|
Актуальність теми. Державна служба в Україні покликана служити інтересам громадян в забезпеченні їх прав і свобод, соціальної стабільності в державі, дотриманні принципів правової демократичної держави. Успішне здійснення завдань Української держави, пов язаних із її розвитком, соціально-економічними і ринковими перетвореннями, залежить саме від державної служби. Конституція України [1] поставила нові завдання по розбудові Української держави і вдосконаленню чинного законодавства, у зв язку з чим реформування державної служби є однією з актуальних проблем сьогодення. Таке реформування проводиться з метою становлення професійної, високоефективної, стабільної та авторитетної державної служби і його забезпечення залежить від професіоналізму державних службовців, сумлінного виконання ними трудових обов язків.
Становлення державної служби визначено Законом України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року [2] та іншими численними нормативно-правовими актами, які прийняті на його базі. На сучасному етапі розвитку державної служби одним із першочергових завдань є удосконалення її правових засад. Відносини державних службовців розвиваються, набувають нового змісту, а це потребує проведення змін у законодавстві про державну службу. Дослідженнями правових проблем державної служби як у колишньому Союзі, так і в Україні, займалися переважно вчені в області адміністративного права, а тому питання державної служби виявилися найбільш дослідженими в аспекті науки адміністративного права. Проблемам праці державних службовців приділяли увагу також фахівці в галузі трудового права – О.В.Лавріненко [3;4], І.П.Лаврінчук [5;6;7], В.О.Процевський [8;9;10], В.І.Щербина [11], В.Воловик [12;13]. В результаті проведених ними досліджень сформульовано висновок про трудоправовий статус державних службовців, про те, що їх праця регулюється і за допомогою норм трудового права. Але ці погляди не набули подальшого розвитку. Окремі дослідження були присвячені праці мілітаризованих державних службовців. Питання, пов язані з працею державних службовців, не піддавалися комплексному дослідженню. Серед них питання про правові підстави виникнення трудових правовідносин державних службовців, їх зміни та припинення. Особливо важливого значення набувають питання про відбір кадрів, проведення конкурсів, механізми забезпечення прозорості і гласності під час призначення на посади та просування по службі, посилення відповідальності за неналежне виконання трудових обов язків. Не виявлено співвідношення у цих питаннях між нормами Закону України “Про державну службу” та Кодексу законів про працю України. Сенс вивчення державної служби як різновиду трудової діяльності з позицій науки трудового права полягає у тому, щоб розглядати відносини державної служби як окремий різновид трудових відносин, які потрапляють під регулюючий вплив законодавства про працю, але з певною специфікою.
Наукова і практична значимість проблем правового регулювання трудових правовідносин державних службовців, недостатня розробленість їх в науці трудового права, а також дискусійний характер багатьох питань обумовили вибір теми цього дослідження. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до комплексних цільових програм: “Проблеми удосконалення гарантій реалізації права на працю в умовах ринкової економіки на 1996-2000 роки”; “Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових та соціальних прав в умовах ринкової економіки на 2001 – 2005 роки” (номер державної реєстрації 0186.0.070864).
У рамках цих програм здобувачкою виконано планові наукові роботи, присвячені особливостям проходження державної служби, виникнення та припинення трудових правовідносин державних службовців.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні теоретичних і практичних проблем правового регулювання трудових відносин державних службовців, розкритті характеру цих відносин, розробці конкретних пропозицій, спрямованих на удосконалення чинного законодавства та практики його застосування.
Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження ставилися такі основні задачі:
- на підставі аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду функціонування державної служби визначити її сутність, риси, ознаки; дослідити державну службу як різновид трудової діяльності; визначити її правове поняття;
- визначити специфічні ознаки державного службовця, які відрізняють його від інших категорій працівників; проаналізувати спеціальні вимоги, які пред являє законодавець до претендентів на державну службу; дати визначення поняття державного службовця як особливого суб єкта трудових правовідносин; - виявити співвідношення між нормами адміністративного і трудового права в регулюванні правовідносин, що виникають на державній службі;
- провести класифікацію трудових відносин державних службовців з метою визначення правового положення окремого державного службовця;
- розглянути та проаналізувати особливості виникнення трудових правовідносин державних службовців, у зв язку з чим визначити: умови прийняття на державну службу, гарантії та обмеження прав громадян при прийнятті на державну службу, правове значення актів конкурсного відбору та призначення на посаду як підстав виникнення трудових правовідносин державних службовців; розробити пропозиції по вдосконаленню законодавства, що регулює ці питання;
- розглянути та проаналізувати особливості зміни трудових правовідносин державних службовців, для чого визначити поняття та значення зміни правовідносин, зокрема у зв язку зі зміною рангів та ротацією кадрів; визначити поняття та значення атестації у системі просування по службі державних службовців; внести пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання зміни трудових відносин державних службовців;
- розглянути та проаналізувати особливості припинення трудових правовідносин державних службовців за підставами, передбаченими як КЗпП України, так і законодавством про державну службу; внести пропозиції по вдосконаленню законодавства з цих питань та встановленню належного рівня їх правових гарантій.
Об єктом дослідження є трудові правовідносини державних службовців та проблеми подальшого удосконалення їх регулювання в процесі реформування державної служби.
Предметом дослідження є визначення особливостей виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців.
Методи дослідження. При написанні роботи застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема, історичний, діалектичний та порівняльно-правовий методи використовувалися при вивченні вітчизняного та зарубіжного законодавства щодо регулювання трудових відносин державних службовців; абстрагування та узагальнення – у процесі розробки дефініцій різних правових понять і категорій, таких як державна служба, державний службовець, правовідносини, посада тощо; системно-структурний – у процесі виявлення особливостей виникнення, зміни та припинення правовідносин державних службовців, а також при дослідженні об єктивної необхідності диференціації у правовому регулюванні праці державних службовців; формально-юридичний – у процесі створення нових правових норм і приписів щодо регулювання трудових відносин державних службовців та подальшого їх удосконалення.
Основні положення та висновки, що подані в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного трудового законодавства, особливостей його застосування, досягнень загальної теорії права, трудового права, адміністративного права, інших галузей права, юридичної науки України та інших країн, узагальнень судової практики.
Емпіричною базою дослідження є рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, практика застосування законодавства про державну службу, роз яснення Головдержслужби, судова практика, пов язана з вирішенням цих питань, статистичні матеріали.
Теоретичну базу наукового дослідження становлять праці: а) учених у галузі загальної теорії держави і права - С.С.Алексєєва, С.Ф.Кечек яна, В.В.Лазарєва, А.В.Малька, М.І.Матузова, В.С.Нерсесянца, О.В.Петришина та ін; б) учених у галузі трудового права - М.Г.Александрова, О.Т.Барабаша, М.Й.Бару, Н.Б.Болотіної, П.А.Бущенка, В.С.Венедиктова, Г.С.Гончарової, В.В.Єрьоменка, В.В.Жернакова, П.І.Жигалкіна, І.В.Зуба, Р.І.Кондратьєва, Л.І.Лазор, А.Р.Мацюка, А.Ю.Пашерстника, О.С.Пашкова, П.Д.Пилипенка, В.І.Прокопенка, О.І.Процевського, В.Г.Ротаня, Л.О.Сироватської, В.М.Скобєлкіна, Б.С.Стичинського, Є.А.Суботіна, Г.І.Чанишевої, О.М.Ярошенка та ін;
в) учених у галузі адміністративного права – В.Б.Авер янова, Д.М.Бахраха, Ю.П.Битяка, С.Д.Дубенко, Б.М.Лазарєва, В.М.Манохіна, О.П.Ноздрачова, О.В.Оболонського, Б.М.Овсянка, Ю.О.Розенбаума, Ю.М.Старилова, С.С.Студенікіна та ін. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше всебічно досліджуються особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин державних службовців.
Відповідно до мети і задач дисертації на захист виносяться теоретичні положення і висновки, які відповідають вимогам наукової новизни, а саме:
1. По-новому визначені поняття “державної служби” як різновиду трудової діяльності і “державного службовця” як особливого суб єкта трудових правовідносин.
2. Зроблено висновок про те, що до предмета трудового права відносяться трудові відносини тільки тих державних службовців, які реалізують своє право на державну службу шляхом укладення трудового договору, якому , як правило, передують конкурсний відбір та призначення на посаду.
3. Вперше сформульовано висновок про те, що “зовнішні” відносини державної служби, які охоплюють зовнішні зв язки державних службовців з фізичними і юридичними особами, регулюються нормами не тільки адміністративного, а й трудового права. В “зовнішньому середовищі” трудові відносини не втрачають своєї якості, а навпаки, збагачуються новим змістом, обумовленим тим, що тут державний службовець виступає, з однієї сторони, - працівником, а з іншої – представником держави, від імені якої вступає в “зовнішні” відносини з фізичними і юридичними особами, а це є частиною трудових відносин. 4. Виявлено співвідношення між нормами Закону України “Про державну службу” і нормами КЗпП України в питаннях регулювання трудових відносин; досліджено випадки, коли норми КЗпП діють додатково.
5. Висловлені пропозиції щодо вдосконалення механізму конкурсного відбору осіб на зайняття посад державних службовців, зокрема, про те, що рішення конкурсної комісії має бути обов язковим для керівника державного органу.
6. Вперше зроблено висновок про те, що звільнення з державної служби на підставі ст. 30 Закону України “Про державну службу” не є дисциплінарним стягненням і воно не припускає обов язкового дотримання порядку застосування дисциплінарних стягнень. Таке звільнення є обов язком для керівника державного органу, тому що при настанні обставин, передбачених Законом, державний службовець не може перебувати на державній службі.
7. Визначені відмінності між відставкою - особливою, специфічною формою припинення трудових правовідносин і звільненням за власним бажанням. 8. Вперше зроблено висновок про необхідність обов язкового службового розслідування при припиненні трудових правовідносин державних службовців за дисциплінарними підставами (п. п. 3, 4, 7, 8 ст. 40; п. 1 ст. 41 КЗпП України) та у випадках, передбачених Законом України “Про державну службу”, з метою підвищення гарантій від незаконного звільнення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні висновки та рекомендації дисертації спрямовані на поглиблення знань про особливості трудових правовідносин державних службовців. Окремі висновки та пропозиції, що містяться в роботі, можуть бути враховані при розробці нового Трудового кодексу України, при внесенні змін і доповнень до Закону України “Про державну службу”, а також підзаконних нормативно-правових актів з питань державної служби.
Матеріали дисертації можуть бути використані для удосконалення законодавчої бази з питань правового регулювання державної служби; при застосуванні нормативних положень на практиці; в навчальному процесі при читанні лекцій, підготовці навчальної, інформаційної та методичної літератури. Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати дослідження доповідались автором на науковій конференції молодих вчених і аспірантів України “Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України” (м. Київ, 2001 р.), що відбулась в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України. Теоретичні висновки використовуються автором в процесі викладання навчального курсу “Трудове право України”, зокрема, при проведенні семінарських та практичних занять за темами “Предмет трудового права”, “Джерела трудового права”, “Трудові правовідносини”, “Трудовий договір” та ін.
Структура дисертації визначена метою та завданням дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділені на 12 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (253 найменування). Загальний обсяг дисертації – 220 сторінок, з них основного тексту – 195 сторінок.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 5 наукових статей у провідних фахових виданнях та одні тези у збірнику науково-практичної конференції.
| 
