|
Розбудова демократичної, соціальної та правової держави нерозривно пов язана з формуванням нової правової системи України. У сфері економіки правотворча діяльність має ґрунтуватися на основних конституційних принципах, зокрема таких, як верховенство права, соціальна орієнтація ринкових відносин, ефективне правове регулювання тощо.
Ефективність функціонування сфери господарювання обумовлюється не тільки досконалістю та стабільністю законодавства про захист прав усіх суб єктів права власності і господарювання, а й неухильним дотриманням його на практиці самими цими суб єктами та їх службовими особами.
Актуальність теми. Однією з особливостей сучасного етапу соціально-економічного розвитку держави є значна криміналізація економіки. Діяльність окремих суб єктів господарської діяльності інколи спрямовується не на задоволення зростаючих потреб суспільства, а на особисте, при тому, як правило, незаконне збагачення за рахунок порушення прав і законних інтересів інших учасників господарської діяльності. Наслідки цього процесу, безсумнівно, не обмежуються відносинами господарювання, а впливають на різні сфери суспільного життя, істотно позначаються на ефективності фінансового ринку держави в цілому.
Так, за даними офіційної статистики, за 1999 рік органами МВС зареєстровано 4 060 злочинів у сфері господарювання, з них у фінансово-господарській сфері – 925 злочинів (у тому числі у банківській сфері – 722 злочини) . А вже у 2000 році на прохання Голови Національного банку України, стурбованого рішенням Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України від 17 липня 2000 року, в якому зазначалося, що лише за 6 місяців 2000 року викрито 3 400 злочинів у банківській сфері, у Верховному Суді України було спеціаль-но проведено узагальнення судової практики в справах про такі злочини [1].
Всього у 2000 році за вчинення господарських злочинів було засуджено 9 506 осіб, з них за порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю, шахрайство з фінансовими ресурсами та інші господарські злочини, передбачені ст. ст. 1484, 1486 – 1488 КК України 1960 року, – 726 осіб. За 2001 рік ці дані відповідно становили – 4 914 та 1 256 .
Крім того, як свідчить практика, останнім часом, поряд з традиційними способами вчинення злочинів у сфері економіки, в характері злочинних посягань відбулися радикальні зміни, а з появою нових форм фінансового забезпечення господарської діяльності виникли нетрадиційні прийоми злочинного втручання в таку діяльність. Зокрема, якщо раніше в умовах централізованої економіки основними видами злочинів були розкрадання, які вчинювалися службовими чи матеріально відповідальними особами шляхом привласнення чи розтрати чужого майна, то зараз в структурі злочинних посягань далеко не останнє місце за своїм значенням займають шахрайські дії з чужим майном, у тому числі з фінансовими ресурсами. Кримінальну відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами передбачено ст. 222 КК України, а раніше було передбачено ст. 1485 КК України 1960 року.
Викладене обумовлює зростаючу важливість дослідження правових проблем захисту фінансової діяльності держави та суб єктів господарської діяльності від злочинних посягань у цій сфері і вимагає негайного вдосконалення правової регламентації боротьби з такими посяганнями.
Кримінальна відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами в науці кримінального права є проблемою новою, а тому, звичайно, і недостатньо розробленою. Лише останнім часом, що обумовлено переходом до ринкової економіки і формуванням відповідної системи законодавства у сфері господарської діяльності, в тому числі кримінального, серед вчених - юристів почалися дискусії з приводу самого поняття шахрайства з фінансовими ресурсами та питань застосування відповідних кримінально-правових норм на практиці. Злочини у сфері господарської діяльності були предметом аналізу в дослідженнях Л.П. Брич, Б.В. Волженкіна, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, О.І.Перепелиці, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, М.І. Хавронюка та інших відомих вчених. Питання боротьби із злочинами у сфері фінансової діяльності спеціально досліджували Н.О. Гуторова, Ф.А. Лопушанський, В.М. Попович, А.М. Ришелюк, Ю.Л. Титаренко та інші. Юридична характеристика складу злочину “Шахрайство з фінансовими ресурсами” була предметом поглибленого наукового аналізу в працях П.П. Андрушка та О.О. Дудорова.
Незважаючи на значну кількість публікацій, у теорії кримінального права кримінально-правова сутність злочину, передбаченого ст. 222 КК України, всебічно не досліджена, продовжує залишатися багато дискусійних питань, відсутні єдині підходи до кваліфікації злочинних діянь за цією статтею кримінального закону.
Такий стан теоретичної розробки проблеми впливає і на практику правозастосування, про що свідчать численні проаналізовані автором приклади суперечливих судових рішень.
Особливої актуальності дане дослідження набуває у зв язку з осмисленням положень нового КК України. Попереду велика робота із забезпечення правильного їх розуміння, застосування і подальшого вдосконалення.
Наведені міркування, які свідчать про безсумнівну актуальність дослідження проблем кримінальної відповідальності за шахрайство з фінансовими ресурсами, визначили вибір теми та основні напрямки дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Робота ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376/2000, одним із напрямів досягнення мети якої є вжиття заходів, спрямованих на зменшення кримінального тиску на економічні відносини.
Проведені дисертантом узагальнення практики застосування судами законодавства про відповідальність за вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами були передбачені планом роботи Верховного Суду України на 1995 та 1998 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою запропонованого дослідження є здійснення кримінально-правової характеристики складів злочину, передбаченого ст. 222 КК України, визначення та наукове обґрунтування на цій підставі критеріїв відмежування даного злочину від інших, у тому числі суміжних злочинів, що прямо пов язане з обов язком і правом особи, яка скоїла злочин, відповідати за вчинене виключно на підставі закону. У зв язку з цим робота була зорієнтована на вирішення таких завдань:
1) провести всебічний аналіз поняття “шахрайство з фінансовими ресурсами”;
2) проаналізувати ознаки основного і кваліфікованого складів даного злочину через призму змін, що відбулися з прийняттям нового КК України;
3) дослідити в контексті обраної теми спеціальну літературу з проблем кримінально-правової охорони фінансових відносин у державі;
4) узагальнити судову практику з питань застосування законодавства про кримінальну відповідальність за шахрайство з фінансовими ресурсами;
5) виробити конкретні практичні рекомендації з метою належної охорони фінансової діяльності господарюючих суб єктів та запровадити їх у право-застосовну практику, а також внести пропозиції щодо вдосконалення законодавства в досліджуваній сфері.
Враховуючи наведене, об єктом даного дисертаційного дослідження є підстави кримінальної відповідальності за ст. 222 КК України, а предметом – кримінально-правова характеристика шахрайства з фінансовими ресурсами через призму норм кримінального законодавства України, правозастосовної практики, доктринальних положень науки кримінального права, які стосуються категорії “склад злочину”, кваліфікації злочинів тощо. Зазначені положення аналізуються під кутом зору наявних недоліків, що потребують усунення для оптимізації застосування кримінального закону як матеріальної основи механізму притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Методологічні основи дисертаційного дослідження представлені історичним (проведено порівняльний аналіз вітчизняного кримінального законодавства (КК України 1960 та 2001 років)), системно-структурним (визначено місце шахрайства з фінансовими ресурсами в системі злочинів у сфері господарської діяльності) формально-логічним (проведено аналіз основного і кваліфікованого складів злочину, передбаченого ст. 222 КК України), та іншими методами.
Емпіричну базу дослідження становлять проаналізовані автором матеріали 150-ти найбільш характерних з точки зору правозастосування з досліджуваних питань кримінальних справ, які знаходилися у провадженні судів і органів прокуратури України у 1994 – 2001 роках.
Використання різних методів дослідження, джерел інформації (наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених, положень, оцінок, висновків та пропозицій, висловлених окремими юристами на сторінках наукових видань, даних статистики тощо) та результатів узагальнень судової практики дало можливість виявити ряд нових проблем, пов язаних в теорії кримінального права з правовим забезпеченням охорони фінансової діяльності держави і суб єктів господарської діяльності, та запропонувати шляхи їх розв язання.
Робота написана також з урахуванням сучасних досягнень юридичної науки України та використанням окремих наукових положень з інших галузей знань (економіки, філософії тощо).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в науці кримінального права вперше предметом комплексного спеціального наукового дослідження стали питання кримінальної відповідальності за шахрайство з фінансовими ресурсами, і (в концептуальному плані) проблема забезпечення правової охорони кредитно-фінансової та банківської систем в державі від правопорушень у цій сфері.
Особистий внесок дисертанта в наукову розробку проблеми полягає в обґрунтуванні нових теоретичних положень, уточненні змісту окремих понять та категорій, що мають значення для науки, практики та вдосконалення законодавства з питань забезпечення правової охорони кредитно-фінансової та банківської систем в державі.
На захист виноситься ряд нових у теоретичному плані та важливих у практичному відношенні положень:
1. Розкрита суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 222 КК України, яка полягає в порушенні встановленого законодавством порядку здійснення господарської діяльності у сфері фінансів, незалежно від того, нормами публічного чи приватного права така діяльність регулюється.
2. У роботі вперше визначено самостійне місце шахрайства з фінансовими ресурсами в системі злочинів у сфері господарської діяльності. Цей злочин належить до злочинів, які посягають на встановлений порядок здійснення фінансової діяльності.
3. Автор вперше на монографічному рівні дав кримінально-правову характеристику основному і кваліфікованому складам злочину, передбаченому ст. 222 КК України. На підставі цього аналізу пропонується перенести момент закінчення шахрайства з фінансовими ресурсами на момент фактичного одержання цих ресурсів винною особою.
4. Вперше комплексно розглянуто кримінально-правові категорії: предмет шахрайства з фінансовими ресурсами; засоби вчинення даного злочину. 5. У роботі запропоновано власне визначення поняття “матеріальної шкоди” у контексті диспозиції ч. 2 ст. 222 КК України, під якою автор пропонує розуміти майнову шкоду, яка включає в себе як втрачене майно, так і, в окремих випадках, неодержані доходи (наприклад, відсотки, які передбачені умовами кредитування). Таке розуміння матеріальної шкоди відрізняється від змісту шкоди, яку може бути спричинено заволодінням чужим майном, у тому числі і шляхом шахрайства, де розмір шкоди визначається лише вартістю майна, яке вибуло з володіння власника.
6. У роботі вперше вказується на існуючі прогалини та суперечності у чинному законодавстві України з питань кримінально-правової охорони господарської діяльності і запропоновано конкретні шляхи їх усунення та вирішення, зокрема: оскільки шахрайство з фінансовими ресурсами в цілому також посягає на власність, пропонується конкретизувати зміст негативної ознаки основного складу даного злочину, виклавши її в такій редакції - “у разі відсутності ознак заволодіння чужим майном”; вказується на необхідність уточнення змісту ч. 2 ст. 222 КК України в частині спричинення шкоди, оскільки її настання знаходиться у причиновому зв язку не з наданням завідомо неправдивої інформації з метою одержання фінансових ресурсів, а з діями винної особи, яка вже розпоряджається такими ресурсами; обґрунтову-ється необхідність встановлення відповідальності за завідомо незаконне одержання фінансових ресурсів внаслідок використання винною особою помилки або недбалості службової особи кредитора, що завдало великої матеріальної шкоди; наводяться аргументи на користь винесення дій, пов яза-них з наданням завідомо неправдивої інформації з метою одержання пільг щодо податків, за межі основного складу шахрайства з фінансовими ресурса-ми і пропонується передбачити відповідальність за ці дії у ст. 212 КК України.
7. Автором вперше визначені загальні правила відмежування злочину, передбаченого ст. 222 КК України, від злочинів проти власності, а також від інших злочинів у сфері господарської діяльності, з якими шахрайство з фінансовими ресурсами має спільні окремі ознаки, або з вчиненням яких може поєднуватися, та інших суміжних злочинів.
8. У роботі зроблені конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення ст. ст. 222 та 212 КК України.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що автором запропонована нова редакція ряду кримінально-правових норм, якими забезпечується охорона кредитно-фінансової та банківської систем в державі.
Положення, які містяться в роботі, можуть бути використані в навчальному процесі юридичних вузів і факультетів при викладанні Особливої частини кримінального права, для розробки спецкурсів кримінально-правового циклу, при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів.
Практичні рекомендації, висловлені автором, сприятимуть підвищенню якості застосування кримінального закону працівниками правозастосовчих органів і суддями, дадуть змогу реально забезпечити дотримання при застосуванні ст. 222 КК України таких принципів кримінально-правової кваліфікації, як точність, повнота, неприпустимість подвійного ставлення у вину і, нарешті, стабільність. Побудовані на результатах цього дослідження конкретні практичні рекомендації враховані Верховним Судом України і використовуються при здійсненні правосуддя судами України.
Викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть стати теоретичним і практичним матеріалом для подальших досліджень в науці кримінального права, в інших юридичних науках, цьому сприяють широкий спектр використаної літератури та проаналізована судова практика.
Апробація. Основні результати дослідження, що включені до дисерта-ції, оприлюднені на міжнародних семінарах: “Юридичний захист інтересів банків”, організованому Асоціацією українських банків 24-25 травня 1999 року у м. Києві (тема виступу: “Проблемні питання кваліфікації шахрайства з фінансовими ресурсами у судовій практиці”); “Правове регулювання фінансових (банківських) послуг”, організованому Київським регіональним центром АПрН України 12-16 березня 2001 року у м. Києві (тема виступу: “Відмежування шахрайства з фінансовими ресурсами від злочинів проти власності”); “Застосування у захисті прав людини законодавства України і міжнародних конвенцій”, організованому Спілкою адвокатів України та Київським національним університетом імені Тараса Шевченка 27 квітня 2001 року у м. Херсоні (тема виступу: “Відмежування шахрайства з фінансовими ресурсами від ухилення від сплати податків, зборів, інших обов язкових платежів та деяких інших злочинів у сфері здійснення господарської діяльності”); “Проблеми реалізації нового Кримінального кодексу України”, організованому Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Національним інститутом стратегічних досліджень при Адміністрації Президента України, Київським університетом права 21 листопада 2001 року у м. Києві (тема виступу: “Про суб єкта шахрайства з фінансовими ресурсами за новим Кримінальним кодексом України”).
Публікації. За результатами роботи особисто та у співавторстві опубліковано 10 статей та науково-практичних коментарів, з них у фахових виданнях опубліковано 7, у тому числі, 4 у співавторстві: а) Мойсик В., Дудоров О. Шахрайство з фінансовими ресурсами і суміжні склади злочинів // Адвокат. – 1999. - №4. – С.5-11 (особистий вклад дисертанта складає 65 % - ним проаналізована судова практика, висловлені пропозиції щодо кваліфікації злочинів та вдосконалення кримінального закону, підготовлено проект статті в цілому, який обговорювався з рецензентом. Другим її автором проведено аналіз складів даного злочину, здійснено редагування); б) Мойсик В.Р., Андрушко П.П. Роз яснення Пленуму сприятимуть усуненню розбіжностей у судовій практиці // Вісник Верховного Суду України. – 1999. - №3 (13). – С.16-22 (особистий вклад дисертанта складає 45%, ним сформульовані правила відмежування ухилення від сплати податків та інших обов язкових від шахрайства з фінансовими ресурсами, проаналізовано судову практику); в) Мойсик В.Р., Андрушко П.П. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 1485 КК України) // Вісник Верховного Суду України. – 2000. - №2 (18). – С.32-37 (особистий вклад дисертанта складає 55%, ним складено розширений план статті, наведено судову практику, розкрито зміст суб єктивних ознак складів даного злочину. Другим її автором здійснено аналіз об єктивних ознак даного злочину, редагування); г) Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. (Андрушко П.П. Мойсик В.Р. – ст. 222 КК). – К.: ФОРУМ, 2001. – С.361-371.
| 
