|
Актуальність теми. Перехід економіки України на ринкові відносини, які є основою соціально-економічного розвитку і благополуччя будь-якої демократичної країни, можливий лише за умови ефективного здійснення її зовнішньої економічної діяльності.
Значення зовнішньоекономічної діяльності держави полягає у тому, що прибутки, які надходять до бюджету держави в результаті цієї діяльності, є, зокрема, суттєвим внеском у технічне переозброєння і модернізацію інших галузей народного господарства, що дає змогу зміцнити їхню матеріально-технічну базу, сприяє зміцненню соціально-економічної могутності держави і підвищенню рівня життя її громадян.
Серед широкого кола фінансових джерел, які поповнюють бюджет держави, важливо виділити доходи, що надходять від митних зборів за переміщення товарів та інших предметів через митний кордон держави. Зауважимо, що у більшості економічно розвинених країн лише за рахунок митних надходжень формується значна частина доходів державного бюджету.
В умовах ринкової економіки одним з основних завдань зовнішньоекономічної політики української держави на сучасному етапі є всебічний розвиток і розширення зовнішньої торгівлі, зміцнення економічних зв язків з іншими країнами, захист вітчизняного товаровиробника, впорядкування системи збору митних платежів.
Вирішення цього завдання, поряд із проведенням в країні соціально-економічних реформ, багато в чому залежить і від належного правового регулювання діяльності господарюючих суб єктів у галузі зовнішньоекономічних зв язків, удосконалення порядку переміщення товарів та інших предметів через митний кордон держави.
Останнім часом особливе занепокоєння викликає переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинюване у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила вивезення за межі України, тобто таке явище як контрабанда.
Необхідність боротьби з контрабандою викликана також й інтересами захисту внутрішнього ринку та вітчизняного товаровиробника, що своєю чергою створюватиме додаткові можливості для надходження прибутків у загальнодержавний та місцеві бюджети.
Однак, колишні союзні республіки, які стали незалежними державами, зокрема й Україна, не маючи відповідного досвіду і належної організаційно-правової бази щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності, не забезпечують високого рівня розвитку зовнішніх економічних зв язків.
Ця проблема ускладнюється недосконалим контролем з боку держави за переміщенням громадян і товарно-матеріальних цінностей через державні кордони країн – учасниць СНД, що створює сприятливий ґрунт для контрабанди.
Спостерігається і стійка тенденція якісного розширення асортименту товарів, які стають предметами контрабанди. Аналіз судової практики за останні п ять років свідчить, що коли раніше через митний кордон України незаконно переміщувалися переважно такі товари масового вжитку як промислові вироби, аудіо-, відеоапаратура, продукти харчування, алкогольні напої, то сьогодні предметом нелегального ввезення в державу і вивезення із неї здебільшого стають стратегічно важливі сировинні товари, устаткування, технології, шкідливі для оточуючого середовища виробничі відходи, що завдає значної шкоди економіці держави.
Формування в Україні нової економічної системи, розвиток зовнішньоекономічних зв язків, проведення правової реформи зумовлюють необхідність в удосконаленні нормативних основ боротьби з контрабандою. Актуальність проблем гармонізації законодавства різних галузей права, а також його поєднання на взаємовигідних умовах з нормативними установленнями інших держав визначаються дедалі зростаючою участю України в зовнішньоекономічних зв язках з іншими державами. Реформування законодавства України у сфері зовнішньоекономічної діяльності стане важливим засобом розвитку і зміцнення економіки держави.
В умовах зростання рівня злочинності значущість забезпечення захисту суверенітету і безпеки України, прав та свобод громадян залежить від того, наскільки чинне законодавство відповідає сучасним реаліям життя і відображає тенденції судової практики. Це, звичайно, стосується і законодавства, спрямованого на боротьбу з контрабандою.
Ситуація, що виникла у зовнішньоекономічній сфері діяльності країни, пояснюється не лише соціально-економічною кризою і “прозорістю” державних кордонів України з країнами СНД, але й недостатньою роботою її правоохоронних органів, недосконалою правовою базою боротьби з контрабандою.
Серед комплексу невідкладних заходів, необхідних для активізації боротьби з контрабандою, потрібно особливо виділити і проблему вдосконалення кримінально-правових заходів боротьби з цим злочином, і важливість розробки теоретичних та прикладних досліджень у цій галузі, що відповідають сьогоденню і потребам правозастосовної практики.
Незважаючи на велике соціально-економічне і політико-правове значення розробки комплексу проблем удосконалення організаційно-правових основ охорони зовнішньоекономічної діяльності держави від злочинних посягань, ця проблема на сьогодні ще не була в українській кримінально-правовій науці предметом спеціального монографічного дослідження з сучасних, співзвучних часові, методологічних позицій та з урахуванням реалій реформаційних процесів в Україні.
Відзначимо, однак, що склад контрабанди розглядався у кандидатських дисертаціях Н.В.Качева, М.П.Дороніна, В.М.Колдаєва, В.В.Лук`янова, Б.І.Тишкевича, Ю.І.Сучкова. Важливий внесок у дослідження питань контрабанди зробили такі вчені: Л.В.Багрій-Шахматов, А.Ф.Бантишев, В.А.Владимиров, В.М.Володько, М.П.Карпушин, В.І.Курляндський, П.С.Матишевський, Ю.Б.Мельникова, С.І.Нікулін, Г.Б.Устинова.
Суттєву роль у виробленні авторської концепції кримінально-правової охорони від злочинних контрабандних посягань відіграли праці вчених А.І.Алєксєєва, Х.Д.Алікперова, П.П.Андрушка, М.М.Бабаєва, Т.А.Боголюбової, А.І.Долгової, В.Є.Емінова, Е.М.Жевлакова, Б.В.Коробейнікова, М.Б.Крупкіна, Н.Ф.Кузнєцової, В.В.Лунєєва, Ю.І.Ляпунова, А.І.Наумова, В.В.Орехова, Е.Ф.Побігайло, А.Р.Ратинова, К.Ф.Скворцова, Є.Л.Стрельцова, В.Я.Тація, Є.А.Фролова, В.Г.Храбскова та ін.
Незаперечним позитивним внеском у розробку питань боротьби з контрабандою є захищені в Україні кандидатські дисертації С.А.Гадойбоєва (1996) та Д.Д.Давітадзе (1992).
Не заперечуючи важливість наукових праць згаданих учених для дослідження проблем контрабанди, ці питання розглядались ними в контексті криміногенної ситуації в інших державах, або з позиції кримінального законодавства СРСР. Відтак сучасні проблеми вдосконалення кримінально-правової боротьби з контрабандою в Україні не могли бути предметом їхнього дослідження.
Водночас деякі питання кримінально-правових проблем боротьби з контрабандою в Україні, які поставали останніми роками, залишаються невирішеними в українській кримінально-правовій науці, як і не заповнені істотні прогалини у законодавстві.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі кримінального права і кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах досліджень, що проводить кафедра з теми “Проблеми вдосконалення кримінального і кримінально-процесуального законодавства України та практики його застосування”.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є комплексний аналіз теоретичних проблем контрабанди і практики боротьби з цим злочином, розробка пропозицій, спрямованих на подальше вдосконалення кримінального закону стосовно відповідальності за контрабанду, та рекомендацій щодо питань правильної кваліфікації контрабандних діянь.
Відповідно до поставленої мети визначено і коло взаємопов язаних задач, теоретичне вирішення яких є сутністю дисертаційного дослідження, а саме:
- аналіз стану розробки теоретичних і практичних проблем контрабанди в науці кримінального права;
- висвітлення соціальної зумовленості кримінально-правової заборони контрабанди;
- проведення юридичного аналізу складу злочину “Контрабанда” (ст. 201 Кримінального кодексу (далі - КК)України);
- вирішення проблемних питань, які постають у теорії та на практиці з приводу застосування норми кримінального закону, яка передбачає відповідальність за контрабанду, та виявлення причин неефективності її дії;
- вироблення пропозицій щодо удосконалення норм чинного КК України про відповідальність за контрабанду;
- відмежування кримінально караної контрабанди від суміжних злочинів;
- дослідження проблем застосування покарання за контрабанду.
Об`єктом дослідження є контрабанда як негативне антисоціальне явище, його природа і сутність, специфічні риси прояву суспільної небезпеки, які виявляють її характер і ступінь, а також юридичні форми закріплення зазначеної злочинної поведінки в кримінальному законі.
Предмет дослідження – теоретичні положення кримінально-правової науки щодо складу контрабанди як злочину у сфері господарської діяльності, передбаченого ст. 201 КК України, а також його конструктивні елементи та ознаки, наявність яких у діяннях винної особи є підставою її кримінальної відповідальності за контрабанду, а також правозастосовна практика з цих питань.
Методологічною основою дослідження є базові положення загальної теорії права, інтерпретовані стосовно кримінального законодавства відповідно до загальнонаукових розробок принципів і способів побудови теоретичних досліджень.
У процесі дослідження автор керувався фундаментальними працями в галузі загальної теорії права, кримінального права, кримінології, адміністративного права, митного права, соціології, юридичної психології.
Як емпірична база дослідження використовувались:
а) законодавчі акти в галузі кримінального права України, Кримінальні кодекси Польщі, Франції, Російської Федерації, США, Китаю, Болгарії, Кримінальне законодавство СРСР;
б) статистична звітність компетентних органів у справі боротьби з контрабандною злочинністю в Україні за 1995-2001 рр., практика діяльності органів досудового слідства і судів у справах про контрабанду (всього вивчено понад 80 кримінальних справ).
Нормативну базу дослідження становить Конституція України, КК України, прийнятий Верховною Радою України 5 квітня 2001 року, нормативно-правові акти митного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є першим в українській кримінально-правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за контрабанду, виконаним на базі КК України 2001 року з урахуванням сучасних реалій боротьби з цим злочином.
Новели чинного кримінального закону щодо контрабанди піддані детальному доктринальному тлумаченню і поглибленому юридичному аналізу. Крім того, враховуючи нову систематизацію норм Особливої частини КК України 2001 року, зроблено спробу з цих позицій розкрити сутнісну антисуспільну природу контрабанди як надзвичайно небезпечного злочинного явища, показавши поширеність його негативних впливів.
У результаті проведених досліджень автором запропоновано деякі рекомендації та висловлено пропозиції, врахування яких у кримінальному законодавстві, як нам видається, може істотно активізувати кримінально-правову боротьбу з контрабандою в Україні.
У дисертації обґрунтовуються і виносяться на захист такі основні положення і висновки:
- положення про соціальну зумовленість кримінальної відповідальності за контрабанду;
- пропозиція визнати родовим об єктом контрабанди охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо забезпечення господарської діяльності в Україні;
- додатково аргументовані теоретичні положення про необхідність класифікації безпосередніх об`єктів контрабанди по горизонталі на основний, додатковий і факультативний. Основним безпосереднім об єктом контрабанди пропонується визнавати охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо зовнішнього і внутрішнього товарообігу в Україні. Додатковим безпосереднім об`єктом контрабанди – охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо порядку переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, передбачених у диспозиції ст. 201 КК України. Факультативним безпосереднім об`єктом (залежно від предмета контрабанди: товари, історичні та культурні цінності, зброя тощо) – охоронювані кримінальним законом суспільні відносини щодо сплати податків, зборів, обов`язкових платежів державі; забезпечення права народу на культурну спадщину; громадської безпеки; життя та здоров`я населення;
- висновок про необхідність розширення переліку предметів контрабанди, вчинюваної шляхом ввезення, увівши до нього ядерну, хімічну, біологічну та інші види зброї масового знищення або їхніх компонентів, а також матеріали, обладнання або документи, що містять науково-технічну інформацію чи відомості про технології, які завідомо можуть бути використані при її створенні. Водночас обґрунтовується доцільність законодавчого передбачення окремого способу вчинення контрабанди документів, що містять таку науково-технічну інформацію або відомості про технології, а саме – з використанням засобів електронного зв язку;
- розвинуті та уточнені положення щодо належності газу, нафтопродуктів та електроенергії до числа предметів контрабанди;
- висновок про доцільність встановлення кримінальної відповідальності за ввезення стратегічно важливих сировинних товарів незалежно від розмірів, як це має місце при їх вивезенні;
- пропозиція про уточнення способів незаконного переміщення предметів контрабанди через митний кордон України з приховуванням від митного контролю і у зв язку з цим доповнення абзацу 3 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.02.99 р. № 2 “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” після слів “інших предметів;” такими словами: “шляхом недекларування або декларування їх не своєю назвою”;
- додатковими аргументами підкріплена думка про доповнення ст. 201 КК України кваліфікованим видом контрабанди – “вчинення контрабанди службовою особою з використанням нею свого службового становища”;
- проект ст. 201 КК України, який обґрунтовується необхідністю диференціації кримінальної відповідальності за контрабанду залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки контрабандних діянь (сторінки 161-162 дисертації).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення, висновки і рекомендації, які містяться в дисертації, прийняті до розгляду під час розробки та обговорення проекту про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” (Додаток А), а також можуть бути:
- використані у процесі вдосконалення норм кримінального кодексу України;
- основою для постановки і вирішення нових проблемних питань відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності;
- використані у навчальному процесі під час вивчення кримінального та митного права, кримінології, при підготовці монографій, навчальних видань.
Практичне значення дисертації визначається також і тим, що наявний у ній всебічний та поглиблений аналіз і доктринальне тлумачення ознак складу контрабанди, положень митного законодавства та інших нормативних актів стосовно контрабанди, як видається, можуть допомогти практичним працівникам у підвищенні ефективності боротьби з розглядуваним посяганням у суворій відповідності з принципом законності.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, які містяться в дисертації, оприлюднені на семи наукових конференціях: науково-практичній конференції “Реформування міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (14-15 жовтня 1999 р., м. Ірпінь Київської області); шостій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (8-9 лютого 2000 р., м. Львів); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми захисту прав і свобод людини в Україні” (19-20 травня 2000 р., м. Київ); конференції “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (7 квітня 2001 р., м. Острог); регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (20 квітня 2001 р., м. Івано-Франківськ); міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (29-30 листопада 2001 р. – м. Київ); восьмій регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (13-14 лютого 2002 р.) – м. Львів.
Публікації. Головні результати дисертаційного дослідження опубліковані у десяти наукових працях, підготовлених особисто дисертантом, шість з яких надруковані у наукових виданнях, внесених до переліку фахових видань ВАК України.
Структура дисертації визначається метою та завданнями дослідження і складається із вступу, п яти розділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків.
Повний обсяг дисертації становить 239 сторінок, у тому числі на 26 сторінках список використаних джерел (330 назв) та два додатки на 6 сторінках.
| 
