|
Об єми інформації, накопиченої людством, сягнули сьогодні таких величин, що для її збору, обробки та зберігання вже недостатньо потужності найсучасніших електронно-обчислювальних машин (ЕОМ). Цю проблему було вирішено завдяки складанню інформаційних ресурсів окремих ЕОМ шляхом створення на їх основі локальних комп ютерних мереж та об єднанню останніх у “мережу мереж” – Інтернет. Кількість складових цієї всесвітньої інформаційної мережі постійно зростає. На сьогодні вона об єднує понад 25 тис. мереж та 40 млн. користувачів по всьому світу [2] . Інтернет вже став повсякденним засобом передачі інформації будь-якого характеру, який є доступним кожному, хто має персональний комп ютер, та, завдяки засобам супутникового зв язку, з кожної точки на планеті. Інформація передається Інтернетом у вигляді об єктів, що потенційно охороняються авторським правом: літературних, музичних та аудіовізуальних творів, фотографій, ілюстрацій, карт, планів, малюнків тощо. Обробка і передача даних мережею та саме її функціонування відбувається завдяки іншому об єкту авторсько-правової охорони – комп ютерним програмам, а зберігання і пошук інформації часто здійснюється за допомогою електронних баз даних, які також можуть охоронятися авторським правом.
Фіксація перелічених об єктів авторсько-правової охорони в електронній формі та транскордонний характер Інтернету спрощує можливість порушення прав авторів та їхніх правонаступників. Збільшення ж обсягу авторських прав або введення складної процедури їх здійснення, натомість, призведе до обмеження прав користувачів Інтернету. Тому завданням сучасного авторського права є досягнення справедливого та життєздатного балансу інтересів володільців авторських прав та користувачів творів, розміщених в Інтернеті.
Актуальність теми
Систематизація та реформування авторського права у сфері охорони матеріалів, що передаються Інтернетом, є нагальною потребою і для України, особливо в умовах теперішніх ринкових перетворень в країні, коли інформація стає все вагомішим фактором виробництва та все ціннішим об єктом цивільного обігу.
Ще 1987 року українським вченим-правознавцем Ч.Н. Азімовим було висловлено думку про те, що “опублікування джерел інформації в електронній формі ставить перед юридичною наукою питання про необхідність розробки нормативних актів для регулювання відносин, що виникають” [3] . На жаль, це завдання до цього дня залишається в Україні нездійсненим.
В той же час, надзвичайна важливість заходів, спрямованих на забезпечення ефективного захисту авторських прав на розміщені в Інтернеті твори визнано Указом Президента України “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”, який в якості основних завдань державної політики в сфері інформатизації визначає, серед іншого, “вдосконалення правового регулювання діяльності суб єктів інформаційних відносин, виробництва, використання, поширення та зберігання електронної інформаційної продукції, захисту прав на інтелектуальну власність, посилення відповідальності за порушення встановленого порядку доступу до електронних інформаційних ресурсів всіх форм власності, за навмисне поширення комп ютерних вірусів” [4] .
Вищенаведеними технологічними та правовими реаліями сьогодення і зумовлено актуальність теми даного дослідження. Авторсько-правові аспекти функціонування всесвітньої інформаційної мережі Інтернет потребують негайного та всебічного вивчення з тим, щоби величезний потенціал Інтернету в усіх сферах суспільного життя реалізувався в повній мірі повсюди в світі та зокрема в Україні. Як українські науковці (Ч.Н. Азімов, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, Р.В. Дроб язко, Р.А. Калюжний, В.О. Жаров, В.І. Жуков, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, Р.Б. Шишка та ін.), так і іноземні спеціалісти з права інтелектуальної власності (М.М. Богуславський, А.Б. Гельб, М.Х. Ліфті, Ф.П. Сергеєв, Т.Дж. Шмедінгхофф, О. Ханс тощо) неодноразово звертали свою увагу на окремі проблеми, що постали перед авторським правом у зв язку із стрімким розвитком інформаційних технологій. Проте комплексного дослідження проблем охорони розміщених в мережі Інтернет творів, в якому б розглядались питання недосконалості правового регулювання в даній сфері, а також прогалини та суперечності, що містять відповідні національні закони та міжнародні договори, на даний час ані в Україні, ані в інших країнах здійснено не було.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Тема дисертаційної роботи відповідає напряму наукових досліджень Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова “Дослідження проблем гуманітарних наук”, пов язана з програмами науково-дослідної роботи кафедри правознавства історичного факультету зазначеного університету, зокрема, з темою досліджень “Проблеми розвитку цивільного права в Україні”, а також охоплюється навчальними програмами та планами кафедри.
Мета і задачі дослідження
Мета дослідження полягає у системному аналізі сучасного стану охорони літературних та художніх творів в Інтернеті та розробка рекомендацій щодо вдосконалення чинного авторсько-правового законодавства України у сфері охорони розміщених в Інтернеті твори, спрямованих на поліпшення захисту прав авторів та їхніх правонаступників на такі твори.
З огляду на мету дослідження, його основними задачами є:
1. Встановити юридичну природу охорони авторських прав на розміщені в Інтернеті твори та особливості цієї охорони.
2. Визначити, які з матеріалів, доступних через Інтернет, підлягають охороні за авторським правом.
3. Здійснити порівняльний аналіз підходів, що існують в різних країнах, до питань правової охорони конкретних категорій розміщених в Інтернеті творів.
4. Розглянути та комплексно проаналізувати міжнародні правові акти у сфері охорони творів, розміщених в Інтернеті.
5. Обґрунтувати необхідність врахування технологічних, соціо-культурних та економічних чинників, що мають вплив на стан охорони літературних та художніх творів в Інтернеті, при виборі оптимальної моделі функціонування Інтернету з точки зору дотримання авторських прав.
Об єктом дослідження є правові проблеми, що постали з появою сучасних інформаційних технологій та мережі Інтернет.
Предметом дослідження є норми авторського права, якими охороняються права авторів та їхніх правонаступників на літературні і художні твори, розміщені в інформаційній мережі Інтернет.
Методи дослідження випливають з вимог комплексного та об єктивного аналізу явищ суспільного життя та міждисциплінарного підходу до поставлених завдань. Дослідження проведено на основі формально-логічного, системно-функціонального, історико-правового, порівняльно-правового та інших загальних та спеціальних наукових методів. Із застосуванням формально-логічного методу опрацьовано положення правових актів та судові рішення у сфері авторського права України, Російської Федерації, США та держав Західної Європи, норми, що містяться у міжнародних правових актах, прийнятих з питань охорони авторських прав, а також у таких нормативно-правових актах Європейського Союзу, присвячених охороні авторських прав його державами-членами, як Директива Ради 91/250/ЕЕС з питань захисту комп ютерних програм, Директива Ради 96/9/ЕС про охорону баз даних та Зелена книга стосовно авторського права і суміжних прав в інформаційному просторі.
За допомогою історико-правового та діалектичного методів досліджено кількісний та якісний розвиток мережі Інтернет, її правовий статус, поява її нових можливостей і пов язані з ними зміни підходів до її правового режиму та регулювання нормами міжнародного приватного права суспільних відносин, що виникають з приводу використання цієї інформаційної мережі.
Системно-функціональний метод надав можливість дослідити шляхи розповсюдження творів в мережі Інтернет та визначити механізм взаємин суб єктів авторських прав на твори, які розміщено в мережі, з її користувачами. Особливого значення надано порівняльно-правовому методу, на основі якого проведено співставлення положень законодавства країн Бернського Союзу, а також міжнародно-правових документів у сфері охорони авторських прав, зокрема: Закону України “Про авторське право і суміжні права”, Акту про авторське право США, Закону Російської Федерації “Про авторське право і суміжні права”, Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів та Всесвітньої конвенції про авторське право.
Наукова новизна одержаних результатів
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертант вперше в Україні здійснив науковий аналіз правових засад охорони авторських прав на розміщені в Інтернеті літературні та художні твори, зокрема:
1. На основі здійсненого наукового аналізу правової природи мережі Інтернет вперше виявлені правові засади функціонування цієї мережі в сфері охорони авторських прав.
2. Доведено, що всі види творів, зафіксованих в цифровій формі та розміщених в Інтернеті, відповідають критеріям охорони, встановленим законодавством держав-членів Бернського Союзу, і, таким чином, підлягають охороні авторським правом будь-якої з цих держав нарівні з творами, зафіксованими в більш традиційних формах, незалежно від виконання авторами чи їхніми правонаступниками будь-яких формальностей (реєстрації, депонування тощо) та факту опублікування твору.
3. Встановлено, що в силу технологічних особливостей мережі Інтернет, виявити неправомірне використання творів науки, літератури і мистецтва в цій мережі немає можливості, що є істотним недоліком функціонування Інтернету.
4. Аргументовано, що внаслідок цієї властивості мережі Інтернет є можливими масові порушення майнових та особистих немайнових прав на розміщені в Інтернеті твори.
5. Вперше сформульовано правило, за яким добросовісний користувач, виявивши в мережі Інтернет твір, який його цікавить, повинен встановити автора цього твору чи його правонаступника і укласти з ним відповідний договір про умови використання цього твору. 6. Аргументовано, що автор чи інша особа, яка має авторські права, розміщуючи свій твір в мережі Інтернет, цим самим надає право використовувати цей твір всім бажаючим. 7. Доведено, що завдяки рекламі та іншим методам перехресного субсидування автори розміщених в Інтернеті творів та їхні правонаступники можуть отримувати доходи, не стягуючи платні за використання об єктів своїх авторських прав безпосередньо з користувачів мережі.
8. Обґрунтована пропозиція про внесення до Закону України “Про авторське право і суміжні права” змін і доповнень з метою більш повного врахування особливостей цифрової форми, в якій твори розміщено в мережі Інтернет. Зокрема, пропонується до переліку об єктів авторського права, що охороняються Законом, включити твори, зафіксовані в цифровій формі, та зазначити в Законі, що матеріальна форма фіксації твору включає цифрову.
9. Вноситься пропозиція про усунення окремих недоліків та прогалин в положеннях чинного Закону України “Про авторське право і суміжні права” щодо захисту авторських прав на розміщені в Інтернеті твори (чітке визначення підстав та порядку здійснення запобіжних заходів для недопущення порушення авторських прав, заходів із забезпечення позову, збереження доказів тощо).
10. Доведено, що судовий захист авторських прав на твори науки, літератури і мистецтва, розміщені в Інтернеті, в разі їх порушення численними користувачами мережі практично здійснити неможливо через надзвичайну складність (неможливість) встановити особу кожного конкретного порушника. Зазначена проблема ускладнюється й тим, що порушники можуть бути громадянами багатьох країн, що зумовлює необхідність позивача порушувати позови в різних країнах і за різними юрисдикціями.
11. Обґрунтовано доцільність використання міжнародних арбітражних судів як специфічного і найбільш ефективного способу розв язання цивільних спорів у справах про захист авторських прав на твори, розміщені в Інтернеті. Запропоновано при створенні арбітражних (третейських) судів, які б займалися вирішенням спорів про порушення авторських прав в Інтернеті, керуватися національним законодавством про міжнародний арбітраж, а також брати за зразок Центр з арбітражу та посередництва Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ), в якому спілкування між сторонами та арбітрами здійснюється як безпосередньо, так і за допомогою Інтернету. 12. Обґрунтована пропозиція уніфікувати цивільно-правові норми національних законів у сфері охорони авторських прав з метою забезпечення однакового тлумачення і застосування норм авторського права, що стосуються охорони розміщених в Інтернеті творів, для чого укласти під егідою ВОІВ відповідний міжнародних договір, в якому в рівній мірі були б відображені інтереси як суб єктів авторських прав, так і користувачів Інтернету.
Практичне значення одержаних результатів
Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що в ньому вперше виявлені основні проблеми охорони авторських прав на літературні та художні твори, розміщені в мережі Інтернет, та запропоновані шляхи їх вирішення як на національному, так і на міжнародному рівні. Одержані теоретичні та практичні висновки повністю готові для використання органами законодавчої та виконавчої влади України для цілей формування державної політики у сферах зв язку, інформатизації та охорони авторських прав, а також розробки нормативно-правових актів та укладання міжнародних угод в цих галузях. Отриманий теоретичний доробок може служити підґрунтям для подальших теоретичних та прикладних досліджень з проблем взаємного впливу інформаційних технологій та авторського права. Результати дослідження можуть також бути використані авторами, програмістами, державними службовцями, суддями, викладачами, підприємцями та співробітниками організацій, що здійснюють управління майновими правами авторів на колективній основі.
Апробація результатів дисертації
Результати дослідження, представлені в дисертаційній роботі, оприлюднено на міжнародній науково-практичній конференції “Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (Інститут законодавства Верховної Ради України, м. Київ, 6-7 жовтня 1999 р.).
Публікації
Результати дисертаційного дослідження опубліковано у шести наукових статтях, з них чотири – у фахових виданнях, а також у тезах, включених до матеріалів науково-практичної конференції.
| 
