|
Актуальність теми. З проголошенням незалежності України відбулися ґрунтовні зміни в державній політиці щодо релігії та церкви. Виникла нагальна потреба у переосмисленні всіх проблем, пов язаних із забезпеченням та охороною свободи віросповідання. Однією з таких проблем є боротьба зі злочинністю у сфері віросповідання. Це тим більш актуально, оскільки суттєво змінилося українське кримінальне законодавство. У Кримінальному кодексі України, прийнятому 5 квітня 2001 року, збільшена кількість статей, що передбачають відповідальність за порушення прав на свободу віросповідання. У зв язку з розвитком демократичних процесів зростає кількість релігійних організацій та їх членів. Тим часом поширюються безпідставні обмеження свободи віросповідання. Нерідко на регіональному рівні віддаються переваги та встановлюються привілеї за ознакою релігійних переконань. На ґрунті релігійної ворожнечі вчиняються захоплення та утримування культових будівель, хуліганські дії, громадянам і працівникам правоохоронних органів заподіюються тілесні ушкодження тощо. Таким чином, докорінна зміна кількісних та якісних ознак злочинності у сфері віросповідання вимагає їх наукового аналізу і на цій основі напрацювання адекватних заходів протидії як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.
Проблемам боротьби зі злочинами проти конституційних прав та свобод громадян, у тому числі боротьби зі злочинами у сфері віросповідання, приділяли увагу такі вітчизняні та зарубіжні автори, як Ю.В.Александров, Г.З.Анашкін, П.П.Андрушко, Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, С.Я.Булатов, П.А.Воробей, В.О.Глушков, В.В.Голіна, В.К.Грищук, Н.О.Гуторова, І.М.Даньшин, В.В.Джунь, О.М.Джужа, А.П.Закалюк, В.С.Зеленецький, А.Ф.Зелінський, В.Г.Лихолоб, О.Г.Кальман, О.М.Костенко, М.Й.Коржанський, В.М.Корчева, Т.П.Кудлай, І.П.Лановенко, Г.П.Лупарєв, А.А.Музика, А.Й.Міллер, В.О.Навроцький, Д.В.Рівман, В.В.Скибицький, В.В.Сташис, Є.Л.Стрельцов, А.В.Тарасенко, В.Я.Тацій, І.К.Туркевич, О.Г.Фролова, С.С. Яценко та інші.
Праці зазначених та інших авторів, безсумнівно, мають велике наукове і практичне значення, служать подальшому вдосконаленню законодавства та підвищенню результативності боротьби зі злочинністю. Проте і сьогодні зазначені проблеми залишаються остаточно не розв язаними. Істотного значення вони набувають в умовах становлення суверенної України. Однак комплексного кримінологічного дослідження злочинності у сфері віросповідання та боротьби з нею в нових соціально-економічних, правових, політичних умовах ще не проводилося.
Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького інституту внутрішніх справ МВС України на 2002 р. згідно з професійною проблематикою та практичним спрямуванням вищих навчальних закладів МВС України, які передбачені Наказом МВС України від 11 травня 2001 року № 356 "Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років". Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні кримінологічної характеристики злочинності у сфері віросповідання та розробці заходів боротьби з цим видом злочинності на загальному, спеціальному та індивідуальному рівнях.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі основні завдання:
- дати загальну характеристику злочинам у сфері віросповідання;
- проаналізувати сучасний стан злочинності у сфері віросповідання в Україні;
- розкрити кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють злочини у сфері віросповідання;
- дослідити детермінацію злочинності у сфері віросповідання; розробити заходи загальної, спеціальної, індивідуальної та віктимологічної профілактики злочинів у сфері віросповідання.
Емпіричну базу дослідження становлять:
- Конституція України;
- законодавчі та інші нормативні акти, що регулюють релігійні відносини;
- звіти Держкомрелігій України про порушення свободи віросповідання в період з 1986 по 2001 рік;
- статистичні дані ГУАСМ МВС України, що стосуються забезпечення правопорядку та нейтралізації проявів дискримінації на релігійному ґрунті за 1997-2001 роки;
- матеріали двох третин зареєстрованих у МВС України кримінальних справ, про злочини, вчинені на релігійному ґрунті протягом 1990 – 2001 років;
- матеріали анкетування 106 працівників міліції та 109 студентів Донецького християнського університету;
- документи місцевих органів влади, що стосуються відносин у сфері віросповідання;
- наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі філософії, релігієзнавства, соціології, кримінології і адміністративного права, а також публікації в періодичних виданнях.
Об єктом дослідження є злочинність у сфері віросповідання та діяльність відповідних державних органів щодо боротьби з нею.
Предметом дослідження є кримінологічна характеристика злочинності у сфері віросповідання та профілактичні заходи боротьби з нею.
Методи дослідження. У ході дослідження з урахуванням поставленої мети і сформульованих завдань, а також об єкта та предмета дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Наприклад, завдяки методу дедукції здійснено класифікацію злочинів у сфері віросповідання. Метод індукції використаний для встановлення криміногенних факторів, що обумовлюють злочини у сфері віросповідання. Метод порівняльного правознавства застосовано автором у ході вивчення кримінальної відповідальності за злочини у сфері віросповідання в Україні, Росії та США і заходів боротьби з ними, а також для вивчення стану злочинності у сфері віросповідання в історичному аспекті, що дозволило проаналізувати основні характеристики злочинності у сфері віросповідання в Російській імперії, СРСР та УРСР. Необхідність отримання емпіричної інформації обумовила використання в дослідженні і конкретно-соціологічних методів (анкетування, інтерв ю, вивчення кримінальних справ, нормативних актів, звітів та офіційного листування місцевих органів влади тощо). Так, анкетування працівників правоохоронних органів та членів релігійних організацій сприяло встановленню їх позицій щодо розуміння особливостей боротьби зі злочинністю у сфері віросповідання. Методи інтерв ювання та особистого спостереження застосовувалися для вивчення осіб, які вчиняють злочини у сфері віросповідання. Математичний метод використаний у кримінологічному прогнозуванні динаміки злочинності у сфері віросповідання.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням кримінологічної характеристики злочинності у сфері віросповідання та заходів боротьби з нею на загальному, спеціальному та індивідуальному рівнях.
На основі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, що запропоновані здобувачем особисто та виносяться на захист:
1. Вперше дано кримінологічну характеристику злочинності у сфері віросповідання в сучасних соціально-економічних, правових та політичних умовах. Встановлено, що більшість зареєстрованих злочинів у сфері віросповідання здійснюється в ході міжконфесійних конфліктів у селах та невеликих населених пунктах Західної України.
2. Запропоновано класифікувати злочини у сфері віросповідання залежно від змісту злочинних діянь, виділивши серед них два види: злочинні утиски свободи віросповідання та перевищення її меж. Це дозволило визначити поняття "злочинність у сфері віросповідання" як сукупність учинених на певній території за певний період часу суспільно небезпечних винних діянь, за які встановлено кримінальну відповідальність і які перевищують межі свободи віросповідання та/або утискають свободу віросповідання.
3. Вперше дано кримінологічну характеристику осіб, які вчиняють злочини у сфері віросповідання, і запропоновано класифікувати цих осіб на два види залежно від змісту злочинних діянь: особи, які утискають свободу віросповідання, та особи, які перевищують межі свободи віросповідання. Встановлено морально-психологічні, соціально-рольові та інші властивості цих осіб. Аргументовано, що утиски свободи віросповідання та перевищення меж цієї свободи взаємодетермінують один одного, тобто поширення одного різновиду злочинності у сфері віросповідання на певній території з часом тягне за собою розповсюдження іншого.
4. Встановлено, що найбільш складні криміногенні ситуації виникають у зв язку з міжконфесійними конфліктами, які сприяють процесам безпосереднього поєднання перевищень меж свободи віросповідання з утисками свободи віросповідання, що значно підвищує ступінь їх суспільної небезпеки. Запропоновано розширити коло потерпілих у злочинах, передбачених ст. 161 Кримінального кодексу України "Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії", зокрема рекомендовано замінити у диспозиції цієї статті слово "громадяни" на слово "люди", що дозволить підвищити ефективність боротьби зі злочинністю у сфері віросповідання.
5. Обґрунтовано необхідність уведення кримінальної відповідальності за поширення завідомо неправдивої інформації щодо віросповідання або діяльності певної релігійної групи, якщо таке діяння спричинило або могло спричинити тяжкі наслідки.
6. Запропоновано з метою удосконалення та подальшого розвитку загальної профілактики злочинності у сфері віросповідання запровадити в Україні кримінолого-релігієзнавчу експертизу проектів законодавчих актів, які стосуються прав громадян на свободу віросповідання, як різновид кримінологічної експертизи проектів законодавчих актів.
7. Для вдосконалення спеціальної профілактики злочинів у сфері віросповідання запропоновано ввести судову профілактико-релігієзнавчу експертизу діяльності релігійних організацій, науково обґрунтовані висновки якої повинні стати рекомендаціями для прийняття судом рішень про призначення членам цих релігійних організацій, що були визнані в установленому порядку винними у вчиненні злочинів у сфері віросповідання, покарання у виді позбавлення права займатися релігійною діяльністю та про припинення діяльності релігійної організації відповідно до ст.35 Конституції України та п.1-4 ст.16 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
8. Доведено, що особливістю проведення профілактичних бесід під час здійснення індивідуальної профілактики злочинів у сфері віросповідання є опора на ті складові елементи віросповідання об єкта індивідуальної профілактики, які відповідають чинному законодавству і можуть бути застосовані для переконання у правомірній поведінці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертаційному дослідженні, є певним внеском у теорію і практику боротьби зі злочинністю у сфері віросповідання і можуть бути використані:
- в практиці боротьби зі злочинністю у сфері віросповідання під час здійснення заходів загальної, спеціальної та індивідуальної профілактики злочинів у сфері віросповідання;
- у навчальному процесі під час вивчення Особливої частини, а також спецкурсів з кримінології, присвячених проблемам профілактики окремих видів злочинів;
у науковій діяльності в ході подальшого дослідження злочинності у сфері відносин, пов язаних з релігією, а також осіб, які вчиняють відповідні злочини.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертації доповідалися на міжнародних та республіканських науково-практичних конференціях: "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості" (п ять виступів упродовж 1998-2000 років, м. Донецьк); "Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності, актуальні для Донецького регіону" (грудень 1998 року, вересень 1999 року, м.Донецьк); Треті Діонісіївські читання: (мовою оригіналу) "Дионисий Ареопагит и проблемы греко-славянской культуры" (лютий 1999 року, м.Донецьк); "Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю егулювання діяльності суб єктів підприємництва" (квітень 2000 року, м. Донецьк); "Релігія і закон: проблеми правового врегулювання державно-церковних відносин" (лютий 2002 року, м. Київ).
Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, знайшли своє відображення в семи наукових статтях, п ять з яких опубліковано у фахових виданнях, у чотирнадцяти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою, змістом та логікою дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних джерел, що містить 182 найменування, 10 додатків. Повний обсяг дисертації – 208 сторінок, із них список використаних джерел – 16 сторінок, додатки – 21 сторінка.
| 
