|
Актуальність теми дослідження. Українське законодавство формується в умовах склад-ної трансформації економічної, соціальної та політичної сфер життя країни. Інтенсивність розвитку законотворчого процесу викликана потребами реформування нашого суспільства, переходом його до ринкової економіки та розбудовою правової держави. З метою забезпечен-ня цього процесу в Україні накопичена величезна кількість різноманітних правових нормати-вних актів. З часу набуття незалежності спостерігається стійка тенденція до прискореного збі-льшення загальної кількості нормативно-правових актів, що приймаються в системі законода-вчої та виконавчої влади. Отже, українське законодавство на даному етапі є складним, багато-галузевим утворенням, в якому переплетені вертикальні та горизонтальні зв язки, діють зако-нодавчі масиви різних рівнів, включаючи нормативну спадщину радянського періоду, та намі-тились стійкі тенденції до його уніфікації. Для спрощення і ефективності орієнтування в нор-мативному матеріалі його слід постійно приводити до певної системи, адже в Україні при-ймаються нові нормативні акти, змінюються існуючі, відміняються застарілі, тобто відбува-ється інтенсивний законотворчий процес. Отже, нагальною є проблема впорядкування й сис-тематизації прийнятих правових актів з метою ефективного їх використання. Вона відобража-ється, наприклад, в таких нормативних актах, як Закони України “Про господарський суд” (ст.34), “Про обов язковий примірник документів” (ст. 10), “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” (п. 100), “Про державну таємницю” (ст.10), та інших нормативних ак-тах законодавчої та виконавчої гілок влади. Також досить важливою обставиною, яку слід враховувати при систематизації українського законодавства, є перманентне внесення до нього значної кількості змін. Так, наприклад, за роки незалежності України прийнято 2239 законів (дані на березень 2002 року), зокрема базових 1282 (57,3%), а 957 (42,7%) – вносять зміни до чинних законодавчих актів.
Отже, проблема систематизації нормативно-правових актів була і залишається актуаль-ною. Вона об єктивно з являється у зв язку із необхідністю впорядкування зростаючої маси нормативно-правових актів, які врегульовують нові відносини, що виникають внаслідок сус-пільного розвитку. Сама ж консолідація починає використовуватися, як прийом, в процесі створення окремого нормативного акту ще до появи свідомого застосування технічних проце-дур систематизації нормативно-правового матеріалу.
З розвитком системи законодавства консолідація як вид систематизації починає відігра-вати в процесі упорядкування нормативно-правових актів важливу роль, яка полягає в прове-денні цілої низки класифікаційних дій, що безпосередньо є складовими частинами інших ви-дів упорядкування нормативно-правових актів, зокрема кодифікації та інкорпорації. Консолі-дація є перехідною ланкою, зв язуючим сегментом між інкорпораційною та кодифікаціїйною діяльністю. Водночас вона виконує функцію первинного етапу такого виду систематизації, як кодифікація. Тому актуальність теоретичного осмислення гносеологічної сутності та техніко-юридичного механізму процесу консолідації базується також на об єктивній необхідності по-стійного упорядкування та уніфікації нормативно-правових актів. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає підготовленій Інститу-том законодавства Верховної Ради України Концепції розвитку законодавства України на 1996-2005 роки [45] ). Проблематика дисертаційного дослідження відповідає також науковій темі на 1996-2001 роки «Теоретичний та історичний аналіз проблем становлення правової держави в Україні», (номер державної реєстрації 0199U001866), яка розроблялася кафедрою теорії та історії держави і права юридичного факультету Чернівецького національного універ-ситету імені Ю.Федьковича, на якій підготовлено рукопис.
Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні принципового положення про комплексну, функціонально складну, гносеологічну природу консолідації як самостійно-го, специфічного типу систематизації нормативно-правових актів, елементи якого використо-вуються як в процесі інкорпорації, так і при здійсненні кодифікаційних робіт, а також про об єктивно зростаючу значимість використання консолідації в процесах оптимізації функціону-вання українського законодавства.
- Для досягнення поставленої мети у процесі дисертаційного дослідження ставилися такі завдання: дослідити логіко-гносеологічну природу консолідації як способу систематизації з метою уточнення її техніко-юридичних характеристик; проаналізувати її співвідношення з інкорпорацією та кодифікацією як видами систематизації законодавства; проаналізувати осо-бливості консолідації як специфічно-комплексної техніко-юридичної процедури; дослідити роль консолідації в процесі формування норми права як первинної клітини всієї правової сис-теми суспільства; дослідити роль консолідації в процесі формування інститутів і галузей пра-ва; проаналізувати особливості консолідації вітчизняного законодавства і міжнародно-правових норм як важливого елементу механізму вдосконалення і розвитку системи права України; дослідити відмінні особливості консолідації у функціонуванні та розвитку основних національно-правових систем; виробити практичні рекомендації щодо використання консолі-дації з метою вдосконалення процесу систематизації нормативного матеріалу в системі права України.
Об єктом дослідження є процес правового регулювання суспільних відносин, оформле-ний значним законодавчим масивом, який безперервно упорядковується і систематизується з метою його ефективного використання в умовах перехідного періоду розвитку сучасного українського суспільства.
Предметом дослідження є процедура консолідації як одного з основних типів системати-зації нормативно-правових актів, її логіко-гносеологічна природа та найважливіші техніко-юридичні характеристики і, відповідно, теоретико-методологічне та практико-прикладне зна-чення в розвитку сучасної системи законодавства України.
Методологічною основою дослідження стала сукупність загально-наукових та спеціаль-но-галузевих методів та принципів. У ході дослідження автором застосовано низку таких за-гальнонаукових методів дослідження, як діалектичний, перехід від загального до особливого та конкретного, а також системний, історичний, логічний статистичний та метод порівняльно-правового аналізу. Серед спеціально-юридичних використовувався формально-догматичний метод права, який дозволив визначити механізм формування інституту і галузі права. Компле-ксне використання загальнонаукових та спеціально-юридичних методів надало можливість максимально всебічного дослідження обраної проблеми.
Надзвичайна теоретична складність юридичної природи систематизації нормативно-правових актів, зокрема її видів, їх нерозривний зв язок з фундаментальними засадами теорії права зумовили ту обставину, що вони завжди були в полі зору вчених-юристів, їх спеціаль-ним предметом дослідження та наукових праць. Так теоретичну базу дисертаційного дослі-дження склали праці з проблем систематизації нормативно-правових актів в дореволюційному російському праві таких вчених, як: М.І.Каринський [30] ), В.Д.Катков [135] ), А.Ф.Кістяківський [36] ), М.М.Сперанський [86; 87] ), І.В.Толіченко [92] ) та деяких інших.
У радянський період дослідженню проблем систематизації нормативно-правових актів свої праці присвячували такі вчені: С.С.Алексєєв [2; 134; 218] ), І.Ю. Богдановська [12; 231] ), С.М. Братусь [235; 236] ), А.Н. Іодковський [326] ), Д.А.Керімов [31; 32; 33; 34] ), М.І.Козюбра [40; 41; 42; 43] ), Т.М.Рахманіна [192; 193] ), І.С.Самощенко [81; 82; 195] ), А.П.Ткач [91] ), А.А.Ушаков [208; 338] ), А.Ф.Шебанов [100; 315] ) та ін. Безпосередньо дослідженням консо-лідації як виду систематизації нормативно-правових актів у даний період займалися такі вче-ні, як І.Ю.Богдановська [12; 231] ) та І.С.Самощенко [81; 82; 195] ).
Після здобуття Україною незалежності проблемні аспекти систематизації нормативно-правових актів розглядалися в працях таких вчених як В.К.Грищук [161; 322] ), В.Я.Калакура [327] ), А.А.Козловський [39; 175; 259] ), М.І.Козюбра [40; 41; 42; 43; 318] ), А.М.Колодій [44] ), В.Коссак [264] ), В.О.Котюк [49] ), П.М.Рабінович [75; 76] ). Серед західних вчених-юристів проблемні питання систематизації нормативно-правових актів досліджували такі вче-ні як Ф.Бенніон [387; 388] ), К.Бергбом [389] ), І.Кренц [408] ), Р.Кросс [50] ), Т.Фляйнер [397] ). Проте серед наукових праць з проблем систематизації нормативно-правових актів ми не можемо знайти певної тенденції дослідження юридичної природи консолідації як виду сис-тематизації нормативно-правових актів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що воно є першим у вітчизня-ному правознавстві комплексним монографічним дослідженням, присвяченим сутнісним ха-рактеристикам консолідації як специфічного виду систематизації нормативно-правових актів.
На основі проведеного дослідження на захист виносяться такі положення:
- Консолідація є самостійним логіко-гносеологічним та ієрархічним видом систематиза-ції нормативно-правових актів, який полягає у впорядкуванні нормативно-правового матеріа-лу за об єктом, суб єктом, предметом та методом правового регулювання, що в свою чергу утворює певну систему правових норм, які можуть об єднуватися за інституціональною та га-лузевою ознакою. - Техніко-юридична процедура консолідації нормативно-правового матері-алу здійснюється за такою послідовністю: 1) визначення обсягу нормативно-правового мате-ріалу, який піддається консолідації; 2) аналіз кожного документа чи його складової частини як об єкта консолідації; 3) аналіз змісту складових частин документа та відокремлення тих, які можуть бути віднесені до інших галузей права і включені до інших збірників законодавства; 4) прийняття класифікаційного рішення, до якої галузі права віднести даний нормативний акт або його складову частину; 5) прийняття рішення про включення цілого нормативного акту до консолідованого збірника законодавства чи про доцільність поділу акту на його складові час-тини і включення їх до консолідованого збірника нормативно-правового матеріалу; 6) визна-чення місця даного документу або його складової частини в ієрархічній будові консолідовано-го збірника; 7) виявлення повторень гіпотез, диспозицій та санкцій у статтях визначеного но-рмативного акту та інших документів, які піддаються консолідаційній обробці; 8) визначення нормативного матеріалу, який втратив свою дію, і виключення його зі складу консолідованого збірника.
- Консолідація є синкретичним видом систематизації нормативно-правових актів. Буду-чи близькою за своєю гносеологічною сутністю як до інкорпорації, так і до кодифікації, вона відіграє роль логічної зв язки між ними, зближує процес інкорпорації та кодифікації, забезпе-чуючи насамперед цілісність та нерозривність процесу систематизації законодавства в цілому як процесу впорядкування, класифікації нормативно-правових актів. - У процесі реалізації техніко-юридичної процедури консолідації слід виділити два її види, які відрізняються за по-слідовністю та обсягом матеріалу, що піддається систематизаційній обробці. Перший вид – первинна консолідація, яка використовується під час створення нового нормативно-правового акту у формі закону, постанови, указу. Другий вид – вторинна консолідація, яка застосовуєть-ся в процесі кодифікації вже існуючого нормативного матеріалу.
- Консолідація є важливим нормоутворюючим чинником, в процесі формування як ос-новних елементів (диспозиції, гіпотези, санкції) правової норми, так і прийомом, що широко використовуються при селекції вже існуючих норм. - Консолідація є одним з важливих чин-ників формування та розвитку інституту права, тому що в основі цього процесу лежить утво-рення певного центру, навколо якого об єднуються правові норми, що регулюють визначену ділянку однорідних суспільних відносин. За допомогою консолідації іде відбір первинних ла-нок – норм права, які в процесі об єднання та узгодження й утворюють інститут. - Методи консолідації застосовуються у складному механізмі становлення, функціонування та розвитку галузі права як елементу системи законодавства. Важливим чинником у процесі формування галузі є те, що саме її утворення може бути зумовлене тільки завдяки проведенню відповідних консолідаційних робіт, без яких неможлива наступна кодифікаційна обробка нормативно-правового матеріалу.
- Початковим і необхідним техніко-юридичним засобом розв язання проблеми імплеме-нтації міжнародно-правових норм до національного законодавства є застосування консоліда-ційних прийомів для включення до складу внутрішнього законодавства України міжнародно-правових норм.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у тому, що винесені на захист положення є важливими для подальшого розвитку науки теорії держави та права, да-ють можливість комплексного осмислення процесу систематизації нормативно-правового ма-теріалу та ролі в ньому консолідації, створюють основу для розробки концепції використання консолідації в процесі інкорпорації та кодифікації законодавства, консолідаційних прийомів та порядку проведення систематизаційних дій, уможливлюючи чітке розмежування видів сис-тематизації нормативно-правових актів, водночас вказують на їх спільні ознаки та “взаємо-проникнення”. Отримані результати дисертаційного дослідження дають можливість отримати цілісну інформацію про консолідацію як вид систематизації нормативно-правових актів, яку можна використати під час викладання у вузах курсу “Теорія права” та спецкурсу “Юридична техніка”, в процесі систематизації нормативно-правових актів та у законотворчій діяльності органів влади.
Деякі положення, сформульовані в дисертації, носять дискусійний характер і можуть слугувати для подальших наукових досліджень проблем систематизації нормативно-правових актів.
Апробація та публікація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація виконана і неодноразово обговорювалась на кафедрі теорії та історії держави і права Чернівецького наці-онального університету імені Ю.Федьковича; на аспірантському теоретичному семінарі по-шукувачів юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича; на Міжнародній науково-практичній конференції «Систематизація законодав-ства в Україні: проблеми теорії і практики», організованій Інститутом законодавства Верхов-ної Ради України (м. Київ, 6-7 жовтня 1999 р.); на науковій конференції “Сутність, цілі та за-соби права” (м. Чернівці, 3-5 травня 2001 р.); на ІV науковій конференції “Формування право-вої держави в Україні: проблеми і перспективи”, (м. Тернопіль, 22 лютого 2002 р.); на Міжна-родній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очи-ма молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30 квітня 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у п ятьох статтях, опублікованих у збірниках наукових праць, які входять до переліку фахових видань, затверджених Вищою ате-стаційною комісією України.
Структура роботи зумовлена її метою і поставленими завданнями. Дисертація склада-ється із вступу, трьох розділів, які об єднують 15 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації – 206 сторінок, з яких список використаних дже-рел – 21 сторінка і містить 418 найменувань, додатки подано на 5 сторінках у кількості 8 оди-ниць.
|
