із урахуванням специфіки криміналістичних наукових шкіл України;
- рекомендації з удосконалення мови науки криміналістики, класифіковані за загальними та спеціальними принципами;
- класифікація структурно-функціональних особливостей мови криміналістики з урахуванням інтеграції термінологічних мікроструктур;
- рекомендації щодо підвищення мовної культури оформлення процесуальних документів слідчими ОВС України; види практичних робіт з використанням ситуативних текстів, які пропонується використовувати на практичних заняттях з криміналістики та кримінального процесу; пропозиція щодо впровадження системи контролювання знань криміналістичних термінів і понять для студентів, які вивчають курс “Криміналістика”;
- пропозиція щодо надання тлумачень термінів Кримінально-процесуального кодексу України не тільки в спеціальній статті (ст. 32 КПК України), але й додаткового уточнення семантичних меж термінів та стійких словосполучень, які не відповідають ви-могам однозначності, в окремих нормах;
- методичні положення з удосконалення критеріїв моделювання нових терміно-логічних одиниць у наукових дослідженнях з криміналістики;
- визначення головних сучасних тенденцій розвитку мови криміналістики.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації загальноте-оретичні положення щодо функцій, структури та тенденцій розвитку мови криміналістики можуть вважатися певним внеском у загальну теорію криміналістики. Надані висновки, практичні рекомендації та пропозиції можуть бути використані вченими у науково-дослідній роботі під час укладання теоретичних джерел криміналістичної науки. Здійс-нення досліджень термінологічного урегулювання законодавчих норм інших країн, між-народних правових актів дозволило виявити раціональні підходи, які можуть бути вико-ристані для мовного удосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України. Результати дослідження також мають прикладне значення, оскільки спрямовані на використання:
- у судовій, слідчій та експертній практиці для урегулювання проблемних пи-тань щодо складання відповідних процесуальних документів; у навчальному процесі під час викладання курсів “Криміналістика” та “Кримінальний процес”;
у процесі моделювання нових термінологічних одиниць науки криміналістики під час проведення наукових досліджень. Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри криміналіс-тики Національної академії внутрішніх справ України. Головні положення і висновки, зроблені автором у процесі дослідження, були апробовані на пўяти науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми юридичної психології” (Київ, 1999 р.), “Використан-ня сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинні-стю” (Київ, 2000 р.), “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності” (Дніпропетровськ, 2000 р.), “Актуальні проблеми діяльності ОВС по попередженню, розкриттю та розслідуванню злочинів” (Одеса, 2000 р.), “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 2001 р.).
Теоретичні висновки наукового дослідження використовуються під час викладання курсу “Криміналістика” у Національній академії внутрішніх справ України і проведення експертних досліджень лабораторіями Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в пўяти статтях, оприлюднених у вітчизняних фахових виданнях, та чотирьох статтях (одна із яких – у співавторстві) у збірниках за матеріалами науково-практичних конференцій.
| 
