|
Актуальність теми. Ліси є одним із найцінніших національних багатств України. Вони мають велике значення в житті суспільства, розвитку економіки країни, покращенні стану навколишнього природного середовища. Їх значення як природничого компонента, як елементу екосистеми важко переоцінити. Ліси в Україні займають площу біля 10 млн. га, відіграють одне з найважливіших місць у народному господарстві і виконують переважно екологічні (водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні), естетичні, культурні, виховні та інші функції. Третину лісових запасів держави становлять Карпатські ліси, які розміщені на території Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської та Чернівецької областей. Для України, яка за площею лісів і запасами деревини належить до малолісистих країн Європи (в середньому на душу населення припадає 0,17 га лісів і 16,4 куб. м запасу деревини), Карпатські ліси відіграють важливе екологічне і економіко-господарське значення. Запас деревини у Карпатському регіоні становить 535,7 млн. куб. м. Лісове господарство – одна з основних галузей економіки держави. В той же час ліс - це не тільки джерело одержання різноманітних лісових ресурсів, але й найбільш могутній фактор регулювання поліпшення стану довкілля.
Карпатські ліси за бальнеологічною та рекреаційно-оздоровчою функцією є перлиною не тільки нашої країни, але й цілого континенту. Вони без перебільшення є “легенями Європи”. Тут формується клімат суміжних безлісових регіонів. Вплив лісів регіону як водоохоронно-захисного і клімато-регулюючого фактора поширюється на сотні кілометрів і відчувається у степових районах України. Крім цього Карпати є одним із найпопулярніших курортно-рекреаційних районів. Це унікальний природний комплекс, де є сприятливі умови для пізнавальної та утилітарної рекреації, для оздоровлення, задоволення культурних і естетичних потреб населення. Ліси Карпатського регіону становлять єдину екосистему, яка має свої особливості охорони, використання її ресурсів, ведення лісового господарства у даному регіоні тощо.
Ліс значно знижує інтенсивність негативного впливу антропогенного впливу, стабілізує і відновлює природні процеси при умові, що ступінь порушення не перевищує допустимих меж. Особливу роль у стабілізації збалансованої взаємодії ландшафтно-утворюючих компонентів відіграють водоохоронна і водорегулююча та протиерозійна функції.
Карпатські ліси розташовані на місцевості з гірським рельєфом, яка надзвичайно чутлива до втручання людини. До того ж на сучасному етапі розвитку нашого суспільства при співвідношенні екологічних і економічних інтересів перевага надається другим. За останні роки в Карпатському регіоні намітились тенденції деградації лісів, їх продуктивність та біологічна стійкість почали знижуватися.
Наслідком споживацького та хижацького ставлення до лісів Карпатського регіону України є виникнення паводків, зсувів, ерозії ґрунтів, зменшення водності рік. Останніми найбільш масштабними стихійними лихами були катастрофічні повені 1998 і 2001 років, які завдали великої шкоди Карпатським лісам, лісовому господарству, населенню.
Серйозної шкоди лісам у Карпатському регіоні завдають самовільні рубки лісу. Хижацькими рубками винищуються ліси особливо цінних порід, які знаходять неподалік від населених пунктів, впродовж доріг без врахування ступеня стиглості, екологічних вимог щодо лісозаготівлі тощо.
Значного виснаження зазнають Карпатські ліси внаслідок гусеничного трелювання деревини, яке є переважаючим при здійсненні лісозаготівлі. При застосуванні гусеничних тракторів пошкоджується до 40 відсотків поверхні лісосіки, на 60-70 відсотках знижується підріст, пошкоджується 23-30 відсотків дерев, що залишаються при не суцільних рубках.
Збільшення правопорушень в галузі охорони і використання лісових ресурсів Карпатського регіону зумовлене низкою чинників, пов язаних із недосконалістю діючого законодавства, загальноекономічною кризою, неузгодженістю діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних органів.
Значний вплив Карпатських лісів на екологічну безпеку держави, особливе їх значення у встановленні екологічної рівноваги й одночасно збільшення антропогенного впливу на лісову екосистему Карпат та систематичність виникнення стихійних лих у даному регіоні спонукає до переваги в охороні лісів Карпатського регіону та встановлення пріоритетності їх захисту.
Основна роль в регулюванні відносин у галузі охорони і використання Карпатських лісів належить державним органам, оскільки, відповідно до статті 16 Конституції України, обов язком держави є забезпечення екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території України[72].
Охорону не слід розуміти як ізоляцію лісових ресурсів. В першу чергу - це повинно бути ефективне, науково-обґрунтоване, раціональне використання лісових ресурсів відповідно до екологічних умов Карпатського регіону, а також здійснення заходів щодо відтворення, підвищення продуктивності Карпатських лісів. Не останню роль у процесі встановлення балансу між екологічними і економічними вимогами використання лісових ресурсів Карпат, забезпечення охорони лісів даного регіону відіграє право.
Охорона і використання Карпатських лісів регулюється широким колом правових актів, серед яких безпосередньо даного регіону стосуються: Закон України “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону” від 10 лютого 2000 року[155]; постанова Верховної Ради України “Про невідкладні заходи, пов язані з катастрофічними повенями в Закарпатті” від 15 березня 2001 року №2290-11 [156]; постанова Кабінету Міністрів України “Про Програму будівництва лісових доріг і впровадження природозберігаючих технологій лісозаготівель у гірських умовах Закарпаття” від 23 квітня 1999 року[164] та інші, прийняті як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях. Місцеві органи державної влади та місцевого самоврядування Карпатського регіону інколи приймають рішення, які суперечать законам України. Прикладом цього є заборона вивезення лісу у круглому вигляді за межі відповідних областей.
Слід також відмітити існування ряду неточностей, суперечностей і протиріч, які існують у нормативно-правових актах, що стосуються охорони і використання Карпатських лісів. Така недосконалість законодавства щодо охорони лісів чітко простежується при зіставленні ряду нормативно-правових, які стосуються поняття лісу, права власності на ліси, визначення майнових стягнень за несвоєчасне очищення місць рубок від порубкового залишку та інших питань охорони лісів.
В еколого-правовій науці питання правової охорони Карпатських лісів в комплексі не розглядалося. Лише окремі економіко-правові проблеми охорони і використання лісів Українських Карпат розглядалися В.В.Костицьким, особливості відшкодування шкоди, заподіяної лісопорушеннями – С.М.Кравченко, В.Д.Басаєм.
В літературі також знайшли відображення питання охорони лісів і охорони навколишнього природного середовища(В.К.Попов, А.П. Гетьман, Ю.С.Шемшученко, В.І.Андрейцев, В.Л.Мунтян, М.В.Шульга, В.С.Шахов, Г.М.Полянська, Ю.А.Вовк, Н.І.Титова, С.М.Кравченко, О.А.Кічатова, З.Г.Корчева, С.Б.Гавриш, М.М.Брінчук, В.В.Петров, І.Л.Радик, В.О.Навроцький, А.К.Голіченков, Н.І.Осипов, О.І.Крассов, Є.І.Немировський, Р.К.Гусєв, Л.І.Дембо, Н.І.Краснов, В.Ф.Горбовий та інші). Окремі аспекти правової охорони лісів викладені у навчальній і навчально-методичній літературі.
Роботи названих та інших авторів мають важливе наукове та практичне значення. Висновки та пропозиції, що в них містяться, спрямовані на пошук шляхів найбільш ефективної правової охорони лісів. Разом з тим праці цих науковців стосуються, в основному, загальних проблем правової охорони лісів України і не досліджуються її особливості щодо Карпатських лісів, які займають одне з основних місць у стабілізації екологічної рівноваги нашої державі та поза її межами. До того ж окремі праці недостатньо пов язані з сучасним лісовим законодавством, базуються на правових нормах, які на сьогоднішній час змінені або втратили чинність. Усе це викликає необхідність проведення дослідження в галузі правової охорони лісів Карпатського регіону.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов язана з Програмою будівництва лісових доріг і впровадження природозберігаючих технологій лісозаготівель у гірських умовах Закарпаття, затвердженою Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. N670 і Програмою охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Івано-Франківської області на 2000-2005 роки та виконана на юридичному факультеті Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теорії та практики застосування екологічного права знаннями про правову охорону лісів Карпатського регіону України і розроблення та обґрунтування пропозицій щодо підвищення рівня правової охорони Карпатських лісів. Мета дисертаційного дослідження зумовила наступні задачі наукового пошуку:
- уточнити юридичне поняття лісу, вияснити співвідношення понять лісу, рослинного світу, лісових ресурсів; - виявити особливості лісів Карпатського регіону як об єкта правової охорони, сформулювати визначення правової охорони лісів Карпатського регіону, охарактеризувати її стан , висвітлити чинники, які впливають на її рівень;
- висвітлити співвідношення понять правової охорони, правового захисту, раціонального використання лісових ресурсів;
- дослідити питання державного управління в галузі охорони лісів, встановити принципи державного управління в галузі охорони лісів та охарактеризувати систему органів, що його здійснюють;
- дослідити особливості юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону лісів з врахуванням стану лісопорушень у Карпатському регіоні України;
- обґрунтувати необхідність вдосконалення правової охорони лісів Карпатського регіону України, розробити пропозицій щодо вдосконалення законодавства про охорону лісів з метою підвищення рівня правової охорони Карпатських лісів.
Об єктом дослідження є сукупність нормативно-правових актів, прийнятих на загальнодержавному та місцевому рівнях, що стосується правової охорони лісів Карпатського регіону України, практика їх застосування, а також діяльність органів державного управління в галузі охорони Карпатських лісів.
Предметом дисертаційного дослідження виступають правовідносини, що виникають в результаті здійснення правової охорони Карпатських лісів, зокрема, державного управління в галузі охорони лісів Карпатського регіону та порушення лісового законодавства і відшкодування спричиненої шкоди. Методологічну основу дисертації складають порівняльно-правовий, діалектичний, системного аналізу і тлумачення правових норм, комплексний, статистичний та інші методи наукового пізнання. Порівняльно-правовий метод застосовується при аналізі поглядів науковців на визначення лісу, правової охорони лісів, характеристиці державного управління в галузі охорони лісів, а також при характеристиці нормативно-правових актів. Діалектичний метод використовується при дослідженні співвідношення охорони (правової охорони) лісів і раціонального використання лісових ресурсів. Характеристика діяльності органів державного управління в галузі охорони лісів Карпатського регіону України здійснюється на підставі їх систематизації. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам, що виникають в галузі правової охорони лісів Карпатського регіону України, використовується метод тлумачення правових норм. Правова охорона Карпатських лісів розглядається з точки зору комплексного дослідження нормативно-правових актів. При характеристиці особливостей юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону лісів використовується статистичний метод, за допомогою якого розкриваються кількісні характеристики правопорушень в галузі охорони лісів. Наведені методи дослідження базуються на принципах об єктивного та всестороннього аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, що протікають в сфері правової охорони Карпатських лісів. Висновки і положення щодо правової охорони лісів Карпатського регіону України, що містяться в дисертації, спираються на конституційні норми, аналіз екологічного законодавства України, а також практику здійснення правової охорони Карпатських лісів.
Теоретичною основою є:
а) праці науковців в галузі теорії держави і права – С.С.Алексєєва, П.М.Рабіновича, Б.Т.Базилева та інших;
б) роботи вчених в галузі адміністративного права – Л.В.Коваля, Ю.М.Козлова, І.П.Голосніченка, В.Б.Авер янова, В.Я.Малинковського та інших;
в) наукові праці в галузі екологічного права - В.К.Попова, А.П.Гетьмана, Ю.С.Шемшученка, М.В.Шульги, Г.М.Полянської, С.М.Кравченко, Н.І.Титової, В.Л.Мунтяна, В.І.Андрейцева, Ю.О.Вовка, В.В.Костицького, В.Д.Басая, В.В.Петрова, О.С.Колбасова, Р.К.Гусєва, В.Д.Горбового, Г.В.Тищенка, А.Б.Іскояна, Є.Н.Колотинської, С.С.Константініді, О.І.Крассова, Є.Н.Немировського, М.М.Брінчука, Л.І.Дембо, В.М.Яковлєва, Л.Л.Чаусової та інших;
г) праці в кримінально-правовій галузі – С.Б.Гавриша, В.К.Матвійчика, Г.І.Вольфмана, Л.В.Галахової, В.О.Навроцького, З.Г.Корчевої та інших.
У процесі роботи над дисертацією використані також праці екологів та представників інших галузей природничо-наукових знань, які досліджували ті чи інші питання, суміжні з тими, що аналізуються у дисертації. Зокрема, це праці С.А.Генсірука, Л.І.Копія, М.С.Нижника, І.С.Мєлєхова, З.Ю.Герушинського, С.В.Бєлова, Р.Р.Олійника, Г.Ф.Морозова, М.Є.Ткаченка, С.Г.Сініцина та інших.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, закони та інші правові акти, що стосуються охорони Карпатських лісів, прийнятих на загальнодержавному і місцевому рівнях. В роботі також використано практику діяльності органів державного управління, судову практику, практику органів прокуратури та інших правоохоронних органів Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської і Чернівецької областей в галузі правової охорони Карпатських лісів.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертацій обумовлена тим, що робота є першим дисертаційним дослідженням, у якому на базі основних положень екологічного права та лісового законодавства комплексно розглянуто проблеми правової охорони лісів Карпатського регіону України з врахуванням особливостей Карпатських лісів. До найбільш значних результатів, які відображають новизну дисертаційної роботи, належать такі положення:
- уперше в еколого-правовій науці здійснено комплексне дослідження проблем правової охорони Карпатських лісів і всебічно досліджено особливості їх правової охорони; - удосконалено положення про те, що природничо-наукове та інші розуміння лісу не обов язково повинні бути сприйняті юриспруденцією за аналогією, внаслідок цього пропонується під юридичним поняттям лісу розуміти частину природного середовища у вигляді сукупності рослинності, в якій домінують дерева і чагарники, що в своєму розвитку біологічно взаємопов язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище, наділену екологічними (водоохоронними, захисними, санітарно-гігієнічними, оздоровчими, рекреаційними), естетичними, виховними, економічними та іншими властивостями, а також віднесену у встановленому законом порядку до категорії лісів;
- уперше в еколого-правовій літературі проведено аналіз державного управління в галузі охорони лісів Карпатського регіону України, охарактеризовано діяльність органів, що здійснюють державне управління Карпатськими лісами;
- вперше обґрунтовано необхідність введення регіонального рівня державного управління в галузі охорони Карпатських лісів, створивши відповідний орган; - дістало подальший розвиток положення про необхідність розмежування контрольних і господарсько-експлуатаційних функцій органів державного управління, а також необхідність розширення повноважень місцевих органів в галузі охорони лісів;
- дістало подальший розвиток положення про те, що лісопорушення має свої особливості, що зумовлює застосування спеціальних такс і методик обчислення шкоди, а також те, що таксовий метод обчислення шкоди дозволяє враховувати історичну, оздоровчу, наукову, культурну та інші цінності Карпатських лісів;
- аргументовано доведено необхідність повного відшкодування шкоди, спричиненої лісу і єдиного підходу до її визначення незалежно від лісопорушника;
- обґрунтовано необхідність змінити положення кримінально-правового закону щодо відповідальності за незаконну порубку лісу, усунувши його суперечності з екологічним законодавством.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у роботі науково обґрунтовані положення, висновки, пропозиції і рекомендації доцільно застосовувати у науково дослідній роботі для відтворення цілісної картини правової охорони навколишнього природного середовища і як матеріал для обговорення та подальших наукових досліджень із вдосконалення правової охорони лісів, у навчальному процесі – при викладанні курсів Екологічного права, Особливої частини Кримінального права, Адміністративного права, а також при науково-дослідній роботі студентів і підготовці навчально-методичної літератури. Одержані результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у правотворчості при розробці нового й удосконалення чинного законодавства, а також у правозастосовчій сфері – в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів, пов язаною з охороною та використанням лісів, а також у процесі еколого-правового виховання населення.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації, які містяться у даній наукової роботі обговорювалися на кафедрах кримінального права та процесу й теорії та історії держави і права юридичного факультету Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, а також були оприлюднені на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів ”Будівництво Української держави та становлення громадянського суспільства” (м. Івано-Франківськ, квітень 2000 р.), звітній науковій конференції викладачів Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.), регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини та громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Україна між минулим і майбутнім” (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в трьох наукових статтях і матеріалах Всеукраїнської наукової конференції.
|
